Рішення

від 16.04.2024 по справі 362/769/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/769/19

Провадження № 2/362/48/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

16 квітня 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Ковбеля М.М., при секретарі - Сілецькій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради "Західне бюро технічної інвентаризації", Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку, з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (шість).

Як зазначає позивач, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (бланк серії ААВ № 544849, зареєстровано в реєстрі за №6343, спадкова справа №413) ОСОБА_2 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , тобто єдиним спадкоємцем майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька ОСОБА_3 Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 було видано державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори - Зарубайко Л.П., 06 грудня 1996 року. Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 , на підставі вказаного Свідоцтва, здійснювалась 03.03.1997 року в Білоцерківському МБТІ під номером запису - 1536 в реєстровій книзі №11.

Ознайомившись з матеріалами інвентаризаційної справи, №210 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (шість), позивачу стало відомо, що вищевказане Свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було видано ОСОБА_2 зареєстровано в інвентаризаційній справі по будинку №6 (шість), на тій самій вулиці, при цьому, успадковане ОСОБА_2 , право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить проводити розгляд справи у його відсутність, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала досуду відзив,в якомупросила відмовитив задоволенніпозову повністю,оскільки будинок АДРЕСА_2 є одним і тим же будинком

Представник Головного територіального управління юстиції у Київській області надіслав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважають себе неналежним відповідачем.

Представник Комунального підприємства Київської обласної ради "Західне бюро технічної інвентаризації"про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву до суду не подали.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважав можливим розглянути спір у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з положень ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями ч.6 ст.81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 та ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо до сто вірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що Рішенням Української радянської соціалістичної республіки №2-237-79 від 27 квітня1979 року, було поділено житлового будинку, з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (шість), між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 1/ 2 частині.

18.05.2001 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області Зарубайко Л.П.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (бланк серії ВАС № 764244, зареєстровано в реєстрі за №2242, спадкова справа №259), позивач є власником 1/2 частини житлового будинку, з господарськими та побутовими надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (шість). Вказане майно належало померлій на підставі Рішення Васильківського народного районного суду від 27.04.1979 року, зареєстрованого у Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №11 під реєстром №1536.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 , на підставі вказаного свідоцтва, здійснювалась 23.01.2003 року в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації під номером запису - 1536 в реєстровій книзі №11.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (бланк серії ААВ № 544849, зареєстровано в реєстрі за №6343, спадкова справа №413) ОСОБА_2 є власником 1/2 (однієї другої) частини житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Гребінківською селищною Радою 02.06.69 p., зареєстрованого у Білоцерківському МБТІ в реєстрову книгу №1 1 за Р№1536.

Свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 було видано державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори - Зарубайко Л.П., 06 грудня 1996 року.

Державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 , на підставі вказаного Свідоцтва, здійснювалась 03.03.1997 року в Білоцерківському МБТІ під номером запису - 1536 в реєстровій книзі №11.

Відповідно до довідки виконкому Гребінківської селищної ради №2165 від 07.10.2010 року по АДРЕСА_3 році було проведено перенумерацію житлових будинків, в зв`язку зі чим будинку АДРЕСА_4 , даний будинок належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки виконкому Гребінківської селищної ради 312 від 08.04.2019 року по АДРЕСА_3 році було проведено перенумерацію житлових будинків, в зв`язку зі чим будинку АДРЕСА_4 .

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зазначено, що належним відповідачем у справах за позовами про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1,2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Відносно державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, то така реєстрація сама по собі є похідною від договору (правочину), а тому Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що визначено частиною першою ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положеннями частин 2,3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Таким чином, речові права на нерухоме майно підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно вказаного рішення: документи, подані для проведення державної реєстрації прав суперечать між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Проведення державної реєстрації буде можливим за умови усунення суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами (присвоєння або уточнення об`єкту нерухомого майна адреси).

Як вбачається з матеріалів справи, існують суперечності між заявленими правами та зареєстрованими в Державному реєстрі речових прав на майно ОСОБА_2 , а саме житлового будинку по АДРЕСА_1 , який в різних документах містить різний номер - №4 та №6.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, на підставі вищевикладеного, визначивши характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про задоволення позову через його доведеність та обґрунтованість.

Керуючись ст.ст.2, 4 і 5, 258, 259, 263-273 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 (одну другу) частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в Білоцерківському МБТІ під номером запису - 1536 в книзі №11 від 03.03.1997 року, на підставі Свідоцтво про право на спадщину за законом (бланк серії ААВ № 544849, зареєстровано в реєстрі за №6143, спадкова справа №413), виданого державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори - Зарубайко Л.П., 06 грудня 1996 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.

Суддя М.М.Ковбель