Ухвала

від 10.05.2024 по справі 197/435/24

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 197/435/24

провадження № 2/197/598/24

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10 травня 2024 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Шевченко О.В. в порядку письмового провадження, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

До Широківськогорайонного судуДніпропетровської областінадійшов позов (залишенобез руху) ОСОБА_1 до Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просить суд заборонити відповідачу видавати свідоцтво третім особам про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1225886600:17:001:0509 до винесення судового рішення у справі, оскільки виконання рішення суду може бути неможливим в подальшому через можливе відчуження земельної ділянки.

Суд здійснює розгляд заяви про забезпечення позову у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами п. 13 ст. 7 ЦПК України, оскільки повідомлення учасників не передбачено ч. 1 ст. 153 ЦПК України, і не проводить судове засідання.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на дату звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтва про право на спадщину, відповідачам не було видано свідоцтв про право на спадщину після смерті спадкодавця суду не надано, що, як наслідок, ставить під сумнів ефективність захисту прав та законних інтересів позивача шляхом вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову.

При цьому, судом враховано, що позивачем взагалі не зазначено, в чому саме полягає виконання рішення суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та не доведено, яким чином невжиття судом заходу забезпечення позову у даній справі може ускладнити чи унеможливити його виконання, в тому числі створити перешкоди для його звернення до нотаріуса із відповідною заявою на підставі такого рішення суду.

Крім того, суд враховує, що позивач звернувся до суду з вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому виключається ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Частиною 2 ст. 8-1 Закону України "Про нотаріат" встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року N 296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Судом встановлено, що позивачем шляхом подання до суду позовної заяви про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, фактично оспорюється право інших спадкоємців відповідачів на спадкування належного спадкодавцю майна.

Доказів звернення позивача з відповідною заявою до нотаріуса про перебування на розгляді суду поданої ним до інших спадкоємців позовної заяви та зупинення у зв`язку з цим вчинення нотаріальних дій по спадковій справі, а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов`язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того, що не вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.

З урахуванням встановлених обставин справи та беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-153,157,260,353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ О.В.ШЕВЧЕНКО