Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/376/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/376/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД»

про стягнення 2050463,72 грн

за участі представників:

від позивача - Остапенко О.П. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» про стягнення 2050463,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №05/07/23-1 від 20.07.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1765300 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 235804,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 29952 грн, 3% річних у розмірі 19407,70 грн.

Відповідач не заперечив проти задоволення позову в частині наявності основної заборгованості, в той же час, відповідач заперечив проти задоволення позову в частині стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості, просив суд відмовити в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №05/07/23-1 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити й передати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання в асортименті (далі - Товар) на умовах даного Договору (п.1.1. Договору).

Комплектність (специфікація) Товару, що є предметом цього Договору, визначається специфікаціями (додаток №1 до Договору), які є його невід`ємною частиною. (п.1.2. Договору)

Відповідно до п.2.3. Договору передання Товару за кількістю та якістю здійснюється в момент передачі Товару в місці відвантаження, зазначеному в п.2.1. Договору та оформлюється підписанням видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання видаткової накладної.

Згідно п.3.2. Договору, цей Договір є підставою для проведення розрахунків, що здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у наступному порядку:

- Покупець здійснює оплату в розмірі 33,33% від загальної вартості Товару протягом 5 робочих днів з дати підписання даного Договору;

- Покупець здійснюєоплату в розмірі 33.33% від загальної вартості Товару до останнього дня 2-го місяця, що слідує за датою підписання даного Договору (включно);

- Покупець здійснює оплату в розмірі 33,34% від загальної вартсотсі Товару до останнього дня 3-го місяця, що слідує за датою підписання даного Договору (включно).

Технічною специфікацією товару, який передається Постачальником Покупцю (додаток №1 до Договору) визначено найменування товару - труба бурильна, кількість - 329 шт., загальна вартість - 2000000 грн з ПДВ.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 2000000 грн, що підтверджується підписаними представниками позивача та відповідача видатковою накладною №1 від 20.07.2023 та актом №1 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 20.07.2023.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Проте, в порушенням умов Договору та вимог чинного законодавства відповідач оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково на загальну суму 234700, шляхом укладення договорів про відступлення права вимоги, а саме Договору №3 від 15.09.2023 укладеного між позивачем, відповідачем та ТОВ «Дойтекс» (Новий кредитор) на суму 118500 грн (платіжна інструкція №141 від 15.09.2023) та №4 від 31.10.2023 укладеного між позивачем, відповідачем та ФОП Дерієм Сергієм Миколайовичем на суму 116200 грн (платіжна інструкція №1376 від 30.10.2023).

Інших належаних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплати за товар матеріали справи не містять.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів сплати вказаної заборгованості в повному обсязі, суд приходить до висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 1765300 грн.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 29952 грн, 3% річних у розмірі 19407,70 грн та пені у розмірі 235804,02 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.6.3. Договору при порушенні строків оплати Товару, Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період прострочення оплати, від вартості несвоєчасно оплаченого Товару, за кожний день прострочення.

Нормами статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, з урахуванням положень розділу 9 Договору, виникнення у відповідача обставин непереборної сили.

Так, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що неможливість виконання ним своїх грошових зобов`язань є наслідком прийняття Правлінням Національного банку України Постанови №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою зупинено здійснення операцій за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь, до яких належить позивач, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Постановою Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником позивача є резидент Республіки Білорусь - Відкрите акціонерне товариство «Пуховичінафтопродукт», тобто позивач є особою, якої стосується заборона, запроваджена вищевказаною постановою.

Суд зазначає, що приписи цієї постанови №18 від 24.02.2022, у редакції чинній як на момент виникнення у відповідача грошових зобов`язань за Договором, так і на поточну дату, передбачали зупинення здійснення обслуговуючими банками саме видаткових операцій за рахунками осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Республіки Білорусь.

Жодна з редакцій вказаної постанови не передбачала обмеження здійснення обслуговуючими банками прибуткових операцій за рахунками цих осіб.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 226 ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 1, корп. Б, поверх 1; ідентифікаційний код 42137747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ойл» (36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 9/17; ідентифікаційний код 38516938) заборгованість у розмірі 1765300 (один мільйон сімсот шістдесят п`ять тисяч триста) грн, пеню у розмірі 235804 (двісті тридцять п`ять тисяч вісімсот чотири) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 29952 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн, 3% річних у розмірі 19407 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сім) грн 70 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 30756 (тридцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 96 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 08.05.2024.

Суддя Я.В. Маринченко