Рішення

від 09.05.2024 по справі 911/451/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/451/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 31а)

про стягнення 69956,00 грн. заборгованості за договором № 07-11-18 про надання послуг з технічного обслуговування теплового обладнання від 03.12.2018 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі позивач, виконавець, КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» (далі відповідач, замовник, ТОВ «СЕЙФ-СЕРВІС-Н») про стягнення 69956,00 грн. заборгованості за договором № 07-11-18 від 03.12.2018 р. про надання послуг з технічного обслуговування теплового обладнання, розташованого в м. Вишневе по вул. Європейська, буд. 31А.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором № 07-11-18 про надання послуг з технічного обслуговування теплового обладнання від 03.12.2018 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 69956,00 грн. заборгованості, а також судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявлене позивачем клопотання про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що справа за поданою Комунальним підприємством «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» про стягнення 69956,00 грн. заборгованості за договором № 07-11-18 про надання послуг з технічного обслуговування теплового обладнання пункту теплопостачання та внутрішньо-будинкових мереж системи централізованого опалення від 03.12.2018 р. підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 26.02.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

Поряд з цим, згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилає йому усі судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, ухвалу суду від 26.02.2024 р. було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, проте, вручення останньому поштового відправлення № 0600092967767 не відбулося, і конверт повернувся на адресу суду з відміткою про неможливість вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням, зокрема,на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, та Верховного Суду, викладений у постановах від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20).

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 р. у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

03.12.2018 р. між КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та ТОВ «УК ЛАД-2» було укладено договір № 07-11-18 про надання послуг з технічного обслуговування теплового обладнання пункту теплопостачання та внутрішньо-будинкових мереж системи централізованого опалення, відповідно до п. 2.1 якого замовник передає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню послуги з технічного обслуговування індивілуального теплового пункту за адресою: м. Вишневе, вул Європейська, буд. 31-а.

За умовами п. 1.2 договору послуга послуги з технічного обслуговування теплового обладнання індивідуальних теплових пунктів та внутрішньо-будинкових мереж системи централізованого опалення.

Відповідно до п. 2.2 договору технічне обслуговування включає в себе планове та позапланове технічне обслуговування.

Згідно з п. 2.3 договору розрахункова вартість послуги за планове технічне обслуговування складає 19989,00 грн. на місяць протягом опалювального сезону 2018/2019 р.р.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що замовник зобов`язується до 25 числа, за місяцем, в якому надавалась послуга, сплатити на користь виконавця суму, передбачену п. 2.3 цього договору.

Умовами договору встановлено, що замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату виконавцю за належно надану послугу (пп. 3.1.1 п. 3.1 договору), прийняти виконаний виконавцем обсяг робіт і, за відсутності вмотивованих претензій, підписати акт приймання-передачі послуги протягом 3 робочих днів з моменту його надання (пп. 3.1.6 п. 3.1 договору), а виконавець зобов`язується своєчасно і якісно виконувати роботи, надавати послуги, визначені в п. 1.2 та п. 2.1 даного договору в об`ємі, передбаченому договором та інструкціями заводу виробника (пп. 3.2.1 п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться замовником виключно грошовими коштами на поточний рахунок виконавця. Датою оплати коштів є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Сторони домовились, що розрахунок за надані послуги проводиться протягом 5 банківських днів з дня підписання уповноваженими особами актів приймання-передачі послуг (п. 4.2 договору).

Даний договір діє від моменту підписання та до закінчення опалювального періоду 2018/2019 р., а в частині виконання розрахунків діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 7.1 договору).

03.12.2018 р. КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» та ТОВ «УК ЛАД-2» було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 07-11-18 від 03.12.2018 р., відповідно до якої сторони дійшли згоди доповнити п. 2.3 договору абзацом першим наступного змісту: вартість послуг за планове технічне обслуговування за перший місяць дії договору (грудень 2018 р.) становить 39978,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, сторонами договору було підписано акти № 1 від 13.12.2018 р. та № 2 від 15.01.2019 р. про те, що виконавець в грудні 2018 р. та січні 2019 р. виконав роботи (надав послуги) згідно договору № 07-11-18 від 03.12.2018 р.

Позивач зазначає, що 13.12.2018 р. та 04.01.2019 р. замовником було сплачено 39978,00 грн. в якості оплати послуг за грудень 2018 р.; 22.03.2019 р. замовником було здійснено часткову оплату в сумі 10000,00 грн. в якості оплати послуг за січень 2019 р.

У подальшому, позивач виставив замовнику рахунки-фактури № ВТ-0000371 від 28.02.2019 р. на суму 19989,00 грн., № ВТ-0000550 від 29.02.2019 р. на суму 19989,00 грн., № ВТ-0000723 від 30.04.2019 р. на суму 19989,00 грн.

14.11.2019 р. позивач направив замовнику лист № 30 з долученими до нього актами приймання-передачі послуг за лютий-квітень 2019 р. № 3 від 28.02.2019 р. на суму 19989,00 грн., № 4 від 29.03.2019 р. на суму 19989,00 грн., № 5 від 30.04.2019 р. на суму 19989,00 грн., акти приймання-передачі послуг за травень-червень 2019 р. разом з актом звіряння взаємних розрахунків за період з 03.12.2018 р. по 30.10.2019 р., який було отримано замовником, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0813202174192.

23.07.2019 р. позивач направив замовнику лист № 527, у якому просив скасувати рахунок-фактуру № ВТ-0000780 та акт приймання-передачі послуг № ОУ-0000825 на суму 19989,00 грн. за травень 2019 р.; скасувати рахунок-фактуру № ВТ-0000830 та акт приймання-передачі послуг № ОУ-0000881 на суму 19989,00 грн. за червень 2019 р.

З матеріалів справи вбачається, що у травні і червні 2019 р. КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» було здійснено нарахування ТОВ «УК ЛАД-2» плати за планове технічне обслуговування теплового обладнання та внутрішньо-будинкових мереж централізованого опалення. Водночас, враховуючи, що умовами договору № 07-11-18 від 03.12.2018 р. дані послуги надаються лише в опалювальний період, у липні 2019 р. була виявлена помилка в нарахуваннях за договором, у зв`язку з чим було здійснено коригування нарахувань за два місяці (травень та червень), що підтверджується бухгалтерською довідкою № 221 від 31.07.2019 р.

27.03.2023 р. ТОВ «УК ЛАД-2» змінило своє найменування на ТОВ «СЕЙФ-СЕРВІС-Н». При цьому, організаційно-правова форма діяльності товариства та ідентифікаційний код не змінились.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі ліквідації, реорганізації або зміни найменування однієї зі сторін цього договору, сторонами його виконання виступають їх правонаступники з передачею їм усіх прав і обов`язків, що передбачені цим договором.

Отже, ТОВ «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» є належним відповідачем у даній справі.

Позивач зазначає, що за період з січня 2019 р. по квітень 2019 р. за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 69956,00 грн.

Оскільки ТОВ «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» має несплачену заборгованість у сумі 69956,00 грн. перед КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» за послуги з технічного обслуговування теплового обладнання пункту теплопостачання та внутрішньо-будинкових мереж системи централізованого опалення, останнє і звернулося з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як «вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.

Тлумачення змісту згаданої вище статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 р. у справі № 911/1981/20, від 10.08.2023 р. у справі № 914/11/22, від 16.08.2023 р. у справі № 914/131/22.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору № 07-11-18 від 03.12.2018 р. було надано відповідачу послуги з технічного обслуговування теплового обладнання пункту теплопостачання та внутрішньо-будинкових мереж системи централізованого опалення, однак відповідач в порушення умов договору та положень законодавства не здійснив оплату наданих позивачем послуг на суму 69956,00 грн.

Жодних заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо факту обсягів та вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Суд констатує також відсутність у даній справі будь-яких доказів виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем послуг на суму 69956,00 грн.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту, здійснення оплати послуг з технічного обслуговування теплового обладнання пункту теплопостачання та внутрішньо-будинкових мереж системи централізованого опалення за період з січня 2019 р. по квітень 2019 р. на суму 69956,00 грн.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку що позовна вимога КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» щодо стягнення з ТОВ «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» 69956,00 грн. заборгованості за договором № 07-11-18 про надання послуг з технічного обслуговування теплового обладнання від 03.12.2018 р. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙФ-СЕРВІС-Н» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 31а, код 42662154) на користь Комунального підприємства «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11, код 19417197) 69956 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 09.05.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна