Рішення

від 26.04.2024 по справі 160/4523/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 рокуСправа №160/4523/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС ФУД КОМПАНІ" (вул. Бориспільська, 11А, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 44833019) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ( вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

19 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС ФУД КОМПАНІ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 року № 510-п про проведення фактичної перевірки ТОВ "АІС ФУД КОМПАНІ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірному наказі від 12.02.2024 року № 510-п відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, не відображено в рамках яких заходів ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено невідповідність діяльності ТОВ AІС ФУД КОМПАНІ вимогам чинного законодавства в межах підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України; не зазначено на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності господарської діяльності підприємства; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом. Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо змісту наказу про проведення перевірки. Конкретизація підстав проведення перевірки, як то наявність податкової інформації чи здійснення функцій контролю, дає платнику податків можливість оцінити правомірність конкретно визначеної підстави та, у випадку незгоди, реалізувати своє право на оскарження такого наказу саме з вказаної підстави. З урахуванням наведеного, позивач вважає наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 №510-п протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 26 лютого 2024 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді Ніколайчук С.В. на лікарняному з 20.02.2024 по 23.02.2024, тому ця ухвала прийнята першим робочим днем 26.02.2024 року.

12.03.2024 року від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти задоволення позовних вимог, та зазначено, що фактична перевірка має проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктом 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Отже, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки. Також враховуючи, що контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, наказ №510-п від 12.02.2024 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС ФУД КОМПАНІ» як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки оскарження вже реалізованого наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

15.03.2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому підтримано позицію, викладену в позовній заяві та, серед іншого, зазначено, що 16.02.2024 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області було направлено повідомлення про те, що сторона Позивача має намір оскаржити наказ від 12.02.2024 № 510-п про проведення фактичної перевірки ТОВ АІС ФУД КОМПАНІ до суду. Також 16.02.2024 представником позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду було подано позовну заяву до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу через Електронний суд. Одночасно з подачею зазначеної позовної заяви була сформована довідка про отримання відповідачем ГУ ДПС у Дніпропетровській області 16.02.2024 о 15 год. 18 хв. копії позовної заяви з додатками. Тобто, достовірно будучи обізнаними про оскарження наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ АІС ФУД КОМПАНІ у суді, відповідачі не повідомляючи позивача, не отримуючи від нього жодних документів, склали акт від 22.02.2024 № 443/04-36-09-03/44833019, який не був направлений позивачу, та про існування якого останній дізнався після отримання відзиву на позовну заяву. Позивач також вказує, що матеріали справи містять повідомлення ГУ ДПС в Дніпропетровській області про оскарження наказу про проведення фактичної перевірки, акт було складено 22.02.2024, тобто після повідомлення про оскарження та подачі позовної заяви до суду. Отже, позивач належним чином та у повному обсязі використав своє право на оскарження наказу від 12.02.2024 № 510-п до його реалізації, як акту індивідуальної дії.

15.03.2024 року через систему «Електронний суд» (документ сформовано 15.03.2024 року) від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві та, серед іншого, зазначено, що позивач у відповіді на відзив посилається на надіслання повідомлення про оскарження наказу на проведення перевірки, однак, що таке повідомлення не є підставою для зупинення перевірки та не складання акта перевірки за її результатами. Після проведення перевірки та реалізації наказу позивач вже позбавлений можливості ефективного захисту оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Проте, він не позбавлений права на звернення до суду з позовною заявою про оскарження рішення, яке може бути прийнято за результатами такої перевірки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи представників сторін у судових засіданнях, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС ФУД КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 44833019) зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому в органах ДПС.

Видами діяльності ТОВ "АІС ФУД КОМПАНІ" є, зокрема:

- 46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (основний);

- 46.39 Спеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (діючий).

З метою дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, на підставі підпункту 19-1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (підстава проведення фактичної перевірки - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання: виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) Податкового кодексу України, Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (зі змінами), інших нормативних актів, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ "Про проведення фактичної перевірки ТОВ АІС ФУД КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 44833019) з питань дотримання законодавства у сфері виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів за адресою: м. Дніпро, вул. Автопаркова, буд. 5.

Також, підставою для винесення спірного наказу є лист слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 05.02.2024 №55/8-827 (вх. №11580/5 від 05.02.2024), відповідно до якого у ході досудового розслідування кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26.0l.2023 (справа №204/840/23 провадження №1- кс/204/368/23) проведено обшук складського приміщення, де здійснювало господарську діяльність ТОВ «АІС ФУД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44833019) за адресою: м. Дніпро, вул.

Автопаркова, 4, за результатами якого, серед іншого, було встановлено зберігання та вилучено алкогольну продукцію.

Згідно із зазначеним листом на теперішній час офісне та складське приміщення ТОВ «АІС ФУД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 44833019) знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Автопаркова, 5.

Посадовій особі Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС ФУД КОМПАНІ» ОСОБА_1 (директор) було вручено наказ №510-п від 12.02.2024 «Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС ФУД КОМПАНІ» та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки №932 та №933 від 12.02.2024, про що свідчить підпис у зазначених направленнях.

Також посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області під час проведення перевірки була вручено письмову вимогу перевіряючих про надання документів. Письмову вимогу було отримано та підписаною ОСОБА_1 (директор) 12.02.2024.

На підставі оскаржуваного наказу посадовими особами відповідача проведена фактична перевірка ТОВ «АІС ФУД КОМПАНІ», за результатами якої складено акт від 22.02.2024 №443/04-36-09-13/44833019.

З вищевказаного видно, що позивачем було допущено контролюючий орган до проведення перевірки та вона була проведена, тобто, наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №510-п від 12.02.2024 є реалізованим.

Не погодившись із прийнятим наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 року № 510-п про проведення фактичної перевірки ТОВ "АІС ФУД КОМПАНІ", позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За приписами п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 ПК України).

Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилається на протиправність наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.02.2024 року № 510-п "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "АІС ФУД КОМПАНІ", оскільки він містить лише посилання на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України без зазначення конкретних підстав для такої перевірки, тобто складений формально.

З цього питання суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак, аналіз обов`язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.

Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах даних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Також суд зазначає, що п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки, а саме:

- першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства у частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- другою (самостійно, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Такий висновок підтриманий Верховним Судом при розгляді подібних спорів, зокрема, у постанові від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16, у постанові від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18. Суд касаційної інстанції у даних рішеннях зауважив, що норма пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які покладені на органи ДПС, які в силу приписів статті 16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального покладені на відповідача.

Суд зазначає, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Отже, в даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 803/988/17 від 05.11.2018.

У постанові від 12.08.2021 року по справі № 140/14625/20 Верховний Суд зробив наступний висновок: системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У даному випадку, за висновком судів попередніх інстанцій достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, на які покликалися суди попередніх інстанцій..

За приписами ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

З приводу посилання позивача на те, що ним було надіслано до відповідача повідомлення про намір оскаржити спірний наказ та подання позовної заяви про скасування цього наказу, однак відповідачем проведено перевірку, суд вказує на таке.

Надіслання повідомлення про оскарження наказу на проведення перевірки, таке повідомлення не є підставою для зупинення перевірки та не складання акта перевірки за її результатами.

Після проведення перевірки та реалізації наказу позивач вже позбавлений можливості ефективного захисту оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду. Проте, він не позбавлений права на звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішення, яке може бути прийнято за результатами такої перевірки.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд робить висновок про правомірність оскаржуваного наказу відповідача про проведення фактичної перевірки.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами ст. 139 КАС України судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС ФУД КОМПАНІ" (вул. Бориспільська, 11А, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 44833019) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебування судді Ніколайчук С.В. у щорічній відпустці з 29.04.2024 року по 08.05.2024 року повний текст рішення суду складено 09.05.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук