Рішення

від 06.05.2024 по справі 160/5687/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 рокуСправа №160/5687/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, 49107, м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла (Казакова), 1Д) при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023;

стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, 49107, м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла (Казакова), 1Д) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023, за період з 26.10.2023 р. включно по 28.02.2024 р. включно, в розмірі 54985,5 грн. (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень) 50 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року по справі №160/19927/22, наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №19-к від 05.05.2023 року ОСОБА_1 поновлено з 06.12.2022 року на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 року по 13 лютого 2023 року у сумі 29 917 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 44 коп., який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №27-к від 08.06.2023 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 09.06.2023, у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 11 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду про поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, невиконаним, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на його користь середнього заробітку за час невиконання рішення за період з 26.10.2023 року включно по 28.02.2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 лютого 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/5687/24 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, провадження в справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20 березня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№10568/24, в якому представник відповідача, ознайомившись зі змістом позову, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо поновлення позивача на посаді, представник зазначив наступне.

Пунктом 1 Постанови КМУ №14 від 12 січня 2022 року ліквідовано, як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці з переліком згідно з додатком 1, до зазначеного переліку входить Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Також пунктом 3 Постанови №14 визначено, що територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворились.

На виконання останнього, Держпрацею було видано наказ від №29 від 17.01.2022 «Про ліквідацію Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області» та розпочато процедуру його ліквідації.

19 січня 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про стан припинення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766), на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Державною службою України з питань праці Наказом №232 від 02 грудня 2022 року прийнято рішення про можливість забезпечення Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці від 23.09.2022 року №167.

У зв`язку з цим, Державною службою України з питань праці наказано припинити здійснення повноважень Держпраці у Дніпропетровській області з 05.12.2022 року

На разі в Управлінні Держпраці працює лише ліквідаційна комісія.

05 травня 2023 року наказом №18-к було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 06.12.2022 року.

З огляду на вище зазначене, відповідач в особі Управління Держпраці не має можливості та повноважень допустити ОСОБА_1 до роботи, оскільки відбувається припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Щодо не виплати в повному обсязі середнього заробітку, представник відповідача зазначив.

Судом апеляційної інстанції по справі №160/19927/22 було прийнято рішення стягнути з Управління Держпраці суму в розмірі 29 917 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн. 44 коп., яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум за період з 07.12.2022 по 13.02.2023 року.

19 січня 2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про стан припинення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39788766), на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

На сьогоднішній день, Управління Держпраці ще не ліквідовано, працює ліквідаційна комісія.

Оскільки Управління Держпраці є органом державної влади, тому фінансування здійснюється шляхом надходження коштів з державного бюджету, кошти для виплат по рішенню суду не були передбачені кошторисом Управлінням Держпраці, тому кошти на користь позивача виплачувалися упродовж двох місяців, що підтверджується інформацією з розрахункових листів.

У розрахунковому листі за червень 2023 року міститься інформація, що:

- оплата по середньому: за грудень 2022 року нараховано - 10 997 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 10 коп.;

- оплата по середньому: за січень 2023 року нараховано - 3 054 (три тисячі п`ятдесят чотири) грн. 75 коп.;

Сума сплачених коштів складає 14 051 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят одна) грн. 85 коп.

У розрахунковому листі за травень 2023 року міститься інформація, що:

- оплата по середньому: за січень 2023 року нараховано - 10 373 (десять тисяч триста сімдесят три) грн. 66 коп.;

- оплата по середньому: за лютий 2023 року нараховано - 5 491 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) грн. 93 коп.;

Сума сплачених коштів складає 15 865 (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 59 коп.

Представник відповідача зазначає, що зобов`язання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рішенням Третього апеляційного адміністративного суду в межах справи №160/19927/22 виконано повністю.

29 березня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№26503/24, в якій позивач вважає за необхідне надати свої заперечення на відзив на позов, зазначивши наступне.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №18-к від 05.05.2023 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » відповідач фактично не виконав, а зімітував виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.09.2020 р. у справі №709/1465/19, аналізуючи положення статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», виклав правовий висновок, відповідно до якого виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника до роботи та можливості виконання своїх обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 26.02.2020 р. у справі №702/725/17, постанові від 17.06.2020 р. у справі №521/1892/18.

Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 р. у справі №130/2249/15-ц (провадження №61-17606св19) щодо належного виконання судового рішення про поновлення на роботі підтверджує протиправність бездіяльності відповідача, при виконанні ним рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №160/19927/22.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, із часу його оголошення в судовому засіданні, чим буде забезпечений швидкий та реальний захист життєво важливих прав й інтересів громадян і держави. Обов`язковість рішень суду зарахована Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, зважаючи на принцип загальнообов`язковості судових рішень, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, що раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважають виконаним, якщо власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Щодо подання аналогічного позову до одного і того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Учасник процесу наділений правом захищати свої права і законні інтереси будь-яким наданим законом способом, який він вважає найбільш ефективним у конкретному процесі, та не зобов`язаний піклуватися про комфортність процесу для протилежної сторони.

Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позивач зазначає, що ним не подавалися одночасно до одного і того ж суду декілька позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, або декілька позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань адміністративного судочинства. Тому на даний час, протиправно ухиляючись від виконання рішення суду, відповідач сам зловживає процесуальними правами, штучно перешкоджаючі здійсненню адміністративного правосуддя.

На підставі вищевказаних фактів подання позовної заяви є єдиним способом захисту прав, порушених протиправними діями відповідача, який продовжує ухилятися від виконання рішень суду, які набрали законної сили.

З вищенаведених фактів є очевидним, що відповідач на даний час не виконав належним чином та продовжує ухилятися від виконання вказаних судових рішень щодо скасування наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05.12.2022 року «про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » (протиправний наказ не скасовано) та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області ( ОСОБА_1 фактично не був допущений до виконання своїх попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, що раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника).

Відповідач у відзиві визнає своє небажання виконувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13.02.2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 року й обґрунтував це тим, що скасування наказу про звільнення автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

У той же час, відповідач не надав жодного доказу виплати й отримання позивачем грошових коштів згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13.02.2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 року.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Наказом Державної служби України з питань праці від 17.01.2022 року №29 «Про ліквідацію Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області» із змінами внесеними наказом від 25.01.2022 №17, вирішено питання про ліквідацію як юридичної особи публічного права Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, призначено голову ліквідаційної комісії та серед іншого, останньому наказано забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією.

Головою комісії з ліквідації 26.01.2022 року ознайомлено ОСОБА_1 з попередженням про наступне звільнення (від 24.01.2022 року) згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05.12.2022 року «про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 06.12.2022 року відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Підстава: попередження про наступне звільнення від 24.01.2022 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року в справі №160/19927/22 визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05.12.2022 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07.12.2022 на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області.

Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29326,08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №160/19927/22 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року в справі №160/19927/22 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07.12.2022 на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області та стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29326,08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів - скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов в цій частині вимог задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 з 06.12.2022 року на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 по 13.02.2023 у сумі 29917,44 грн., який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено - без змін.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №160/19927/22 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області виданий наказ №18-к від 05.05.2023 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », згідно якого, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду за підйомними спорудами та енергетиці м.Кривий Ріг управління гірничого нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 06.12.2022 року.

Наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 по 13.02.2023 у сумі 29917,44 грн., без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №19-к від 08.05.2023 року «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 » оголошено простій, не з вини працівника, ОСОБА_1 , головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 09.05.2023 по 08.06.2023 включно.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №27-к від 08.06.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 09.06.2023, у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», із здійсненням виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 06.12.2022 по 09.06.2023 та 9 календарних днів щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби 13 років.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №29-к від 13.06.2023 року до наказу №27-к від 08.06.2023 внесені зміни в частині дати звільнення, вказавши, що датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року в справі №160/14725/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та вирішено:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 року за період з 05.05.2023 року по 26.06.2023 року включно у розмірі 22605,15 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/27862/23 від 29 грудня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку задоволено та вирішено:

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 за період з 27.06.2023 року по 25.10.2023 року, в розмірі 53 152 грн. 65 коп. (п`ятдесят три тисячі сто п`ятдесят дві гривні 65 копійок), який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року по справі №160/14725/23 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області задоволено та постановлено:

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі №160/14725/23 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду про поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу невиконаним, звертається до суду з цим позовом про стягнення з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на його користь середнього заробітку за час невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 за період з 26.10.2023 року включно по 28.02.2024 року.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 2-3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 7 статті 235 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення.

Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що судове рішення про поновлення позивача на посаді підлягало виконанню з дати його прийняття.

Судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року в справі №160/19927/22 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року в справі №160/19927/22 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07.12.2022 на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області та стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29326,08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів - скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов в цій частині вимог задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 з 06.12.2022 року на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 по 13.02.2023 у сумі 29917,44 грн., який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено - без змін.

Вищевказана постанова набрала законної сили 04.05.2023 року.

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №160/19927/22 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області виданий наказ №18-к від 05.05.2023 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », згідно якого, ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду за підйомними спорудами та енергетиці м.Кривий Ріг управління гірничого нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 06.12.2022 року.

Наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 по 13.02.2023 у сумі 29917,44 грн., без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений в статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частина 1 статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина 7 статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення.

Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені в статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Так, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статті 236 Кодексу законів про працю України.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно має виконуватися не за загальним правилом - з дати набрання ним законної сили, а негайно з моменту його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян.

Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

При цьому, суд зауважує, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна позиція суду висловлена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року в справі №580/5185/20.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №27-к від 08.06.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці м.Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 09.06.2023, у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», із здійсненням виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 15 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 06.12.2022 по 09.06.2023 та 9 календарних днів щорічної додаткової відпустки за стаж державної служби 13 років.

Наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №29-к від 13.06.2023 року до наказу №27-к від 08.06.2023 внесені зміни в частині дати звільнення, вказавши, що датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

Згідно частини 8 статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці у заробітку за час затримки.

Таким чином, передбачений статті 236 КЗпП України середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

При цьому, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховним Судом в справі №640/19103/19 висловлено, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Виходячи зі змісту статті 236 КЗпП України, суд вважає, що наведена норма не розповсюджується на відносини, що виникли у зв`язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі в частині зобов`язання виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі ст.235 КЗпП України.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 березня 2019 року у справі №711/8446/16-ц, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року в справі №160/19927/22 фактично виконана 05.05.2023 року прийняттям наказу Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області №18-к від 05.05.2023 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

Доводи позивача про недопущення його до виконання його попередніх обов`язків, внаслідок чого відповідачем не було належним чином виконане рішення про поновлення позивача на посаді, суд вважає помилковими.

У даному випадку, докази на підтвердження ухилення відповідача від фактичного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на не допуск позивача на роботу, його робоче місце та/або відсторонення позивача від виконання обов`язків, обумовлених його посадою, матеріали справи не містять, сторонами також не надані.

Видання відповідачем наказу від 08.05.2023 року №19-к «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 » не є свідченням створення перешкод у поновленні позивача на посаді на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року у справі №160/19927/22.

За приписами статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Отже, оголошений наказом Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 08.05.2023 №19-к простій, не з вини працівника, ОСОБА_1 з 09.05.2023 року до 08.06.2023 року не є тотожнім недопущенню позивача до виконання його обов`язків за посадою, про що вказує позивач, та не є пов`язаним з виконанням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року в справі №160/19927/22.

Згідно вказаному наказу від 08.05.2023 року №19-к у період простою ОСОБА_1 , головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, дозволено бути відсутнім на роботі (на робочому місці) до закінчення простою (п.2 наказу від 08.05.2023 № 19-к).

Пунктом 3 наказу від 08.05.2023 року №19-к передбачено проведення відповідних розрахунків заробітної плати за весь період простою у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.

Приймаючи рішення в справі, суд також враховує, що в розрахунковому листі позивача за червень 2023 року міститься інформація, що:

- оплата по середньому: за грудень 2022 року нараховано - 10 997 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 10 коп.;

- оплата по середньому: за січень 2023 року нараховано - 3 054 (три тисячі п`ятдесят чотири) грн. 75 коп.;

Сума сплачених коштів складає 14 051 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят одна) грн. 85 коп.

У розрахунковому листі за травень 2023 року міститься інформація, що:

- оплата по середньому: за січень 2023 року нараховано - 10 373 (десять тисяч триста сімдесят три) грн. 66 коп.;

- оплата по середньому: за лютий 2023 року нараховано - 5 491 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна) грн. 93 коп.;

Сума сплачених коштів складає 15 865 (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) грн. 59 коп.

Загальна сума цих виплат складає 29 917,44 грн., яку суд зобов`язав сплатити позивачеві в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року в справі № 160/19927/22.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає помилковими доводи позивача про допущену відповідачем у спірних правовідносинах бездіяльність щодо своєчасного виконання рішення суду у справі №160/19927/22 про поновлення позивача на посаді, оскільки видання відповідачем наказу від 08.05.2023 року №19-к «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 » та в подальшому видання наказу від 08.06.2023 № 27-к (із змінами, внесеним наказом від 13.06.2023 № 29-к) «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » не впливають на питання своєчасного виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 у справі №160/19927/22 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 06.12.2022 року.

Таким чином, за встановлених в справі обставин у позивача не виникає право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України за період з 26.10.2023 року по 28.02.2024 включно, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року в справі №160/14725/23.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При прийнятті рішення по справі, суд враховує преюдиційне значення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року в справі №160/14725/23.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник