Рішення

від 08.05.2024 по справі 140/2532/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2532/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ТІР МАРКЕТ», позивач) звернулося із позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 21.12.2023 №UA205030/2023/000192/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно із договором від 10.07.2023 №AKISTM1, укладеним між компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка) та позивачем, останній придбав товар (запасні частини до автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів) вартістю 18341,89 USD (доларів США).

21.12.2023 з метою митного оформлення товару, позивач через декларанта ОСОБА_1 подав до Волинської митниці митну декларацію №23UA205030022300U0 де зазначено фактурну вартість товару в сумі 18341,89 USD (доларів США) та включено витрати на транспортування у розмірі 2103,45 USD (доларів США) (еквівалентно 78988,00 грн), відповідно заявлена митна вартість товару становить 20445,34 USD (доларів США) (еквівалентно 767755,32 грн), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту.

Однак, Волинською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні товару за заявленою вартістю 20445,34 USD (доларів США), оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000659 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023, яким визначено митну вартість товару №1 та товару №2 за резервним 6 методом.

Позивач вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Так, в пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана, у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме: згідно п.5.1 контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 року умови оплати - 100% передоплата, про що в митного органу відсутня інформація; у митній декларації країни експорту вказано умови поставки EXW lstambul, у митній декларації задекларовано EXW TR Konya; у інвойсі №АКА2023000011008 від 11.12.2023 вказано рахунок-проформу №2023-0906, про що в митного органу відсутня інформація.

Позивач зазначив, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №23UA205030022300U0 від 21.12.2023 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією надав митному органу документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Надані документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару і не мали жодних розбіжностей.

Зазначає, що декларантом було повідомлено митний орган про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, оскільки всі необхідні документи були подані до митної декларації.

На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У поданому до суду 25.03.2024 відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив в їх задоволенні відмовити (а.с.53-62). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за №23UA205030022300U0 від 21.12.2023, встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме:

1) згідно п.5.1 контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 умови оплати - 100% передоплата, про що в митного органу відсутня інформація;

Між позивачем та компанією «AKIS ASANDOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI.» укладено контракт від 10.07.2023 №AKISTM1, відповідно до якого, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару.

Згідно п.5.1 контракту оплата за товар проводиться в дол. США у формі 100% передоплати згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару у вигляді безготівкового переказу.

Згідно п.5.1 контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 та рахунку-фактури від 11.12.2023 №AKA2023000011008, які було подано до митного оформлення, вартість товару придбаного позивачем товару складає 18 341,89 дол. США, умови оплати - 100% передоплата.

Частиною другою ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подання на підтвердження заявленого рівня митної вартості такого документа як банківський платіжний документ, інший бухгалтерський документ, що підтверджує оплату за товар, якщо рахунок сплачено.

Зауважує, що відповідно до п. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з п. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Тобто банківський платіжний документ, якщо оплата здійснена, є основним документом, що підтверджує ціну товару, що є однією зі складових митної вартості товару.

Однак позивачем до митного оформлення не було подано жодних підтверджуючих документів про здійснення передоплати за даний товар.

2) у інвойсі №AKA2023000011008 від 11.12.2023 вказано рахунок-проформу №2023-0906, про що в митного органу відсутня інформація.

Проформа-інвойс - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів поставити товари покупцю за наперед обговореною ціною.

У інвойсі від 11.12.2023 №AKA2023000011008 вказано рахунок-проформу №2023-0906, однак до митного оформлення зазначений документ подано не було.

3) у митній декларації країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 вказано умови поставки EXW Istambul, у митній декларації від 21.12.2023 року №23UA205030022300U0 задекларовано EXW TR Konya.

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. 3.1 контракту «Продавець» робить відвантаження Товару за адресою Конья, Туреччина або будь-яке інше місто Туреччини за вибором Покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010.

Згідно з наданими декларантом для здійснення митного контролю та митного оформлення документами, в тому числі гр.20 МД №23UA205030022300U0 від 21.12.2023 року, ТОВ «ТІР МАРКЕТ» імпортувало товар на умовах поставки EXW TR Konya.

Відповідно до міжнародних правил Інкотермс (2010) термін EXW («Франко-Завод», Ex Works») - це міжнародний торговельний й термін, який зобов`язує продавця відкрити доступ до товару для покупця на заводі, складі, фірмі чи в офісі. З іншого боку, покупцю необхідно понести транспортні витрати, щоб забрати та перевезти свій вантаж до пункту призначення». Тобто у фактурну вартість товару за умов постави EXW витрати на транспортування не включаються.

Таким чином, митна вартість товару = фактурна вартість + витрати на транспортування від визначеного місця до кордону.

Зауважує, що умови поставки безпосередньо впливають на розподіл між продавцем і покупцем транспортних витрат з доставки товару, а зважаючи на п.10 ч.8 ст.58 МК України, від них залежить розмір митної вартості товару та перелік документів, які будуть подаватись до митного контролю та оформлення.

Як було зазначено вище, відповідно до умов поставки EXW завантаження відбувається на підприємстві покупця чи в іншому названому ним місці (заводі, складі і т.д.).

Із наданих до митного оформлення документів не можливо належним чином встановити, у якому місці здійснювалося завантаження товару, оскільки у митній декларації країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 вказано умови поставки EXW Istambul, а у гр.20 МД від 21.12.2023 року №23UA205030022300U0 вказано умови поставки EXW TR Konya.

Також наголошує, що у графі 4 «Місце та дата завантаження вантажу» автотранспортної накладної від 14.12.2024 №471588 зазначено - ISTANBUL TURKEY.

Водночас те, із якого місця відбувалося навантаження товару впливає на протяжність маршруту перевезення та як наслідок на вартість витрат по транспортуванню, які є однією зі складових митної вартості.

Так, маршрут перевезення товару Konya TURKEY - кордон України складає - 1881 км., в той час як маршрут перевезення ISTANBUL TURKEY- кордон України складає - 1080 км.

Наведене однозначно передбачає значну різницю у відстані, а саме - 801 км., а отже і у витратах по транспортуванню товару.

Наголошує, що під час митного контролю та митного оформлення перевірці підлягають всі документи, подані декларантом разом з митною декларацією та відомості, що в них містяться. Більше того, вказане не є правом митниці, а її обов`язком.

При цьому, митна декларація країни відправлення від 12.12.2023 №23341300EX01005780, зважаючи на її самостійне подання до митного контролю та оформлення декларантом, піддається обов`язковому контролю та перевірці на предмет достовірності та можливості підтвердити митну вартість.

Дана розбіжність стосується умов поставки товару, які є визначальними при формуванні ціни товару, оскільки залежно від місця призначення (Konya чи ISTANBUL), виникає обов`язок імпортера нести витрати на транспортування.

Дане свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості відповідно до умов поставки.

При цьому, твердження позивача, наведені у адміністративному позові, що «доводи відповідача про те, що у митній декларації експорту вказано умови поставки EXW ISTANBUL не відповідають дійсності» є нічим іншим, як введенням суду в оману, адже виявлені обставини чітко прослідковуються із поданих до митного оформлення декларантом документів та вказують на заниження митної вартості товару, зокрема, в частині її складової - транспортних витрат.

Декларантом до митного оформлення було подано лист з повідомленням від 21.12.2023 №б/н про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості.

Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023, у якому митну вартість товару №1 визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 - 4,23 дол. США/кг. (МД №UA500080/23/11815 від 05.12.2023), Товар 2 - 1,69 дол. США/кг (МД №UA504170/23/5919 від 24.10.2023).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA205030022306U4 від 21.12.2022 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.

З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023 є правомірним, обґрунтованим та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Окрім того, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ «ТІР МАРКЕТ» та компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка) укладено контракт від 10.07.2023 №AKISTM1, предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару (а.с.16-18).

Згідно із пунктами 2.1. 2.2. контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 за спільною домовленістю сторін, ціна, кількість та асортимент товару визначається на кожну окрему партію товару та вказані у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору. Ціни на товар встановлені у валюті долар США.

Загальна вартість договору складає суму всіх поставок і орієнтовно становить 5 000 000 USD (доларів США) (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець робить відвантаження товару за адресою: Конья, Туреччина, або будь-яке інше місто Туреччини за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010, FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010.

Датою відвантаження товару вважається дата зазначена на печатці продавця в міжнародній накладній (СMR). Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами (пункт 3.2 договору).

Нормами пунктів 5.1, 5.3 договору передбачено, що оплата за товар проводиться у USD (доларах США) у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу. Датою оплати вважається дата списання коштів банківською установою з валютного рахунку покупця.

Згідно із пунктами 6.1 6.2. договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по якості згідно пункту 4.1. договору, по кількості згідно з кількістю, поданою у товарно-супровідних документах. Разом з товаром покупцеві передаються супровідні документи: рахунок-фактура у 2 екземплярах; специфікація у двох екземплярах; пакувальний лист у 2 екземплярах та міжнародна товарно-транспортна накладна (СMR).

На виконання умов договору, компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №AKА2023000011008 від 11.12.2023, згідно з яким вартість товару «гальмівні диски» в кількості 366 комплектів та «гальмівні барабани» в кількості 39 комплектів становить 18341,89 USD (доларів США) (а.с.69-70).

21.12.2023 з метою митного оформлення товару, позивач через декларанта ОСОБА_1 подав до Волинської митниці митну декларацію №23UA205030022300U0, з описом товару:

- Товар №1: Запасні частини до вантажних автомобілів, нові в асортименті: диск гальмівний арт.1310130 80 шт; гальмівний диск арт.6312050 52 шт; диск гальмівний арт.6810103 30 шт; гальмівний диск арт.3910110 24 шт; гальмівний диск арт.4211250 10 шт; диск гальмівний арт.6310090 36 шт; гальмівний диск арт.4210010 10 шт; гальмівний диск арт.6810102 10 шт; торговельна марка FRENBU. Виробник AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR.

- Товар №2: частини до автомобільних напівпричепів, що мають максимальну масу з повним навантаженням до 22 тон: гальмівний диск арт.2710760 6 шт; гальмівний диск арт.6310070 12 шт; гальмівний барабан арт.1320420 6 шт; торговельна марка FRENBU. Виробник AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. Країна виробництва TR, де в графі 22 зазначено фактурну вартість товару в сумі 10313,20 USD (доларів США) та включено витрати на транспортування у розмірі 995,73 USD (доларів США) (еквівалентно 36412,45 грн), відповідно заявлена митна вартість товару становить 11308,93 USD (доларів США) (еквівалентно 413 551,89 грн - графа 12 МД), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару за ціною контракту (а.с.61-62).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист від 11.12.2023 б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.12.2023 №АКА2023000011008; міжнародну товарно-транспортну накладну від 14,12.2023 А №471588; супровідний документ Т1 від 14.12.2023 №23TR34130003724433; сертифікат про походження товару від 12.12.2023 А1184424; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про транспортно-експедиційні послуги від 20.12.2023 №ЗВ-0000244; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 10.07.2023 №AKISTM1; договір про надання послуг митного брокера від 02.01.2019 №02/19; договір (контракт) про перевезення від 21.08.2023 №757; договір (контракт) про перевезення від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723; копія митної декларації країни відправлення від 12.12.2023 №23341300ЕХ01005780 (а.с.16-39).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

У відповідь на повідомлення митниці декларант повідомив, що інші документи, які зазначені в частині третій статті 53 МК України надаватися не будуть.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023 (а.с.12).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності, а саме:

- згідно п.5.1 контракту №AKISTM1 від 10.07.2023 року умови оплати - 100% передоплата, про що в митного органу відсутня інформація;

- у митній декларації країни експорту вказано умови поставки EXW lstambul, у митній декларації задекларовано EXW TR Konya;

- у інвойсі №АКА2023000011008 від 11.12.2023 вказано рахунок-проформу Ns2023-0906, про що в митного органу відсутня інформація.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митну вартість товару №1 визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 1 - 4,23 дол. США/кг. (МД №UA500080/23/11815 від 05.12.2023), Товар 2 - 1,69 дол. США/кг (МД №UA504170/23/5919 від 24.10.2023).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2023/000659 від 21.12.2023 (а.с.13).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №23UA205030022306U4 від 21.12.2023 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України (а.с.14-15).

Крім того, для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано додаткові документи, а саме: проформу-інвойс від 21.11.2023 №2023-0906; три платіжні доручення в іноземній валюті від 29.09.2023, 23.11.2023 та 17.01.2024; картки рахунку №3712 та №632; відомість по взаєморозрахунках згідно рахунків №3712 та №632;митну декларацію країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 з перекладом; рахунок-фактуру від 22.12.2023 №ЗВ-0000244; акт здачі-прийняття робіт №РН-0000242 від 22.12.2023 про що повідомлено листом від 20.02.2024 (а.с.40).

Волинська митниця опрацювавши заяву ТОВ «ТІР МАРКЕТ» від 20.02.2024 про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачу надано відповідь від 01.03.2024 №7.3-2/15- 02/14/2640, згідно якої рішення про коригування митної вартості №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023 не підлягає скасуванню (а.с.42-43).

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023, ТОВ «ТІР МАРКЕТ» звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару запасні частини до автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів (гальмівні диски, гальмівні барабани) за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме, зовнішньоекономічні контракти з додатками, рахунки-фактури (інвойс), договір про організацію міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, рахунки на оплату (транспортні послуги), міжнародні товарно-транспортні накладні та інші.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 10.07.2023 №AKISTM1, укладеним з AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка), визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавців та покупця ТОВ «ТІР МАРКЕТ».

Відповідно до п.5.1. контракту від 10.07.2023 №AKISTM1 що оплата за товар проводиться у USD (доларах США) у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.

Як вбачається з рахунку-фактури (інвойса) №AKА2023000011008 від 11.12.2023, компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. продала TOB «TIP МАРКЕТ» товар (гальмівні диски та гальмівні барабани), за контрактом від 10.07.2023 №AKISTM1, на загальну суму 18341,89 USD (доларів США), на умовах оплати: 100% перед відвантаженням. При цьому фактична оплата за товар була здійснена позивачем, відповідно до інвойсу, перед відвантаженням товару на суму 18341,89 USD (доларів США), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №464 від 29.09.2023, №499 від 23.11.2023, де в графі «призначення платежу» зазначено, від 10.07.2023 №AKISTM1 (а.с.23-24).

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Суд зазначає, що вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) №AKА2023000011008 від 11.12.2023 ціна товару відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205030022300U0 від 21.12.2023 (графа 22) та становить 18341,89 USD (доларів США).

Отже, вказаними документами підтверджується, що ціна оцінюваного товару становить 18341,89 USD (доларів США), яка в повному обсязі сплачена позивачем на умовах 100% передоплати, як це передбачено у контракті та рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Крім того, на підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723, укладений між ТОВ «ТР.Е.К» (експедитор) та TOB «TIP МАРКЕТ» (замовник); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.12.2023 №3В-0000244 на суму 112840,00 грн, відповідно до яких транспортні витрати з перевезення вантажу за маршрутом: місто Конья (Туреччина) м/п Порубне (Україна) становлять 78988,00 грн, м/п Порубне (Україна) м. Луцьк становлять 33852,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 78988,00 грн, що еквівалентно 2103,45 USD (доларів США) (витрати з перевезення вантажу до кордону України). Оплата послуг експедитора підтверджується платіжною інструкцією №12022911 від 26.12.2023 (а.с.31-33,39).

На підтвердження вартості понесених витрат на транспортування товару суду додатково було надано заявку на організацію перевезення вантажу №3 від 08.12.2023; акт здачі-прийняття робіт №РН-0000242 від 22.12.2023; платіжну інструкцію №12022911 від 26.12.2023 (а.с.34-36,38).

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA205030022300U0 від 21.12.2023 митна вартість товару у розмірі 20445,34 USD (доларів США) (еквівалентно 413 551,89 грн) включає вартість товару (18341,89 USD (доларів США)) і вартість витрат на транспортування до кордону України (2103,45 USD (доларів США)), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні, на те що у митній декларації країни експорту від 12.12.2023 №23341300EX01005780 вказано умови поставки EXW Istambul, у митній декларації від 21.12.2023 року №23UA205030022300U0 задекларовано EXW TR Konya, відтак неможливо належним чином встановити, у якому місці здійснювалося завантаження товару спростовується наступним.

Між TOB «TIP МАРКЕТ» (клієнт) та TOB «ТР.Е.К (експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723 згідно з п.1.1. якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від імені та за рахунок клієнта організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та за межами країни, у міжнародному сполученні. З метою виконання перевезення, експедитор залучає перевізників (експедиторів), або діючи самостійно, здійснює перевезення власним або орендованим транспортним засобом.

У відповідності до умов даного договору, 08.12.2023 замовником була подана заявка на організацію перевезення вантажу №3, в якій відображено умови істотні умови перевезення, а саме: найменування вантажу, його вартість, пункт завантаження та розвантаження, маршрут перевезення, транспортний засіб та його державний реєстраційний номер, ПІБ та інші особисті дані водія, строк виконання перевезення та його вартість, а також необхідні додаткові умови. Інформація, зазначена в заявці замовника узгоджується з інформацією, зазначеною в рахунку про транспортні витрати від 22.12.2023 №ЗВ-0000244, що надавався митному органу, акті здачі-прийнятті робіт (послуг) від 22.12.2023 №РН-0000242, оплата послуг експедитора підтверджується платіжною інструкцією від 26.12.2023 №12022911.

Крім того, в акті здачі-прийнятті робіт (послуг) міститься посилання на відповідну міжнародну товарно-транспортну накладну. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №36, ТТН - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

З урахуванням того, що ТТН є первинною транспортною документацією, якою фіксується факт перевезення вантажів, експедиторська компанія, яка не являється одночасно і безпосереднім перевізником, не може фігурувати в ТТН.

Відтак доводи відповідача, щодо неможливості належним чином встановити, у якому місці здійснювалося завантаження товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару та не викликає сумнівів, що декларантом вірно заявлена митна вартість оцінюваного товару. Крім того, фактичне здійснення перевезення вантажу залученим експедитором-перевізником не суперечить приписам законодавства та умовам договору транспортного експедирування від 31.07.2023 №ТМ-Т/310723.

З урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, відповідачем не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак позов про визнання протиправним та скасування вказаного рішення підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №30861069 від 05.03.2024 (а.с.10).

Оскільки позов задоволено, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №03/01/23-1 від 03.01.2023, акта №05/03/24 від 05.03.2024 приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги №03/01/23-1 від 03.01.2023) позивач сплатив адвокату Гарбар Ю.Р. кошти в загальній сумі 10000,00 грн на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг складається з: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваних рішення (1,5 год.) - 3000,00 грн, складання та формування позовної заяви (3,5 год.) - 7000,00 грн. Вартість однієї години роботи становить 2000,00 грн (а.с.44-46).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

При цьому, суд зазначає, що надання правничої інформації, консультацій, роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення, включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 31, код ЄДРПОУ 42561253) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205030/2023/000192/2 від 21.12.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський