Рішення

від 09.05.2024 по справі 916/923/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/923/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінов С.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (вул. Павлівська, 29,м. Київ,01135) до відповідача: Фізична особа-підприємець Бурда Олександр Степанович ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 875141,6 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бурда Олександра Степановича 875141,6 грн. заборгованості, з яких 550 000грн. заборгованість за спожитий газ, штраф в розмірі 60121,15грн., пеня в розмірі 99150,69грн., 3% річних в розмірі 32811,77грн. та інфляційні витрати в розмірі 133057,99грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/923/24, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Господарським судом 08.04.2024 року на виконання ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15.04.2014 року у редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022 року та з урахуванням Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, повідомлено відповідача про постановлення ухвали від 11.03.2024 року у справі № 916/923/24 шляхом розміщення посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/107876327; та шляхом розміщення тексту ухвали.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач надав до суду відзив на позов в якому вважає, позовну заяву необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд зменшити штрафні санкції, посилаючись на ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Позивач надав відповідь на відзив та вважає, аргументи відповідача викладені у відзиві безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

15 грудня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕРДГАЗ" (за текстом Договору "Постачальник") і Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем ( за текстом Договору "Споживач") було укладено Договір постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-126 (далі "Договір").

Відповідно до п.4.1. договору постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між Постачальником та Споживачем. Ціна газу на момент укладання Договору становить:

-при умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки 28 333,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 666,67 грн., всього з ПДВ 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі грн.00 коп.)

- при умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки 28 583,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 716,67 грн., всього з ПДВ 34 300,00 грн. (тридцять чотири тисячі триста грн.00 коп.);

- при умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця наступного за місяцем поставки 29 250,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 850,00 грн., всього з ПДВ 35 100,00 грн. (тридцять пять тисяч сто грн.00 коп.)

В подальшому ціна на газ визначається на офіційному вебсайті Постачальника. У разі зміни Постачальником, така ціна є обов`язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни Газу та планового обсягу газу, визначеного Сторонами на відповідний місяць постачання (п. 1.3 Додатку №1 або відповідної заявки).

Вартість фактично поставленого Споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни газу та обсягу фактично поставленого Споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі.

Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу Споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених Сторонами протягом строку дії Договору.

Пунктами 3.8., 3.9. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим Споживачем за обсягом та вартістю.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника, а обсяги відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

Позивач зазначає, що в зв`язку з відсутністю підписаних Відповідачем актів приймання-передачі за період січень 2022 - лютий 2022, Позивач звернувся до Оператора ГРМ з запитом щодо надання відповідних даних. Отже на виконання умов Договору Позивач здійснив постачання природного газу Відповідачу у січні 2022 - лютому 2022 року в обсязі 16,328 тис. м3 (шістнадцять тисяч сімсот триста двадцять вісім) метрів кубічних на загальну суму 741 647,32 грн. (сімсот сорок одна тисяча шістсот сорок сім гривень 32 коп.), що підтверджується листом АТ Херсонгаз вих. № 240304/1058/311 від 04.03.2024 р., та карткою рахунка контрагента за зазначений період.

Відповідно до п. 4.4. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту Споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Таким чином, п. 4.4. Договору чітко встановлено термін виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого (переданого) обсягу природного газу, що в свою чергу, узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 692 Закон N 435-IV, ч. 1 ст. 198 Закону N 436-IV.

Позивач вказує, що розмір заборгованості за Договором становить 550 000,00 грн. В порушення взятих на себе зобов`язань за Договором і положень ст. ст. 526, 612 Закону N 435-IV, ст.ст. 193 Закону N 436-IV ФОП Бурда О.С. не виконав у повному обсязі взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості природного газу за Договором.

У зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язань за договором Позивачем було нараховано Відповідачу штраф в розмірі 60121,15грн., пеню в розмірі 99150,69грн., 3% річних в розмірі 32811,77грн. та інфляційні витрати в розмірі 133057,99грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю ЕРДГАЗ звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 26 ст. 1 Закону України Про ринок природного газу постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 15 грудня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕРДГАЗ" і Фізичною особою-підприємцем Бурдою Олександром Степановичем було укладено Договір постачання природного газу № 15/12/21-ЕГ-126.

Пунктами 3.8., 3.9. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим Споживачем за обсягом та вартістю.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника, а обсяги відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.

Позивач зазначає, що в зв`язку з відсутністю підписаних Відповідачем актів приймання-передачі за період січень 2022 - лютий 2022, Позивач звернувся до Оператора ГРМ з запитом щодо надання відповідних даних. Отже на виконання умов Договору Позивач здійснив постачання природного газу Відповідачу у січні 2022 - лютому 2022 року в обсязі 16,328 тис. м3 (шістнадцять тисяч сімсот триста двадцять вісім) метрів кубічних на загальну суму 741 647,32 грн. (сімсот сорок одна тисяча шістсот сорок сім гривень 32 коп.), що підтверджується листом АТ Херсонгаз вих. № 240304/1058/311 від 04.03.2024 р., та карткою рахунка контрагента за зазначений період.

В порушення взятих на себе зобов`язань за Договором і положень ст. ст. 526, 612 Закону N 435-IV, ст.ст. 193 Закону N 436-IV ФОП Бурда О.С. не виконав у повному обсязі взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості природного газу за Договором.

Таким чином у Відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на суму 550000 грн.

При цьому встановлені судом обставини Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

В зв`язку із тим, що вищевказана бездіяльність Відповідача у виді несплати коштів за фактично спожитий природний газ суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 550000 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимог Позивача про стягнення 3% річних в розмірі 32811,77грн. та інфляційні витрати в розмірі 133057,99грн. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши здійснений Позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених Позивачем розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь Позивача 3% річних в розмірі 32811,77грн. та інфляційні витрати в розмірі 133057,99грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 60121,15грн. та пеню в розмірі 99150,69грн..

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Положеннями пункту 6.1 Договору передбачено, що за невиконання, або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, що встановлена цим Договором та чинним законодавством України.

Так, положеннями ст. 611 Закону N 435-IV встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами Договору передбачено, що у разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу. пункт 6.2. Договору.

Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за договором складає суму в розмірі 99150,69 грн. та штраф в розмірі 60121,15грн. Судом перевірено правильність розрахунку виконаного позивачем.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, господарський зазначає наступне.

Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/ відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", господарський суд дійшов висновку про зменшення пені на 50% та штрафу на 50 %.

Отже, розмір пені, який підлягає до стягнення з відповідача становить 49575,34 грн, та штраф становить 30060,58грн.

Щодо форс-мажорних обставин та звільнення від зобов`язань по договору суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позов вказує про дію форс-мажорних обставин та відсутність у відповідача обов`язку по оплаті під час дії непереробних обставин, а саме під час військових дій та введенням воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавств.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.

Суд зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках введеного військового стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Відповідачем не доведено, що введенння військового стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, проте враховуючи зменшення річних підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача, без урахування зменшення розміру річних.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бурди Олександра Степановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (вул. Павлівська, 29,м. Київ,01135, код ЄДРПОУ 38404559) 550 000грн. - заборгованість за спожитий газ, пеню в розмірі 49575,34 грн, штраф в розмірі 30060,58грн., 3% річних в розмірі 32811,77грн., інфляційні витрати в розмірі 133057,99грн. та судовий збір в сумі 10501грн. 70коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 09 травня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов