Ухвала

від 29.04.2024 по справі 18/113-53/81

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.04.2024Справа № 18/113-53/81

Господарський суд міста Києва у складі головуючий суддя Грєхова О.А., суддя Блажівська О.Є. та суддя Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню

у справі № 18/113-53/81

за позовом Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

за участю Прокуратури м. Києва

про стягнення 154268280,35 грн.

Представники учасників судового процесу: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2 563 047,90 грн. основного боргу, 1 735 602,41 грн. інфляційних втрат, 459 679,96 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі № 18/113-53/81 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Закритого акціонерного товариства Спільного українсько-американського підприємства з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" 2562101,36 грн. основного боргу, 1207585,52 грн. 52 курсової різниці при зміні валютних курсів, 118209236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998, 1283659,85 грн. три проценти річних від простроченої суми, 4020411,84 грн. комісійної винагороди згідно з договором доручення № 1348А від 02.03.1998 і угодою № 1 від 19.05.1998, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 194,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012, рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі № 18/113-53/81 залишено без змін.

08.02.2012 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011, постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постанови Вищого господарського суду України від 31.01.2012 видано наказ по справі № 18/113-53/81.

19.04.2024 представником Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подано заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 розгляд заяви призначено на 29.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 замінено відповідача у справі № 18/113-53/81 та боржника у виконавчому провадженні № 34029225 з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

29.04.2024 представником стягувача подано клопотання про відкладення розгляду заяви.

У судове засідання 29.04.2024 представники заявника з`явились, представники інших учасників справи не з`явились.

Водночас, оскільки за приписами ч. 3 ст. 328 ГПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви за відсутності представників стягувача та прокуратури, в зв`язку з чим, клопотання стягувача про відкладення розгляду заяви судом відхиляється.

Розглянувши матеріали заяви, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023, визнано недійсними: пункт 4.6 Договору № 1331, укладеного між Державним підприємством "Рівненська АЕС" (далі - ДП "Рівненська АЕС") та Фірмою "Евіс"; пункт 3.2.1 Додаткової угоди № 1 до Договору № 1331, укладеної між відокремленим структурним підрозділом (далі - ВП) "Рівненська АЕС" Підприємства та Фірмою "Евіс"; пункти 2, 2.1 Угоди № 1, укладеної між Підприємством, ВП "Рівненська АЕС", Фірмою "Евіс" та Закритим акціонерним товариством Спільне українсько-американське підприємство з іноземними інвестиціями "Укрелектроват" (далі - ЗАТ "Укрелектроват"; третя особа 2), що за доводами заявника є підставою для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню, оскільки означеним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено недійсність пунктів договору та угод, на підставі яких було нараховано 118 209 236,00 грн. компенсації за відстрочення кінцевого розрахунку згідно з Договором № 1331 від 24.11.1997 і додаткової угоди № 1 від 02.03.1998 та угоди № 1 від 19.05.1998, що як зазначає заявник встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 у справі № 910/19565/21.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. Разом з цим законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 328 ГПК України.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 328 ГПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №824/2/22 (провадження №61-9190ав22).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі №520/1466/14-ц, провадження №61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20, провадження №61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі №2-118/2001, провадження №61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №824/85/21.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Враховуючи зазначене і те, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що обов`язок боржника припинився після ухвалення судом рішення, з урахуванням наявності рішення суду про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню заявником не надано, відсутні передбачені ст. 328 ГПК України підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає до виконання.

Натомість, наведені заявником обставини зводяться до незгоди із ухваленим рішенням по суті позовних вимог.

Водночас, рішення Господарського суду м. Києва від 04.08.2011 у справі № 18/113-53/81 було предметом оскарження та залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2012.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що у силу ст. 124 Конституції України та ст.ст. 18, 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

За таких підстав, заява Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволені заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 08.02.2012 таким, що не підлягає виконанню відмовити.

2. Згідно з ч.1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2024.

Головуючий суддя О.А. Грєхова

Судді О.Є. Блажівська

О.М. Ярмак