Постанова

від 08.05.2024 по справі 916/1317/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1317/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.

за участі представників учасників справи:

від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса Андріянова А.В., в порядку самопредставництва;

від Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2", м. Одеса адвокат Осадчий А.Ю, на підставі ордера.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Шаратов Ю.А., повний текст рішення складено та підписано 06.03.2024 року

у справі №916/1317/23

за позовом: Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2", м. Одеса

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса

про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 1,40 грн., про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у розмірі 2 856 995 грн., з якої 2 017 496 грн. 83 коп. основного боргу, 355 411 грн. 09 коп. пені, 484 087 грн. 08 коп. інфляційних втрат

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У березні 2023 року Одеське обласне комунальне підприємство «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.10.2021 року № 03/О в розмірі 1 грн. 40 коп. та заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 31.12.2021 року № 03/о/1 в розмірі 2 856 995 грн., з яких 2 017 496 грн. 83 коп. суми основного боргу, 355 411 грн. 09 коп. пені, 484 087 грн. 08 коп. інфляційних втрат. Також позивач просив суд відшкодувати йому за рахунок відповідача судовий збір за подання позовної заяви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Одеське обласне комунальне підприємство «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2» зазначило про неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області своїх господарських зобов`язань за вказаними вище договорами в частині повної та своєчасної оплати за оренду нерухомого майна та відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, внаслідок невиконання чого позивачем відповідачу нараховано основну заборгованість, інфляційні втрати та пеню.

16.10.2023 року позивач подав до Господарського суду Одеської області заяву про зміну підстав позову від 16.10.2023 року № 13/45 (вх. № 37290/23) у якій новою підставою для обґрунтування суми основного боргу Одеське обласне комунальне підприємство Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 зазначило договір оренди нежитлового приміщення з бюджетною організацією від 26.03.2018 року №232.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.11.2023 року місцевим господарським судом задоволено заяву позивача про зміну предмету позову від 16.10.2023 року № 13/45 (вх. № 37290/23).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року у справі №916/1317/23 (суддя Шаратов Ю.А.) позовну заяву Одеського обласного комунального підприємства Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 задоволено частково; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь Одеського обласного комунального підприємства Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 1 грн. 40 коп. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення з бюджетною організацією від 26.03.2018 року № 232 і договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.10.2021 року № 03/О; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь Одеського обласного комунального підприємства Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 2 016 351 грн. 15 коп. суми основного боргу, 483 812 грн. 18 коп. інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору 37 502 грн. 41 коп.; відмовлено у задоволенні позову Одеського обласного комунального підприємства Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в частині стягнення 1 145 грн. 68 коп. суми основного боргу, 355 411 грн. 09 коп. пені та 274 грн. 90 коп. інфляційних втрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував про те, що враховуючи положення договору оренди нежитлового приміщення з бюджетною організацією від 26.03.2018 року № 232 і договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.10.2021 року № 03/О за періоди 2020-2021року, а також відсутність у матеріалах господарської справи доказів сплати відповідачем заборгованості за зазначеними вище договорами, позовні вимоги Комунального підприємства про стягнення з відповідача 1 грн. 40 коп. потребують задоволення.

Щодо заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 31.12.2021 року № 03/о/1, суд зазначив, що укладанням додаткової угоди від 31.12.2021 року № 1 до договору № 03/о/1 від 31.12.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю сторони зафіксували наявність заборгованості за договором від 31.12.2021 року в розмірі 2 016 351 грн. 15 коп. за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, а тому, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів сплати відповідачем зазначеної вище заборгованості, остання потребує стягнення на користь позивача.

При цьому, за висновками суду першої інстанції, не надсилання позивачем відповідачу рахунків на оплату не звільняє останнього від виконання своїх господарських зобов`язань за договором.

Крім цього, частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат (враховуючи суму стягуваної основної заборгованості), суд першої інстанції відмовив Одеському обласному комунальному підприємству Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, оскільки договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю такої господарської відповідальності відповідача не передбачено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року у справі № 916/1317/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Одеського обласного комунального підприємства Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини справи, встановлені судом першої інстанції під час її розгляду зазначив, що відповідно до п. 1. 3 договору про відшкодування оплата послуг здійснюється згідно виписаних рахунків та актів виконаних робіт щомісячно.

