Постанова

від 09.05.2024 по справі 560/1265/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1265/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

09 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

у січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 29.11.2023 №ПШ 030869 про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу в сумі 51000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не надано жодного документа, на підставі якого було визначено вагу транспортного засобу та навантаження на осі. Без таких документів неможливо встановити наявність порушення та факт перевищення вагових параметрів. Посилання лише на товарно-транспортну накладну при виявленні порушення є протиправним.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішення позивач подав апеляційну скаргу. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що як в самому рішенні суду першої інстанції так і в актах складених посадовими особами Укртрансбезпеки та оскаржуваній постанові не зазначено з яких складових визначена повна маса транспортного засобу, яким засобом зважування та його відповідність до законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

На думку апелянта товарно-транспортна накладна, як документ бухгалтерського обліку, в силу свого правового призначення об`єктивно підтверджує кількісні та якісні характеристики вантажу, однак не є документом, який складається з метою визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу.

Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

08 квітня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що при перевірці товарно-транспортної накладної від 06.10.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що маса брутто транспортного засобу складає 40,940 тон при допустимій нормі 24 тони, що перевищує на 70,58% допустимі параметри.

Вказує, що учасники господарських відносин з перевезення вантажу зобов`язані самостійно визначити вагу вантажу, додати до власної ваги ТЗ та зазначити достовірні дані щодо параметрів транспортного засобу у ТТН. У випадку невиконання таких умов, перевізник повинен відмовитись від такого перевезення. За умови прийняття такого вантажу до перевезення, перевізник підтверджує, що ТТН містить правдиву інформацію.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 06.10.2023 року посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №028602.

В акті зазначено: водій здійснював перевезення вантажу на договірних умовах з ТОВ "Довіра", ТТН №204 від 06.10.2023 з допустимою нормою навантаження 24 тони, навантаження на транспортний засіб становить 40,940 тон, що на 70,58% перевищує встановлені норми, чим порушено вимоги ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті 29.11.2023 винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а саме: №ПШ 030869 за порушення (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу), відповідальність за яке передбачена абз. 17 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у розмірі 51 000,00 грн.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, а дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено Постановою КМУ від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до п.п.5-1 та п.п.11 п.2 Порядку №879: документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Таким чином, Порядком №879 передбачено проведення документального габаритно-вагового контролю та точного габаритно-вагового контролю. При цьому, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

В пункті 6 Порядку №879 вказано, що: габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно пункту 2 Порядку №879: документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до пункту 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Таким чином, виходячи із аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що передбачено дві форми габаритно-вагового контролю: документальний та точний.

Таким чином, виходячи із буквального змісту п.16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль може проводитися лише шляхом документального контролю без визначення параметрів на стаціонарному чи пересувному пункті. При цьому, орган контролю здійснює його шляхом додавання маси транспортного засобу та вантажу.

Отже, співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті проводився документальний габаритно-ваговий контроль (відповідно до відомостей зазначених в товарно-транспортній накладній №204 від 06 жовтня 2023 року), який не вимагав проведення зважування транспортного засобу на спеціальному обладнанні.

Факт перевищення транспортним засобом вагових параметрів встановлений відповідачем на підставі відомостей товарно-транспортної накладної №204 від 06.10.2023.

Відповідно до ст.51-1 Закону України "Про автомобільний транспорт" вантажовідправник зобов`язаний: вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж відомості про масу або габарити вантажу, а також повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці), прізвище, ім`я, по батькові, номер посвідчення водія, а також інші відомості, визначені законодавством; надавати перевізнику необхідні документи на вантаж, що містять достовірну інформацію.

Згідно зі ст.49 вказаного Закону водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам.

Враховуючи вищевикладене, водій транспортного засобу перед прийняттям вантажу зобов`язаний перевірити відповідність реквізитів ТТН, в тому числі маси ТЗ із вантажем, зазначеної у ТТН, та відповідність таких чинним нормам законодавства щодо дозволених вагових параметрів.

Відповідно, за умови будь-яких невідповідностей, водій може відмовитись від прийняття вантажу для перевезення, узгодивши зазначене з перевізником.

В той же час, приймаючи вантаж до перевезення, проставляючи власноручний підпис, водій та вантажовідправник підтверджують достовірність внесених даних до ТТН (підписи наявні).

Враховуючи вищезазначене доводи апелянта про те, що при документальному габаритно-ваговому контролю неможливо визначити точні параметри транспортного засобу, зокрема його вагу, є безпідставними, оскільки на виконання вимог чинного законодавства учасники господарських відносин з перевезення вантажу зобов`язані самостійно визначити вагу вантажу, додати до власної ваги ТЗ та зазначити достовірні дані щодо параметрів ТЗ у ТТН.

У випадку невиконання таких умов перевізник повинен відмовитись від такого перевезення. За умови прийняття такого вантажу до перевезення перевізник підтверджує, що ТТН містить правдиву інформацію.

Відповідно до статті 34 Закону України «про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі. Чинне законодавство допускає можливість відхилення від нормативно-вагових параметрів, але не більш як на 2 %, що в тому числі є деякою допустимою похибкою для можливих випадків незначного зміщення предмету перевезення. Саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок (додатковий тягар) при прийнятті для перевезення товару. В протилежному випадку відповідальність лежить саме на перевізнику, в якого завжди є вибір: або отримувати (завантажувати) для транспортування товар (сипучий/рухомий) майже до граничних величин дозволених/допустимих нормативів з можливим ризиком порушення положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху; або утриматися від навантаження транспортного засобу до граничних величин дозволених/допустимих нормативів, надаючи достатній запас вільної ваги для уникнення перевищення ваги на осі при ймовірному зміщенні предмету перевезення в русі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. - водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Згідно з визначеннями, наведеними у главі 1 Правил №363 - перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Так, 06.10.2023 року посадовими особами встановлено під час документального габаритно-вагового контролю перевищення вагових норм щодо загальної маси транспортного засобу з вантажем, на автодорозі місцевого значення Хмельницька область, 0-230913 а/д об`їзна м.Красилів, 1км. Перевезення вантажу здійснювалось відповідно до даних ТТН № 204 від 06.10.2023 автомобільним перевізником ТОВ «Лотівка Еліт». Тобто саме позивач організував, здійснював дане перевезення вантажу з порушенням вагових обмежень, що є підставою застосування до нього як автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У відповідності до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед видів діяльності ТОВ «Лотівка Еліт» є вантажний автомобільний транспорт (як основний).

Таким чином, перевезення згідно ТТН №204 від 06.10.2023 здійснювалось ним в межах його господарської діяльності, з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу. Водій ОСОБА_1 є найманою особою, та виконував свої посадові обов`язки які визначені йому позивачем. Отже 06.10.2023 перевезення вантажу ним здійснювалось в інтересах позивача, а не когось іншого.

На основі інформації, що зазначена в ТТН №204 від 06.10.2023, транспортний засіб рухався на дорозі місцевого значення з фактичною вагою 40,940 тонн, при нормативно дозволеній в 24 тони.

Отже, враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація, відображена в ТТН №204 від 06.10.2023 року є достовірним доказом вчинення позивачем порушення.

Перевищення вагових норм, встановлених за результатами документального контролю, не потребує фактичного зважування, оскільки транспортний засіб від самого початку був завантажений понад вагові норми, що є порушенням вимог чинного законодавства у сфері автомобільних перевезень, таким чином постанова від 29.11.2023 №ПШ 030869 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року відповідає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотівка-Еліт" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.