Рішення

від 09.05.2024 по справі 910/129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.05.2024Справа № 910/129/24За позовом Державного підприємства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ,

до Державного підприємства «ЕКСПО-2000»

про стягнення 790 361, 37 грн

Суддя Я.А. Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЕКСПО-2000» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 790 361, 37 грн, з яких: 670 000, 00 грн основний борг, 9 141, 37 грн 3% річних та 111 220, 00 грн пеня.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193, 229, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором позики від 18.02.2022, в частині своєчасного повернення грошових коштів.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 за № 01.3-16/239/24 призначено повторний автоматичний розподіл заяви, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В., в результаті якого позовну заяву 11.01.2024 передано на розгляд судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

25.01.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

28.02.2024 та 04.03.2024 від позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла довідка про рух коштів між позивачем та відповідачем, а також письмове підтвердження що ціна позову не змінилась.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 28.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 30.01.2024 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/129/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2022 між позивачем (надалі - позикодавець) та відповідачем (надалі - позичальник) укладено договір позики (про надання поворотної фінансової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику позику (далі - поворотну фінансову допомогу, фінансову допомогу), а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. договору, розмір фінансової допомоги становить 670 000, 00 грн. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 3.2. договору, фінансова допомога надається у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, який вказаний в розділі 9 договору.

Позичальник зобов`язується повернути всю суму фінансової допомоги позикодавцю в строк до 30.06.2022. Позичальник має право достроково повернути суму фінансової допомоги в повному обсязі або частково (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 4.2. договору, фінансова допомога повертається в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, який вказаний в розділі 9 договору або на інший поточний рахунок позикодавця узгодженого сторонами шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. 4.3. договору, фінансова допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошових коштів, що надавалися, на його поточний рахунок.

Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі повернути надану позикодавцем фінансову допомогу (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 6.2. договору, у разі порушення строків повернення фінансової допомоги, позичальник сплачує на рахунок позикодавця пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати, а також суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 8.1. та п. 8.2. договору, він набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 30.06.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Зміни та доповнення у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 9.2. договору).

15.07.2022 додатковим договором до договору позики сторони дійшли згоди внести зміни до договору позики, а саме, п. 4.1. та п. 8.1. виклали в такій редакції:

« 4.1. Позичальник зобов`язується повернути всю суму фінансової допомоги позикодавцю в строк до 31.12.2022. Позичальник має право достроково повернути суму фінансової допомоги в повному обсязі або частково.

8.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань».

10.03.2023 додатковим договором № 2 до договору позики сторони дійшли згоди внести зміни до договору позики, а саме, п. 4.1. та п. 8.1. виклали в такій редакції:

« 4.1. Позичальник зобов`язується повернути всю суму фінансової допомоги позикодавцю в строк до 30.06.2023. Позичальник має право достроково повернути суму фінансової допомоги в повному обсязі або частково.

8.1. Цей договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 30.06.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань».

На виконання умов договору 21.02.2022 позивачем перераховано відповідачу 670 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 508 від 21.02.2022.

24.11.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 22.11.2023 за вих. № 03-20/257, у якій вимагав сплатити 670 000, 00 грн основного боргу, 7 874, 79 грн 3 % річних та 95 810, 00 грн пені, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 24.11.2023 та опису вкладення в цінний лист з відбитком поштового штемпеля.

Відповіді на зазначену вище претензію матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, у частині своєчасного повернення наданих йому грошових коштів, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 670 000, 00 грн основного боргу, 9 141, 37 грн 3% річних та 111 220, 00 грн пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок відповідача поворотної фінансової допомоги в сумі 670 000, 00 грн, а саме копією платіжної інструкції № 508 від 21.02.2022 та випискою з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем за період з 18.02.2022 по 15.02.2024 (а.с. 9, 84).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Розкриваючи зміст засад свободи договору у статтях 6 і 627 Цивільного кодексу України, положення вказаних статей визначають, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, де зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до п. 4.1. договору, з урахуванням додаткових договорів, позичальник зобов`язується повернути всю суму фінансової допомоги позикодавцю в строк до 30.06.2023.

Згідно з п. 4.2. договору, фінансова допомога повертається в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця, який вказаний в розділі 9 договору або на інший поточний рахунок позикодавця узгодженого сторонами шляхом укладення додаткової угоди.

Разом з тим, доказів повернення грошових коштів у розмірі 670 000, 00 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду, в порядку передбаченому ГПК України, таких доказів не надано.

З урахуванням викладеного вище, та, оскільки, судом встановлено факт перерахування позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 670 000, 00 грн та неповернення її останнім усупереч умов укладеного між сторонами договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 9 141, 37 грн 3% річних та 111 220, 00 грн пені за загальний період з 01.07.2023 по 13.12.2023.

Згідно з п. 6.2. договору, у разі порушення строків повернення фінансової допомоги, позичальник сплачує на рахунок позикодавця пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати, а також суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який вже неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Згідно з підпунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27.03.2023 у справі № 357/1771/21 також зазначив, що порівняння диспозицій наведених норм права (мова йшла про положення пп. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України і ст. 1046 Цивільного кодексу України) дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначав, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 зроблено висновки саме щодо аналогічних спірних правовідносин зі справою № 910/129/24, які виникли з конкретного договору - договору позики.

Враховуючи зазначене, зокрема, передбачену п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України специфіку наслідків введення воєнного стану для сторони договору поворотної фінансової допомоги в частині звільнення від сплати пені, штрафу та нарахувань по ст. 625 Цивільного кодексу України, триваючого з 24.02.2022 воєнного стану, суд доходить висновку, що не підлягають нарахуванню у заявлений позивачем період з 01.07.2023 по 13.12.2023 пеня та 3% річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, а тому вказані вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 670 000, 00 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «ЕКСПО-2000» (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28, ідентифікаційний код 42774512) на користь Державного підприємства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ» (03143, місто Київ, вулиця Метрологічна, будинок 4, ідентифікаційний код 02568182) 670 000 (шістсот сімдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу та 10 050 (десять тисяч п`ятдесят) грн 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань