Рішення

від 29.04.2024 по справі 910/19699/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2024Справа № 910/19699/23

Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Газ Ресурс" (69019, місто Запоріжжя, вулиця Пивоварова Олександра, будинок 4)доДержавної установи "Інститут геронтології імені Д.Ф.Чеботарьова Національної академії медичних наук України"(04114, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 67) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачаНаціональна комісія, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Сім`ї Бродських, будинок 19)простягнення 1 530 279 грн 52 коп.Представники сторін:від позивачаШироков Д.М.від відповідачаПухальська Н.С.від третьої особине з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Газ Ресурс" з вимогами до Державної установи "Інститут геронтології імені Д.Ф.Чеботарьова Національної академії медичних наук України" про стягнення 1 922 086 грн 99 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 № 042023 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 705 212 грн 67 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 106 609 грн 08 коп. пені, 8 844 грн 39 коп. 3 % річних, 9 482 грн 52 коп. інфляційний втрат та 91 938 грн 39 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19699/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 12.02.2024.

12.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 19.02.2024.

19.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи в режимі відео конференції.

13.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 залучено до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

04.03.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява.

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів.

11.03.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в судовому засіданні до 29.04.2024.

10.04.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання 29.04.2024 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання 29.04.2024 з`явились представники позивача та відповідача та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1 313 405 грн 14 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію 106 609 грн 08 коп. пені, 8 844 грн 39 коп. 3 % річних, 9 482 грн 52 коп. інфляційний втрат та 91 938 грн 39 коп. штрафу.

Згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно зі статтею 163 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

З огляду на те, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим статями 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу по справі, відповідна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Газ Ресурс" прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору.

Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволення позову.

У судовому засіданні 29.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2022 між Державною установою "Інститут геронтології імені Д.Ф.Чеботарьова Національної академії медичних наук України" (відповідач у справ, замовник/споживач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-Газ Ресурс" (позивач у справі, постачальник за договором) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 04-2023 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких були внесені зміни та доповнення до договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 № 042023.

Найменування товару: код ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія (електрична енергія). Очікуваний обсяг, постачання електричної енергії на період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 700 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (пункт 2.3. договору).

Згідно з пунктом 5.10. договору сплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі на підставі акту приймання-передачі електричної енергії та рахунку. Розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється протягом 5 робочих днів від дати отримання споживачем рахунку на оплату, але, у будь-якому разі, не пізніше 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії (розрахункового місяця).

У відповідності з пунктом 5.21 договору споживач протягом п`яти днів з дати одержання акта приймання-передачі електроенергії зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі електроенергії, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі електроенергії.

Пунктом 5.22. договору сторони визначили, що у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі електроенергії, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитої електроенергії встановлюється відповідно до даних ОСР

Відповідно до пункту 14.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з 01.01.2023 до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За умовами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 № 04-2023 за період з червня по листопад 2023 року було поставлено, а відповідачем використано електричної енергії на загальну суму 1 705 212 грн 67 коп., що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії від 07.07.2023 № 465 на загальну суму 219 813 грн 50 коп., від 07.08.2023 № 546 на загальну суму 218 143 грн 10 коп., від 07.09.2023 № 625 на загальну суму 268 893 грн 00 коп., від 09.10.2023 № 698 на загальну суму 236 215 грн 98 коп., від 08.11.2023 № 776 на загальну суму 370 339 грн 56 коп., від 08.12.2023 № 853 на загальну суму 391 807 грн 53 коп. які було направлено на адресу електронної пошти відповідача, яка самостійно зазначена останнім у договорі.

Матеріали справи не містять доказів подання споживачем обґрунтованих заперечень відповідно до умов пункту 5.22 договору, тому акти приймання-передачі електричної енергії вважається підписаним та узгодженим відповідачем.

Проте, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті спожитої електричної енергії за спірний період, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту електричну енергію у розмірі 1 313 405 грн 14 коп., що також не було спростовано відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи положення чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 № 04-2023, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт споживання відповідачем електричної енергії за період з червня по листопад 2023 року, в той самий час, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування фактичного обсягу спожитої електричної енергії та позовних вимог позивача , також матеріали справи не містять доказів щодо оплати відповідачем заборгованості, у зв`язку з чим, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 1 313 405 грн 14 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 106 609 грн 08 коп. пені, 8 844 грн 39 коп. 3 % річних, 9 482 грн 52 коп. інфляційний втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 21.07.2023 по 18.12.2023, та 91 938 грн 39 коп. штрафу,

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 комерційної пропозиції до договору, за порушення споживачем строків оплати електричної енергії, зазначених у договорі, постачальник має право стягнути із споживача окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, неустойку (пеню) за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, також за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми заборгованості.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договору.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки штрафу, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу від 23.12.2022 № 04-2023, вимоги позивача про стягнення з відповідача 106 609 грн 08 коп. пені, 8 844 грн 39 коп. 3 % річних, 9 482 грн 52 коп. інфляційний втрат та 91 938 грн 39 коп. штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут геронтології імені Д.Ф.Чеботарьова Національної академії медичних наук України"(04114, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 67, ідентифікаційний код 01897908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Газ Ресурс" (69019, місто Запоріжжя, вулиця Пивоварова Олександра, будинок 4, ідентифікаційний код 44129497) 1 313 405 (один мільйон триста тринадцять тисяч чотириста п`ять) грн 14 коп. заборгованості, 106 609 (сто шість тисяч шістсот дев`ять) грн 08 коп. пені, 8 844 (вісім тисяч вісімсот сорок чотири) грн 39 коп. 3 % річних, 9 482 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн 52 коп. інфляційний втрат, 91 938 (дев`яносто одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) грн 39 коп. штрафу та 22 954 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 19 коп. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 09.05.2024

Суддя Н.Плотницька