Постанова

від 09.05.2024 по справі 360/42/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року справа №360/42/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (повне судове рішення складено 14 березня 2024 року у м. Дніпро) у справі № 360/42/24 (суддя в І інстанції Захарова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в м. Києві та Київській області, Територіального управління служби судової охорони у Луганській області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди,

УСТАНОВИВ:

08 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі Відповідач-1, ТУ ССО у Луганській області), Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (далі Відповідач-2, ТУ ССО у м. Києві та Київській області), в якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Луганській області, щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) з 24.02.2022 по 30.09.2022;

2) стягнути з ТУ ССО у Луганській області на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в розмірі 51 840,00 (п`ятдесят одна тисяча вісімсот сорок) гривень за проміжок часу з 24 лютого 2022 року по 30 вересня 2022 року;

3) визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 з 01.10.2022 по 20.01.2023;

4) стягнути з ТУ ССО у м. Києві та Київській області на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 в розмірі 27 342,00 (двадцять сім тисяч триста сорок дві) гривні за проміжок часу з 1 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на посаді інспектора підрозділу особистої безпеки суддів ТУ ССО у м. Києві та Київській області та йому присвоєно спеціальне звання старший лейтенант Служби судової охорони. В період часу з 27.07.2020 по 30.10.2022 проходив службу в ТУ ССО у Луганській області.

Позивач зазначав, що ТУ ССО у Луганській області в період часу з 24.02.2022 по 30.09.2022 та ТУ ССО у м. Києві та Київській області з 01.10.2022 по 20.01.2023 не видавало наказів про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168.

Протиправність ненарахування та невиплати позивачеві додаткової щомісячної грошової винагороди згідно з Постановою № 168 було підтверджено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 360/130/23, де суд зобов`язав ТУ ССО у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000,00 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 30.09.2022 у розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць та зобов`язав ТУ ССО у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, за період з 01.10.2022 по 20.01.2023 у розмірі до 30 000,00 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.

На думку позивача, оскільки його права на своєчасне отримання додатковї грошової винагороди у розмірі 30 000,00 гривень щомісячно починаючи з 24.02.2022 відповідно до статті 43 Конституції України - він має право на отримання компенсації у зв`язку з втратою частини доходів через порушення строків їх виплати відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Постанова № 159).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов.

Наголошує, що вимога про здійснення нарахування і виплати компенсації не є передчасною, оскільки вищезазначена компенсація має бути нарахована та виплачена разом з заборгованістю, яка є предметом створення даної компенсації, що у випадку позивача є нарахування та виплата додаткової грошової винагороди згідно рішень суду, що є обов`язковою складовою грошового забезпечення, передбаченою Постановою № 168.

Звертає увагу суду , що листах Територіального управління Служби судової охорони в м. Києві та Київській області №41.07-418 та Територіального управління Служби судової охорони в Луганській області № 43.07-143 мова іде виключно про виконання рішення позивача у спорі щодо ненарахування та невиплаті йому додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022. Проте, жодної інформації щодо згоди нарахування та виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у відповіді не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу Територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Службі судової охорони, в період з 23.06.2020 по 30.09.2022 - на посаді інспектора І відділення особистої безпеки суддів ТУ ССО у Луганській області, з 01 жовтня 2022 року на посаді інспектора 8 відділення особистої безпеки суддів (Вищого антикорупційного суду) підрозділу особистої безпеки суддів ТУ ССО у м. Києві та Київській області, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, довідкою ТУ ССО у Луганській області від 18.01.2024 без номеру, довідкою ТУ ССО у м. Києві та Київській області від 22.02.2023 № 66.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 360/130/23, яке набрало законної сили 11 січня 2024 року, позов адвоката Бабенко Олени Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів Постанови № 168 за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 30.09.2022 у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 30.09.2022 у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів Постанови № 168.

Згідно з інформацією, зазначеною в довідці ТУ ССО у Луганській області від 23.01.2024 № 5/7-24, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 360/130/23 інспектору підрозділу особистої безпеки суддів ТУ ССО у Луганській області Ружі Б.В. щомісячна додаткова винагорода, що встановлена Постановою № 168, територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області не нараховувалась та не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 161 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша).

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга вказаної норми).

Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта статті 161 Закону № 1402-VIII).

Територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома вказаної норми).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом 2050-ІІІ та Порядком № 159.

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-ІІІ).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Ці положення Закону № 2050-ІІІ кореспондуються з приписами пунктів 1-4 Порядку № 159.

Виходячи із зазначеного, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) наявність невиплаченого грошового доходу (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 4) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходів проводиться незалежно від порядку і підстав виплати доходів: добровільного чи на виконання судового рішення.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, дійшов наступного висновку: «основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.»

Судами встановлено, що позивачу станом на дату звернення з позовною заявою та дату розгляду справи не було здійснено виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 ТУ ССО у Луганській області та за період з 01.10.2022 по 20.01.2023 - ТУ ССО у м. Києві та Київській області, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність ТУ ССО у Луганській області та ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо нездійснення нарахування і виплати компенсації, зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу є передчасними.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.04.2020 у справі № 200/11292/19-а, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі № 200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справі № 200/14129/19-а, від 07.06.2023 у справі № 200/299/21-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України.

Отже, враховуючи, що належна позивачу сума є невиплаченою, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги позивача щодо компенсації інфляційних втрат відповідно до ст. 1 Закону № 2050-ІІІє передчасними, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо доводів апелянта, що ненадання позивачу відповіді на запит, який чітко був сформульований та предметом якого було нарахування саме компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виходить за межі повноважень Територіальних управлінь Служби судової охорони в місті Києві та Київській області, та в Луганській області, чим порушує конституційні права позивача і позбавляє його можливості на досудове врегулювання спору.

Колегія суддів у даній справі враховує, що справи № № 200/10820/19-а, 200/14472/19 -а були розглянуті Верховним Судом по суті їх вимог та у позові було відмовлено, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно доЗакону № 2050-ІІІта Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, тобто, право позивача не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Судова палата Верховного Суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 не відступала від висновків, які викладені Верховним Судом, зокрема, в постановах від 11.12.2020 року у справі № 200/10820/19-а та від 04.05.2022 року у справі № 200/14472/19-а.

Водночас, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20 дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 визначено початок перебігу строку для звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходу, а саме визначено, що з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг строку звернення з позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 245 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 360/42/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 09 травня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін Е. Г. Казначеєв