Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/17944/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/17944/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17944/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод"

до Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4"

про стягнення 5 401 967,00 грн,

За участю представників:

від позивача Капшученко Ю.М.;

від відповідача Хоменко В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" (далі - позивач, Завод) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4" (далі - відповідач, Комбінат) про стягнення 5 401 967,00 грн, з яких: 4 643 345,05 грн компенсації спожитої електричної енергії за період червень-жовтень 2022 року; 707 557,88 грн пені та 51 064,07 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 21.12.2023, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем та відповідачем 04.12.2023, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Ухвалою суду від 21.12.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 11.01.2024. У судовому засіданні відповідачем повідомлено про направлення відзиву на позов, проте станом на дату проведення підготовчого засідання такий відзив не надходив до суду.

22.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому Комбінат просив у задоволенні позову відмовити повністю.

01.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Завод заперечив проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

11.01.2024 відповідачем подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Крім того, 11.01.2024 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи № 910/7196/22, що на даний час перебуває на розгляді Північного апеляційного господарського суду.

Представник позивача в підготовчому засіданні 11.01.2024 не заперечував проти прийняття відзиву на позов до розгляду, проте заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 11.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду відзив на позов та відповідь на відзив, а також відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Так, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи №910/7196/22, суд виходив з такого.

Як встановлено судом, предметом розгляду у справі № 910/7196/22 є наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації спожитої електричної енергії за період січень-травень 2022 року, а також нарахованих на заборгованість пені та 3% річних.

У даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення компенсації спожитої електричної енергії за період червень-жовтень 2022 року, тобто після періоду, заявленого у справі № 910/7196/22.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зважаючи на предмет та підстави поданого позову, відповідачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/7196/22, оскільки в останній предметом позову є наявність підстав для стягнення заборгованості за попередній період.

Крім того, як вказано учасниками справи, підстави та подані докази у справі № 910/7196/22 та у даній справі є аналогічними.

У підготовчому засіданні 11.01.2024 сторонами вказано, що ними вчинено всі дії в межах підготовчого провадження, при цьому відповідачем зазначено, що останній не планує подавати заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.02.2024.

26.01.2024 відповідач подав суду письмові пояснення, в яких просив взяти до уваги обставини, встановлені Верховним Судом і Північним апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 910/7196/22.

31.01.2024 позивач подав суду відповідь на письмові пояснення відповідача.

У судовому засіданні 01.02.2024 оголошено перерву до 26.02.2024.

20.02.2024 від позивача надійшла заява, в якій Завод вказав, що у даній справі подано інші докази, аніж ті, які були наявні у справі № 910/7196/22.

23.02.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 26.02.2024 було долучено подані сторонами документи та оголошено перерву до 18.03.2024.

18.03.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 18.03.2024 оголошено перерву до 25.03.2024.

22.03.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення.

У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 25.03.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, письмові пояснення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Заводом (сторона-1), Комбінатом (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ПРОФ ДЕВЕЛОПЕР ГРУП" 23.06.2015 укладено договір № 258 (далі - Договір № 258), відповідно до умов якого відповідач зобов`язалась збудувати об`єкт житлової нерухомості на частині земельної ділянки під кадастровим номером 8000000000:78:113:0001, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 23, землекористувачем якої був позивач.

Пунктом 3.3.17 Договору № 258 передбачено, що при необхідності підключення відповідача до існуючих мереж позивача, Комбінат компенсує вартість витрат за користування мережами, в тому числі вартість витрат, пов`язаних із забезпеченням проведення розрахунків.

ПАТ "ДБК № 4" приєдналось до мережі позивача та споживало електричну енергію, що визнається обома сторонами.

09.02.2018 Заводом (замовник) і Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго") [виконавець] укладено договір № НП4-58-18/92624 про приєднання, яке не є стандартним (далі - Договір приєднання від 09.02.2018), відповідно до пунку 1.1 якого до електричних мереж приєднується об`єкт - "Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1, місце розташування об`єкта замовника: пров. Балтійський 23".

Пунктом 3.1.2 Договору приєднання від 09.02.2018 передбачено обов`язок виконавця на дату 31.12.2025 забезпечити прийняття в експлуатацію електроустановок зовнішнього електрозабезпечення від місця забезпечення потужності до точки приєднання у порядку та випадках, встановлених законодавством у сфері містобудування.

У додатку № 1 до Договору приєднання викладені технічні умови на підключення об`єкта будівництва до електричних мереж.

З огляду на викладене, об`єкт будівництва споживав електричну енергію, що постачалась позивачу, та вартість якої відповідно до умов пункту 3.3.17 Договору № 258 зобов`язався відшкодовувати відповідач.

28.08.2018 Заводом і Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПАТ "ДТЕК Київські електромережі") укладено додаткову угоду № 1 до договору приєднання від 09.02.2018, якою замінено сторону цього правочину, а саме ПАТ "Київенерго" замінено на ПАТ "ДТЕК Київські електромережі".

24.06.2020 Заводом (сторона-1), Комбінатом (сторона-2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Девелопмент" (сторона-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Актус" (сторона-4) укладено додаткову угоду до Договору № 258 (далі - Додаткова угода від 24.06.2020), за змістом пункту 1 якої з метою забезпечення живлення електричною енергією будівельних механізмів Комбінату та І (першої) черги об`єкта "Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 за адресою: пров. Балтійський, 23 в Оболонському районі м. Києва", сторони погодили тимчасове приєднання будівельних механізмів Комбінату та І (першої) черги об`єкту до мереж електропостачання, які належать Заводу до моменту здійснення ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" приєднання до побудованих кабельних мереж постійного електрозабезпечення згідно з договором від 09.02.2018 № НП4-58-18/92624, з урахуванням передбаченої проектом електропостачання черговості введення потужностей в експлуатацію.

У пунктах 2, 3 Додаткової угоди від 24.06.2020 встановлено, що дата тимчасового приєднання І (першої) черги об`єкта посвідчується актом тимчасового приєднання до мереж електропостачання, які належать стороні-1 (позивач). Точка тимчасового приєднання І (першої) черги об`єкта - ТП560-ТЗ, Т4.

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди від 24.06.2020 сторона-2 (відповідач) гарантувала здійснення будівництва та введення в експлуатацію кабельних мереж постійного електропостачання І (першої) черги будівництва об`єкта в термін, передбачений договором від 09.02.2018, та підтверджувала приєднання II (другої) черги будівництва об`єкта, згідно з проектом мереж електропостачання до мереж електропостачання І (першої) черги.

Відповідно до пункту 5 Додаткової угоди від 24.06.2020 після завершення будівництва та введення в експлуатацію кабельних мереж, межа балансового розмежування між І (першою) та II (другою) чергами об`єкта знаходитиметься в ТП 560-І та тимчасове електроживлення І (першої) черги об`єкту від електричних мереж, які належать стороні-1 (позивач), буде припинено.

Комбінат свої обов`язки, передбачені пунктом 3.1.2 договору від 09.02.2018 № НП4-58-18/92624 щодо введення в експлуатацію електроустановок зовнішнього електрозабезпечення не виконав (доказів протилежного суду не подано), а, отже, споживання електроенергії продовжувало відбуватися за тимчасовою схемою по тим же електромережам і з тих же точок, до яких були підключені об`єкти будівництва (доказів відключення відповідач не надав, наявні в справі протоколи та інформація НКРЕКП підтверджують відповідне споживання).

Обсяг спожитої електричної енергії стороною-2 (відповідач) для власних потреб визначається на підставі даних електролічильників, встановлених в ТП560-Т1,Т2,ТЗ,Т4, з урахуванням технологічних втрат у внутрішніх мережах у розмірі 10%. Обсяг спожитої електричної енергії стороною-1 (позивач) визначається виходячи з сформованого акта постачальника послуг за вирахуванням обсягу споживання електроенергії стороною-1 (позивач), розрахованого згідно з пунктом 7 Додаткової угоди від 24.06.2020 (пункти 7, 8 Додаткової угоди від 24.06.2020).

Відповідно до пункту 9 Додаткової угоди від 24.06.2020 протягом періоду тимчасового приєднання І (першої) черги об`єкта до мереж електропостачання, які належать стороні-1 (позивач), оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється стороною-2 (відповідач) за ціною, визначеною постачальником послуг на підставі виставленого стороною-1 рахунку у розмірі 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електроенергії у наступному розрахунковому періоді, та враховуючи різницю сплаченої попередньої оплати та обсягу споживання попереднього розрахункового періоду, - не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного місяця. Прогнозовані (заявлені) обсяги споживання електричної енергії на розрахунковий період надаються стороні-1 уповноваженим представником сторони-2.

Слід зазначити, що прогнозовані (заявлені) обсяги споживання електричної енергії надані позивачу 02.09.2021 представником відповідача.

У пунктах 10, 12 Додаткової угоди від 24.06.2020 визначено, що розрахунковим періодом, за який відповідачем здійснюється попередня оплата обсягів споживання електроенергії, є період з 22 числа поточного місяця по 22 число наступного місяця. Надання послуг стороною-1 (Завод) за попередні розрахункові періоди підтверджуються актами надання послуг, підписаними стороною-1 (Завод) і стороною-2 (Комбінат) і засвідченими їх печатками. Сторона-2 підписує, засвідчує печаткою та повертає стороні-1 акти наданих послуг не пізніше 5 календарних днів з дати їх отримання.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4 643 345,05 грн компенсації спожитої електричної енергії та витрат з послуг з розподілу електричної енергії за період з червня до жовтня 2022 року.

Також Завод заявив до стягнення 707 557,88 грн пені та 51 064,07 грн 3% річних.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог і вказував про припинення користування мережами позивача для електропостачання об`єкта з грудня 2021 року та заперечував факт постачання електроенергії в спірний період через мережі позивача та, відповідно, наявність заборгованості перед Заводом.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України та статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії, яке передбачено Договором № 258.

Суд зазначає, що електрична енергія у спірний період (червень-жовтень 2022 року) продовжувала постачатися до трансформаторної підстанції ТП-560.

Так, за період червень-жовтень 2022 року ТОВ «ТП-560» отримало від ДПЗД «Укрінтеренерго» електричну енергію у загальному обсязі 967014 кВт*год, що підтверджується листом ТОВ «ТП-560» та копіями актів постачальника, які долучені до матеріалів справи.

Електроенергія, отримана ТОВ «ТП-560» у подальшому в обсязі 895351 кВт*год, споживалася об`єктами будівництва, підключеними Комбінатом.

Відповідач підтверджує споживання вказаної електроенергії мешканцями збудованих ним будинків і зазначає, що управителем цих будинків є ТОВ «ЕК «КОМФОРТ-МАЙСТЕР».

Разом з тим, відповідно до наданої інформації ТОВ «ЕК «КОМФОРТ-МАЙСТЕР» від 02.11.2023 № 2806 дані щодо обсягів спожитої електроенергії будинками до моменту приєднання зазначених будинків до електричних мереж на постійній основі відсутні.

Так, за умовами укладеного ТОВ «ЕК «КОМФОРТ-МАЙСТЕР» з громадянкою договору від 28.12.2021 № 716 про компенсацію витрат по сплаті за послуги з постачання холодної води та водовідведення, постачання електроенергії, громадяни оплачують електроенергію відповідно до рахунків, виставлених забудовником і за тарифами, чинними для забудовника.

Заводом і ТОВ «Київські енергетичні послуги» 26.11.2018 укладено договір про постачання електричної енергії.

У подальшому позивачем, ТОВ «ТП-560» і ТОВ «Київські енергетичні послуги» укладено додаткову угоду від 30.12.2021 про заміну сторони договору про постачання електричної енергії споживачу.

Отже, з 01.01.2022 електрична енергія постачалась не позивачу, а ТОВ «ТП-560».

У провадженні господарського суду перебували такі справи:

- № 910/7196/22 за позовом Заводу до Комбінату про стягнення заборгованості у розмірі 4 430 788,01 грн, з яких: 3 847 338,78 грн - основний борг, 532 383,84 грн - пеня, 51 065,39 грн - 3% річних; позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 258 щодо несплати вартості спожитої електричної енергії на об`єкті будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 23, за період з січня до травень 2022 року;

- № 910/5344/22 за позовом ТОВ «Київські енергетичні послуги» до ТОВ «ТП-560», за участю третіх осіб-1, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Заводу та Комбінату, про стягнення заборгованості в розмірі 3 836 059,65 грн та 3% річних у розмірі 666,99 грн; позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачу від 20.12.2018 №10222017ПВ в частині оплати вартості спожитої електроенергії.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7196/22, яке набрало законної сили та переглянуто в апеляційному порядку (постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024), у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі №910/5344/22, яке набрало законної сили та переглянуто в апеляційному порядку (постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023), позов задоволено повністю.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовими рішеннями у справі № 910/7196/22 встановлено, що за умовами пункту 10.1 договору від 23.06.2015 № 258, з введенням в експлуатацію об`єкта будівництва (останній пусковий комплекс здійснено 12.10.2021) договір припинився, а тому у спірний період між сторонами не існувало договірних правовідносин і відповідач не міг порушити зобов`язань за договором.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлення у справі № 910/7196/22 факту припинення Договору № 258, у даній справі відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4 643 345,05 грн компенсації спожитої електричної енергії за період червень-жовтень 2022 року; 707 557,88 грн пені та 51 064,07 грн 3% річних, з визначеною позивачем підставою, а саме невиконання відповідачем зобов`язань за Договором № 258.

Крім того, судовими рішеннями у справі № 910/5344/22 встановлено, що між сторонами спору укладено та існує договір від 20.12.2018 № 1022017ПВ, споживачем електричної енергії за ним є саме ТОВ "ТП-560", яке, вступивши в договірні відносини з позивачем, погодилось сплачувати за електричну енергію за відповідними точками комерційного обліку, які самостійно вказувало у заяві-приєднанні до договору, на підставі даних про споживання електричної енергії від оператора системи розподілу. При цьому згідно з пунктом 2 додаткової угоди від 30.12.2021 попередній споживач (ТОВ "Київський склотарний завод") передав у повному обсязі свої зобов`язання за договором, а споживач прийняв ці зобов`язання у повному обсязі та зобов`язався виконувати їх належним чином на умовах договору, в тому числі, вимоги постачальника, не виконані попереднім споживачем на момент укладення додаткової угоди.

Слід зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення у справі № 910/5344/22, виходили з того, що у разі дійсного споживання іншими особами (Комбінат) електроенергії від об`єкта ТОВ "ТП-560", питання щодо компенсації вартості спожитої цією особою електричної енергії має вирішуватись ТОВ "ТП-560" в окремому, у тому числі, судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи предмет доказування у даній справі, предмет і підстави позову,визначені позивачем, обставини, встановлені судами у справах № 910/7196/22 та № 910/5344/22, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова