Рішення

від 02.05.2024 по справі 922/3529/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2024м. ХарківСправа № 922/3529/20 (922/4359/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка 2007." про стягнення заборгованості за участю сторін:

представник позивача - арбітражний керуючий Саутенко С.О.(ліквідатор ТОВ "Азотфострейд),

представник відповідача - адвокат Мица Ю.В. (ордер серії АХ №№ 1123599 від 30.04.2023),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Азотфострейд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Саутенко С.О. звернулось 12.10.2023 до господарського суду Харківської області з заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка 2007.", в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка 2007" суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 221 850,00 грн (згідно рахунку-фактури №СФ000194 від 12.09.2019 на суму 221850,00 грн та видаткової накладної №РН-000252 від 13.09.2019 на суму 221850,00 грн), а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 24.10.2023 було прийнято позовну заяву ліквідатора ТОВ "Азотфострейд" до розгляду та відкрито провадження за №922/4359/23 в межах справи № 922/3529/20, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 11.01.2024 було задоволено клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 13.02.2024. Ухвалою суду від 13.02.2024 було задоволено клопотання представника відповідача про витребування оригіналу письмового доказу. Зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінал видаткової накладної № РН-000252 від 13.09.2019 р. на загальну суму 221 850,00 грн.

04.04.2024р. позивачем особі ліквідатора було надано додаткові пісьмові пояснення, до яких позивач надав суду копії податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 р., податкової накладної № 8 від 13.09.2019 р., квітанцію про реєстрацію податкової накладної від 27.09.2019р, копії реєстру видаткових накладних за вересень 2019 р., копію розрахунку коригування сум податку на додану вартість (д.10) за вересень 2019 р., копію розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2019. Вказані документі сумісно з видатковою накладною № РН-000252 від 13.09.2019 р. підтверджують господарську операцію, про одержання відповідачем мінеральні добрива у кількості 14,500 т на загальну суму 211 850,00 грн.

У пісьмовому відзиву та додаткових письмових поясненнях відповідач повністю заперечує щодо позову та просить відмовити позивачу у задоволені позову посилаючить на відсутність оригіналу видаткової накладної № РН-000252 від 13.09.2019 р., яка підписана невідомою особою. Крім того, самі по собі надані позивачем копія податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 р., копія податкової накладної № 8 від 13.09.2019 р., копія квітанції про реєстрацію податкової накладної від 27.09.2019 р., копія реєстру видаткових накладних за вересень 2019 р., копія розрахунку коригування сум податку на додану вартість (д.10) за вересень 2019 р., копія розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2019 р. за відсутності первинних документів, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст товарної операції, не можуть підтвержувати факт поставки мінеральних добрив відповідачу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ВИСНОВОК СУДУ.

Дослідивши матеріали позову, вислухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

ТОВ "Азотфострейд" (позивач) було поставлено ТОВ "Берізка 2007" (відповідач) товар мінеральні добрива у розмірі 221 850,00 грн (згідно рахунку-фактури №СФ000194 від 12.09.2019 у кількості 14,500 т на суму 221 850,00 грн, про що також була позивачем надана копія видаткової накладної №РН-000252 від 13.09.2019. Проте, відповідачем товар не був оплачений позивачу у повному обсязі. Відповідач повністю заперечує проти позову, оскільки матеріали справи (позову) не підтверджують навність будь-яких правовідносин між сторонами та відсутність у позивача належних первинних документів, що підтверджують наявність реальної господарської операції між сторонами з передачі та отримання товарно- матеріальних цінностей.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626- 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 662, 692 цього Кодексу продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 193 ГПК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За твердженням ТОВ «Азотфострейд» у вересні 2019 року воно здійснило поставку товару ТОВ "Берізка 2007" згідно рахунку-фактури №СФ000194 від 12.09.2019 у кількості 14,500 т на суму 221 850,00 грн. Крім того, на підтвердження приймання товару між відповідачем та позивачем, останнім було надано копію видаткової накладної №РН-000252 від 13.09.2019 р., що підписана від імені відповідача невстановленою особою. Витребування судом ухвалою суду від 13.02.2024 р. у позивача оригіналу письмового доказу - видаткової накладної №РН-000252 від 13.09.2019 на суму 221850,00 грн. позивач не надав.

Суд зазначає, що фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які позивачем не були надані до суду, а не податкові декларації та інші документи податкової звітності, а саме: копія податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 р., копія податкової накладної № 8 від 13.09.2019 р., копія реєстру видаткових накладних за вересень 2019 р., копія розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д.10) за вересень 2019 р., копія розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за вересень 2019, які у своєї сутності підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування зі сторони позивача не свідчить про наявність господарської операції.

Крім того, відсутність оригіналу видаткової накладної №РН-000252 від 13.09.2019 на суму 221 850,00 грн., не можуть вважаться неістотним, оскільки перешкоджають суду можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця (відповідача)

Суд звертає увагу, що дійсно, у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Так, ч.1 та 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Дійсно, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок було сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

Разом з тим, суд зобов`язаний оцінювати наявність податкової накладної у сукупності з іншими доказами у справі, а саме, з фактичними діями як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Тобто, якщо сторона (відповідач) заперечує факт передачі товару за податковою накладною, але одночасно реєструє податкову(ві) накладну(ні) на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірної видатковою накладною, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цією накладною, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податковою накладною засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною, на постачання послуг на користь другої сторони (відповідача -покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець (відповідач) вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Проте відповідачем не було здійснено реєстрацію податкової накладної на придбання товару від позивача та формування як покупця податкового кредиту за фактом поставки товару на підставі спірною видаткової накладною №РН-000252 від 13.09.2019 на суму 221 850,00 грн., а ТОВ «Азотфострейд» (позивач) не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача; статті 74, 81 ГПК України).

Суд зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його ст. 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17.

На підставі вищенаведеного, суд дослідиви та оцінивши за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, дійшов висновку про недоведеність позивачем факту поставки товару відповідачу, що виключає задоволення позову до відповідача про стягнення грошових коштів.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 625-629 ЦК України, ст.76-79,86, ст.ст.232, 233, 240-241, 256, 257 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "08" травня 2024 р.

СуддяС.В. Міньковський