Ухвала

від 08.05.2024 по справі 910/4618/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.05.2024Справа № 910/4618/20Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчук І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву б/н від 26 квітня 2024 року (вх. №0710/4310/24) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю у справі №910/4618/20 за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі 1) Київської міської державної адміністрації 2) Київського національного університету технологій та дизайну до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованих об`єктів, за участю представників: стягувачів ПлахотнюкаР.А., , Грищенко А.Л., боржника Ружицького О.М., ЛановенкоЛ.О., Коваля Р.О., за участю представників: стягувачів Плахотніка Р.А. (КМДА), Грищенко А.Л. (Університет), боржника Ружицького О.М. (ТОВ «Кіод-1), приватного виконавця ЛановенкоЛ.О. (особисто), Коваля Р.О. (представник приватного виконавця)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, задоволено повністю позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 6 в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Київського національного університету технологій та дизайну до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Хотел Груп" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованих об`єктів, приведення земельної ділянки у попередній до будівництва стан.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіод-1" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0080 га (що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:186:0008) по вул. Лейпцизькій, 16 в м. Києві, привівши земельну ділянку у попередній до будівництва стан шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів - (1) будинку охорони та (2) переходу між цокольним поверхом гуртожитку № 7 Київського національного університету технологій та дизайну та нежитловим приміщенням ТОВ "КІОД-1", на користь Київської міської державної адміністрації та Університету.

10.06.2021 та 29.02.2024 на виконання рішення суду видано три накази стягувачами за якими є: (1) Київська місцева прокуратура № 6 в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Київського національного університету технологій та дизайну (2) Київський національний університет технологій та дизайну та (3) Київська міська державна адміністрація.

26.04.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає повністю. Заява мотивована тим, що наказ від 29.02.2024 із зазначенням стягувачем КМДА було видано помилково; наразі має місце виконання одного і того самого рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 у трьох виконавчих провадженнях.

Ухвалою від 29.04.2024 призначено розгляд заяви на 08.05.2024.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав.

Стягувачі КМДА та Університет заперечили проти задоволення скарги.

Розглянувши заяву про визнання виконавчого документу такими, що не підлягає виконанню суд вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 327 ГПК України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Частиною 2 статті 11 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 року та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 року вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002 року, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п. 3.3 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року, Господарський процесуальний кодекс України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання)

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі N 755/388/15-ц).

Заявник стверджує, що наказ від 29.02.2024 року по справі № 910/4618/20 із зазначенням стягувачем - КМДА було видано Господарським судом міста Києва помилково виходячи з того, що у виконавчому документі не визначено, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним, як того вимагає частина 5 статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вказаного посилання відповідача, як на підставу визнання виконавчого документу такими, що не підлягає виконанню, суду зазначає наступне.

Так, частиною 5 статті 327 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами та відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Приписами частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Позивачем, на користь якого ухвалено рішення у справі за позовом прокурора визначено, зокрема, КМДА.

Відтак, такий позивач набуває статусу стягувача за виконавчим документом.

Суд акцентує увагу боржника, що питання участі КМДА у справі в якості позивача було предметом оцінки Верховним Судом.

Так, у п.67-68 Ухвали Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.05.2021 зазначено: «... прокурор … обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність прокурором наявності підстав для представництва в суді інтересів держави в особі позивачів».

Боржником не доведено відсутність прав і статусу Стягувача у КМДА.

Крім того, у спірному виконавчому документі зазначено про зобов`язання ТОВ "Кіод-1" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0080 га (що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:186:0008) по вул. Лейпцизькій, 16 в м. Києві, привівши земельну ділянку у попередній до будівництва стан шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів - будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку № 7 Київського національного університету технологій та дизайну (код 02070890, вул. Немировича-Данченка, 2, м. Київ, 01011) та нежитловим приміщенням ТОВ "КІОД-1", на користь Київської міської державної адміністрації (код 00022527, Дегтярівська, 31, корп. 2 м. Київ, 03680) та Університету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Таким чином, зі спірного наказу вбачається, що виконати судове рішення боржнику необхідно в частині знесення самовільно збудованих об`єктів - будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку № 7 Київського національного університету технологій та дизайну (код 02070890, вул. Немировича-Данченка, 2, м. Київ, 01011) та нежитловим приміщенням ТОВ "КІОД-1", на користь Київської міської державної адміністрації (код 00022527, Дегтярівська, 31, корп. 2 м. Київ, 03680) та Університету

Крім того, оскільки у виконавчому документі (наказі) повністю відтворюється резолютивна частина рішення, а позивачами у справі є розпорядник земельної ділянки та її користувач, то вони обидва наділені правом пред`явити виконавчий документ до виконання.

Тобто виданий 29.02.2024 наказ (стягувачем за яким є КМДА) на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, які набрали законної сили 01.12.2021 - відповідають вимогам частини 5 статті 327 Господарсько-процесуального кодексу України.

З врахуванням викладеного заява б/н від 26 квітня 2024 року (вх. №0710/4310/24) ТОВ «Кіод-1» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню з підстав викладених в заяві не підлягає задоволенню, тому в задоволенні заяви слід відмовити, як необґрунтованій та непідтвердженій належними та допустимими доказами у справі.

Керуючись статтями 234, 238, 235, 256, 327, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви б/н від 26 квітня 2024 року (вх. №0710/4310/24) Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала набрала законної сили 08.05.2024 та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повне рішення складено 09.05.2024.

Суддя Ігор Курдельчук