Рішення

від 09.05.2024 по справі 922/675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/675/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Корн" (61105, місто Харків, проспект Героїв Сталінграда, будинок 45; код ЄДРПОУ: 44282510) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" (місцезнаходження: 61070, місто Харків, в`їзд Вологодський 2-й, будинок 6; код ЄДРПОУ:36223817) про стягнення 32 941,65 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Корн" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" суми збитків, пов`язаних з невиконанням договору про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів №13/07-1 від 13.07.2023 в розмірі 32 941,65 грн.

Також позивач просить суд покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та розглядати справу в порядку спрощенного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Корн" прийнято до розгляду та відкритог спрощене позовне провадження у справі № 922/675/24, справу № 922/675/24 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

29.03.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8485 від 29.03.2024). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає наступне.

По-перше, відповідач зазначає, що у наданій до позовної заяви ТТН №815 від 06.10.2023 відсутні обов`язкові реквізити, а саме не зазначено посади відповідальної особи вантажоодержувача, у зв`язку з чим, неможливло встановити чи є особа, що здійснювала приймання вантажу працівником ТОВ "Грейн Корн". По-друге, як зазначає відповідач, в порушення п.3.9 Договору поставки товару №14.06/2023 від 14.06.2023 укладеного між ТОВ "Компанія Інтер-Ліс" та ТОВ "Грейн Корн" в наданій відповідачу ТТН №815 від 06.10.2023 не зазначено посади особи відповіадльної за здійснення господарської операції (позивача), а отже взагалі відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - прийманні вантажу. По-третє, відповідач вказує на те, що підписання ТТН №815 від 06.10.2023 з боку перевізника відбулося після приймання товару від ТОВ " Компанія Інтер-Ліс" до ТОВ "АТП"Автотранс", а не в момент передачі вантажу від перевізника до вантажоодержувача - ТОВ "Грейн Корн". По-четверте, на думку відповідача, ТОВ "Грейн Корн" у разі недостачі вантажу міг ініціювати проведення незалежної експертизи, зі складанням відповідного акту експертизи відповідно до правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

11.04.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№9577 від 10.04.2024). У вказаній відповіді на відзив позивач зазначає, що по-перше, приймання вантажу 09.10.2023 відповідно до ТТН №815 було здійснено посадовою особою ТОВ "Грейн Корн", а саме комірником Капустою О.М. По-друге, як зазначає позивач, надіславши рахунок на оплату, відповідач підтвердив належне оформлення товарно - транспортної накладної №815 від 06.10.2023. По-третє, відповідач у листі відповіді на претензію позивача не заперечував щодо втрати ним вантажу, що на думку позивача, свідчить про обізнаність відповідача про виявлену нестачу товару. По-четверте, позивач зазначає, що тягар доведення відсутності вини перевізника покладається на самого перевізника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№8485 від 29.03.2024).

Разом з тим, вирішення питання щодо прийняття до розгляду відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Корн" (вх.№ 9577 від 11.04.2024) у справі № 922/675/24 відкладено до надання доказу, а саме ТТН № 815 від 06.10.2023 належної якості, придатної для читання.

Проте, всупереч ухвали суду від 11.04.2024 позивачем не було надано до суду доказу - копії ТТН № 815 від 06.10.2023 (доданої до відповіді на відзив) належної якості, придатної для читання.

Суд зауважує, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є, зокрема, ухвали суду.

Законом № 1401-VIII від 2 червня 2016 р. Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності.

З огляду на вищезазначене, оскільки позивачем не виконано ухвалу суду від 11.04.2024, доказу - копії ТТН № 815 від 06.10.2023 (доданої до відповіді на відзив) належної якості, придатної для читання не надано, суд не приймає вказаний доказ, долучений до відповіді на відзив (вх.№ 9577 від 11.04.2024). Разом з тим, суд вважає за можливе прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№ 9577 від 11.04.2024) без урахування вищезазначеного доказу.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/675/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

14 червня 2023 р між ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС» (Постачальник) та ТОВ «ГРЕЙН КОРН» (Покупець) було укладено договір поставки №14.06/2023 від 14.06.2023 р, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність Покупцеві товар, а саме: пелети дров`яні (паливні гранули (пелети) з деревини) , а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити переданий товар.

Поставка Товару здійснюється на умовах FCA (згідно інкотермс 2020) (склад Постачальника) за адресою: Полтавська обл.., м. Кременчук, вул.. Профспілкова, буд.9 за рахунок Покупця (п.3.2, п.3.4 договору поставки №№14.06/2023 від 14.06.2023 р )

На виконання умов договору поставки №№14.06/2023 від 14.06.2023 р між Покупцем та Постачальником було укладено Додаток №2 до договору поставки («Специфікацію на товар»), відповідно до якого:

- узгодили порядок оплати за товар, а саме: 80% передплати товару на підставі рахунку виставленого Продавцем, шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів, з дати надання рахунку, а 20%- потягом 2-х банківських днів з дати реєстрації податкової накладної;

- узгодили строки поставки товару по даній Специфікації: партіями з 01.10.2023 року по 31.03.2024 року і визначається графіком: жовтень 2023 р - 418 т, листопад 2023 р- 418 т, грудень 2023 р - 418 т., січень 2024 р- 418 т., лютий 2024 р- 418 т., березень 2024 р - 418 т.

16 серпня 2023 року ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС» виставило ТОВ «ГРЕЙН КОРН» рахунок на оплату за №284 від 16.08.2023 року.

У період з 17 по 31 серпня 2023 року ТОВ «ГРЕЙН КОРН» перерахувало ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕР-ЛІС» згідно рахунку на оплату за №284 від 16.08.2023 р грошові кошти за замовлений товар у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями, які містять в матеріалах справи (а.с.14-15).

Отже, ТОВ «ГРЕЙН КОРН» розрахувалось за пелети дров`яні 8 мм укількості 22 т, які 06.10.2023 року були передані ТОВ «Компанія Інтер-Ліс» (Вантажовідправник) перевізнику ТОВ «АТП «АВТОТРАНС» для перевезення для Вантажеотримувача (ТОВ «ГРЕЙН КОРН»), відповідно до товарно-транспортної накладної №815 від 06.10.2023 р.

13 липня 2023 року між ТОВ «ГРЕЙН КОРН» (Позивач) та ТОВ «АВТОМОБІЛЬНО- ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АВТОТРАНС» (Відповідач) було укладено договір №13/07-1 від 13.07.2023 року про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів, відповідно п.1.1. якого предметом Договору є регламентування взаємовідносин між Позивачем (Замовником) та Відповідачем (Виконавцем), які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів транспортом Виконавця, за автомобільним маршрутом: м. Кременчук, Полтавська область - село Будилка, Лебединський район, Сумська область. Строк перевезення до 17.07.2022р. Вантаж: пелети.

06 жовтня 2023 року до вищевказаного договору була укладена додаткова угода №1 від 06.10.2023 року, відповідно до якої Сторони прийшли до взаємної згоди, що за Договором № 13/07-1 про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів від 13.07.2023р. було узгоджено нову дату доставки вантажу, а саме 09.10.2023 року за тим же маршрутом та вантажем.

Відповідно до п.3.2 Договору обов`язком виконавця (відповідач) є приймання вантажу по кількості вантажу згідно товаросупроводжувальних документів і здача його уповноваженій особі вантажоодержувача.

Сторона, що порушила свої обов`язки за Договором повинна без зволікання усунути ці порушення з повідомленням про це іншої Сторони.(п.4.1 Договору).

За втрату вантажу, пошкодження Виконавець несе відповідальність в розмірі його вартості відповідно до супровідних документів на вантаж (п.4.3. Договору).

Оплата будь-яких штрафних санкцій та відшкодування збитків здійснюється виключно на підставі претензії, оформленої відповідно до вимог законодавства України (п.4.4 Договору).

Вартість транспортних послуг за цим договором становить 12 000,00 гривень з ПДВ.(п.5.1 Договору).

Даний Договір набирає чинність з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2023 року включно. В разі закінчення терміну дії цього Договору він вважається таким, що повністю втратив силу лише після закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами, що виникли в період дії даного Договору.(п.10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печаткми.

Так, на виконання умов Догвору, відповідно до товарно-транспортної накладної №815 від 06.10.2023 року ТОВ «Компанія Інтер-Ліс» (Вантажовідправник) передало, а автомобільний перевізник ТОВ «АТП «АВТОТРАНС» (водій ОСОБА_1 ), прийняв для перевезення для Вантажеотримувача - ТОВ «ГРЕЙН КОРН» вантаж, а саме: пелети дров`яні 8 мм у кількості 22 т (далі вантаж). Вказаний вантаж було завантажено на транспортний засіб RENAULT AX1417HI у складі причепу/напівпричепу SCHMITZ AX4391XF для перевезення маршрутом м. Кременчук, Полтавська область - село Будилка, Лебединський район, Сумська область ( а.спр. 18).

Втім, як зазначає позивач, під час приймання вантажу 09.10.2023 року у місці розвантаження - Сумська обл., Лебединський р-н, с. Будилка, ТОВ «ГРЕЙН-КОРН» було виявлено недостачу вантажу - пелет дров`яних 8 мм у кількості 5,9 т.

Про фактичну вагу отриманого вантажу ТОВ «ГРЕЙН КОРН» зроблено відповідну відмітку на товарно-транспортній накладній №815 від 06.10.2023 року, з чим ТОВ «АТП «АВТОТРАНС» погодилось, підписавши її та поставивши відтиск печатки.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає, що ТОВ «АТП «АВТОТРАНС» не забезпечило збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі його у пункті призначення ТОВ «ГРЕЙН КОРН», внаслідок чого частина вантажу була втрачена і Позивач поніс збитки у розмірі сплаченої ТОВ «Компанія Інтер-Ліс» вартості втраченого товару на загальну суму 32 941,65 грн., оскільки ТОВ «ГРЕЙН КОРН» розрахувалось за пелети дров`яні 8 мм у кількості 22 т, які 06.10.2023 року були передані ТОВ «Компанія Інтер-Ліс» (Вантажовідправник) перевізнику ТОВ «АТП «АВТОТРАНС» для перевезення для Вантажеотримувача (ТОВ «ГРЕЙН КОРН»), відповідно до товарно-транспортної накладної №815 від 06.10.2023 р.

Розрахунок суми 32 941,65 грн., позивач обґрунтовує тим, що відповідно до товарно-транспортної накладної №815 від 06.10.2023 року вартість 1 тони пелет дров`яних становить 5 583,33 грн з ПДВ. Оскільки, всього для перевезення було завантажено 22,0 тони, доставлено було 16.1 тони, тобто кількість втраченого вантажу становить 5,9 т., тому вартість втраченого Відповідачем вантажу становить 32 941,65 грн (5.9 т*5 583,33 грн).

30.01.2024року позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено лист - вимогу, відповідно до якої ТОВ "Грейн Корн" просило ТОВ АТП "Автотранс" протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання даного листа перерахувати вартість втраченого вантажу у розмірі 32 941,65 грн.(а.с.10).

Докази надіслання вказаного листа (опис вкладення, поштова накладна №6248000678531, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошти) наявні в матеріалах справи (а.с.11-13).

У відповіді на вказаний лист - вимогу, відповідач з метою врегулювання спору пропонував ТОВ "Грейн Корн" провести з відповідачем переговори щодо звірки по всім спірним питанням у відповідності до Договору №13/07-1 від 13.07.2023, зауваживши, що ТОВ "Грейн Корн" не здійснило розрахунок з Виконавцем відповідно до умов Договору №13/07-1 від 13.07.2023 у сумі 12 000,00 грн.(а.с.80).

Докази надіслання вказаного листа на юридичну адресу позивача (рекомендоване повідомлення пр овручення поштового відправлення Укрпошти) наявні в матеріалах справи (а.с.81).

Обставини щодо відшкодуванння ТОВ АТП "Автотранс" збитків у сумі 32 941,65 грн. внасліднок неналежного виконання перевізником своїх обов`язків, стали підставою для звернення ТОВ "Грейн Корн" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Укладений сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання норм статті 909-928 Цивільного кодексу України та статей 306-316 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Зі змісту наведених норм вбачається, що перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Приписами ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (надалі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (розділ 1 Правил)

Наявність правовідносин між сторонами підтверджується договором № 13/07-01 від 13.07.2023, додатковою угодю № 1 від 06.10.2023 та товарно-транспортною накладною № 815 від 06.10.2023.

Частина 2 статті 924 ЦК України передбачає, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, в першу чергу доведенню підлягає факт порушення боржником зобов`язання.

Отже в даній справі слід встановити наявність факту втрати вантажу у кількості 5,9 тон. та факту такої втрати з причини поршення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо перевезення вантажу.

З наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної №815 від 06.10.2023 вбачається зазначення відомостей про вантаж, а саме: пелети дров`яні 8 мм, одиниця виміру - тона, кількість - 22 тони, ціна без ПДВ за одиницю - 5583,33 грн., загальна сума без ПДВ - 122 833,26 грн. Пункт розвантаження - Сумська область, Лебединський район, село Будилка. Водій - Сухарев Олександр Вікторович.

Вказана товарно-транспортна накладна №815 від 06.10.2023 містить печатку підприємтсва ТОВ АТП "Автотранс", підпис водія ОСОБА_1 .

Крім того, в графі здав (відповідальна особа вантажовідправника) зазначено: начальник комерційного відділу - Гарасенко Альона Анатоліївна, підпис та печатка підприємства ТОВ "Компанія Інтер-Ліс".

В свою чергу, в графі прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача) зазначено ТОВ "Грейн Корн", ОСОБА_2 , підпис, 09.10.2023, маса 16100 тон.

Відповідно до наданих до відповіді на відзив доказів, О.М.Капуста (відповідальна особа вантажоодержувача) є комірником ТОВ "Грейн Корн", про що свідчить довідка за вих.№08/04/2024-1 від 08.04.2024 (а.с.91) наказ №5к/тр від 08.12.2021 про прийняття на работу (а.с.94), посадова інструкція комірника №4 від 01.12.2021(а.с.95). Отже, матеріали справи містять докази прийняття вантажу уповноваженою особою позивача та позивачем не оспорюється.

Відповідно до п.11.3 11.3. Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Згідно п. 11.4 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Відповідно до п. 13.1 - 13.3 Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

Згідно з п. 13.6 - 13.8 Правил в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи. Витрати по експертизі (винагорода експерту, вартість його проїзду в належних випадках від місця роботи або проживання до місця видачі вантажу і назад та ін.) оплачуються Перевізником або Замовником залежно від того, хто проявив ініціативу по виклику експерта. В подальшому витрати по проведенню експертизи відносяться на сторону, яка буде у встановленому порядку визнана винною в недостачі, ушкодженні або зіпсутті вантажу.

Важливою передумовою матеріальної відповідальності перевізника є складення акту про зіпсуття, пошкодження або відсутність вантажу.

Відповідно до п. 15.1-п. 15.6 Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія.

Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони.

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.) (п.15.6. Правил).

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт про виявлення нестачі продукції (товару) при прийманні товару за договором №13/07-1 про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів від 09.10.2023 (а.с.90).

У вказанаму акті зазначено, що у відповідності до зважування вантажу виявлена нестача вантажу у кількості 5 900 тон від прийнятого вантажу до перевезення.

Акт підписано наступними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (водій незацікавленого перевізника ТОВ "Агрологістика Україна"). Крім того у акті зроблено запис, що водій ОСОБА_1 від підписання акту відмовився.

Як зазначалося судом вище, відповідно до Правил односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом. Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).

Проте позивачем не надано доказів на підтвердження відмови перевізника від підписання акту, оскільки напис щодо відмови водія ОСОБА_1 від підписання акту не може свідчити, що він зроблений особисто водієм ОСОБА_1 , не істить його особистого підпису.

Крім того, товарно-транспортна накладна №815 від 06.10.2023 , яка наявна в матеріалах справи, всупереч п.15.6 Правил , не містить відмітки про складання відповідного акту сторонами.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що відповідачу ( водію) було відомо про наявність претензій позивача щодо ваги вантажу під час його прийняття в місці розвантаження автомобілю або про відмову водія від підписання документів за результатами зваження вантажу під час його вивантаження.

Крім того, відповідно до п. 16.1 Правил перед поданням вантажовідправником або вантажоодержувачем позову на Перевізника обов`язково треба пред`явити йому претензію. Під час перевезень вантажів автомобільним транспортом право на пред`явлення Перевізнику претензій має, зокрема, вантажоодержувач - у разі недостачі, зіпсуття або ушкодження вантажу і за умови подання товарно-транспортної накладної із відповідними записами або відповідного акта, якщо такий акт складався, або у разі подання е-ТТН з відповідними записами та/або акта в електронній формі.(п.16.2 Правил).

Претензії, які виникають із перевезення вантажів, включаючи повну або часткову втрату вантажу, порушення строків чи інших умов доставки вантажу, пред`являються Перевізнику, з яким укладено Договір на перевезення (п.16.3 Правил).

Відповідно до п.16.10. Правил до претензії додаються документи, які її обгрунтовують. Товарно-транспортні накладні та акт, що засвідчують обставини, відповідно до яких наступає матеріальна відповідальність, подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, крім е-ТТН.

Як вже зазначалося судом раніше, 30.01.2024 ТОВ "Грейн Корн" на юридичну на адресу ТОВ "АТП "Автотранс" було направлено претензію щодо втраченого вантажу. Проте, як вбачається зі змісту вказаної претензії (а.с.10) до неї не додано товарно -транспортну накладну №815 від 06.10.2023 та акт про виявлення нестачі продукції (товару) від 09.10.2023, які засвідчують обставини, відповідно до яких наступає матеріальна відповідальність, тобто не надано документів в обґрунтування вказаної претензії. Крім того, у вказаній претензії відсутня графа "додатки".

Також, суд наголошує, що в тексті претензії від 30.01.2024 немає жодного посилання позивача на те, що 09.10.2023 було складено акт про виявлення нестачі продукції (товару), який водій відмовився підписувати.

Крім того, в претензіі позивачем зазначено, що про фактичну вагу отриманого вантажу на ТТН №815 від 09.10.2023 зроблено відмітку, з чим ТОВ "АТП"Автотранс" погодилось. Про цей випадок, як вказує позивач, неодноразово повідомляло відповідача, проте доказів таких "неодноразових повідомлень" позивачем не надано.

Також, суд констатує, що вказану претензію було направлено на юридичну адресу відповідача лише 30.01.2024, хоча сам факт порушення, на думку позивача стався 09.10.2023.

Отже, враховуючи вищевикладене, вказана претензія не відповідає положенням п.16.10 Правил №363, до неї не додано товарно -транспортну накладну №815 від 06.10.2023 та акт про виявлення нестачі продукції (товару) від 09.10.2023, в самій претензії немає жодного посилання позивача на те, що 09.10.2023 було складено акт про виявлення нестачі продукції (товару), який водій відмовився підписувати, що ставить під сумнів складення такого акту саме 09.10.2023 в присутності водія Сухарева О.В.

Втім, у відповідності до п. 13.6. 13.7 Правил в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників Перевізника і Замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.

Проте, позивач при виявленні недостачі вантажу, з метою захисту своїх прав та у всупереч п. 13.6. 13.7 Правил не звертався до бюро товарних експертиз або до іншої компетентної організації чи фізичної особи. Доказів іншого, позивачем до матеріалів справи не надано.

Щодо наданого позивачем до відповіді на відзив доказу, а саме роздруківки листування з позивачем в мобільному додатку «Viber», суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду виснувала, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності й допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

З матеріалів справи (скріншотів застосунку "Viber") вбачається чат, в якому невстановленою особою відправляються повідомлення 10.10.2023 контакту з ім`ям Олександр Сухарев.

Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядає та оцінює суд відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Суд може розглядати електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсягу обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

Додана позивачем роздруківка з застосунку "Viber", не дає можливість суду встановити авторів цього листування, оскільки не вбачається номеру телефону особи, яка веде листавунн та з якою ведеться дане листування. Одна лише назва контакту "Олександр Сухарев" не дає суду змогу встановити факт листування саме з водієм.

Отже, роздруківка з застосунку "Viber", додана позивачем до відповіді на відзив не може бути прийнята судом, як належний, достатній та допустимий доказ.

Суд зазначає, що стандарти доказування це певний об`єктивний критерій, на підставі якого суд оцінює докази для встановлення фактів справи , а властивості доказів це невід`ємні його ознаки, за умови наявності яких певні відомості здобувають якість доказу та, навпаки, при відсутності хоча б однієї з них відомості не мають доказового значення.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/1879/17.

Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду, можна констатувати, що у справах господарської юрисдикції Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та зазначає, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Судом зауважувалось, що стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. У разі коли сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певних обставин, суд робить висновок про їх недоведеність (постанови Верховного Суду у справах № 922/1163/18 від 27.02.2019; № 909/105/15 від 29.08.2018; № 910/23428/17 від 29.08.2018; № 910/8763/17 від 31.01.2018).

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Також тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи шляхом покладання тягаря доказування на сторони, а суд при ухвалені рішення, застосовуючи, серед іншого (норми права та закону, внутрішнє переконання), стандарти доказування, та забезпечити оперативність, економність й гнучкість процедури розгляду справ.

Разом з тим, цей принцип не зобов`язує суд вважати обставину, яку стверджує сторона, встановленою і доведеною, тому що таку обставину слід довести таким чином, аби, як правило, дотриматись стандарту переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про наявність факту твердження видається більш правдоподібним, ніж протилежне, у світлі наданих доказів.

Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

На підставі наведеного вище, з наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем в обгрунтування своєї позиції , достеменно встановити наявність факту втрати вантажу у кількості 5,9 тон. - неможливо.

Зважаючи на вищевикладене, суд не вважає доведеним позивачем факт завдання йому збитків внаслідок втрати вантажу, як і недоведеною вважає саму втрату такого вантажу.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд відзначає, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів для доведеня факту втрати вантажу у кількості 5,9 тон. та завдання позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з їх відшкодування, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 32 941,65 грн задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Корн" відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" травня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/675/24