Рішення

від 29.04.2024 по справі 320/2246/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року м. Київ № 320/2246/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

позивача Макарчук Ю.А.,

від відповідача Гаврук Н.С.,

розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Служби судової охорони

про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби судової охорони, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу) щодо звільнення зі служби в Службі судової охорони ОСОБА_1 за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України;

- зобов`язати Службу судової охорони поновити ОСОБА_1 на службі в Службі судової охорони в центральному органі управління Служби судової охорони на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав до свого звільнення відповідно до наказу Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу);

- стягнути зі Служби судової охорони на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 30.11.2022 до дня фактичного поновлення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що звільнення позивача з посади було здійснено з порушенням норм трудового законодавства та без дотримання відповідної процедури, адже йому при попередженні про звільнення було запропоновану вакансію, з якою він погодився, та підтвердив свою згоду шляхом проставлення особистого підпису на зазначеному вище повідомленні. У подальшому, було написано та подано керівництву Служби рапорт про призначення на посаду начальника управління організації служби центрального органу управління Служби судової охорони у новому штаті центрального органу управління Служби судової охорони, проте, не зважаючи на вказану вище пропозицію посади у новому штаті було видано наказ про звільнення зі служби. Позивач вважає, що відповідач, попередивши про плановане звільнення, та запропонувавши вакантну посаду у новому штаті центрального органу управління Служби судової охорони, незаконно і необґрунтовано звільнив зі служби, чим порушив визначене Конституцією та законами України право на працю та можливість вибору професії і роду трудової діяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання. Витребувано докази по справі від Служби Судової охорони: належним чином засвідчену копію всіх матеріалів та документів, які були використані при прийняття спірного наказу Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу) щодо звільнення зі служби в Службі судової охорони ОСОБА_1 за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України.

До суду від Служби судової охорони надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, з урахуванням того, що за результатами проведених організаційно-штатних заходів у Службі судової охорони, наказом Служби судової охорони від 27 вересня 2022 року № 411 «Про затвердження структури центрального органу управління (Центрального апарату) та територіальних підрозділів (територіальних управлінь) Служби судової охорони» затверджено структуру центрального органу управління Служби та територіальних управлінь Служби. Наказом Служби судової охорони від 30.09.2022 № 416 "Про затвердження і введення в дію штату центрального органу управління Служби судової охорони" затверджено перелік змін до штату центрального органу управління Служби судової охорони та доручено начальнику управління по роботі з персоналом ввести в дію новий штат протягом двох місяців із датй видання цього наказу.

Так, 03.10.2022 тимчасовим виконувачем обов`язків Голови Служби ОСОБА_2 , позивача було повідомлено про заплановане вивільнення та скорочення його посади і запропоновано йому рівнозначну посаду начальника управлінню організації служби центрального органу управління Служби, на яку позивач надав згоду на призначення його на посаду начальника управління організації служби центрального органу управління Служби.

Разом з тим, згідно з затвердженою новою структурою було реорганізовано два управління, а саме Управління організації охорони та підтримання громадського порядку і Управління організації фізичного захисту, безпеки суддів та підтримки та утворено одне управління - Управління організації служби, тому було скорочено посади начальника управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління Служби судової охорони та начальника управління організації охорони та підтримання громадського порядку, натомість, введено посаду начальника управління організації служби спеціальним званням полковник Служби судової охорони. На той час, на посаді начальника управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління перебував полковник Служби судової охорони Макарчук Ю.А., на посаді начальника управління організації охорони та підтримання громадського порядку- полковник Служби судової охорони ОСОБА_3 . Тобто, обоє керівників даних управлінь, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 в однаковій мірі могли претендувати на нововведену у штаті посаду начальника управління організації служби та для обох вона є рівнозначною.

Відповідач повідомляє, що без визначення переважного права залишення на службі дана посада була запропонована лише позивачу, в свою чергу, начальнику управління організації охорони та підтримання громадського порядку ОСОБА_3 дана посада не пропонувалась, а була запропонована нижча посада - провідного спеціаліста, на призначення на яку ОСОБА_3 не надав згоди. Саме тому, з метою дотримання вимог трудового законодавства та забезпечення рівних умов і соціального захисту всіх співробітників дентрального органу управління Служби судової охорони (зокрема начальників даних управлінь), було видано наказ про утворення Комісії, з визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні узв`язку зі змінами та реорганізацією Служби.

30.11.2022 відбулося засідання Комісії з визначення працівників Служби судової охорони які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку зі змінами та реорганізацією Служби, тому, Комісія заслухавши кандидатів та розглянувши матеріали та дослідивши результати, службової діяльності, фахову кваліфікацію та продуктивність праці кандидатів на зайняття вакантної посади начальника управління організації служби вирішила, що переважне право на залишення на службі та призначення на вищезазначену посаду, має начальник управління організації охорони та підтримання громадського порядку ОСОБА_3 .

Комісією при ухваленні рішення було враховано заслуховування кандидатів, матеріали (наявні в особових справах співробітників) на кандидатів на посаду, зокрема, порівняльна таблиця щодо кандидатів, біографічні довідки, результати перевірки зі службової підготовки співробітників за 2020 та 2021 роки, положення про структурні підрозділи, тощо. Також, під час аналізу результатів службової діяльності, фахову кваліфікацію та продуктивність праці кандидатів було взято до уваги функціональні обов`язки (що містяться в положенні про структурний підрозділ), які було покладено на кандидатів при проходженні служби на попередніх посадах. З огляду на вказані обставини, комісією було прийнято рішення, що переважне право залишення на посаді начальника управління організації служби центрального органу управління Служби судової охорони має полковник Служби судової охорони Дзюба Є.В., з огляду на що, наказом від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу) з 30.11.2022 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі, відкладено підготовче засідання на 07.08.2023.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що позиція відповідача не спростовує покладених в основу позовної заяви доводів, при цьому, будь-які питання, пов`язані з проходженням служби співробітниками Служби судової охорони, мають розглядатись виключно Вищою атестаційною комісією Служби судової охорони, проте не Комісією, що була створена відповідачем для визначення переважного права залишення на посаді, яка до того ж, була створена та працювала з допущенням чисельних порушень. Крім того, Комісією не було враховано, що відповідно до норм ч. 1 ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», члени сімей військовослужовців мають переважне право залишення на роботі при скороченні штату, при цьому, що дружина позивача проходила військову службу, однак, комісією ця обставина не досліджевалась. Також, позивач акцентує увагу на тому, що згоди профспілкового органу на звільнення не надавалось. Водночас, позивач ще раз зауважує, що йому не було запропоновано після втрати актуальності запропонованої у попередженні вакансії, жодної посади як в центральному органі так і в територіальних управліннях, хоча вакантні посади були в наявності. Також позивач вказував, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства не наділений повноваженнями щодо прийняття наказів про утворення комісій, з визначення працівників Служби судової охорони, що мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку зі змінами та реорганізацією Служби та зазначав про нелегетимність деяких з членів комісії.

Отже, враховуючи зміст відзиву на позов судом встановлено, що позивачем у відповіді на відзив були наведені інші підстави позову, які не містить текст позовної заяви. При цьому, позивач в ході судового розгляду не скористався правом наведеним у статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України відносно подачі письмової заяви щодо зміни підстав позову до закінчення підготовчого судового засідання. Враховуючи викладене, суд розглядає цей адміністративний позов з урахуванням підстав позову наведених саме у позовній заяві.

Від сторони відповідача надійшли заперечення, в яких було надано відповідь на аргументи позивача у відповіді на відзив, та в яких відповідач наполягає на законності звільнення позивача з посади.

У свою чергу, позивачем подано до суду додаткові пояснення по справі в яких надано оцінку викладеним відповідачем у запереченнях міркуванням та аргументам.

Суд протокольною ухвалою від 21.09.2023 заслухавши думку сторін закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до наказу Служби судової охорони від 03.07.2020 № 329 о/с "По особовому складу" з 03 липня 2020 року був прийнятий на службу до Служби судової охорони, призначений на посаду заступника начальника управління-начальника відділу координації підрозділів швидкого реагування управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління Служби судової охорони. Також, позивачу було присвоєне спеціальне звання "полковник Служби судової охорони" та 03 липня 2020 року останній прийняв присягу співробітника Служби судової охорони.

У подальшому, відповідно до наказу Служби судової охорони від 05.08.2020 № 386 о/с "По особовому складу", з 05 серпня 2020 року позивач був призначений на посаду начальника управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління Служби судової охорони.

Відповідно до наказу Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу), з 30.11.2022 позивача було звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України.

Так, в якості підстави до видання цього наказу та, як наслідок, звільнення позивача зі служби в Службі судової охорони, було зазначено наказ Служби судової охорони від 30 вересня 2022 року № 416 "Про затвердження і введення в дію штату центрального органу управління Служби судової охорони".

Позивач вважає, що зазначений вище наказ Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу) щодо звільнення зі служби в Службі судової охорони є незаконним і необґрунтованим, виданим з порушенням встановленого законами та іншими нормативно-правовими актами України порядку, таким, що порушує його права та законні інтереси, у зв`язку з чим, він підлягає скасуванню.

Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Відповідно до норм статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Керівництво діяльністю Служби судової охорони здійснює Голова Служби судової охорони, який призначається на посаду за результатами відкритого конкурсу і звільняється з посади Вищою радою правосуддя. Голова Служби судової охорони має заступників, які за його поданням призначаються на посади за результатами відкритого конкурсу і звільняються з посад Вищою радою правосуддя. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Державна судова адміністрація України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

За частинами першою-другою статті 162-1 Закону № 1402-VIII, до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Частиною п`ятою цієї статті, визначено, що трудові відносини працівників, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони, регулюються законодавством України про працю.

Згідно з частиною другою статті 163 Закону № 1402-VIII, призначення на посади та звільнення з посад співробітників Служби судової охорони у центральному органі управління та керівників і заступників керівників територіальних підрозділів Служби здійснюється Головою Служби судової охорони, а інших співробітників Служби судової охорони у територіальних підрозділах - керівниками відповідних територіальних підрозділів.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1052/0/15-19, затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі Положення).

Порядок прийняття на службу, призначення на посади, переміщення по службі встановлено розділами IV-VI Положення.

Порядок звільнення співробітників зі Служби судової охорони встановлено розділом XII Положення.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 2 цього розділу, співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів.

Звільнення співробітників зі Служби здійснюється керівниками (начальниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад (пункт 3 розділу XII Положення).

Судом досліджено, що наказом Служби судової охорони від 03.07.2020 № 329 о/с по особовому складу, ОСОБА_1 прийнято на службу до Служби судової охорони, як переможця конкурсу призначено на посаду заступника начальника управління-начальника відділу координації підрозділів швидкого реагування управління фізичного захист, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління Служби судової охорони, та присвоєне спеціальне звання "полковник Служби судової хорони".

У подальшому, відповідно до наказу Служби судової охорони від 05.08.2020 № 386 о/с "По особовому складу", з 05 серпня 2020 року був призначений на посаду начальника управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління Служби судової охорони.

Наказом Служби судової охорони від наказу Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу), з 30.11.2022 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України.

У свою чергу, наказом Служби № 1068 о/с від 30.11.2022 «По особовому складу», на посаду начальника управління організації служби призначено полковника Служби судової охорони ОСОБА_3 , (підстава: рапорт полковника Служби судової охорони ОСОБА_3 від 30 листопада 2022 року, наказ Служби судової охорони від 30 вересня 2022 № 416).

Так, за результатами проведених організаційно-штатних заходів у Службі судової охорони наказом Служби судової охорони від 27 вересня 2022 року № 411 «Про затвердження структури центрального органу управління (Центрального апарату) та територіальних підрозділів (територіальних управлінь) Служби судової охорони», було затверджено структуру центрального органу управління Служби та територіальних управлінь Служби.

Наказом Служби судової охорони від 30.09.2022 № 416 "Про затвердження і введення в дію штату центрального органу управління Служби судової охорони" затверджено перелік змін до штату центрального органу управління Служби судової охорони та доручено начальнику управління по роботі з персоналом ввести в дію новий штат протягом двох місяців із датй видання цього наказу.

Відповідно до норм ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

У даному випадку, 03.10.2022 тимчасовим виконувачем обов`язків Голови Служби ОСОБА_2 , позивача було повідомлено про заплановане вивільнення та скорочення його посади і запропоновано йому рівнозначну посаду начальника управлінню організації служби центрального органу управління Служби. Позивач надав згоду на призначення його на посаду начальника управління організації служби центрального органу управління Служби.

Разом з тим, згідно затвердженої нової структури було реорганізовано два управління, а саме Управління організації охорони та підтримання громадського порядку і Управління організації фізичного захисту, безпеки суддів та підтримки та утворено одне управління - Управління організації служби.

Відповідно до переліку змін, до штату було скорочено посади 1) начальника управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління Служби судової охорони, 2) начальника управління організації охорони та підтримання громадського порядку, натомість введено посаду начальника управління організації служби спеціальним званням полковник Служби судової охорони.

На той час, на посаді начальника управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки центрального органу управління перебував полковник Служби судової охорони Макарчук Ю.А., на посаді начальника управління організації охорони та підтримання громадського порядку - полковник Служби судової охорони ОСОБА_3 .

Тобто, виникла ситуація, за якої обоє керівників даних управлінь, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 в однаковій мірі могли претендувати на нововведену у штаті посаду начальника управління організації служби та для обох вона є рівнозначною.

Проте, відповідач вказує на те, що без визначення переважного права залишення на службі, дана посада була запропонована лише начальнику управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки Макарчуку Ю.А. (позивачу), в свою чергу, начальнику управління організації охорони та підтримання громадського порядку ОСОБА_3 дана посада не пропонувалась, а була запропонована нижча посада - провідного спеціаліста відділу організації охорони об`єктів правосуддя та аналізу служби управління організації служби центрального органу управління Служби (спеціальне звання за посадою майор), на призначення на яку ОСОБА_3 не надав згоди.

Тому, саме з метою дотримання вимог трудового законодавства та забезпечення рівних умов і соціального захисту всіх співробітників центрального органу управління Служби судової охорони, зокрема начальників даних управлінь, тимчасовим виконувачем обов`язків Голови Служби судової охорони ОСОБА_4 було видано наказ Служби судової охорони від 30.11.2022 № 507 про утворення Комісії, з визначення працівників Служби судової охорони, що мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку зі змінами та реорганізацією Служби (введена посада начальника управління організації служби центрального органу управління Служби була рівнозначною для обох діючих начальників, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ).

Стаття 42 КЗпП України, визначає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Так, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; 11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Тож, з наведеного слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці, тому, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

За даних обставин, мало аналізуватись кваліфікація та продуктивність праці вказаних осіб для визначення переважного права залишення на новій посаді.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення, зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення, професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку, роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці, перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

В постанові Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 452/2056/18 зазначено, що роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом виготовлення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

Верховним Судом у постанові від 20.08.2018 у справі № 537/1621/17 зроблено висновок, що при визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Так, 30.11.2022 відбулося засідання Комісії з визначення працівників Служби судової, охорони, які мають переважне право на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку зі змінами та реорганізацією Служби, на яке були запрошені начальник управління фізичного захисту, організації безпеки суддів та підтримки ОСОБА_1 та начальник управління організації охорони та підтримання громадського порядку ОСОБА_3 , як кандидати на посаду начальника управління організації служби центрального органу управління Служби.

Комісія заслухавши кандидатів та розглянувши матеріали та дослідивши результати, службової діяльності, фахову кваліфікацію та продуктивність праці кандидатів на зайняття вакантної посади начальника управління організації служби вирішила, що переважне право на залишення на службі та призначення на вищезазначену посаду, має начальник управління організації охорони та підтримання громадського порядку ОСОБА_3 , згідно змісту протоколу засідання Комісії від 30.11.2022 № 1, підписаного всіма членами комісії та затвердженого тимчасовим виконувачем обов`язків Голови Служби судової охорони ОСОБА_4 .

Згідно вказаного, комісією при ухваленні рішення було враховано матеріали (наявні в особових справах співробітників) на кандидатів на посаду, зокрема, складена порівняльна таблиця щодо кандидатів, біографічні довідки, результати перевірки зі службової підготовки співробітників за 2020 та 2021 роки, положення про структурні підрозділи, тощо.

Також, під час аналізу результатів службової діяльності, фахову кваліфікацію та продуктивність праці кандидатів, комісією було взято до уваги функціональні обов`язки (що містяться в положенні про структурний підрозділ), які було покладено на кандидатів при проходженні служби на попередніх посадах.

Зокрема, відповідно до Положення про управління організації охорони та підтримання громадського порядку, затвердженого наказом Служби судової охорони від 29.12.2021 № 552, функціональні обов`язки ОСОБА_3 на посаді начальника даного управління охоплювали значно ширше коло завдань безпосередньо пов`язаних з забезпеченням виконання функцій покладенйх на Службу судової охорони відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, начальник управління організації охорони та підтримання громадського порядку ОСОБА_3 здійснював, організовував та контролював виконання завдань шодо: підтримання громадського порядку в суді; припинення проявів неповаги до суду; охорона приміщень суду, органів та установ системи правосуддя; забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу, а також: забезпечення пропуску осіб до будинків (приміщень) судів, органів та установ системи правосуддя та на їх територію транспортних засобів; забезпечення підтримання та реагування на порушення громадського порядку при розгляді справ судом, вжиття заходів до припинення проявів неповаги до суду; здійснення заходів з охорони, забезпечення недоторканності та цілісності приміщень судів, органів і установ системи правосуддя, недоторканності та цілісності розташованого у таких приміщеннях майна, запобігання, недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього; здійснення заходів із запобігання загрозам у суді безпеці суддів, працівників суду, учасників судового процесу, виявлення та нейтралізації таких загроз; реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів, працівників суду, учасників судового процесу.

Тобто, на переконання відповідача, ОСОБА_3 здійснював безпосереднє керівництво, координацію та контроль за основними напрямами діяльності Служби судової охорони визначеними законодавством. Крім того, було враховано, що в підпорядкуванні ОСОБА_3 знаходились відділи за напрямами діяльності в кожному із 24 територіальних управлінь Служби по всій Україні, 54 підрозділи охорони зі штатом в кількості 7135 співробітників.

Також, під керівництвом ОСОБА_3 управлінням організації охорони та підтримання громадського порядку було розроблено та видано велику кількість міжвідомчих актів націлених на належну реалізацію завдань покладених на Службу (зазначені в порівняльній таблиці).

До того ж, було взято до уваги й те, що протягом 2020-2022 року, ОСОБА_3 неодноразово виконував обов`язки заступника Голови Служби судової охорони (зі служби) за його відсутності, який є профільним заступником Голови якому були підпорядковані вищезазначені управління та їх начальники.

Разом з тим, порівняно, що на позивача за вказаний час не покладалось тимчасове виконання обов`язків заступника Голови Служби судової охорони (зі служби), що свідчить про компетенцію даних кандидатів, тоді як функціональні обов`язки ОСОБА_5 на посаді начальника управління організації фізичного захисту, безпеки суддів та підтримки передбачали значно вужчий обсяг повноважень та функцій, зокрема, відповідно до Положення управління організації фізичного захисту, безпеки суддів та підтримки, затвердженого наказом Служби судової охорони від 27.03.2020 № 139, начальник управління організації фізичного захисту, безпеки суддів та підтримки (позивач) здійснював, організовував та контролював виконання завдань щодо: державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, а також: здійснення заходів із запобігання загрозам особистій безпеці суддів, членів їх .сімей, виявлення та нейтралізації таких загроз; вжиття у разі надходження від судді відповідної заяви необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї; реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов`язані із посяганням на суддів та членів їх сімей.

Так, в підпорядкуванні ОСОБА_1 знаходились 9 підрозділів особистої безпеки та 9 підрозділів швидкого реагування зі штатом в кількості 940 співробітників.

Враховано, що під керівництвом позивача управлінням організації фізичного захисту, безпеки суддів та підтримки не було розроблено жодного міжвідомчого акту для належного виконання завдань покладених на Службу.

Також, при прийнятті рішення комісією були враховані результати підсумкової перевірки співробітників центрального органу управління Служби судової охорони зі службової підготовки за 2020 та 2021 роки, за її результатами ОСОБА_3 мав вищі показники ніж ОСОБА_1 , згідно наданих витягів.

Крім того, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 мав вищу кваліфікацію та продуктивність праці ніж ОСОБА_1 , Комісією у відповідноєті до вимог ст. 42 КЗпП було визначено наявність переваг у кандидатів та встановлено, що ОСОБА_3 має перевагу, як працівник з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, а саме 4 роки з моменту створення органу, на відміну від позивача, який має стаж роботи в Службі лише 2 роки.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що досліджені матеріали та надані відповідачем документи створюють підстави для висновку про те, що комісією було належним чином досліджені всі необхідні матеріали та правомірно визначено кандидата, який має переважне право на залишення на роботі, а процедура звільнення позивача зі служби в Службі судової охорони через скорочення штатів, проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас, доводи позивача щодо незаконності створення вказаної комісії, формування її складу, повноважень та легітимності її членів та інші процедурні питання, не можуть братись до уваги у цій справі, оскільки наказ про створення комісії не є предметом розгляду даного спору, є чинним та не оскаржувався у встановленому порядку, тому, надання оцінки вказаним доводам, є виходом за межі предмету спору.

Крім цього, за відсутності встановлення процедури звільнення особи з посади/служби, роботодавець має дискреційні повноваження у питаннях, пов`язаних з організаційними заходами на підприємстві/установі/організації, питанням трудової діяльності, кар`єри та надання оцінки кваліфікаціним критеріям.

Тому, суд вважає, що комісією було обгрунтовано прийнято рішення, що переважне право залишення на посаді начальника управління організації служби центрального органу управління Служби судової охорони має полковник Служби судової охорони ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом засідання Комісії від 30.11.2022 № 1, за наслідком чого, наказом Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу), з 30.11.2022 ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Службі судової охорони за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України.

Отже, суд дійшов висновку про те, що процедура звільнення позивача зі служби в Службі судової охорони через скорочення штатів, була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому, наказ від 30.11.2022 № 1062о/с по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 зі служби є законним, а підстави для його скасування, у даному випадку, відсутні.

Посилання позивача на те, що йому не була запропонована інша посада після повідомлення/попередження про наступне звільнення та проведення порівняльного аналізу комісією судом не приймаються до уваги, оскільки на одну посаду одразу претендували два заступника підрозділу, а тому, в силу вимог статей 42, 49-2 КЗпП України, відповідач був зобов`язаний провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації з метою визначення службовця, який має переважне право на залишення на посаді.

Крім того, навіть за відсутності заявлених позивачем підстав позову в цій частині, водночас наведенням таких у відзиві на позов та додаткових поясненнях, в частині посилань позивача на те, що комісією не було враховано, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», члени сімей військовослужбовців мають переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, суд зазначає, що за приписами ст. 42 КЗпП України, якою визначає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, та передбачено 11 підпунктів (які враховувались комісією), які при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надають перевагу в залишенні на роботі надається, при цьому, ч. 2 даної статті містить відсилку до того, що перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України, тобто, вказана норма є додатковим оціночним критерієм у разі неможливості застосування попередніх 11 критеріїв для оцінки переважності права залишення на роботі.

Щодо посилань на відсутність згоди профспілкового органу на звільнення позивача, судом враховано, що в матеріалах справи містися повідомлення про заплановане вивільнення ОСОБА_1 , в якому на звороті наявне погодження Голови профспілкової організації центрального органу управління Служби судової охорони від 03.10.2022, подальших застережень від профспілкового органу матеріали справи не містять, водночас, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що мало місце надання згоди профспілкового органу саме на звільнення позивача, позаяк, не вимагається на кожній стадії процедури звільнення працівника окремої згоди відповідного профспілкового органу.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, за наслідком розгляду даного спору, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Служби судової охорони від 30.11.2022 № 1062 о/с (По особовому складу) щодо звільнення зі служби в Службі судової охорони ОСОБА_1 за підпунктом 4 пункту 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (у зв`язку зі скороченням штату або проведенням організаційних заходів) у запас Збройних Сил України, як наслідок, не підлягають задоовлення похідні позовні вимоги у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, позаяк не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору, при цьому, відповідачем було доведено правовірність прийнятого наказу про звільнення позивача та дотримання відповідної процедури.

Отже, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 травня 2024 р.