Постанова

від 07.05.2024 по справі 143/863/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року

м. Київ

справа № 143/863/22

провадження № 61-2996св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Романа Олексійовича на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року у складі судді Бойка А. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року у складі колегії суддів Міхасішина І. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

у справі за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Петраша Ростислава Івановича в інтересах держави в особі Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, Вінницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди водного об`єкта, стягнення заборгованості, повернення земельних ділянок, водних об`єктів та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року керівник Немирівської окружної прокуратури Петраш Р. І. в інтересах держави в особі Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Вінницька ОДА) звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 25 січня 2017 року між Вінницькою ОДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди водного об`єкта № 523480600-1, предметом якого є водний об`єкт площею 9,2773 га, розташований за межами с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області, переданий у строкове платне користування для рибогосподарських потреб строком на 20 років.

Вказаний договір зареєстровано 27 березня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис про інше речове право за № 19740270.

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем за воду (водний простір) у розмірі 3 458,53 грн на рік в Управління Державної казначейської служби України (далі - УДКСУ) в Погребищенському районі Вінницької області, за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 5,15 % від нормативної грошової оцінки землі у розмірі 10 906,47 грн на рік в УДКСУ в Погребищенському районіВінницької області.

Згідно із пунктом 11 договору орендна плата вноситься у строки: за наданий в оренду водний об`єкт щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за землю - щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У пункті 40 договору сторони погодили, що його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом.

У порушення умов договору ОСОБА_1 допустив заборгованість з орендної плати за воду (водний простір) станом на початок 2022 року у розмірі 11 707,03 грн, яка виникла з дня державної реєстрації вказаного договору, тобто з 27 березня 2017 року.

Просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди водного об`єкта від 25 січня 2017 року № 523480600-1 у розмірі 11 707,03 грн; розірвати договір оренди водного об`єкта від 25 січня 2017 року № 523480600-1, укладений між Вінницькою ОДА та ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі водний об`єкт та земельну ділянку, на якій він розташований, шляхом підписання акта приймання-передачі ОСОБА_1 з Погребищенською міською радою Вінницького району Вінницької області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

02 листопада 2023 року рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області позов задоволено. Розірвано договір оренди водного об`єкта від 25 січня 2017 року № 523480600-1, укладений між Вінницькою ОДА та ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Погребищенській міській раді Вінницького району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0523480600:09:002:0105, площею 9,2773 га з водним об`єктом - ставком, площею 9,2773 га, яка розташована на території Погребищенської міської ради Вінницької області, передану в оренду на підставі договору оренди водного об`єкта від 25 січня 2017 року № 523480600-1, шляхом підписання акта приймання-передачі з Погребищенською міською радою Вінницької області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

30 січня 2024 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року залишено без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором оренди водного об`єкта не виконував належним чином, внаслідок чого утворилась у розмірі 11 707,03 грн. У зв`язку з добровільною сплатою відповідачем заборгованості, провадження у справі у частині стягнення заборгованості з орендної плати закрито 25 квітня 2023 року.

Однак сам факт порушення умов укладеного договору та систематичної несплати орендної плати у визначений договором строк є підставою для розірвання договору оренди водного об`єкта та повернення міській раді земельної ділянки з водним об`єктом - ставком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гончарук Р. О. через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 1, 2, 20 Господарського процесуальному кодексі України (далі - ГПК України) у спорах, що виникають з укладення, виконання та припинення (розірвання) договорів оренди водних об`єктів, у яких орендар формально зазначений як фізична особа, однак мета, сутнісний зміст та подальше виконання таких договорів свідчить про їх укладення суб`єктами господарювання - фізичними особами-підприємцями (далі - ФОП).

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявник вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують статус відповідача як ФОП.

У касаційній скарзі заявник посилався на те, що на день укладення договору оренди водного об`єкту ОСОБА_1 був суб`єктом господарювання - ФОП із відкритим КВЕД «03.12 Прісноводне рибальство», що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він використовував надану в оренду земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, що свідчить про господарський характер спірних правовідносин, тому спір має вирішувати в порядку господарського судочинства.

Доводи інших учасників справи

29 березня 2024 року засобами поштового зв`язку та через систему «Електронний суд» заступник керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області подав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначив, що предметом у справі є правовідносини між Вінницькою ОДА та ОСОБА_1 як фізичною особою. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц, наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації як ФОП така особа виступає у такому статусі у всіх правовідносинах.

29 березня 2024 року через систему «Електронний суд» представник Вінницької обласної військової адміністрації Мірошниченко Т. Д. подала відзив на касаційну скаргу, у якому вказала, що договір оренди водного об`єкта укладався з ОСОБА_1 як фізичною особою, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також підтверджена передача орендарем об`єкта оренди ОСОБА_1 як фізичній особі, а не ФОП.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

18 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 143/863/22 та витребувано її із Погребищенського районного суду Вінницької області.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Власником земельної ділянки під водним об`єктом площею 9,2773 га з кадастровим номером 0523480600:09:002:0105 за межами с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області є Погребищенська міська рада Вінницького району Вінницької області, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 02 грудня 2022 року (т. 2, а. с. 5).

25 січня 2017 року між Вінницькою ОДА та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта № 523480600-1 (т. 1, а. с. 17-25).

Згідно із пунктом 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб - ставок площею 9,2773 га, розташований за межами с. Андрушівка Погребищенського району Вінницької області.

У пункті 2 договору визначено, що об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкта 117,9 тис м куб; земельна ділянка під водним об`єктом площею 9,2773 га з кадастровим номером 0523480600:09:002:0105.

Строк дії договору становить 20 років (пункт 8 договору).

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем за воду (водний простір) у розмірі 3 458,53 грн на рік в УДКСУ в Погребищенському районі; за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 5,15 % від нормативної грошової оцінки землі у розмірі 10 906,47 грн на рік в УДКСУ в Погребищенському районі.

Згідно із пунктом 11 договору орендна плата вноситься у строки: за наданий в оренду водний об`єкт щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за землю - щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У пункті 30 договору обумовлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 40 договору).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 вересня 2022 року земельна ділянка для рибогосподарських потреб площею 9,2773 га з кадастровим номером 0523480600:09:002:0105 перебуває у державній власності. Інше речове право (право оренди земельної ділянки) на підставі вищезазначеного договору 27 березня 2017 року зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 32-34).

Фактична передача земельної ділянки водного фонду у користування фізичній особі ОСОБА_1 підтверджується актом приймання-передачі, який є додатком до договору (т. 1, а. с. 31).

У ОСОБА_1 виникла заборгованість з орендної плати за воду (водний простір) у період з 27 березня 2017 року по 30 червня 2022 року у розмірі 11 707,03 грн, що підтверджується інформацією, наданою Департаментом Вінницької ОДА у листах від 18 липня 2022 року № 12.01.-14-393, від 13 вересня 2022 року № 12.01-14-660 (т. 1, а. с. 37-39, 42, 43).

12 липня 2022 року Департамент Вінницької ОДА надіслав ОСОБА_1 повідомлення за вих. №12.01.-14-371 про необхідність сплатити заборгованість за договором оренди у розмірі 11 707,03 грн (т. 1, а .с. 44).

12 жовтня 2022 року Немирівська окружна прокуратура направила на адресу Вінницької ОДА та Погребищенської міської ради Вінницької області повідомлення про те, що прокуратура відповідно до пункту 4 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підготовила позов в інтересах держави в особі Погребищенської міської ради Вінницької області та Вінницької ОДА до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди водного об`єкта, стягнення заборгованості з орендної плати та повернення водного об`єкта державі (т. 1, а. с. 74).

ОСОБА_1 погасив заборгованість з орендної плати у розмірі 11 707,03 грн (т.1, а. с. 204, 216-218).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

За вимогами частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельних податок або орендну плату.

Порядок користування водними об`єктами на умовах оренди визначено у статті 51 Водного кодексу України, згідно з якою користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору) передбачено, що однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 зазначеного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові від 06 березня 2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 132/2265/21 (провадження № 61-11402св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21 (провадження № 61-10703св23) та інших.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) виснував, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22 (провадження № 61-9725св23), від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21 (провадження № 61-2643св23)).

Встановивши, що заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди виникла внаслідок систематичної несплати ним періодичних платежів упродовж майже чотирьох років і така заборгованість відповідачем сплачена після відкриття провадження у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що Вінницька ОДА була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору, що фактично призвело до неможливості досягнення нею цілей згаданого правочину, а допущені відповідачем порушення договору відповідають критерію «істотності» в контексті частини другої статті 651 ЦК України, які є підставою для розірвання договору оренди водного об`єкта та повернення його міській раді, незважаючи на те, що заборгованість під час розгляду справи погашена.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами правил предметної юрисдикції спору

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).

Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно зі статтею 26 ЦК України всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).

Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев`ята статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог які визначає позивач.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду щодо співвідношення понять фізичної особи та ФОП і їх правового статусу є усталеним, що підтверджено, зокрема, у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18); від 24 квітня 2018 року у справі № 303/5186/15-ц (провадження № 14-86цс18); від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19); від 21 вересня 2019 року у справі № 922/4239/16 (провадження № 12-102гс19); від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19; від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19); від14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23) тощо.

Доводи представника відповідача про те, що справа помилково розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідач обліковується як ФОП і виступає у спірних правовідносинах як суб`єкт господарювання спростовуються матеріалами справи, зокрема із фотокопії договору оренди водного об`єкта від 25 січня 2017 року № 523480600-1 убачається, що він укладений між Вінницькою ОДА і фізичною особою ОСОБА_1 , підписаний останнім як фізичною особою, водний об`єкт за договором наданий орендарю у строкове платне користування для рибогосподарських потреб (культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт).

Будь-яких даних, що договір оренди укладено з відповідачем як суб`єктом господарювання матеріали справи не містять, що підтверджено також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 32, 33).

За таких обставин відсутня необхідність висловлення Верховним Судом висновку щодо питання застосування статей 1, 2, 20 ГПК України у спорах, що виникають з укладення, виконання та припинення (розірвання) договорів оренди водних об`єктів, на що посилався у касаційній скарзі заявник, оскільки такий вже неодноразово висловлений Великою Палатою Верховного Суду у зазначених вище постановах.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій не вбачає.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень

26 березня 2024 року на адресу Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Р. О. про зупинення виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року до закінчення касаційного перегляду справи.

Частиною першою статті 436 ЦПК Українипередбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З огляду на те, що Верховний Суд ухвалює судове рішення у цій справі, то відсутні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Р. О. про зупинення виконання рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Романа Олексійовича про зупинення виконання судових рішень.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука Романа Олексійовича залишити без задоволення.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко