Постанова

від 09.05.2024 по справі 200/438/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року справа №200/438/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року (повне судове рішення складено 05 березня 2024 року) у справі № 200/438/24 (суддя в І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

23 січня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» адвокат Варбан О.В., представник позивачки ОСОБА_2 , подав до суду позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив:

- дії відповідача щодо відмови у призначені позивачці пенсії по інвалідності з 01 листопада 2022 року з урахуванням довідок про стаж та заробітну плату №06-17/23-18 від 21.01.2022, №429 від 21.12.2021, №04/7-5 від 19.01.2022, №04/7-2 від 19.01.2022, №04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022 визнати неправомірними;

- зобов`язати Управління призначити позивачці пенсію по інвалідності з 01 листопада 2022 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 04 березня 2002 року по 13 грудня 2021 року, а також із урахуванням заробітної плати, вказаної в довідках про заробітну плату №04/7-5 від 19.01.2022, №04/7-2 від 19.01.2022, №04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачці призначено пенсію по інвалідності 3 групи згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 листопада 2022 року. При прийомі документів відповідач не прийняв довідки про стаж роботи та заробітну плату на території Російської Федерації за період з 2002 року по 2021 рік. У грудні 2023 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про врахування зазначених періодів для розрахунку розміру пенсії, але відповідач відмовив, оскільки врахування періодів роботи осіб на території Російської Федерації здійснювалось на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць СНД враховується стаж, вироблений на території будь-якої з цих держав. Однак з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в угоді, у зв`язку з чим пенсії громадянам, які проживали/працювали на території РФ, призначаються у відповідності із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачка вважає, що така відмова безпідставно порушує її законні права та інтереси.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву.

Зауважував, що рішенням відповідача від 14.02.2023 позивачці призначено пенсію з 01.11.2022 по 30.11.2023. При цьому спірні довідки про стаж та заробітну плату були прийняті співробітником органу Пенсійного фонду, проте після призначення пенсії виявилось, що пенсійні виплати були призначені без урахування довідок. Під час повторного звернення із заявою до відповідача, спірні довідки було додано, однак листом №515-25158/Г-02/8-0500/24 від 09.01.2024 у зарахуванні стажу та заробітної плати, вказаної в довідках про стаж та заробітну плату №06-17/23-18 від 21.01.2022, №429 від 21.12.2021, №04/7-5 від 19.01.2022, 04/7-2 від 19.01.2022, №04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022 у зв`язку із тим, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в угоді «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року.

Вважає, що оскільки вона працювала у рф в той час, коли міжнародний договір був чинний, у відповідача не було підстав не зараховувати такий стаж роботи.

При цьому суд не врахував положення чинного законодавства, а саме положення Постанови Кабінету Міністрів України №390 від 30 березня 2022 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Вказав, що відповідно до частині 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв. Частиною 3 статті 44, статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V органами Пенсійного фонду України в Донецькій області виконуються функції контролю за достовірністю наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії. Страховий стаж на дату звернення позивачки становить 22 роки 03 місяці 13 днів, відповідно до трудової книжки від 25.04.1986 серії НОМЕР_1 , розмір пенсії обчислено відповідно до заробітної плати за період з 01.06.2005 по 30.11.2007, до розрахунку не враховано довідку про заробітну плату від 18.11.2010 №1136. Згідно з заявою №592 від 07.02.2023 в підсистемі Звернення відсутні довідки про стаж та заробітну плату від 21.01.2022 № 06-17/23-18, від 21.12.2021 № 429, від 19.01.2022 № 04/7-5, від 19.01.2022 № 04/7-2, від 19.01.2022 № 04/7-4, від 19.01.2022 № 04/7-4. Відповідач зазначив, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки вимоги стосуються періоду з 01.11.2022, а остання звернулась 23.01.2024, а тому пропустила шестимісячний строк звернення до суду.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивачка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_3 .

23 листопада 2022 року ОСОБА_2 встановлена 3 група інвалідності з 01.11.2022 через загальне захворювання, інвалідність встановлено до 01 грудня 2023 року, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА №544968.

07 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою №592 за призначенням пенсії по інвалідності 3 групи. Відповідно до розписки-повідомлення №592 від 07.02.2023 прийнята заява та документи в кількості 11 штук:

-заява від 07.02.2023

-паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 29.01.2000

-реєстраційний номер облікової картки платника податків б/н від 07.07.1998

-свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 від 17.02.2006

-диплом НОМЕР_5 від 06.05.1986

-трудова книжка НОМЕР_6 від 25.04.1986

-довідка МСЕК 12ААВ №544968 ВІД 23.11.2022

-довідка 1137 від 18.11.2010

-довідка про перейменування 40/12 від 18.11.2010

-заява з банку б/н від 31.01.2023

-пам`ятка б/н від 07.02.2023

14 лютого 2023 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Дружківка) №052630003667 ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року, третя група інвалідності, загальне захворювання, страховий стаж склав 24 роки 8 місяців 17 днів, розмір пенсії з надбавками 2100,00 гривень.

За даними форми РС-право стаж для розрахунку права ОСОБА_2 обчислений наступним чином:

01.09.1983 28.04.1986 навчання у вищих/серед. НЗ 2 роки 7 місяців 28 днів

29.04.1986 01.10.1986 0 років 5 місяців 3 дні

02.10.1986 15.01.1987 0 років 3 місяці 14 днів

11.02.1987 15.09.1992 5 років 7 місяці 5 днів

16.09.1992 10.05.1993 0 років 7 місяців 25 днів

11.05.1993 05.12.1998 5 років 6 місяців 25 днів

06.12.1998 10.10.2001 2 роки 10 місяців 5 днів

04.03.2002 11.09.2003 1 рік 6 місяців 8 днів

12.09.2003 31.12.2003 0 років 3 місяці 20 днів

01.06.2005 31.07.2005 код ЄДРПОУ 25610656 0 років 2 місяці 0 днів

02.08.2005 30.09.2007 код ЄДРПОУ 25862524 2 роки 1 місяць 0 днів

01.10.2007 30.11.2007 код ЄДРПОУ 35074228 0 років 2 місяці 0 днів

Всього: 22 роки 3 місяці 13 днів

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) страховий стаж ОСОБА_2 облікований за червень-грудень 2005 року, та за період з січня 2006 року по листопад 2007 року.

В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана 25.04.1986 на ім`я позивачки, за спірні періоди містяться такі записи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УК Содружество С»

запис №15 04.03.2002 прийнята робітником із загального прибирання будівлі, наказ №37 від 04.03.2002;

запис №16 11.09.2003 переведена спеціалістом по чищенню та прибиранню жилих приміщень, наказ №63 від 11.09.2003;

запис №17 22.12.2010 переведена менеджером за професійним прибиранням об`єкта ТОВ «УК Содружество С», наказ №92 від 21.12.2010;

запис №18 01.06.2017 призначена старшим менеджером за якістю надання консалтингових послуг, наказ №54 від 01.06.2017.

14 грудня 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій зазначила, що у лютому 2023 року у неї не прийняли документи про стаж і заробітну плату, набуті в Російській Федерації, у зв`язку із чим просила долучити по пенсійної справи додані документи і врахувати їх до розрахунку пенсії.

09 січня 2024 року листом №156-25158/Г-02/8-0500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповіло позивачці, що їй пенсія по інвалідності була призначена з 01.11.2022, страховий стаж становить 24 роки 08 місяців 17 днів, в тому числі додатковий стаж 2 роки 05 місяців 04 дні, середня заробітна плата для обчислення пенсії склала 2742,25 гривень відповідно до коефіцієнтів з 01.07.2000 по 31.10.2001, з 01.03.2002 по 31.12.20003, з 01.06.2005 по 30.11.2007. Розмір пенсії на 01.01.2004 складає 2520,00 гривень. Підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи в ТОВ «Управляюча компанія «Содружество С» (Російська Федерація) за період з 2002 по 2021 роки відсутні, оскільки врахування періодів роботи осіб на території Російської Федерації здійснювалось на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до якої для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць СНД враховується стаж, вироблений на території будь-якої з цих держав. З 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в угоді, у зв`язку з чим пенсії громадянам, які проживали/працювали на території РФ, призначаються у відповідності із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахування стажу роботи на території РРФСР до 31 грудня 1991 року.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України).

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

До спірних правовідносини застосовуються положення Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закону №1058-ІV) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1).

За приписами статті 34 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Згідно абзацом першим пункту 1.1 розділу I Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

[…]

видає особі або посадовій особірозписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії тапам`ятку пенсіонеру(додаток 7). Сканованірозписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

[…].

За наслідками судового розгляду встановлено, що 07 лютого 2023 року ОСОБА_2 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву №592 за призначенням пенсії по інвалідності 3 групи до якої були додані паспорт громадянина України НОМЕР_3 від 29.01.2000, реєстраційний номер облікової картки платника податків б/н від 07.07.1998, свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 від 17.02.2006, диплом НОМЕР_5 від 06.05.1986, трудова книжка НОМЕР_6 від 25.04.1986, довідка МСЕК 12ААВ №544968 ВІД 23.11.2022, довідка 1137 від 18.11.2010, довідка про перейменування 40/12 від 18.11.2010, заява з банку б/н від 31.01.2023, пам`ятка б/н від 07.02.2023, про що працівником відповідача була видана розписка-повідомлення №592 від 07.02.2023.

Позивачкою не подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того факту, що 07 лютого 2023 року вона подала довідки про стаж та заробітну плату №06-17/23-18 від 21.01.2022, №429 від 21.12.2021, №04/7-5 від 19.01.2022, №04/7-2 від 19.01.2022, №04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що пояснення адвоката Варбана О.В., як представника позивачки, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях, не є доказами у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги пояснення адвоката Варбана О.В., представника позивачки, про те, що документи (спірні довідки) були подані при призначені пенсії, але жодних документів позивачці не видано, а самі документи, в тому числі спірні довідки були відскановані та повернуті позивачці.

Обставини на які вказує адвокат, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Навпаки, з розписки-повідомлення №592 від 07.02.2023, яка міститься в матеріалах справи і є письмовим доказом відповідно до статті 94 КАС України, вбачається, що 07 лютого 2023 року позивачка не подавала ніяких інших, окрім вказаних у цій розписці документів.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції встановлено, що, по-перше, позивачці пенсія по інвалідності була призначена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Дружківка) №052630003667 від 14 лютого 2023 року на період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року, по-друге, позивачка вперше подала довідки про стаж та заробітну плату №06-17/23-18 від 21.01.2022, №429 від 21.12.2021, №04/7-5 від 19.01.2022, №04/7-2 від 19.01.2022, №04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022 тільки 14 грудня 2023 року, тобто вже після закінчення строку на який була призначена пенсія.

Отже, для призначення позивачці пенсії по інвалідності з 01 листопада 2022 року з урахуванням вказаних довідок відсутні правові підстави, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.

Проте, з такими висновками місцевого суду не в повній мірі може погодитись судова колегія апеляційного суду.

Щодо мотивів суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову на підставі того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області пенсія по інвалідності була призначена рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Дружківка) №052630003667 від 14 лютого 2023 року на період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року.

При цьому суд не врахував положення Постанови Кабінету Міністрів України №390 від 30 березня 2022 року, якою було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. № 225 Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України, а саме: зазначену Постанову доповнено пунктом 3 такого змісту:

3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення:

осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317;

дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).

При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.

Тобто, період інвалідності ІІІ групи, відповідно до якої позивачка отримує пенсію по інвалідності та виплата пенсії по інвалідності подовжено органом Пенсійного фонду та виплата пенсії та теперішній час виплачується в повному обсязі до закінчення воєнного стану, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Той факт, що позивачка продовжувала отримувати пенсію по інвалідності після 30.11.2023, підтверджено довідкою ПФУ, та не спростовано Відповідачем по справі.

Більш того, якщо Пенсійним фондом було припинено виплату пенсії по інвалідності з 30 листопада 2023 року, то Відповідач мав надати відомості про припинення до суду першої інстанції, але цього зроблено не було.

Щодо суті спору.

Відповіддю від 09 січня 2024 року №515-25158/Г-02/8-0500/24, Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено позивачці у зарахуванні стажу та заробітної плати, вказаної в довідках, у зв`язку із тим, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в угоді «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року.

Відповідно до ч. 2 статті 6 «Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди.

Відповідно до абзаців 2 та 3 статті 6 «Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 р. трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Статтею 7 цієї ж Угоди передбачено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Дію Угоди припинено згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 639 від 24.06.2023.

Частина 2 статті 4 «Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994 р., підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України передбачає, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Дію Угоди зупинено у відносинах України з Російською Федерацією та Республікою Білорусь на підставі Закону№ 3192-IX від 29.06.2023.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Таким чином, оскільки позивачка працювала у Російській Федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинними, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Російської Федерації.

Таким чином, увесь офіційно набутий її трудовий стаж на території РФ, а саме період роботи з 04 березня 2002 року по 13 грудня 2021 року підлягає зарахуванню до страхового стажу. У зв`язку із чим, Відповідач повинен був врахувати як стаж з 04 березня 2002 року по 13 грудня 2021 року, так і заробіток, вказаний в довідках №04/7-5 від 19.01.2022, 04/7-2 від 19.01.2022, 04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022 при обчисленні пенсії по інвалідності.

Щодо строку перерахунку пенсії.

Позивачка просила здійснити такий перерахунок з моменту призначення пенсії, тобто, з 01 листопада 2022 року.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбаченихчастиною першоюстатті 35,частиною другоюстатті 38,частиною третьоюстатті 42ічастиною п`ятоюстатті 48цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачка вперше подала довідки про стаж та заробітну плату №06-17/23-18 від 21.01.2022, №429 від 21.12.2021, №04/7-5 від 19.01.2022, №04/7-2 від 19.01.2022, №04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022 тільки 14 грудня 2023 року.

Отже, такий перерахунок пенсії слід здійснити з 01 грудня 2023 року.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду за те, що вимоги позивачки задоволені частково, її витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 968,96 грн та за подачу апеляційної скарги в сумі 1453,44 грн підлягають частковому (в розмірі 50%) відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в загальному розмірі 1211,20 грн (968,96 + 1453,44 = 2422,40 / 2).

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі № 200/438/24 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 пенсії по інвалідності з 01 грудня 2023 року з урахуванням довідок про стаж та заробітну плату №06-17/23-18 від 21.01.2022, №429 від 21.12.2021, №04/7-5 від 19.01.2022, 04/7-2 від 19.01.2022, 04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати ОСОБА_2 пенсію по інвалідності з 01 грудня 2023 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 04 березня 2002 року по 13 грудня 2021 року, а також із урахуванням заробітної плати, вказаної в довідках про заробітну плату №04/7-5 від 19.01.2022, №04/7-2 від 19.01.2022, №04/7-3 від 19.01.2022, №04/7-4 від 19.01.2022.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄРДПОУ 13486010) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Повне судове рішення 09 травня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук