Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/20112/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/20112/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Калашнік Ю.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх»

про стягнення 12108929,35 грн

за участі представників:

від позивача - не з`явився.

від відповідача - Сєркова С.Г. (уповноважений представник);

від прокуратури - Горелик Р.М.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» про стягнення 12108929,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/21 встановлено факт набуття та збереження відповідачем без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 27852300 грн. Прокурор зазначає, що відповідач отриману суму компенсації з Державного бюджету України у розмірі 27852300 та 3% річних від простроченої суми у розмірі 835569 грн повернув позивачу 13.10.2023. Так, прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12108929,35 грн.

Відповідач у своєму відзиві вказав на наявність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат, а також зазначив щодо порушення права представництва прокурором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач уповноважених представників в судове засідання не направив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити розмірі присуджених до стягнення інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень прокуратури, перший заступник керівника Київської міської прокуратури у справі №910/9475/21 звертався до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства агарної політики та продовольства України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» про стягнення 28687869 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що обставини внесення спірних саджанців до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх», свідчать про відсутність понесення відповідачем витрат на їх придбання та, відповідно, про відсутність законних підстав для отримання ним компенсації за бюджетною програмою КПКВК 2801350 «Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними» на 2018 рік. Оскільки Державною аудиторською службою України встановлено незаконність отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» спірних коштів, то у відповідача виникло зобов`язання з повернення до державного бюджету отриманих коштів у сумі 27852300 грн, а також 835569 грн - 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/21, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.10.2023, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/9742/21 скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» на користь Міністерства агарної політики та продовольства України 27852300 грн виділених коштів для компенсації витрат на садивний матеріал та 835569 грн 3% річних.

У вказаній справі суди дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Український волоський горіх» витрат на придбання саджанців горіху, тобто відсутність правової підстави отримання ТОВ «Український волоський горіх» коштів у сумі 27852300 грн, а тому такі кошти набуті та збережені відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню до бюджету на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність грошового зобов`язання ТОВ «Український волоський горіх», підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/21, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.10.2023 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

18.07.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 по справі № 910/9742/21 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Як вбачається з листа Міністерства аграрної політики та продовольства України №21-1410-07/19679 від 14.08.2023, позивач звертався до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від №11.08.2023 №21-1410-07/19575 про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, з ТОВ «Український волоський горіх» на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України було стягнуто грошові кошти на суму 5306915,57, що підтверджується випискою з рахунку за 04.10.2023 (платіжний документ №481 від 04.10.2023) та на суму 22115398,18 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №539 від 13.10.2023.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Так, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначені періоди, суд встановив їх правильність та відповідність нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12108929,35 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру присуджених до стягнення інфляційних втрат.

Щодо порушення інтересів держави та підстав представництва інтересів прокурором суд зазначає таке.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор, серед іншого, звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній, чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою прокурор виходив з того, що безпідставне користування відповідачем державними коштами призвело до знецінення виділених коштів та держава зазнала інфляційних втрат, а відтак вказане порушує інтереси держави.

Крім того, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі Київська міська прокуратура зверталась до Міністерства аграрної політики та продовольства України з листами №15/2-528ВИХ-23 від 14.07.2023 та №15/2-817ВИХ-23 від 17.10.2023 у яких просила надати інформацію щодо вжиття Міністерством аграрної політики та продовольства України заходів реагування, у тому числі цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави шляхом стягнення інфляційних втрат з урахуванням висновків суду у справі №910/9742/21, а також просила надати у табличному вигляді детальний розрахунок належних відповідно до вимог ст.625 ЦКУ до стягнення коштів за визначені періоди.

На відповідні листи прокуратури Міністерство аграрної політики та продовольства України листами №21-1410-07/19679 від 14.08.2023 та №21-1410-07/24730 від 25.10.2023 надало детальні розрахунки інфляційних нарахувань та повідомило про те, що зверталось до виконавчої служби з метою виконання наказу суду від 18.07.2023 у справі №910/9742/21.

Інформації щодо вжиття Міністерством аграрної політики та продовольства України заходів реагування, у тому числі цивільно-правового характеру, спрямованих на захист інтересів держави шляхом стягнення інфляційних, вказані листі не містять.

Так, наведені факти свідчать про бездіяльність уповноваженого органу, тобто невжиття дієвих та ефективних заходів до захисту державних інтересів.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38; ідентифікаційний код 39989391) на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; ідентифікаційний код 37471967) інфляційні втрати у розмірі 12108929 (дванадцять мільйонів сто вісім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 35 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український волоський горіх» (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, офіс 38; ідентифікаційний код 39989391) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 181633 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот тридцять три) грн 94 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 08.05.2024.

Суддя Я.В. Маринченко