Постанова

від 02.05.2024 по справі 910/6171/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6171/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: не з?явився

Відповідача : Писаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024

(головуючий - Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023

(суддя - Привалов А.І.)

у справі №910/6171/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА»

до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство «ГРЕТА» (далі- ПрАТ «Грета», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк», відповідач), про:

- визнання недійсним одностороннього правочину АТ «Таскомбанк» щодо дострокового одноразового виконання грошового зобов`язання за Генеральним договором про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, яке міститься у вимозі АТ «Таскомбанк» № 9926/70.1 від 29.06.2022;

- визнання недійсними пункти 8.5. та 8.13 Генерального договору про надання банківських послуг (мультивалютний) № Т 09.12.2014 К 1874 від 27.03.2018, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ПрАТ «Грета».

2. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваних правочинів загальним принципам цивільного законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024, у позові відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено суду, що оспорюваний правочин та положення договору суперечать положенням законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. . Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

6. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не врахували форс- мажорних обставин, на які вказував позивач, та не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Крім того скаржник посилаючись на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України зазначає, що суди не дослідили належним чином докази, щодо виникнення обставин непереборної сили та неможливість виконання зобов`язань позивачем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27.03.2018 між АТ «Таскомбанк» та ПрАТ «Грета» було укладено Генеральний договір про надання банківських послуг №Т 09.12.2014 К 1874 (далі - договір).

9. Відповідно до п.2 договору банк має право надавати позичальнику банківські послуги на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, визначених цим договором, а позичальник зобов`язується сплачувати кредит у строки/терміни та в порядку, визначених цим договором, сплачувати проценти та комісії у розмірі та у порядку, визначених цим договором, а також виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором та чинним законодавством, зокрема, відповідно до наступного: генеральний ліміт 41 000 000,00 грн; генеральний строк з 27.03.2018 по 31.07.2020 включно.

10. Відповідно до п.8.5 загальних умов договору, сторони також погодились, що банк може надавати повідомлення позичальнику у зв`язку із цим договором шляхом їх направлення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, а також засобами комплексу електронного банкінгу. Такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником, якщо направлені засобами поштового зв`язку на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, після спливу 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення такого повідомлення. У випадку направлення повідомлень засобами комплексу електронного банкінгу такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником в день їх відправлення. До надання повідомлення на адресу позичальника прирівнюється також і його вручення позичальнику чи його представникам під розписку або через будь-які інші засоби доставки кореспонденції (зокрема, кур`єрською доставкою). У випадку направлення повідомлень позичальником на адресу банку, такі повідомлення вважаються направленими належним чином за умови відправлення їх на адресу банку, зазначену в цьому договорі або письмово повідомлену банком позичальнику рекомендованим листом та вважаються отриманими банком з дати їх фактичного отримання банком або вручення уповноваженому представнику банку під розпис.

11. Згідно із п.8.13 загальних умов договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, визначених п.5.4.1. частини № 2 цього договору, банк направляє позичальнику повідомлення з вимогою виконання позичальником боргових зобов`язань за цим договором та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, у визначеній банком частині або в цілому (надалі - «повідомлення»). При цьому строк виконання позичальником боргових зобов`язань та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на 10 (десятий) календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення, якщо інший новий строк не передбачений в такому повідомленні. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах цього договору або адресу, повідомлену позичальником відповідно до п.5.1.5. частини №2 цього договору. У цьому випадку позичальник зобов`язаний достроково повернути заборгованість за кредитом та/або сформувати грошове забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, сплатити проценти/комісії за користування кредитом та інші платежі, що належать до сплати за цим договором у встановлений відповідно до цього пункту договору новий строк у визначеному банком обсязі.

12. Як вказує позивач та не заперечує відповідач, кредитні кошти за договором надавалися траншами і повернення кредиту повинно було бути здійснено згідно з додатком №13а від 27.03.2018 до 30.12.2018, відповідно до додатку №13б від 27.03.2018 - до 31.07.2020.

13. Повідомленням-вимогою №9926/70.1 від 29.06.2022 відповідач вимагав від позивача достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти, інші обов`язкові платежі, штрафи і пеню у розмірі 87 831 006,98 грн та у розмірі 1 024 911,11 євро протягом 10 календарних днів з дня направлення вимоги, що підтверджується копією накладної АТ «Укрпошта».

14. Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що повідомлення-вимогу №9926/70.1 від 29.06.2022 не отримував, а тому такий односторонній правочин, викладений у вимозі, є недійсним, оскільки, порушує публічний порядок звернення з вимогою. Так, підприємство позивача знаходиться у м. Дружківка поблизу проведення бойових дій, наказом №176 від 28.02.2022 призупинено здійснення діяльності позивача, АТ «Укрпошта» працює у нештатному режимі, а тому направлення відповідачем вимоги на адресу позивача засобами поштового зв`язку є неприпустимим, оскільки останній міг скористатися системою «електронного банкінгу».

15. Крім того, недійсними є п.п. 8.5, 8.13 договору, оскільки умови є несправедливими по відношенню банку до позивача.

Позиція Верховного Суду

16. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення, виходячи з такого.

17. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги

(4).

18. Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсними одностороннього правочину АТ «Таскомбанк» щодо дострокового одноразового виконання грошового зобов`язання за договором та визнання недійсними пункти 8.5. та 8.13 договору.

19. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

21. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

22. Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

23. Судами встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини. При укладенні договору між сторонами було погоджено предмет, порядок й умови надання кредиту, його погашення, права й обов`язки сторін, відповідальність сторін, інші умови. Проаналізувавши умови договору суди встановили, що договір відповідає вимогам законодавства.

24. Як вказує позивач та не заперечує відповідач, кредитні кошти за договором надавалися траншами і повернення кредиту повинно бути здійснено згідно з додатком №13а від 27.03.2018 - до 30.12.2018, відповідно до додатку №13б від 27.03.2018 - до 31.07.2020.

25. Водночас, відповідно до п.8.5 загальних умов договору, сторони також погодились, що банк може надавати повідомлення позичальнику у зв`язку із цим договором шляхом їх направлення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, а також засобами комплексу електронного банкінгу. Такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником, якщо направлені засобами поштового зв`язку на адресу позичальника, зазначену в реквізитах сторін, після спливу 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення такого повідомлення. У випадку направлення повідомлень засобами комплексу електронного банкінгу такі повідомлення вважаються наданими банком належним чином та отриманими позичальником в день їх відправлення. До надання повідомлення на адресу позичальника прирівнюється також і його вручення позичальнику чи його представникам під розписку або через будь-які інші засоби доставки кореспонденції (зокрема, кур`єрською доставкою). У випадку направлення повідомлень позичальником на адресу банку, такі повідомлення вважаються направленими належним чином за умови відправлення їх на адресу банку, зазначену в цьому договорі або письмово повідомлену банком позичальнику рекомендованим листом та вважаються отриманими банком з дати їх фактичного отримання банком або вручення уповноваженому представнику банку під розпис.

26. Відповідно до п. 8.13 загальних умов договору, відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 525, 611 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, визначених п.5.4.1. частини № 2 цього договору, банк направляє позичальнику повідомлення з вимогою виконання позичальником боргових зобов`язань за цим договором та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, у визначеній банком частині або в цілому (надалі - «повідомлення»). При цьому строк виконання позичальником боргових зобов`язань та/або формування позичальником грошового забезпечення на рахунках покриття за діючими акредитивами та гарантіями, за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав, на 10 (десятий) календарний день з дня направлення позичальнику повідомлення, якщо інший новий строк не передбачений в такому повідомленні. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні листа з повідомленням про вручення на адресу позичальника, зазначену в реквізитах цього договору або адресу, повідомлену позичальником відповідно до п.5.1.5. частини №2 цього договору.

27. Положеннями ст. 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28. Відповідно до частин 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

29. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

30. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

31. За змістом статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

32. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

33. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Так, судами встановлено, що станом на 23.06.2022 у ПрАТ «Грета» перед АТ «Таскомбанк» утворилась заборгованість за договором, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати заборгованості, отже, відповідач скористався своїм правом, передбаченим умовами договору, на дострокове стягнення заборгованості, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

35. Повідомленням-вимогою №9926/70.1 від 29.06.2022 відповідач вимагав від позивача достроково повністю повернути кредит, сплатити проценти, інші обов`язкові платежі, штраф і пеню у розмірі 87 831 006,98 грн та у розмірі 1 024 911,11 євро протягом 10 календарних днів з дня направлення вимоги, що підтверджується копією накладної АТ «Укрпошта». Повідомлення направлялось на адресу місцезнаходження позивача, зазначеною у договорі, як передбачено умовами договору. До того ж, суди встановили, що позивачем не надано суду доказів зміни адреси, або інших доказів, що підтверджують обставини, які на думку позивача, свідчать про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного повідомлення.

36. Щодо неможливості виконання зобов?язання внаслідок форс -мажорних обставин, суди відхилили такі доводи, зважаючи на те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», оскільки, не містить ідентифікуючих ознак саме до конкретного договору, крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивачем відповідача про настання форс -мажорних обставин.

37. Зважаючи на вищезазначене, суди надавши оцінку, з урахування положень ст.ст. 13, 73, 74, 86, 236 ГПК України, обставинам справи та доказам поданим суду сторонами, дослідивши оспорювані повідомлення про дострокове виконання зобов`язань та пункти договорів, відповідно до положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, суди встановили відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваного правочину та пунктів договору.

38. Водночас, Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

39. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.

40. Отже, Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

41. Так, у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у позові не надали належної правової оцінки форс- мажорним обставинам, на які вказував позивач, та не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

42. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та правові висновки Верховного Суду у вказаних скаржником справах, щодо підстав касаційного оскарження визначених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційний суд зазначає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, зважаючи на наступне.

43. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

44. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

45. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні правовідносини).

46. Водночас, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

47. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

49. До того ж алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

50.Так, як вбачається із змісту судових рішень у справі № 917/1053/18 предметом спору у справі є вимоги про стягнення штрафу та пені за договором поставки, у зв?язку з порушенням строків поставки. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Постановою апеляційного суду рішення господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд скасовуючи судові рішення у справі зазначив, що судами, в порушення ст. 236 ГПК України, не було надано належної правової оцінки сертифікату ТПП України від 26.06.2018, виданого відповідачу, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.10.2017 по 31.12.2017, саме за договором укладеним сторонами, поданим сертифікатом підтверджено неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), про настання яких відповідач у встановленому порядку повідомив позивача.

51. У справі № 904/3886/21 предметом спору є стягнення штрафу, пені та збитків. Судовими рішеннями у позові відмовлено, рішення мотивовано тим, що невиконання відповідачем зобов?язань за договором відбулось через настання обставин надзвичайного характеру, які він не міг передбачити на час укладення договору, про що листом від 17.08.2020 № 131/1, він повідомив позивача, зазначивши, що несприятливі погодні умови для соняшника (засушлива, спекотна погода, яка призвела до низької врожайності соняшника) завадили виконати зобов?язання за договором. Відповідачем надано суду докази настання форс -мажорних обставин, довідку Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 09.09.2020 та сертифікат ТПП від 14.12.2020 № 1200-20-1964 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): виняткові погодні умови. Верховний Суд залишив судові рішення без змін.

52. Тоді як вказувалось у справі, що розглядається Верховним Судом, судами встановлено, що крім листа ТПП 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні, позивачем не надано суду доказів, на підтвердження неможливості виконання зобов`язань саме за договором укладеним сторонами.

53. До того ж Верховний Суд зазначає, що у постановах від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, Суд вказував на те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

54. Отже, з урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції констатує, що правовідносини у вищезазначених справах та у справі, що зараз розглядається Верховним Судом, є різними за встановленими судами обставинами справи, та наданими сторонами доказами, що свідчить про те, що вказані справи є різними за істотно - правовими ознаками. Крім того, справу № 917/1053/18 Верховним Судом направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку у справі, при цьому, за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, що, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі, оскільки, новий розгляд справи став наслідком неповного дослідження судами обставин справи.

55. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

56. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Грета», в частині підстави, передбаченої п.1 ч. 2 статті 287 ГПК України.

57. Щодо інших доводів касаційної скарги зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

58. Відповідно до ч. 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

59. За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу.

60. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, у цьому випадку, не отримала підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції. До того ж, доводи касаційної скарги наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України також зводяться до незгоди скаржника із наданою судами оцінкою доказам у справі та переоцінкою обставин справи, що суперечить положенням ст. 300 ГПК України.

61. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження в цій частині підстав касаційної скарги, в частині підстави касаційного оскарження судових рішень передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скарга є необґрунтованою, отже рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Згідно з п. 1 ч. 1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

63. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

64. Враховуючи викладене, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, необхідно залишити без змін.

Щодо судових витрат

65. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/6171/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ГРЕТА» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/6171/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у справі №910/6171/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй