Рішення

від 30.04.2024 по справі 813/2068/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2024 рокусправа № 813/2068/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сов`як Д.О.,

представників позивача Лончинської Т.Т., Гавриленка С.М.,

представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гравіс (далі Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (яке ухвалою Верховного Суду замінено правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2016 р. №0000742205, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з земельного податку на 20 754,00 грн. (податкове зобов`язання 16 603,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4 151,00 грн.); від 10.06.2016 р. №0001882200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 135 171,00 грн. (податкове зобов`язання 90 114,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 45 057,00 грн.) та №0001902200 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 815,00 грн. (податкове зобов`язання 10 252,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2 563,00 грн.).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 10.06.2016 р. №0001882200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 135 171,00 грн. (з яких: податкове зобов`язання 90 114,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 45 057,00 грн.) та №0001902200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 815,00 грн. (з яких: податкове зобов`язання 10 252,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2 563,00 грн.) скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2016 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. залишено без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 прийнято до розгляду справу № 813/2068/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, призначено у справі підготовче засідання на 31.10.2023.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки Товариство надавало Управлінню всі необхідні й належні первинні документи на спростування заниження ним об`єктів оподаткування податком на прибуток, податком на додану вартість, однак такі документи не були прийняті до уваги.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Товариством не надано до перевірки розрахунків при формуванні собівартості готової продукції кондитерського цеху «Насолода» по відображених загальновиробничих витратах в частині витрат на утримання основних фондів, нарахованої заробітної плати та відрахувань з неї, витрат на електроенергію, газ та інші послуги. Окрім того, податковий орган дійшов переконання, що вартість списаного пального в сумі 58 334,00 грн. не підтверджена належним чином складеними первинними документами, що свідчить про його використання не у власній господарській діяльності.

31.10.2023 у підготовчому засіданні відкладено розгляд справи до 23.11.2023.

23.11.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.12.2023.

14.12.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.01.2024.

16.01.2024 відкладено розгляд справи до 15.02.2024.

15.02.2024 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 07.03.2024.

07.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.04.2024.

11.04.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 30.04.2024.

Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, заслухавши представників позивача, представника відповідача, суд виходив з наступного.

В період з 05.02.2016 по 12.03.2016 посадовими особами Управління проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2014, про що складено акт від 18.03.2016 №40/13-01-14-06/30463088.

Перевіркою встановлено порушення Товариством, зокрема:

- пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 112 264,00 грн.;

- пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим занижено податок на додану вартість за період з січня по листопад 2014 року на суму 34 827,00 грн. та завищено від`ємне значення у грудні 2014 року на суму 1 415,00 грн.;

- підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274 ПК України, що призвело до заниження земельного податку за 2014 рік на суму 16 602,95 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 01.04.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000712205 (про донарахування 112 264,00 грн. податку на прибуток та застосування 56 132,00 грн. штрафних санкцій), №0000722205 (щодо донарахування 34 827,00 грн. податку на додану вартість й застосування 8 707,00 грн. штрафних санкцій), №0000742205 (відповідно до якого нараховано 16 603,00 грн. земельного податку й 4 151,00 грн. штрафних санкцій), за результатами адміністративного оскарження яких рішенням Державної фіскальної служби України від 06.06.2016 р. за №12383/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 01.04.2016 р. №0000712205 та №0000722205 скасовано в частині зменшення Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Віст Групп Лімітед" і у відповідній частині штрафні санкції, в решті ці податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 01.04.2016 р. №0000742205 залишено без змін.

10.06.2016 Управлінням на підставі рішення Державної фіскальної служби України винесено податкові повідомлення-рішення №0001882200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 135 171,00 грн (за основним платежем 90 114,00 грн., за штрафними санкціями 45 057,00 грн.) та №0001902200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 815,00 грн. (за основним платежем 10 252,00 грн., за штрафними санкціями 2 563,00 грн.).

Предметом спору у справі направленій на новий розгляд згідно постанови Верховного Суду є правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 №0001882200 та №0001902200.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як передбачено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пункт 138.8 статті 138 ПК України).

Підпункт же 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України закріплював, що до складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; ж) суми витрат, пов`язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності"; з) суми витрат, пов`язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов`язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу); и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В акті перевірки податковий орган прийшов до висновку про завищення Товариством прямих витрат, списаних на виробництво реалізованої готової продукції за 2014 рік в сумі 442 302,00 грн., вказуючи на те, що ним не надано розрахунків при формуванні собівартості готової продукції кондитерського цеху «Насолода» по відображених загальновиробничих витратах в частині витрат на утримання основних фондів, нарахованої заробітної плати та відрахувань з неї, витрат на електроенергію, газ та інші послуги.

Суд встановив, що на підтвердження понесення прямих витрат, списаних на виробництво реалізованої продукції у 2014 році, Товариство до перевірки та на вимогу суду надало наступні документи: договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 02.01.2014р. та акти прийому-передачі природного газу за січень-грудень 2014 року; договір з КП «Червонограджитлокомунсервіс» №1 від 01.08.2011р. та відповідні рахунки щодо надання послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій за адресою м.Червоноград, вул.Шевченка, 3 за січень-грудень 2014 року; розрахункові відомості щодо нарахування заробітної платні (в т.ч. і відрахування на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок) по підрозділу «Кондитерський цех «Насолода» за січень-грудень 2014 року; табелі обліку робочого часу по підрозділу «Кондитерський цех «Насолода» за січень-грудень 2014 року; акти про використану електричну енергію (в т.ч. за адресою м.Червоноград, вул. Шевченка, 3 - місцезнаходження кондитерського цеху «Насолода») за січень-грудень 2014 року; акти виконання робіт за договором з ДПЧ Профдезвідділ з надання послуг по дератизації та дезінсекції підрозділу «Кондитерський цех «Насолода» за січень-грудень 2014 року; рахунки-акти за телекомунікаційні послуги згідно договору №790187 за січень-грудень 2014 року (в т.ч. телефонні номери, які закріплені за підрозділом «Кондитерський цех «Насолода»); рахунки КП «Червоноградводоканал» з надання послуг водопостачання та водовідведення за січень-грудень 2014 року; договір із КП «Червонограджитлокомунсервіс» про надання послуг із збирання та утилізації твердих побутових відходів від 01.08.2013; акти здачі приймання робіт згідно з договором №26/4-10 від 11.10.2010р. щодо надання послуг ДП «Львівстандартметрологія» про надання послуг з випробування кондитерських виробів за січень, липень 2014 року та протокол погодження вартості робіт; шляхові листки вантажного автомобіля за січень-грудень 2014 року.

Дослідивши долучені докази суд встановив, що прямі витрати Товариства у зазначеній сумі підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Первинні документи належним чином складені та відображають реальність господарських операцій Товариства.

Тому Товариством правомірно відображено понесення таких витрат при формуванні податкового обліку, а саме задекларовано показники у рядку 06.1 «Адміністративні витрати» у 2014 році на суму 442302 грн.

Щодо доводів Управління про неподання Товариством розрахунків при формуванні собівартості готової продукції кондитерського цеху «Насолода» по відображених загальновиробничих витратах в частині витрат на утримання основних фондів, нарахованої заробітної плати та відрахувань з неї, витрат на електроенергію, газ та інших послуг суд враховує таке.

02.01.2014 генеральним директором ТзОВ «Гравіс» прийнято наказ «Про облікову політику підприємства на 2014 рік» (а.с.184-185 Т.5), згідно якого у Товаристві товарно-матеріальні цінності визнають, оцінюють та обліковують згідно з вимогами П(С)БО 9 «Запаси» (п.3.8), а визнання та відображення в обліку витрат здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати» на підставі принципу нарахування та відповідності (п.3.17).

Товариство для обліку витрат на виготовлення власної продукції застосовувало виробничий підхід (метод). При використанні такого методу, на рахунок 23 «Виробництво» слід відносити тільки вартість сировини, що використовується на виробництво готової продукції, за її первісною вартістю, сформованою згідно з вимогами П(С)БО 9. При цьому розподіляти загальновиробничі витрати (рахунок 91) після закінчення місяця в порядку, наведеному в додатку 1 до П(С)БО 16, між об`єктами витрат не потрібно. Дохід від реалізації кулінарних виробів власного виробництва відображають на рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції». Собівартість реалізованих кулінарних виробів власного виробництва списують на рахунок 901 з урахуванням загальновиробничих витрат.

На підтвердження належного відображення у бухгалтерському обліку адміністративних витрат Товариство долучило до матеріалів справи аналіз рахунка 23 за 2014 рік; аналіз рахунка 26 за 2014 рік; оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за 2014 рік; аналіз рахунка 20.1 за 2014 рік; оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за 2014 рік; аналіз рахунка 90.1 за 2014 рік; калькуляційні карточки на кондитерські вироби; довідки розподілу загальновиробничих витрат за 2014 рік; наряд-замовлення на виготовлення кондитерських та інших виробів за період 01.04.2014 по 10.04.2014; аналіз рахунка 91 за 2014 рік, оборотно-сальдову відомість по рахунку 91 за спірний період; картку рахунку 20.3; аналіз рахунку 28.9 за 2014 рік.

З врахуванням вищевказаного суд відхиляє доводи Управління про завищення Товариством прямих витрат, списаних на виробництво реалізованої готової продукції за 2014 рік в сумі 442302 грн, з підстав не подання відповідних розрахунків при формуванні собівартості готової продукції.

Отже, висновки відповідача про порушення Товариством п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, заниження податку на прибуток за 2014 рік у зв`язку з завищенням задекларованих показників у рядку 06.1 «Адміністративні витрати» у сумі 442302 грн. є помилковими.

Відповідно до підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У відповідності до п. 2.7 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

При цьому у п. 2.4 наведеного Положення № 88 зафіксовано, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час перевірки встановлено, що Товариством включено до складу витрат на збут у 2014 році вартість бензину MUSTANG 95 в сумі 58 334,00 грн. на автомобіль - фургон малотоннажний-В "Жук АО-6", 1984 року випуску.

Управління стверджує, що списання бензину MUSTANG 95 Товариством здійснювалось на цілі, не пов`язані з господарською діяльністю Товариства.

Дослідивши долучені до справи докази суд вважає немотивованими доводи відповідача про неправомірне списання пального - бензину MUSTANG 95 на автомобіль - фургон малотоннажний-В "Жук АО-6", 1984 року випуску. До матеріалів справи долучені первинні документи на придбання пального та використання його в господарській діяльності Товариства; акти на списання палива у спірний період та відображення таких операцій в бухгалтерському обліку.

Щодо твердження Управління про те, що зазначений автомобіль згідно його технічних характеристик може заправлятись виключно бензином з октановим числом не вище 92, то такі твердження є необгрунтованими та спростовані Товариством.

Щодо зауважень Управління до подорожніх листів, на підставі яких списувалось паливо, то такі до уваги не приймаються, оскільки певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того типову форму подорожнього листа вантажного автомобіля скасовано з 10.12.2013 (Наказ Міністерства інфраструктури N 1005/1454).

До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові 20 грудня 2023 року у справі №821/1566/16.

Крім цього, в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 813/1833/14 (касаційне провадження № К/9901/28911/18), Верховний Суд в контексті перевірки висновків контролюючого органу про певні недоліки, зокрема в подорожніх листах, вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів відносно ліквідації надлишкового державного регулювання в сфері автомобільних перевезень» були внесені зміни, зокрема у Закон України «Про автомобільний транспорт» і виключені нагадування про обов`язкове використання подорожніх листів.

Також Верховний Суд в постанові від 20 липня 2021 року у справі №620/1635/20 у схожій ситуації щодо скасування типової форми дорожнього листа, звернув увагу на те, що підприємство в такому випадку може використовувати будь-яку зручну для обліку форму первинного документа, за умови наявності всіх ознак первинного документа, відомостей у ньому про господарську операцію та підтвердження її здійснення. Списання палива і мастильних матеріалів здійснюється, виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.

Дослідивши долучені до справи копії подорожніх листів суд дійшов висновку, що за цими документами можливо встановити витрачання пального на службовому автомобілі Товариства, а отже і використання вказаних паливно-мастильних матеріалів за призначенням, тобто у межах господарської діяльності Товариства.

За наведених доводів та обґрунтувань висновки Управління про порушення Товариством п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, завищення витрат на збут у 2014 році в розмірі 58334 грн, а також порушення п.189.1 ст.189 ПК України, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 11667грн не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявність підстав для задоволення позовних вимог, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001882200 від 10.06.2016, № 0001902200 від 10.06.2016.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 10.06.2016 р. №0001882200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 135 171,00 грн. (з яких: податкове зобов`язання 90 114,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 45 057,00 грн.) та №0001902200 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 12 815,00 грн. (з яких: податкове зобов`язання 10 252,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 2 563,00 грн.)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравіс" сплачений судовий збір у розмірі 2219,79 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 09.05.2024.

СуддяКрутько Олена Василівна