Ухвала

від 08.05.2024 по справі 759/9423/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

пр. № 1-кс/759/3167/24

ун. № 759/9423/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Київ

слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №42023112030000035 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2024 р. до суду надійшло вищезазначене клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2018 року директор СП «Дубівське» ЄДРПОУ 04529536 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з державним реєстратором прав на нерухоме майно Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншими, на даний час не встановленими особами, шляхом обману заволодів земельними ділянками з кадастровими номерами 3224481300:03:005:0036 площею 1,1879 га та 3224481300:03:005:0035 площею 9,9168 га, розташованими на території Таращанської ОТГ Білоцерківського району.

Постановою слідчого земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224481300:03:005:0036 площею 1,1879 та 3224481300:03:005:0035 площею 9,9168 га визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

У судове засідання слідчий не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином шляхом телефонограми, клопотаннь про відкладення до суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Відповідно до телефонограми суду про виклик у судове засідання слідчого судом одночасно витребовувались матеріали кримінального провадження за №42023112030000035 від 25.01.2023, які на день слухання справи органом досудового розслідування надіслані не були, а тому суд вимушений обмежитись при розгляді справи поданим клопотанням та додатками до нього.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності та володінні завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності та володінні повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання у розумінні вимог ст. 132 КПК України, не наводить у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.

Також, не доведено органом досудового розслідування існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення у даному кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали справи не містять постанови про визнання речовими доказами земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224481300:03:005:0036 площею 1,1879 та 3224481300:03:005:0035 площею 9,9168 га, на яку у клопотанні посилається прокурор.

Згідно з положеннями ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених аб. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Надані прокурором матеріали до клопотання, не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту майна. Не доведено, що у застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного майна.

З урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №42023112030000035 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.01.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя Святошинського

районного суду м. Києва ОСОБА_1