Рішення

від 30.04.2024 по справі 910/1109/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.04.2024Справа № 910/1109/24За позовом ОСОБА_1

до 1) Обслуговуючого кооперативу «Столичний»,

2) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання недійсними рішення загальних зборів, пункту статуту та зобов`язання вчинити дії

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Бєлкін М.Л.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (надалі - відповідач-1), 2) Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі -відповідач-2), в якому просить суд:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача-1 від 29.09.2016, оформлене протоколом № 1 від 29.09.2016, в частині включення позивача до складу засновників відповідача-1;

2) визнати недійсним підпункт 1.4.5. пункту 1.4. розділу 1 статуту відповідача-1, затверджений рішенням загальних зборів засновників відповідача-1 від 29.09.2016, оформленим протоколом № 1 від 29.09.2016;

3) зобов`язати відповідача-2 вчинити реєстраційні дії шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача, як засновника відповідача-1.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.2, 4, 7, 10, 11 Закону України «Про кооперацію», ст.14, 87, 92, 203, 216 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що позивача, всупереч його волі, оспорюваним рішенням загальних зборів включено до складу засновників відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/1109/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2024.

19.02.2024 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, разом з клопотанням про розгляд справи без участі останнього.

У підготовче засідання 05.03.2024 з`явився представник позивача, представники відповідачів 1-2 в засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. У підготовчому засіданні представник позивача просив відкласти розгляд клопотання про витребування доказів у частині витребування оригіналів протоколу і статуту у відповідача-1 та про проведення почеркознавчої експертизи, в зв`язку з тимчасовою відсутністю таких матеріалів у відповідача-1 через відкриття кримінального провадження. Суд, протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд клопотання про витребування доказів у частині витребування оригіналів протоколу і статуту у відповідача-1 та про проведення почеркознавчої експертизи. Крім цього, суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання позивача про витребування доказів у частині витребування оригіналів протоколу і статуту у відповідача-2 та витребував у останнього докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 відкладено підготовче засідання на 02.04.2024.

18.03.2024 від відповідача-2 надійшла копія реєстраційної справи відповідача-1.

26.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, разом із клопотанням про поновлення строку на подання таких доказів.

У підготовче засідання 02.04.2024 з`явився представник позивача, представники відповідачів 1-2 в засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів, поновив позивачу строк на подання доказів та долучив подані 26.03.2024 документи до матеріалів справи. Також у підготовчому засіданні представник позивача зазначив, що не вбачає необхідності в клопотанні про витребування у відповідача-1 доказів, так як вони вже подані, в зв`язку з чим, суд протокольною ухвалою залишив без розгляду таке клопотання. Крім того, представник позивача вказав, що не вбачає необхідності повторно проводити судову почеркознавчу експертизу, а тому розгляд такого клопотання залишив на розсуд суду. Суд протокольною ухвалою залишив без розгляду клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024.

У судовому засіданні 30.04.2024 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити. Представники відповідачів 1 та 2 в засідання не з`явилися про день і час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 30.04.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно копії протоколу № 1 від 29.09.2016 відбулися загальні збори засновників Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (відповідача-1) на яких були присутні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Башта 2» в особі директора Дементьєва Володимира Ілліча , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (позивач) на вказаних загальних зборах були прийняті наступні рішення:

1) створити обслуговуючий кооператив у складі засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Башта 2» в особі директора Дементьєва Володимира Ілліча , ОСОБА_7 та позивача;

2) новоствореному кооперативу присвоїти назву Обслуговуючий кооператив «Столичний»;

3) обрати головою правління - ОСОБА_8 ;

4) затвердити проект статуту Обслуговуючого кооперативу «Столичний»;

5) доручити ОСОБА_8 здійснити державну реєстрацію кооперативу.

У розділ 1 затвердженого статуту відповідача-1 внесено відомості про засновників кооперативу, зокрема, і про позивача (підпункт 1.4.5. пункту 1.4.).

Також на підставі вказаного вище рішення загальних зборів 29.09.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу «Столичний» та внесено відомості про засновників (учасників) юридичної особи, зокрема, і про позивача.

Звертаючись до суду позивач вказує, що не мав і не має жодного зв`язку з кооперативом, на збори засновників кооперативу не запрошувався та участі в них не брав, не уповноважував на це жодних осіб, не підписував документів, пов`язаних із створенням кооперативу, в зв`язку з чим 14.12.2023 він звернувся до правоохоронних органів, а саме до Голосіївської окружної прокуратури м. Києва з заявою про те, що невстановлена особа завідомо підробила офіційні документи, які стали підставою для реєстрації в тому числі на його ім`я юридичної особи Обслуговуючого кооперативу «Столичний».

14.12.2023 начальником відділу дізнання Голосіївського УП ГУНП у м. Києві старшим лейтенантом поліції Гуцулом Романом розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023105010001583 від 14.12.2023, відомості щодо якого внесено до ЄРДР, за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/15776-ПЧ від 15.03.2024 підписи від імені ОСОБА_1 в протоколі №1 загальних зборів засновників Обслуговуючого кооперативу «Столичний» від 29.09.2016 та в статуті Обслуговуючого кооперативу «Столичний», що затверджений загальними зборами засновників кооперативу 29.09.2016 виконані не потерпілим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідачів про: визнання недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача-1 від 29.09.2016, що оформлене протоколом № 1 від 29.09.2016, в частині включення позивача до складу засновників відповідача-1; визнання недійсним підпункту 1.4.5. пункту 1.4. розділу 1 статуту відповідача-1, що затверджений рішенням загальних зборів засновників відповідача-1 від 29.09.2016, оформленим протоколом № 1 від 29.09.2016; зобов`язання відповідача-2 вчинити реєстраційні дії шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача, як засновника відповідача-1.

Підставами позову є порушення прав позивача, оскільки всупереч його волі, його протиправно включено до складу засновників відповідача-1.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено в ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до абз.3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про кооперацію» (тут та надалі в редакції від 06.11.2014) кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

За змістом ст. 4 Закону України «Про кооперацію» кооперація базується, зокрема, на принципі добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про кооперацію», кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім`я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Згідно із ч. 2 ст. 10 Закону України «Про кооперацію» членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу є основним правовим документом, який регулює його діяльність та, серед іншого, містить склад його засновників.

За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України статут є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Згідно з частиною 1 статті 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Так, як установлено судом вище згідно копії протоколу № 1 29.09.2016 відбулися загальні збори засновників відповідача-1 на яких були присутні: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Башта 2» в особі директора Дементьєва Володимира Ілліча , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (позивач), на яких були прийнято, зокрема наступні рішення: створити обслуговуючий кооператив у складі засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Башта 2» в особі директора Дементьєва Володимира Ілліча , ОСОБА_7 і позивача та затверджено статут Обслуговуючого кооперативу «Столичний».

Вказане рішення загальних зборів містить підписи голови зборів ОСОБА_3 , секретаря ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , директора ТОВ «Башта 2» Дементьєва В.І., ОСОБА_8 , а також підпис від імені позивача - ОСОБА_1 .

Крім цього, на підставі вказаних вище рішень загальних зборів у розділ 1 до статуту відповідача-1 внесено відомості про засновників кооперативу, зокрема, і про позивача (підпункт 1.4.5. пункту 1.4.), а також у статуті міститься підпис від імені позивача - ОСОБА_1 , як засновника відповідача-1.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що не мав і не має жодного зв`язку з кооперативом, на збори засновників кооперативу не запрошувався та участі в них не брав, не уповноважував на це жодних осіб, не підписував документів, пов`язаних із створенням кооперативу.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-24/15776-ПЧ від 15.03.2024, що складений в межах кримінального провадження №№ 12023105010001583 від 14.12.2023, підписи від імені ОСОБА_1 в протоколі №1 загальних зборів засновників Обслуговуючого кооперативу «Столичний» від 29.09.2016 та в статуті Обслуговуючого кооперативу «Столичний», що затверджений загальними зборами засновників кооперативу 29.09.2016 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься в ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Положеннями ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У розумінні положень ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19 зазначено, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Висновки експерта, виконані в кримінальному провадженні, можуть враховуватись у якості допустимих доказів судами інших юрисдикцій, окрім кримінальної. При цьому такий висновок є рівноцінним з іншими видами доказів, не має заздалегідь установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами в справі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2024 у справі №910/3374/23

Крім того, суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.02.2020 у справі №461/3675/17, в яких колегія суддів касаційної інстанції врахувала допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена в кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування в цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Отже, висновок експерта №СЕ-19/111-24/15776-ПЧ від 15.03.2024 приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження встановлених у ньому обставин, а саме, що позивач не підписував протокол №1 загальних зборів засновників Обслуговуючого кооперативу «Столичний» від 29.09.2016 та не ставив свій підпис у статуті вказаного кооперативу, що затверджений загальними зборами засновників кооперативу 29.09.2016.

Згідно правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 02.07.2021 у справі № 331/748/20, від 03.05.2022 у справі № 638/16312/17, № 461/1815/17 від 26.04.2023, рішення загальних зборів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та до цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України.

Вказані рішення загальних зборів є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 Цивільного кодексу України).

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши її обставини, суд приходить до висновку, що позивач не надавав свою згоду на включення його до складу відповідача-1 та не засвідчував своїми підписами рішення загальних зборів відповідача, що оформлене протоколом №1 від 29.09.2016 та статут відповідача-1, що затверджений тим же протоколом, а тому рішення загальних зборів відповідача-1 в частині зазначення позивача засновником відповідача-1 як і в рішенні загальних зборів, так і в підпункті 1.4.5. пункту 1.4. розділу 1 статуту суперечить абз. 3 ч. 1 ст. 2, абз. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про кооперацію», оскільки є прийнятими без дотримання принципу добровільності створення кооперативу і є такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, в зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Крім цього, позовна вимога про зобов`язання відповідача-2 вчинити реєстраційні дії шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача, як засновника відповідача-1 є похідною від визнання недійсними рішення загальних зборів відповідача-1 в частині зазначення позивача засновником відповідача-1 як і в рішенні загальних зборів, так і в підпункті 1.4.5. пункту 1.4. розділу 1 статуту та підлягає вирішенню в цьому провадженні.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 (справа № 11-479апп18 (№ 805/4506/16-а), від 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, від 16.10.2018 у справі № П/811/1296/17, від 04.06.2019 у справі № 826/4204/18, від 12.06.2019 у справі № 344/10480/16-а, від 19.09.2018 у справі № 802/4213/13-а, від 02.11.2018 у справі № 821/893/15-а, від 23.11.2018 у справі № 822/2202/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17 зазначено, що особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей, може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення і захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Зазначена вимога має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи (крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб) та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Внесення відомостей до Єдиного державного реєстру на підставі документів, поданих особою, яка не має на це повноважень або документів, які суперечать законам України, не відповідає принципу верховенства права, а також встановленим статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» засадам об`єктивності, достовірності та повноти.

Отже, оскільки суд дійшов до висновку про визнання недійсними рішення загальних зборів відповідача-1 в частині зазначення позивача засновником відповідача-1 як і в рішенні загальних зборів, так і в підпункті 1.4.5. пункту 1.4. розділу 1 статуту, то вимога позивача щодо зобов`язання відповідача-2 вчинити реєстраційні дії шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про позивача, як засновника відповідача-1 є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, судовий збір покладається на відповідача-1 з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення загальних зборів засновників Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (01013, місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, офіс 2/9, ідентифікаційний код 40863474) від 29.09.2016, що оформлене протоколом № 1 від 29.09.2016, в частині включення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до складу засновників Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (01013, місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, офіс 2/9, ідентифікаційний код 40863474).

3. Визнати недійсним підпункт 1.4.5. пункту 1.4. розділу 1 статуту Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (01013, місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, офіс 2/9, ідентифікаційний код 40863474), який затверджений рішенням загальних зборів засновників Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (01013, місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, офіс 2/9, ідентифікаційний код 40863474) від 29.09.2016, що оформлене протоколом № 1 від 29.09.2016.

4. Зобов`язати Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію (03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 42, ідентифікаційний код 37308812) вчинити реєстраційні дії шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як засновника Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (01013, місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, офіс 2/9, ідентифікаційний код 40863474).

5. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Столичний» (01013, місто Київ, вулиця Деревообробна, будинок 5, офіс 2/9, ідентифікаційний код 40863474) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 09.05.2024.

Суддя Я.А.Карабань