Рішення

від 09.05.2024 по справі 320/4844/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року 320/4844/23

Київський окружний адміністративний суд, у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ТОВ «Вальтер Хемі» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби про визнання протиправними скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови в прийняття митної декларації,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальтер Хемі» (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, 4/6, код ЄДРПОУ 43655745) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, б. Вацлава Гавела, 8а, код ЄДРПОУ 43997555), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.11.2022 №UA100180/2022/000024/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.11.2022 №UA100180/2022/000408;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.12.2022 №UA100180/2022/000028/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.12.2022 №UA100180/2022/000424.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що надав достатній пакет документів для підтвердження митної вартості заявлених товарів, тому оскаржувані рішення є не обґрунтованими. Крім того, посилання на результати порівняння рівня митної вартості заявленого товару з рівнем цін «схожого» товару, оформленого раніше, не може бути саме по собі підставою для витребування додаткових документів для коригування митної вартості заявленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 17 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами розгляду та оцінки поданих позивачем документів для митного оформлення товарів, які були надані в обсязі, яким фактично неможливо підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.12.2021 між ТОВ «Вальтер Хемі» (покупець) та компанією CNBM International Corporation (продавець) було укладено контракт № WAL-CNBM/1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити товари (п.1 контракту). Відповідно до умов контракту, відвантаження товару здійснюється у строки, передбачені проформою або підтвердженням замовлення (п.5 контракту). Оплата товару здійснюється на умовах, передбачених специфікацією (п. 9 контракту).

На виконання умов контракту, сторонами було підписано специфікацію № 3 від 13.09.2022, відповідно до умов якої продавець зобов`язався поставити:

-Е-Glass Fiber direct roving for filament winding E6DR24-2400-386T/H, вартістю8800,00 USD, у кількості 10000 кг, таЕ-Glass Fiber direct roving for filament winding E6DR24-4800-386T/H, вартістю26400,00 USD, у кількості 30000 кг.

Поставка товару здійснюється протягом 30 к.д. з дати виставлення інвойсу. Умови поставки - CIF Гданськ. Умови оплати: 30 % протягом семи днів до виробництва 70 % протягом 7 днів до закінчення виробництва.

В подальшому, вказаний товар був наданий до митного оформлення Київської митниці у наступній конфігурації:

1)МД № 22UA100180033322U5:

-Е-Glass Fiber direct roving for filament winding E6DR24-2400-386T/H у кількості 10436 кг, та

-Е-Glass Fiber direct roving for filament winding E6DR24-4800-386T/H у кількості 9033 кг.

2)МД № 22UA100180034097U4:

-Е-Glass Fiber direct roving for filament winding E6DR24-4800-386T/H у кількості 19364 кг.

Декларування товару на підставі двох аналогічних декларацій було зумовлено перевезенням такого товару двома різними контейнерами. До обох декларацій надавались аналогічні документи, а саме: Пакувальний лист № SAAH20422094-2; Інвойс № SAAH20422094; Рахунок-фактура (інвойс) №SAAH20422094-2; Коносамент № EGLV142202298968; Супровідний документ ТІ№22PL322080NS5J9BL0; Сертифікат походження товару; Платіжні доручення № 128 та 133; Документ, що підтверджує вартість перевезень № ІН002; Специфікація № 3; Контракт № WAL-CNBM/1; Сертифікат аналізів від 21.09.2022; Копія митної декларації країнивідправлення № 223120220003281018; Договір про надання послуг митного брокера.

Митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару, а також картки відмови: щодо МД 22UA100180033322U5 -рішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2022/000024/2 від 29.11.2022 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2022/000408 від 29.11.2022.

За результатом коригування сума митних платежів збільшена на 128 691,68 грн..

Щодо МД 22UA100180034097U4 було прийняторішення про коригування митної вартості товарів № UA100180/2022/000028/2 від 06.12.2022 року і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення N° UA100180/2022/000424 від 06.12.2022.

За результатом коригування сума митних платежів збільшена на 127 979,97 грн.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів регулюється Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до п. 21 ст. 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 23 ст. 4 МК України митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з п. 5 ст. 4 МК України випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.2 ст.51 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: (1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; (2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; (3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право зокрема (1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; ... (4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів; ... (6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; ... (8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) - основний метод - щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний», орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що платіжне доручення № 128 на суму 10560,00 USD неможливо ідентифікувати із поставкою товару, оскільки в ньому не зазначено реквізити специфікації, відповідно до якої здійснюється попередня оплата, а також містяться розбіжності щодо інвойсу, відповідно до якого здійснюється попередня оплата.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими висновками митного органу, з огляду на наступне.

По-перше, суд звертає увагу на порядок здійснення замовлення та доставки ровінгу. Так, у випадку необхідності придбання певної кількості продукції, сторони контракту укладають специфікацію, у якій зазначають орієнтовну вагу продукції, що має бути поставлена і вартість такої ваги. Зважаючи на те, що ровінг є специфічним продуктом, постачальник позбавлений можливості виготовити та завернути у рулон чітку вагу товару. Після фактичного виготовлення та зважування, постачальник виставляє інвойс з зазначенням реальної ваги виготовленого товару. Саме вказана вага підлягає оплаті покупцем.

В зв`язку із чим, укладена між сторонами специфікація № 3 містить відомості щодо поставки 40000 кг ровінгу вартістю 35200 USD та,водночас, виставлений та наданий до митного оформлення інвойс містить відомості щодо поставки 38833 кг вартістю 34 173,04 USD. В подальшому, враховуючи, що поставка товару здійснювалась окремими контейнерами, на кожний контейнер був наданий окремий інвойс, загальна сума яких узгоджується з вартістю, визначеною у загальному інвойсі, та становить 34 173,04 USD.

Відповідно до листа постачальника від 26.12.2022 зазначено, що на момент укладання сторонами специфікації, останні фіксують виключно орієнтовну кількість товару. Після фактичного виготовлення товару, у відповідному інвойсі зазначається його точна вага та. відповідно, вартість.

Так, фактична вартість товару підтверджена: Інвойсами № SAAH20422094-1 та SAAH20422094-2, які надавались до митного оформлення (графа 44 МД) на загальну суму 34 173,04 USD; Інвойсом SAAH20422094 на суму 34 173,04 USD;Графами 22 митних декларації, відповідно до яких загальна вартість товару становить 34 173,04 USD;Платіжними дорученнями № 128 на суму 10 560,00 USD та № 133 на суму23 613,04 USD, загальна сума платіжних доручень 34 173,04 USD.

Вартість товару, що був наданий на декларування (34 173,04 USD) була повністю

сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями, графи 70 яких містять посилання на контракт WAL-CNBM/1 від 10.12.2021 та інвойс SAAH20422094 від 13.09.2022.

Суд зазначає, що надання платіжних доручень, в яких зазначений номер контракту, є належним підтвердженням оплати товару. Порядок оплати за товар, порядок заповнення платіжних документів та розмір перерахованих коштів не становлять об`єкт контролю митної вартості, бо жодним чином не впливають на розрахунок митної вартості.

Таким чином, відсутність у платіжному дорученні посилання на номер конкретного інвойсу не є та не може бути підставою для коригування митної вартості товарів, адже надані документи дозволяють чітко ідентифікувати товар та його оплату.

Відтак, зазначені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості доводи щодо нібито неможливості здійснення митного оформлення товару є необґрунтованими.

В обґрунтування винесених рішень про коригування митної вартості товару відповідач зазначає про відсутність страхового полісу (або інших документів щодо страхування товару).

Аналіз матеріалів справи свідчить про помилковість доводів відповідача у даному питанні, в зв`язку із наступним.

Відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Incoterms 2010, CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення транспортування товару (оплати фрахту) до порту відвантаження та страхування проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, тобто вартість перевезення вантажу до порту відвантаження та вартість страхування включаються до ціни товару, який постачається на умовах CIF згідно з Incoterms 2010.

У відповідності до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Відтак, надання чи не надання страхового полісу жодним чином не впливає на митну вартість товару, адже витрати на страхування заздалегідь включені у вартість товару. В декларації митної вартості, поданої декларантом, витрати на страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Суд зауважує, що оплата перевезення вантажу (фрахту) та страхування товару на умовах поставки CIF не є обов`язком покупця і незалежно від того, чи оплата за фрахт передує оплаті відправці (у пункті відправки), чи то здійснюється у місці призначення, покладається на продавця товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 № 815/3661/17, від 03.04.2020 №810/691/17.

З наведеного вбачається, що умови поставки CIF згідно з Incoterms 2010 передбачають, що витрати на доставку товару та його страхування були включені до його ціни, у зв`язку з чим митна вартість товару відповідно до пунктів 5 та 7 частини десятої статті 58 МК України не підлягає збільшенню на суму витрат на доставку та страхування спірного товару.

Відтак, посилання митного органу на відсутність страхового полісу як на підставу здійснення коригування митної вартості є необґрунтованими.

При здійсненні коригування митної вартості, відповідачем було використано резервний метод (за ціною ідентичних товарів). Водночас, аналіз досліджених під час розгляду справи доказів свідчать про безпідставність застосування вказаного методу з огляду на наступне.

Відповідачем було здійснено коригування митної вартості з посиланням на МД № UA209140/2022/32051 та № UA209140/2022/3З306.

Так, умови поставки товару за вказаними МД не є аналогічними умовам митних декларацій, щодо яких прийнято рішення про коригування. Зокрема, відмінними є:

Постачальник: у МД № UA209140/2022/32051 постачальником вказано TEAM LOGISTIC SPECIALRIOS, тоді як у МД, за якими прийняті рішення про коригування, CNBM International Corporation;Країна відправлення - Румунія, замість Польщі;Процедура;

Кількість, вартість, тощо.

Більш того, вартість товару, що поставлявся за МД № UA209140/2022/32051 та № UA209140/2022/3З306 є меншою, аніж вартість, вказана у МД, за якими прийняті рішення про коригування. Тобто, поставки таких товарів в жодному випадку не можуть бути визнані ідентичними/аналогічними.

Відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості було зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.11.2022 Ns 520/10381/2020

Суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі N 825/648/17.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2018№ 804/1755/17).

Отже, надані позивачем документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості, ціни задекларованого позивачем товару, а тому суд дійшов висновку, що такі документи містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем товару та його ціни.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначені підстави витребування додаткових документів у декларанта:наявність розбіжностей у документах;наявність ознак підробки документів;відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Однак, спірні рішення про коригування митної вартості товарів не містять жодних підтверджених відомостей про наявність розбіжностей та недоліків у поданих декларантом документах, а також відомостей про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності, митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно були прийняті рішення про коригування митної вартості №UA100180/2022/000024/2 від 29.11.2022 року, № UA100180/2022/000028/2 від 06.12.2022 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.11.2022 №UA100180/2022/000408 та від 06.12.2022 №UA100180/2022/000424.

У поданому адміністративному позові, разом із заявленими позовними вимогами, позивач просить стягнути на його користь витрати, пов`язані із надання йому правової допомоги у даній справі. При вирішенні даного питання суд враховує наступне.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Суд зазначає, що матеріали справи містять наступні документи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, а саме: копію договору №29/09-22 від 29 вересня 2022 року про надання правової (правничої)допомоги, додаткову угоду №2 від 13.12.2022 до договору №29/09-22, платіжну інструкцію № 571 від 26.12.2022 року на суму 25 000,00 грн.

Таким чином, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в загальній в сумі 25 000,00 грн. повністю підтверджені доказами, що були надані позивачем до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо стягнення сум в якості правової допомоги.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 10736 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №566, № 567, №568 від 22.12.2022, №115 від 27.02.2023, №142 від 10.03.2023.

В зв`язку із тим, що позов підлягає задоволенню, на користь позивача слід стягнути суму судового збору у розмірі 10736,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.11.2022 №UA100180/2022/000024/2;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.11.2022 №UA100180/2022/000408.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.12.2022 №UA100180/2022/000028/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.12.2022 №UA100180/2022/000424.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтер Хемі» (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, 4/6, код ЄДРПОУ 43655745) сплачений судовий збір у розмірі 10736,00 (десять тисяч сімсот тридцять шість грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, б. Вацлава Гавела, 8а, код ЄДРПОУ 43997555).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальтер Хемі» (01010, м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка Михайла, 4/6, код ЄДРПОУ 43655745) витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч грн 00 коп) рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, б. Вацлава Гавела, 8а, код ЄДРПОУ 43997555).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.