Рішення

від 10.05.2024 по справі 235/3157/24

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.05.24

Провадження 2/235/1031/24

Справа 235/3157/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Тищенко І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В :

19 квітня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивач зазначив,що 20січня 2021року бувприйнятий машиністом гірничовиїмкових машин6розряду зповним робочимднем вшахті до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ» (далі відповідач), 06серпня 2021 року позивач був звільнений.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань.

П.7акту розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання форми П-4від 21грудня 2022року,затвердженого начальникомСхідного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: Пневмоконіоз (t/p, 2/2, pi), ускладнений хронічним бронхітом ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.(перша-друга). Хронічна попереково-крижоварадикулопатія L5,S1праворуч встадії загостренняз помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами.

Згідно довідки міжрайонної травматологічної Медико-соціальної експертної комісії м. Покровська від 25 січня 2023 року серії 12ААА № 120170 (копія додається) позивачу первинно-повторно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 65% з яких: первинно - 30% радикулопатія, 25% - пневмоконіоз.

Беручи до уваги встановлені позивачу відсотки втрати працездатності згідно із вищезазначеною довідкою, варто зауважити, що встановлені відсотки втрати працездатності позивача, а саме, 10% за трудове каліцтво, не є предметом позову.

Згідно довідки міжрайонної травматологічної Медико-соціальної експертної комісії м.Покровська від25січня 2023року рокусерії 12ААВ№ 216404(копіядодається) позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №3003 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1109 від 12 грудня 2022 року.

Відповідно довиписки ізмедичної картистаціонарного хворого№1109від 12грудня 2022року позивачмає скаргина задишкупри незначномуфізичному навантаженні, ходьбі 50м;загальну слабкість,втому;кашель звідділ.мокротинням;біль угрудній клітці після кашлю; пітливість; біль у поперековому відділі хребта, з іррадіацією в праву ногу,оніміння вправій нозі;біль підсилюєтьсяпід часнезначного фізичного навантаження; ходьбі; підвищення АТ.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійногозахворювання,він постійновідчуває фізичністраждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратоюпрацездатності,систематичною необхідністюотримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги,вираженої упочуттях розпачу,тривоги,дратівливості,у почуттяхстраху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час йогосамопочуття неполіпшується,негативні зміниу йогожитті єнезворотними, усвідомлення чого,завдає йомудушевного болюта страждань.Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йомумає бутивідшкодована моральнашкода,яка завданаушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 245 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.

19 квітня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

22 квітня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву 04.05.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням на а.с. 28.

09 травня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги. З огляду на те, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах шкідливих виробничих факторів, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів 22 роки 04 місяці 29 днів, а фактично (не включаючи час знаходження на лікарняному) ОСОБА_1 працював на ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ» лише 3 місяці та 8 днів, наданими позивачем доказами не підтверджено, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ТОВ «УКРЦЕНТРАЛЬ». Відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 20січня 2021року бувприйнятий машиністом гірничовиїмкових машин6розряду зповним робочимднем вшахті до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ» (далі відповідач), 06серпня 2021 року позивач був звільнений, що підтверджується копією трудової книжки № НОМЕР_1 (а.с. 8-12).

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 21 грудня 2022 року, згідно якому зазначений діагноз: Пневмоконіоз (t/p, 2/2, pi), ускладнений хронічним бронхітом ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.(перша-друга). Хронічна попереково-крижоварадикулопатія L5,S1праворуч встадії загостренняз помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (а.с. 13-14).

25 січня 2023 року позивачу була вперше встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням. Йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, безстроково (30% - профрадикулопатія, 25% - первинний пневмоконіоз, 10% - трудове каліцтво 24.12,2012 року) (а.с. 15-16).

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України Про охорону праці, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійних захворювань позивача. Висновком МСЕК від 25.01.2023 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково (а.с. 15-16).

В зв`язку цим 19 квітня 2024 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 65% працездатності, з них 55% - проф. захворювання, 10% - трудове каліцтво 24.12.2012 р., визнаний інвалідом третьої групи.

Позивач тривалий час перебував на лікуванні (а.с. 17-19).

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійногозахворювання,він постійновідчуває фізичністраждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратоюпрацездатності,систематичною необхідністюотримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги,вираженої упочуттях розпачу,тривоги,дратівливості,у почуттяхстраху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час йогосамопочуття неполіпшується,негативні зміниу йогожитті єнезворотними, усвідомлення чого,завдає йомудушевного болюта страждань.Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Вищезазначене законодавство, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з професійними захворюваннями згідно висновку МСЕК втрачена на 55 %, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги, що позивач працював на підприємстві відповідача 3 місяці та 8 днів, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 80000,00грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Щодо стягнення на користь позивача суми відшкодування без відрахування з неї податків та інших обов`язкових платежів суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17, від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13,19,81,263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому в результаті професійних захворювань у розмірі 80000,00(вісімдесяттисяч)грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ» на користь держави судовий збір в розмірі 800,00грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 10 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 , адреса: 50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Героїв-Підпільників, .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЦЕНТРАЛЬ», ЄДРПОУ 36167480, місцезнаходження: 85307, Донецька область, м. Покровськ, м-н Шахтарський, 23.

Суддя О.Є. Філь