Відтак, на переконання апелянта, всупереч зазначеної вище умови договору відшкодування орендодавцем не надано до Головного управління жодного рахунку на оплату наданих послуг за 2021 рік та не надано жодного акту виконаних робіт, а тому, орендодавець порушив умови такого договору, які для нього були обов`язковими відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, за доводами відповідача, орендодавцем з порушенням строків, передбачених п. 1.3. договору відшкодування, були надані акти для оплати за надані комунальні послуги за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року, відповідно до яких Головне управління повністю сплатило заборгованість за комунальні послуги за вказаний період, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи та не оспорювалось позивачем під час розгляду справи.

Водночас, на думку скаржника, суд першої інстанції, обґрунтовуючи ухвалене рішення, не надав оцінки факту ненадання позивачем актів виконаних робіт за період 2021 року.

Зауважуючи про те, що предметом доказування у справах про стягнення грошових коштів за надані послуги є насамперед факт отримання таких послуг, скаржник наголосив, що якщо акта наданих послуг (виконаних робіт) немає чи він не підписаний, то немає жодного підтвердження, що послуги були надані й прийняті.

Відтак, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, адже відсутність щомісячних актів виконаних робіт, підписаних позивачем та Головним управлінням не дає можливості взагалі встановити, що послуги були надані позивачем.

Враховуючи наведене, відповідач зазначив, що у Головного управління не було правових підстав здійснити відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг згідно договору відшкодування з урахуванням Додаткової угоди № 1.

Окрім зазначеного, скаржник звернув увагу судової колегії на ту обставину, що під час розгляду справи та ухвалення рішення судом не в повній мірі було досліджено письмові докази, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог, та не виявлено у них суттєвої невідповідності, оскільки останні не обґрунтовують і не підтверджують заявлену до стягнення суму, а навпаки суперечать сумі основного боргу, а також те, що у діях відповідача відсутня вина у невиконанні ним своїх зобов`язань, що також не було враховано місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року у справі №916/1317/23, призначено дату судового засідання.

19.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2", м. Одеса надійшов відзив (вх. №1097/24/Д1), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Управління залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив судовою колегією долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, Комунальне підприємство зауважило, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з того, що Законом на встановлено виключний перелік засобів доказування, якими може встановлюватися розмір заборгованості з витрат по утриманню об`єкта оренди, з огляду на що хибними є доводи апеляційної скарги щодо можливості підтвердження вартості таких послуг виключно актами наданих послуг.

При цьому, позивач вказав, що Додаткова угода № 1 до договору № 03/о/1 від 31.12.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, яка не оспорювалася та недійсною не визнавалася, а отже її правомірність та вчинення внаслідок вільного волевиявлення сторін презюмується (ст.ст. 203, 204 Цивільного кодексу України), закріплює спільне волевиявлення сторін щодо визначення розміру заборгованості за витрати по утриманню об`єкта оренди за 2021 рік.

Також, на думку позивача, доводи апеляційної скарги щодо встановлення вказаною додатковою угодою лише можливого розміру витрат з відшкодування за весь 2021 рік не грунтуються на правилах тлумачення правочинів (ч. 3 та 4 ст. 213 Цивільного кодексу України), зокрема з огляду на відсутність у тексті правочину вказівок саме на можливий, орієнтовний розмір витрат, а також і враховуючи дату укладення додаткової угоди 31.12.2021, що додатково вказує саме на зазначення дійсної суми таких витрат за наслідками календарного 2021 року.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності обов`язку відповідача зі сплати за договором через ненадсилання рахунків на оплату, позивач вказав, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Відтак, Комунальне підприємство вказує, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільногок кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє від обов`язку від виконання господарських зобов`язань.

Окрім зазначеного, Комунальне підприємство у відзиві наголосило, що незгода відповідача зі стягненням заборгованості по орендній платі у розмірі 1 грн. 40 коп. спростовується тим, що між сторонами укладено договір про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року з 01 березня 2022 року та підписано Акт повернення з оренди орендованого майна, загальною площею 521,4 кв.м.

При цьому, як вказано позивачем, в акті сторони зазначили, що станом на 01.03.2022 року заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року складає 1 грн. 40 коп. Тобто, сама така сума заборгованості була погоджена сторонами.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи та вимоги, з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі, просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах позивачу відмовити у повному обсязі.

Представник Комунального підприємства підтримав свої заперечення з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року у справі №916/1317/23 не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

26.03.2018 року між Одеським обласним комунальним підприємством Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 (орендодавець) та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення з бюджетною організацією № 232, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 3, 4, 5, 7, 8, 12, 13, 14 поверхах, що складаються з 30 кімнат, загальною площею 724,80 кв.м., що розташовані у адміністративному будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 25.12.2017, становить 4 698 862 грн. 20 коп. з метою розміщення під офіс.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 договору від 26.03.2018 року орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Додатково до орендної плати нараховується плата за експлуатаційні і комунальні послуги (вода, тепло, електроенергія та інші). Орендна плата, ПДВ та плата за інші послуги нараховується у розмірах та в порядку визначених законодавством України та сплачується орендарем орендодавцеві щомісячно на підставі виставлених орендодавцем рахунків та актів наданих послуг за ставками, що діють на час сплати, не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Згідно із п. 4.6 договору від 26.03.2018 року у разі порушення строків, вказаних у п.п. 4.2.1, 4.2.2, 4.4, 4.5.1 та 4.5.4 договору, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 100 % від суми, вказаної в п. 3.1 договору, за кожний день прострочення, враховуючи день сплати.

Вказаний договір підписано між сторонами та скріплено їх печатками.

07.10.2021 року між Одеським обласним комунальним підприємством «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку № 2» (орендодавець) та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О, за умовами п. 4 якого в оренду передавалося нерухоме майно нежитлові приміщення (кабінети) №№309, 400, 403, 704, 720, 1201, 1205, 1207, 1210, 1218, 1221, 1222, 1224, 1225, 1301, 1302, 1303, 1304, 1306, 1326, 1327, 1332 (згідно з технічним паспортом № 8 на 3 поверсі, № 5, 8 на 4 поверсі, №№ 9, 9а, 30 на 7 поверсі, №№ 6, 7, 8, 9, 11, 43, 44, 49 на 13 поверсі), загальною площею 521,4 кв.м., що розташовані на третьому, четвертому, сьомому, дванадцятому, тринадцятому поверхах адміністративного будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.

Пунктом 5 вказаного договору визначено, що майно отримано в оренду без аукціону.

Вартість майна складає 4907000 грн. 90 коп. (п. 6.1. договору).

Орендна плата складає 1 грн. Без ПДВ. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно діючого законодавства (п. 8.1. договору «Змінювані умови»).

Відповідно до п. 8.2 Розділу І Змінювані умови договору від 07.10.2021 року витрати на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю компенсуються в порядку передбаченому пунктом 6.5 Договору.

Пунктом 11.1 Розділу І Змінювані умови договору від 07.10.2021 року передбачено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.01.2021 року. Строк дії договору до 31.12.2025 року.

Незмінюваними умовами договору, зазначеного вище договору, зокрема у п. 3.1., сторони погодили, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна. Орендар несе такі витрати на основі окремих договорів, укладених з орендодавцем та / або з постачальником комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5. договору.

Відповідно до п. 3.8. договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно із п. 6.5 договору від 07.10.2021 року протягом 5-ти робочих днів з дати укладення цього договору, орендодавець (балансоутримувач), зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування експлуатаційних витрат орендодавця на утримання орендного майна та надання комунальних послуг орендарю. Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування експлуатаційних витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю підписати і повернути орендодавцю (балансоутримувачу) примірник договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі майна від 07.10.2021 року за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року, орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлові приміщення (кабінети) №№ 309, 400, 403, 704, 720, 1201, 1205, 1206, 1207, 1210, 1211, 1214, 1216, 1218, 1221, 1222, 1223, 1224, 1225, 1301, 1302, 1303, 1304, 1306, 1326, 1327, 1332, 1401, 1404, 1406, 1407, загальною площею 700,90 кв.м., що розташовані у адміністративному будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83.

І вказаний вище договір, і акт приймання передачі нежитлових приміщень підписано сторонами та скріплено їх печатками без застережень та зауважень

30.11.2021 року між сторонами у даній справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №03/0 від 07.10.2021 року, якою сторони погодили оновлені банківські реквізити для сплати орендної плати та інших платежів, співвідношення розділу орендної плати станом на дату укладання договору, а також те, що орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків орендодавця.

10.01.2022 року між сторонами у даній справі було укладено Додаткову угоду б/н до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року, в якій сторони, зокрема, домовились про таке:

1. Пункт 4.1 Розділу 4 Об`єкт оренди та склад майна договору викласти у такій редакції: « 4.1 Інформація про об`єкт оренди нерухоме майно, нежитлові приміщення (кабінети) №№ 309, 400, 403, 704, 720, 1201, 1205, 1207, 1210, 1218, 1221, 1222, 1224, 1225, 1301, 1302, 1303, 1304, 1306, 1326, 1327, 1332 (згідно з технічним паспортом № 8 на 3 поверсі, № 5, 8 на 4 поверсі, №№ 9, 9а, 30 на 7 поверсі, №№ 6, 7, 8, 9, 11, 43, 44, 49 на 13 поверсі), загальною площею 521,4 кв.м., що розташовані на третьому, четвертому, сьомому, дванадцятому, тринадцятому поверхах адміністративного будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012».

Також викладено у новій редакції пункти щодо вартості майна та страхової вартості.

З Акту повернення з оренди орендованого майна від 10.01.2022 року вбачається, що орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення № 1206, 1211, 1214, 1216, 1223, 1401, 1404, 1406, 1407, загальною площею 179,5 кв.м.

Листом від 23.02.2022 року № 13-15-0.16-1109/2-22 орендар звернувся до орендодавця з проханням припинити дію договору оренди та повернути нежитлові приміщення орендодавцю.

01.03.2022 року між сторонами було укладено договір про розірвання №03/о/р договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року та на його виконання 01.03.2022 року укладено Акт повернення з оренди орендованого майна, загальною площею 521,4 кв.м. Зазначені вище і договір про розірвання, і акт повернення підписані та скріплені печатками сторін без застережень та зауважень.

Разом з тим, п. 3 Акту повернення з оренди орендованого майна вбачається, що станом на 01.03.2022 року заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року складає 1,40 (одна гривня сорок копійок).

31.12.2021 року між сторонами у даній справі було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 03/о/1, відповідно до умов якого, зокрема п. 1.1, 1.2 сторони погодили, що балансоутримувач - Одеське обласне комунальне підприємство «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2» забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Витрати на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території розраховані згідно діючого законодавства та діючих тарифів, встановлених організаціями-постачальниками комунальних послуг. Загальна вартість витрат по утриманню об`єкта оренди складається з таких послуг: КЕКВ 2271 «Відшкодування теплопостачання»; КЕКВ 2272 «Відшкодування водопостачання і водовідведення»; КЕКВ 2273 «Відшкодування електроенергії»; КЕКВ 2275 «Відшкодування вивезення побутових відходів»; КЕКВ 2240 «Оплата послуг крім комунальних».

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору від 31.12.2021 року оплата послуг здійснюється згідно виписаних рахунків та актів виконаних робіт щомісячно. Сторонами укладаються додаткові угоди за ставками, що діють на час сплати, за послуги по утриманню об`єкта оренди. Орендар користується нерухомим майном, яке складається з нежитлових приміщень (кабінетів) №№ 309, 400, 403, 704, 720, 1201, 1205, 1206, 1207, 1210, 1211, 1214, 1216, 1218, 1221, 1222, 1223, 1224, 1225, 1301, 1302, 1303, 1304, 1306, 1326, 1327, 1332, 1401, 1404, 1406, 1407 (згідно з технічним паспортом приміщення № 8 на 3 поверсі №№ 9, 9а, 30 на 7 поверсі, №№ 6, 10, 10а, 11, 12, 15, 16, 19, 27, 29, 32, 35, 36, 38, 39 на 12 поверсі №№ 6, 7, 8, 9, 11, 43, 44, 49 на 13 поверсі №№ 6, 11, 13, 14 на 14 поверсі), загальною площею 700,9 кв.м., що розташовані на третьому, четвертому, сьомому, дванадцятому, тринадцятому, чотирнадцятому поверхах адміністративного будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, вартістю згідно з експертною оцінкою 4 907 000 грн. 90 коп. відповідно до плану розміщення.

За умовами п. 4.1. договору сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

З п. 5.1 договору вбачається, що укладаючи цей договір, сторони домовились, що умови цього договору застосовуються, відповідно до п. 3 ст. 361 Цивільного кодексу України, до відносин сторін, які виникли з « 01» січня 2021 року та зберігають чинність по « 31» грудня 2025 року, а щодо зобов`язань, які виникли протягом зазначеного строку - до моменту їх повного виконання.

31.12.2021 року між сторонами у даній справі було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 03/о/1 від 31.12.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до якої сторони домовились, зокрема, про наступне:

1. Пункт 1.2 договору викласти у такій редакції:

Витрати на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території розраховані згідно діючого законодавства та діючих тарифів, встановлених організаціями-постачальниками комунальних послуг.

Загальна вартість витрат по утриманню об`єкта оренди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року складає 2 016 351 грн. 15 коп., у т.ч. ПДВ 336 058 грн. 53 коп., у тому числі:

КЕКВ 2271 «Відшкодування теплопостачання» - 142 304 грн. 70 коп., у т.ч. ПДВ 23 717 грн. 45 коп.;

КЕКВ 2272 «Відшкодування водопостачання і водовідведення» - 15 948 грн. 93 коп., у т.ч. ПДВ 2 658 грн. 16 коп.;

КЕКВ 2273 «Відшкодування електроенергії» - 247 771 грн. 99 коп., у т.ч. ПДВ 41 295 грн. 33 коп.;

КЕКВ 2275 «Відшкодування вивезення побутових відходів» - 4 593 грн. 27 коп., у т.ч. ПДВ 765 грн. 55 коп.;

КЕКВ 2240 «Оплата послуг крім комунальних» - 1 605 732 грн. 26 коп., у т.ч. ПДВ 267 622 грн. 04 коп.

2. Укладаючи цю угоду, сторони у відповідності до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України домовились, що умови цієї Угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.01.2021 року та зберігають чинність по 31.12.2021 року, а щодо зобов`язань, які виникли протягом зазначеного строку до моменту їх повного виконання.

Додатковою угодою № 2 до договору від 31.12.2021 року №ОЗ/о/1 про відшкодуванняо витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю сторони погодили викласти п. 1.2. договору наступним чином: « 1.2. Витрати на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території розраховані відповідно до чинного законодавства та діючих тарифів, встановлених організаціями постачальниками комунальних послуг. Загальна вартість витрат по утриманню об`єкта оренди з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року складає 370241 грн. 92 коп.

В подальшому, 01.03.2022 року між сторонами укладено договір про розірвання №03/о/1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №03/о від 07.10.2021 року, за умовами п. 3 якого, зокрема визначено, що підписання цієї угоди сторонами не звільняє орендаря від зобов`язання відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за весь час користування майном до дня підписання акту повернення майна з оренди від орендаря орендодавцю на умовах, передбачених договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.10.2021 року №03/о.

Окрім зазначеного, у матеріалах справи наявні акти наданих послуг №340 (відшкодування експлуатаційних послуг за лютий 2022 року), №267 (відшкодування водопостачання, водовідведення, електроенергії, вивезення побутових відходів за лютий 2022 року), №339 (відшкодування експлуатаційний послуг за 22.01.2022 року та за 9 днів січня 2022 року), №226 ( відшкодування водопостачання і водовідведення за 22 дні січня 2022 року, електроенергії, теплопостачання, водовідведення і водопостачання) від 06.06.2022 року, підписані уповноваженими представниками як позивача, так і відповідача без застережень та зауважень.

На виконання вказаних актів Управлінням на рахунок Комунальної постанови 06.06.2022 року (платіжні доручення №608, 610, 607, 609, 606, 605, 657, 682, 683) перераховано кошти у розмірі 1119 грн. 97 коп., 456 грн. 74 коп., 23970 грн. 13 коп., 22343 грн. 03 коп., 1190 грн. 12 коп., 96300 грн. 95 коп., 85108 грн., 32674 грн. 10 коп., 107078 грн. 87 коп. відповідно за період надання експлуатаційних послуг - січень лютий 2022 року.

За розрахунками позивача сума основного боргу відповідача перед ним становить 2017496 грн. 83 коп., 355411 грн. 09 коп. пеня, 484087 грн. 08 коп. інфляційні втрати.

Також 13.12.2021 року позивач звертався до відповідача з претензією №587, у якій просив останнього у десятиденний строк з моменту її отримання сплатити заборгованість за спожиті послуги у розмірі 1951420 грн. 39 коп.

В матеріалах справи також наявні платіжні доручення та акти здачі прийняття робіт за 2020 рік, відомість про реалізацію товарів і послуг позивачем за грудень 2021 року травень 2023 року, зареєстровані податкові накладні позивача за відшкодування експлуатаційних послуг за 2021 рік, січень лютий 2022 року, а також письмові документи на підтвердження сплати позивачем послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання тощо з постачальними організаціями.

Доказів розрахунку відповідача з позивачем на стягувану суму заборгованості за договором оренди та договором про про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю матеріали справи не містять, як і не містять інших належних та допустимих доказів, наприклад, додаткових угод, листування тощо щодо зміни умов відповідальності сторін, визначених спірними договорами.

Предметом спору у даній справі є встановлення наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті орендної плати та по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю у зв`язку із неналежним виконанням Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області своїх господарських зобов`язань, а також для стягнення пені та інфляційних втрат у нарахованому позивачем розмірі.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником у апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В той же час, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України).

Так, із наявних у матеріалах господарської справи письмових доказах судовою колегією було встановлено, що 26.03.2018 року між Одеським обласним комунальним підприємством Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2 (орендодавець) та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення з бюджетною організацією № 232, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 3, 4, 5, 7, 8, 12, 13, 14 поверхах, що складаються з 30 кімнат, загальною площею 724,80 кв.м., що розташовані у адміністративному будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 25.12.2017, становить 4 698 862 грн. 20 коп. з метою розміщення під офіс; 07.10.2021 року між Одеським обласним комунальним підприємством «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - Адміністративного будинку № 2» (орендодавець) та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О, за умовами п. 4 якого в оренду передавалося нерухоме майно нежитлові приміщення (кабінети) №№309, 400, 403, 704, 720, 1201, 1205, 1207, 1210, 1218, 1221, 1222, 1224, 1225, 1301, 1302, 1303, 1304, 1306, 1326, 1327, 1332 (згідно з технічним паспортом № 8 на 3 поверсі, № 5, 8 на 4 поверсі, №№ 9, 9а, 30 на 7 поверсі, №№ 6, 7, 8, 9, 11, 43, 44, 49 на 13 поверсі), загальною площею 521,4 кв.м., що розташовані на третьому, четвертому, сьомому, дванадцятому, тринадцятому поверхах адміністративного будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012 та 31.12.2021 року між сторонами у даній справі було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 03/о/1, відповідно до умов якого, зокрема п. 1.1, 1.2 сторони погодили, що балансоутримувач - Одеське обласне комунальне підприємство «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу адміністративного будинку № 2» забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Витрати на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території розраховані згідно діючого законодавства та діючих тарифів, встановлених організаціями-постачальниками комунальних послуг. Загальна вартість витрат по утриманню об`єкта оренди складається з таких послуг: КЕКВ 2271 «Відшкодування теплопостачання»; КЕКВ 2272 «Відшкодування водопостачання і водовідведення»; КЕКВ 2273 «Відшкодування електроенергії»; КЕКВ 2275 «Відшкодування вивезення побутових відходів»; КЕКВ 2240 «Оплата послуг крім комунальних».

Отже, між сторонами склалися сталі правовідносини у сфері оренди комунального майна та надання балансоутримувачем послуг на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Так, правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями гл. 58 «Найм (оренда)» розд. ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України та ст. 283- 291 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Також 10.01.2022 року між сторонами у даній справі було укладено Додаткову угоду б/н до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року, в якій сторони, зокрема, домовились про таке:

1. Пункт 4.1 Розділу 4 Об`єкт оренди та склад майна договору викласти у такій редакції: « 4.1 Інформація про об`єкт оренди нерухоме майно, нежитлові приміщення (кабінети) №№ 309, 400, 403, 704, 720, 1201, 1205, 1207, 1210, 1218, 1221, 1222, 1224, 1225, 1301, 1302, 1303, 1304, 1306, 1326, 1327, 1332 (згідно з технічним паспортом № 8 на 3 поверсі, № 5, 8 на 4 поверсі, №№ 9, 9а, 30 на 7 поверсі, №№ 6, 7, 8, 9, 11, 43, 44, 49 на 13 поверсі), загальною площею 521,4 кв.м., що розташовані на третьому, четвертому, сьомому, дванадцятому, тринадцятому поверхах адміністративного будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012».

Викладено у новій редакції пункти щодо вартості майна та страхової вартості.

З Акту повернення з оренди орендованого майна від 10.01.2022 року вбачається, що орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення № 1206, 1211, 1214, 1216, 1223, 1401, 1404, 1406, 1407, загальною площею 179,5 кв.м.

Листом від 23.02.2022 року № 13-15-0.16-1109/2-22 орендар звернувся до орендодавця з проханням припинити дію договору оренди та повернути нежитлові приміщення орендодавцю.

01.03.2022 року між сторонами було укладено договір про розірвання №03/о/р договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року та на його виконання 01.03.2022 року укладено Акт повернення з оренди орендованого майна, загальною площею 521,4 кв.м. з якого вбачається, що станом на 01.03.2022 року заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 03/О від 07.10.2021 року складає 1,40 (одна гривня сорок копійок).

Отже, 01.03.2022 року правовідносини оренди комунального майна між позивачем та відповідачем було припинено внаслідок розірвання договору оренди за взаємною згодою та погоджено при цьому сторонами, що заборгованість орендаря перед орендодавцем складає 1 грн. 40 коп., докази сплати якої відповідачем у матеріалах господарської справи відсутні.

Враховучи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягненняо з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди майна у розмірі 1 грн. 40 коп.

Щодо перегляду в апеляційному порядку висновку суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваному рішенні про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача експлуатаційних витрат у розмірі 2 016 351 грн. 15 коп. судова колегія зазначає таке.

Так, судовою колегією було встановлено, що 31.12.2021 року між сторонами у даній справі було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 03/о/1 від 31.12.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який було укладено між сторонами раніше, відповідно до якої сторони домовились, зокрема, про наступне:

1. Пункт 1.2 договору викласти у такій редакції:

Витрати на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території розраховані згідно діючого законодавства та діючих тарифів, встановлених організаціями-постачальниками комунальних послуг.

Загальна вартість витрат по утриманню об`єкта оренди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року складає 2 016 351 грн. 15 коп., у т.ч. ПДВ 336 058 грн. 53 коп., у тому числі:

КЕКВ 2271 «Відшкодування теплопостачання» - 142 304 грн. 70 коп., у т.ч. ПДВ 23 717 грн. 45 коп.;

КЕКВ 2272 «Відшкодування водопостачання і водовідведення» - 15 948 грн. 93 коп., у т.ч. ПДВ 2 658 грн. 16 коп.;

КЕКВ 2273 «Відшкодування електроенергії» - 247 771 грн. 99 коп., у т.ч. ПДВ 41 295 грн. 33 коп.;

КЕКВ 2275 «Відшкодування вивезення побутових відходів» - 4 593 грн. 27 коп., у т.ч. ПДВ 765 грн. 55 коп.;

КЕКВ 2240 «Оплата послуг крім комунальних» - 1 605 732 грн. 26 коп., у т.ч. ПДВ 267 622 грн. 04 коп.

2. Укладаючи цю угоду, сторони у відповідності до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України домовились, що умови цієї Угоди застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.01.2021 року та зберігають чинність по 31.12.2021 року, а щодо зобов`язань, які виникли протягом зазначеного строку до моменту їх повного виконання.

Додатковою угодою № 2 до договору від 31.12.2021 року №ОЗ/о/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю сторони погодили викласти п. 1.2. договору наступним чином: « 1.2. Витрати на обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території розраховані відповідно до чинного законодавства та діючих тарифів, встановлених організаціями постачальниками комунальних послуг. Загальна вартість витрат по утриманню об`єкта оренди з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року складає 370241 грн. 92 коп.

В подальшому, 01.03.2022 року між сторонами укладено договір про розірвання №03/о/1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №03/о від 07.10.2021 року, за умовами п. 3 якого, зокрема визначено, що підписання цієї угоди сторонами не звільняє орендаря від зобов`язання відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за весь час користування майном до дня підписання акту повернення майна з оренди від орендаря орендодавцю на умовах, передбачених договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.10.2021 року №03/о.

Тому, як встановлено судами у даній справі та не заперечується сторонами, 01.03.2022 року між позивачем та відповідачем було припинено відносини в частині відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю та умовами додаткової угоди № 1 до договору № 03/о/1 сторони дійшли згоди про те, що загальна вартість витрат по утриманню об`єкта оренди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року складає 2 016 351 грн. 15 коп., у т.ч. ПДВ 336 058 грн. 53 коп.

При цьому, судова колегія наголошує, що ані договір № 03/о/1, ані додаткові угоди до нього та договір про розірвання №03/о/1 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №03/о від 07.10.2021 року в судовому порядку недійсними в цілому, в окремих частинах не визнавалися.

Статтею 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.

При цьому, судова колегія зазначає, що доказами досягнення згоди щодо істотних умов договору можуть, зокрема, слугувати: щодо предмету довіреність, електронні листи, телефонограми; щодо ціни, строку, пунктів відправлення та призначення вантажу, відомостей про сторони електронні листи, повідомлення, акти надання послуг, виставлені рахунки на оплату; щодо виду послуг експедитора довіреність; щодо виду та найменування вантажу надання клієнтом експедитору контракту, інвойсу, інших товаросупровідних документів; щодо прав, обов`язків та відповідальності сторін сторони мають право не узгоджувати їх окремо, а керуватися нормами чинного законодавства та звичаями ділового обороту; щодо порядку погодження змін до правочинів мають право узгоджувати власнисними конклюдентними діями всі питання шляхом обміну письмовими або електронними листами та повідомленнями, укладенням таких додаткових угод.

Отже, враховуючи наведене вище та те, що між позивачем та відповідачем узгоджено суму заборгованості по утриманню об`єкта оренди в період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, яка складає 2 016 351 грн. 15 коп., умовами укладеної між сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, додаткової угоди від 31.12.2021 року № 1 до договору № 03/о/1 від 31.12.2021 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, судова колегія вважає, що у відповідності до зазначеного вище принципу «свободи договору», яким визначено, що такі загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, стягнення з відповідача на користь позивача визнаної ним суми заборгованості за отримані послуги є правомірним, оскільки своїми конклюдентними діями відповідач, підписавши додаткову угоду та узгодивши суму заборгованості за надані позивачем послуги з останнім, підтвердив наявність у орендаря відповідного господарського зобов`язання, з огляду на що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині скасування або зміни не потребує.

При цьому, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі щодо відсутності у матеріалах справи актів виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків на оплату, у даному разі не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки до уваги суду береться виключно факт підтвердження заборгованості за надані послуги балансоутримувачем самим орендарем, та трактується як особисте волевиявлення останнього на підтвердження у нього заборгованості, тому останній не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції свої заперечення щодо відсутності у нього заборгованості перед позивачем за надані експлуатаційні послуги, натомість позивачем доведено суду наявність такої заборгованості на підставі сукупності доказів у справі, з урахуванням того, що надсилання рахунків на оплату виконаних робіт (наданих послуг) не є обов`язковим, оскільки такі документи містять в собі лише інформаційний чек.

Тим не менш, як встановлено судом апеляційної інстанції, оскільки на теперішній час відсутнє рішення суду на звернення відповідача про визнання додаткової угоди, якою встановлено його суму заборгованості перед позивачем, недійсною, відповідач фактично в добровільному порядку підтвердив факт надання йому позивачем послуг на відповідну суму своїми конклюдентними діями.

Відтак, його доводи, викладені в апеляційній скарзі, в порівнянні з наявними письмовими доказами у матеріалах справи є суперечливими та такими, що за своєю суттю взаємовиключають один одне.

Разом з тим, не приймається до уваги і довід відповідача про те, що вказана заборгованість в додатковій угоді є орієнтовною, оскільки таке сторонами не узгоджувалося.

Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції, стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача суми заборгованості за надані експлуатаційні послуги у зазначеному вище розмірі є правомірним та таким, що узгоджується і з нормами матеріального права, і з вимогами процесуального закону.

Водночас, твердження апеляційної скарги відповідача при цьому зводяться лише до незгоди останнього з прийнятим судовим рішенням у даній справі.

Разом з тим, судова колегія наголошує, що у даному разі питання вини Управління держгеокадастру, яким опікується апелянт за доводами апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не розглядається, оскільки останнє повинно бути предметом розгляду окремого провадження про відповідальність порушника господарських зобов`язань, якщо така має місце. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а порушене відповідачем зобов`язання не пов`язане з виконанням державного контракту тощо.

Тобто, між сторонами, як вже було зазначено вище колегією суддів за текстом постанови, виникли звичайні господарські правовідносини у сфері послуг та оренди.

Відтак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку тощо.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів зазначає про те, що у договорах, які є звичайними господарськими договорами на надання послуг, а не державними контрактами, сторони, що в даному випадку є контрагентами господарських зобов`язань, не погодили конкретний розмір пені, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення такого господарського правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем пені.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі та порядку, не погодженому в договірному вигляді та прямо не передбаченому законом.

Щодо висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, судова колегія зазначає таке.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних збитків входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Апеляційний господарський суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи ст. 218 Господарського кодексу України).

В той же час, за своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, і за своєю правовою природою він є самостійним від неустойки способом захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)..

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц зазначено, що ст. 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України.

Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені вище вимоги законодавства, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 483 812 грн. 18 коп. інфляційних втрат є вірним, а вимоги скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі про скасування рішення суду у даній справі у повному обсязі, тобто і з приводу задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат, такими, що не потребують задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, Господарський суд Одеської області в оскаржуваному рішенні у достатній мірі виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку № 2", м. Одеса про стягнення з Управління Держгеокадастру в Одеській області грошових коштів, при цьому доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року у справі №916/1317/23 є законними та обґрунтованим, з огляду на що скасування або зміни не потребує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року у справі №916/1317/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2024 року у справі №916/1317/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 08.05.2024 року.

Повний текст постанови складено 08 травня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький