Рішення

від 09.05.2024 по справі 908/766/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/50/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 Справа № 908/766/24

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/766/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор», ідентифікаційний код юридичної особи 30956420 (Південне шосе, буд. 57, оф. 36, м. Запоріжжя, 69032)

до відповідача:Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП:19355964, 71503, Запорізька область, місто Енергодар, вул. Промислова, будинок 133).

про стягнення 1 330 350 грн 00 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 11.03.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор», до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція`Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 330 350 грн 00 коп. заборгованості за Договором про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 та Актами про надання послуг № 1 від 30.06.2022 та № 2 від 30.09.2022.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначає порушення відповідачем своїх зобов`язань по оплаті грошових коштів за надані позивачем послуги за Договором про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 та Актами про надання послуг № 1 від 30.06.2022 та № 2 від 30.09.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу 908/766/24 визначено для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.03.2024 у справі № 908/766/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Як свідчать матеріали справи, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позову, посилаючись на те, що своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкоджає введення в Україні режиму воєнного стану і продовження строку його дії, з урахуванням того, що Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління відповідача замовника за Договором, з 04.03.2022 і по теперішній час перебуває у тимчасовій окупації. Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, в тому числі і для суб`єктів господарської діяльності за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс- мажорних обставин. Виконання всіх грошових зобов`язань за договорами, укладеними з Запорізькою атомною електричною станцією, в тому числі і за Договором № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022, можливе після закінчення форс-мажорних обставин, підтверджених Торгово-промисловою палатою України, що відповідає умовам розділу 7 Договору № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022 (форс-мажорні обставини). Отже, в діях відповідача відсутня вина. До того ж, позивачем до позовної заяви протоколи випробувань не надані. Крім того, Відповідач вважає, що Акт № 2 від 30.09.2022 з боку Виконавця підписаний не уповноваженою особою, а саме, в.о. директора ТОВ «ТЕНЗОР» - Шевченко С.І. Позивачем не надані докази в підтвердження повноважень Шевченка С.І. на підписання Акту № 2 від 30.09.2022 про надання послуг за Договором, що є предметом позову.

10.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив із спростуванням доводів відповідача, викладених у відзиві.

09.05.2024 судом ухвалено рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

16.02.2022 між ТОВ «Тензор» (Виконавцем, Позивачем у справі) та АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі головного інженера ВП ЗАЕС (Замовником, Відповідачем у справі) уклали договір про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 (далі Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. Договору за даним договором Виконавець приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступнi послуги: Код ДК 021:2015 - 71340000-3 «Комплекснi iнженернi послуги» (послуга: «Технiчне дiагностування електроприводної арматури ВП ЗАЕС»).

Згідно з п. 2.1-2.2 Договору сторони договору визначили загальну вартість послуг та домовились, що оплата наданих послуг за договором здiйснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шiстдесяти) календарних днiв вiд дати пiдписання обома Сторонами «Акта здачi-приймання наданих послуг», шляхом перерахування грошових коштiв на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 2.3 Договору оплата Замовником частини вартостi послуг у розмiрi суми ПДВ здiйснюється пiсля реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в єдиному реєстрi податкових накладних (ЄРПН).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що приймання наданих послуг Замовником та їх передача Виконавцем здiйснюється за «Актом здачi-приймання наданих послуг».

Замовник протягом 10 днiв від дня одержання «Акта здачi-приймання наданих послуг» зобов`язаний вiдправити Виконавцевi пiдписаний Акт або мотивовану вiдмову вiд приймання результатiв наданих послуг (п. 4.3 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Тензор» надані послуги відповідно до наступних актів наданих послуг: Акт про надання послуг № 1 від 30.06.2022 року вартістю 657 090 грн. та 131 418 грн - ПДВ (разом 788 508 грн.) та Акт про надання послуг № 2 від 30.09.2022 року вартістю 673 260 грн. та 134 652 грн - ПДВ (разом 807 912 грн.).

Замовник підписав акти наданих послуг та не направляв мотивовану відмову від прийняття послуг.

Також, між сторонами була підписана довідка про заборгованість станом на 01.01.2024, відповідно до якої Відповідач визнає суму заборгованості за спірним договором.

Враховуючи, що у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 330 350 грн 00 коп. (657 090 грн + 673 260 грн),

Стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» 1 330 350 грн 00 коп. заборгованості за Договором про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 та Актами про надання послуг № 1 від 30.06.2022 та № 2 від 30.09.2022, було предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані Договором про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивач зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме складеними та підписаними сторонами документами.

Так, згідно з Актом про надання послуг № 1 від 30.06.2022 року вартість наданих послуг 657 090 грн та 131 418 грн - ПДВ (разом 788 508 грн).

Згідно з Актом про надання послуг № 2 від 30.09.2022 року вартість наданих послуг 673 260 грн та 134 652 грн - ПДВ (разом 807 912 грн).

Акти підписані з боку обох сторін без зауважень.

Згідно з п. 2.2 Договору, строк оплати 657 090 грн закінчився 29.08.2022, а 673 260 грн 29.11.2022.

Також, між сторонами була підписана довідка про заборгованість станом на 01.01.2024, відповідно до якої Відповідач визнає суму заборгованості за спірним договором.

Відповідач факт отримання від позивача послуг в рамках вказаного Договору на загальну суму 1 330 350 грн 00 коп. не заперечив.

Проте відповідач оплату наданих йому послуг не здійснив, чим порушив умови Договору.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, спростовуються вищевикладеним та наступним:

Щодо посилання відповідача на відсутність вини в його діях у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, які зумовлені введенням в Україні режиму воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Крім того, відповідач не відмовлявся від послуг, наданим йому позивачем за даним договором. І лише 06.03.2023 між сторонами була укладена додаткова угода про призупинення надання послуг з 10.12.2022.

До того ж, п. 7.3 Договору передбачено, що сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, якi унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повiдомляє iншу сторону про їх наявнiсть, протягом 5 днiв з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днiв, вiдповiдного пiдтверджуючого документу. Про закiнчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повiдомляє другу сторону.

Однак, на виконання даного пункту договору відповідач не повідомляв про настання форс-мажорних обставин та не направляв письмового повідомлення позивачеві.

Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Таким чином, за загальним правилом, зацікавленій стороні у кожному конкретному випадку необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин та наявність правових підстав для звільнення замовника від відповідальності за порушення зобов`язання відповідач суду не надав.

Суд також зазначає, що введення на території України воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ «Захист-Техно К») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому вартості виконаних робіт.

З положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України слідує, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Щодо повноважень в.о. директора позивача ОСОБА_1 на підписання Акту № 2 від 30.09.2022, позивачем додано копію наказу від 15.09.2022 року № 15/22, згідно з яким, ОСОБА_1 виконував обов`язки директора у період відпустки останнього в період з 19.09.2022 по 04.01.2023. А тому ОСОБА_1 мав право підпису актів наданих послуг до вказаного договору. Відповідач не був позбавлений права перевіряти повноваження підписанта та ознайомлюватися з документами, підтверджуючими його повноваження під час підписання актів.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг не надав та позовні вимоги не спростував, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1 330 350 грн 00 коп. заборгованості є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор», ідентифікаційний код юридичної особи 30956420 (Південне шосе, буд. 57, оф. 36, м. Запоріжжя, 69032) заборгованість у розмірі 1 330 350 (один мільйон триста тридцять тисяч триста п`ятдесят) грн 00 коп. коп. та 15 964 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 20 коп. судового збору. Видати наказ.

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 09.05.2024.

Суддя А.О. Науменко