Постанова

від 09.05.2024 по справі 400/15531/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15531/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року, прийнятого в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження суддею Лісовською Н.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року адвокат Когін Андрій Валерійович в інтересах Фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» (далі Позивач, ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС») за допомогою системи «Електронний суд» подав до Миколаївського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області (далі Відповідач, Укртрансбезпека в Миколаївській області), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Укртрансбезпеки в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штраф № ПШ 018717 від 16.11.2023 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки в Миколаївській області судовий збір та судові витрати на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» є власником транспортного засобу (далі ТЗ), що перевірявся, проте цей ТЗ було передано в оренду ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС», який і був автомобільним перевізником. Відтак, ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправною та скасовано постанову Укртрансбезпеки в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штраф № ПШ 018717 від 16.11.2023 року;

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у сумі 2 147, 20 грн на користь ТОВ «АГРОСТАР СІСТЕМС».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Укртрансбезпека в Миколаївській області звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що 17.10.2023 року під час здійснення рейдової перевірки транспортного засобу марки MAN, модель TGX 18.440 BLS, номерний знак НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом марки KEMPF, модель KOLEBA, номерний знак НОМЕР_2 , водієм ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, було надано інспектору Укртрансбезпеки свідоцтва про реєстрацію цих ТЗ, згідно яких вказані ТЗ належали ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» на праві приватної власності, при цьому жодних документів, які б підтверджували передачу вказаного ТЗ в законне користування іншим особам не надавалось та у водія під час перевірки були відсутні. В свою чергу апелянт зазначає, що власник ТЗ в разі тимчасової передачі права користування ним іншій особі, зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого ТЗ, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий ТЗ (договір позички та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Проте, судом першої інстанції помилково було взято до уваги Договір оренди транспортного засобу № 36-08/2022 від 22.08.2022 року, предметом якого є передача ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» на користь ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» у платне користування ТЗ марки MAN, модель TGX 18.440 BLS, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки цей Договір було надано Позивачем лише до суду разом з позовною заявою, проте не був наданий на час проведення перевірки, тому він не може братися судом до уваги, оскільки такий Договір не міг бути врахований під час прийняття оскаржуваної постанови.

Більш того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт виконання цього Договору, зокрема доказів оплати за використання ТЗ, а також доказів наявності у ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» тимчасового реєстраційного талону на орендований ТЗ, що б свідчило про його використання саме цією юридичною особою. Зазначене ставить під сумнів факт вибуття такого ТЗ з користування самого ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС».

Враховуючи факт не підтвердження вантажних перевезень 17.10.2023 року ТЗ марки MAN, модель TGX 18.440 BLS, номерний знак НОМЕР_1 , саме ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС», та не спростування вчиненого та зафіксованого порушення, тому саме ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС», який є власником спірного ТЗ, слід вважати автомобільним перевізником і, відповідно, саме фермерське господарство має нести відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, а тому суб`єктом владних повноважень цілком правомірно винесена спірна постанова № ПШ 018717 від 16.11.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 17.10.2023 року посадовою особою Укртрансбезпеки на автомобільній дорозі М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» км. 12+125 здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, модель TGX 18.440 BLS, номерний знак НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом марки KEMPF, модель KOLEBA, номерний знак НОМЕР_2 , які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належали ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС», водій ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, з метою проведення перевірки на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами проведеної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № АР 017764 від 17.10.2023 року (далі Акт перевірки), відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за які передбачена абз. 1 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутністю документів на момент перевірки, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня роздруківка водія ОСОБА_1 за 17.10.2023 року в слоті тахографа, відсутня особиста картка водія. Вказаний Акт перевірки було підписано водієм ОСОБА_1 та власноруч зазначено про отримання копії цього Акту.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті 16.11.2023 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ018717, якою до ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. за допущення перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківки за 17.10.2023 року роботи водія ОСОБА_1 з цифрового тахографа, водій не використовує особисту картку водія до цифрового тахографа, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» звернулось до суду з вказаним позовом.

Розглянувши справу по суті, суд дійшов висновку про протиправність та наявність підстав для скасування постанови Укртрансбезпеки в Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штраф № ПШ 018717 від 16.11.2023 року, оскільки в межах спірних правовідносин ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» не виступало автомобільним перевізником з огляду на Договір оренди транспортного засобу та товарно-транспортну накладну, протилежного суб`єктом владних повноважень не доведено.

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2344-III).

Як вбачається з ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

07.09.2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» від № 2819-ІV.

Норми вказаного нормативно-правого акту набрали чинності з 11.10.2005 року.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимог Закону України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» було прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

В подальшому, відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», розроблено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 946/18241 від 20.10.2010 року (далі Інструкція № 385).

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3 розділу І Інструкції № 385).

Крім того, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 811/18106 від 14.09.2010 року (далі Положення № 340).

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ) (пункт 1.3 розділу І Положення № 340).

Пунктом 6.1 розділу VI Положення № 340 передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.2 розділу VI Положення № 340 визначено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Пунктом 6.3 розділу VI Положення № 340 встановлено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Пунктом 7.1 розділу VII Положення № 340 зазначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.3 розділу III Інструкції № 385 регламентовано, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

У постанові від 11.02.2020 року по справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що здійснюючи внутрішнє перевезення вантажу водій транспортного засобу, який належить ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС», повинен був використовувати особисту картку водія кожного дня, протягом якого керує ТЗ, а також мати при собі та пред`явити перевіряючий особі роздруківку даних роботи цифрового тахографа за 17.10.2023 року.

Отже, беручи до уваги наведене, а також те, що на момент проведення перевірки у водія ТЗ не було особистої картки водія до цифрового тахографа, а також роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 17.10.2023 року, колегія суддів дійшла висновку, що спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 018717 від 16.11.2023 року контролюючим органом прийнято цілком правомірно.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Вказаний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 01.06.2023 року по справі № 640/39442/21, від 06.07.2023 року по справі № 560/514/22 та від 23.08.2023 року по справі № 600/1407/22-а.

В розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як на підставу скасування оскаржуваної постанови Позивач вказує на те, що її складено Відповідачем відносно неналежного суб`єкта господарювання, оскільки ТЗ, що перевірявся, було передано в оренду ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС», який і був автомобільним перевізником.

На підтвердження вказаного Позивач посилається на Договір оренди транспортного засобу № 36-08/2022, укладеного 22.08.2022 року між ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» (Орендодавець) та ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» (Орендар), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у платне користування ТЗ марки MAN, модель TGX 18.440 BLS, номерний знак НОМЕР_1 .

Проте, матеріали справи не містять доказів пред`явлення водієм ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, перевіряючий особі Договору оренди транспортного засобу № 36-08/2022 від 22.08.2022 року, на підставі якого ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» передало ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» ТЗ у платне користування.

Тобто, Позивачем подано до суду документ, який не було пред`явлено під час перевірки, внаслідок чого прийнято оскаржувану постанову № ПШ 018717 від 16.11.2023 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, надати пояснення та/або додаткові докази Державній служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області, щодо складення документів відносно неналежної особи.

Водночас, водієм ОСОБА_1 було пред`явлено для перевірки лише товарно-транспортну накладну № 231016-00000037 від 16.10.2023 року, в якій зазначено, що в якості перевізника виступало ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС», та здійснювало перевезення вантажу, а саме шроту соняшникового, з Миколаївської до Одеської області.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, Верховний Суд в постанові від 19.10.2023 року справі № 640/27759/21 зазначив:

«У кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.».

Як вже зазначало вище, ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» є власником транспортного засобу, що перевірявся 17.10.2023 року, який було передано у платне користування ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» на підставі Договір оренди транспортного засобу від 22.08.2022 року № 36-08/2022.

Між тим, за допомогою загальнодоступних джерел, які розміщені у всесвітній мережі інтернет, апеляційним судом з`ясовано, що директором ФГ «АГРОСТАР СІСТЕМС» (Код ЄДРПОУ 37912793) та директором ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» (Код ЄДРПОУ 42586189) є одна особа ОСОБА_2 .

Таким чином, можливо дійти висновку, що де-юре транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.440 BLS, номерний знак НОМЕР_1 , був у використанні ТОВ «АГРІ ТРАНС СІСТЕМС» на підставі Договору оренди, а де-факто зазначений транспортний засіб не вибував із власності та користування ОСОБА_2 , який одночасно є директором підприємства, яке є власником цього ТЗ, а також підприємства, якому було передано це ТЗ у тимчасове платне користування.

Зазначене, на думку суду, пояснює факт непред`явлення водієм ТЗ перевіряючий особі Договору оренди транспортного засобу від 22.08.2022 року № 36-08/2022, а також не подання цього Договору до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, з метою уникнення відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, в даному випадку саме Позивач, який є власником спірного транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Оскільки Відповідачем вході перевірки встановлено факт здійснення водієм перевезень на ТЗ, який належав Позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без оформлення документів передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт», то оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт є правомірною та не підлягає скасуванню, тому позов слід залишити без задоволення.

Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують висновки суду першої інстанції та доводи Позивача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Проте, суд першої інстанції приведені обставини та правове регулювання спірних правовідносин не врахував під час розгляду справи по суті, в зв`язку з чим дійшов хибного висновку щодо наявність підстав для задоволення позову, з яким колегія суддів категорично погодитись не може з огляду на правомірність застосованого до Позивача адміністративно-господарського штрафу у зв`язку з наявністю встановлених контролюючим органом порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, в свою чергу, наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат, згідно із ст. 139 КАС України, не здійснюється.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «АГРОСТАР СІСТЕМС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити Фермерському господарству «АГРОСТАР СІСТЕМС» у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач:М.П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко