Рішення

від 10.05.2024 по справі 731/145/24

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/145/24

Провадження №2/731/90/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Тарасенко Д.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань №1 Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИК», Варвинська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про прийняття спадщини за законом недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до Варвинського районного суду Чернігівської області з зазначеним позовом, відповідно до вимог якого просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2005 року, зареєстроване у реєстрі за №2798, видане на ім`я ОСОБА_2 . після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державним нотаріусом Варвинської районної державної нотаріальної контори на земельну ділянку площею 3,23 га, №7421183000:04:000:0618, яка розташована на території колишньої Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 39 років помер її батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку 2023 року їй стало відомо, що за життя її померлому батьку була належна на праві приватної власності земельна ділянка, площею 3.23 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №7421183000:04:000:0618, яка відповідно входила до складу його спадщини. Оскільки за життя ОСОБА_5 заповіт не складав, то порядок спадкування після його смерті повинен здійснюватися за законом. Позивач вказує, що до кола імовірних спадкоємців першої черги входили: сама позивачка, як донька померлого; ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) інша донька померлого; ОСОБА_2 - батько померлого; ОСОБА_4 мати померлого. При цьому, мати позивачки - ОСОБА_7 , на момент смерті ОСОБА_5 , не відноситься до кола його спадкоємців, оскільки їхній шлюб було розірвано ще задовго до його смерті. Наголосила, що на момент смерті спадкодавця позивач та її сестра ОСОБА_3 були неповнолітніми. У зв`язку з цим, беручи до уваги не заявлення останніми намірів щодо відмови від прийняття вказаної спадщини, у розумінні ч. 4 ст. 1286 ЦК України, вони вважаються такими, що прийняли спадщину. Разом з тим, позивач маючи намір отримати свідоцтво про прийняття належної їй частини вказаної спадщини за законом, звернулася до Варвинської державної нотаріальної контори, на що отримала письмову відмову, обґрунтовану фактом видачі 02 грудня 2005 року державним нотаріусом на спірну земельну ділянку свідоцтва про право на спадщину за законом за №2798 на ім`я іншого спадкоємця, який при оформленні спадщини не повідомляв про існування інших спадкоємців.

У зв`язку з цим, на переконання позивача вона позбавлена належного їй права оформити свої спадкові права на прийняту нею спадщину, яка відкрилася після смерті її батька. Вказане, зважаючи на неможливість вирішення даного спору позасудовому порядку, оскільки відповідач у добровільному порядку внести відповідні зміни до спірного свідоцтва про право на спадщину, яке видане на його користь, у розумінні 1300 ЦК України, відмовляється, позивач була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Варвинського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено до підготовчого судового засідання на 22 квітня 2024 року. Додатково зобов`язано Варвинську державну нотаріальну контору та Державний нотаріальний архів Чернігівської області надати суду належно засвідчену копію спадкової справи, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також надати суду відомості щодо виданих свідоцтв про прийняття спадщини, яка залишилася після померлого, та інформацію щодо складених ним заповітів і їх чинність.

09 квітня 2024 року на виконання вищезазначеної ухвали суду з Державного нотаріального архіву та Варвинської державної нотаріальної контори надійшли матеріали спадкової справи №266/2005, заведеної до майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 57-61) та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (а.с. 64, 65-66).

Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 травня 2024 року.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду, у судове засідання не з`явилася. 22 квітня 2024 року звернулася до суду із заявою про здійснення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні (а.с. 69).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 22 квітня 2024 року звернувся до суду із письмовою заявою про здійснення розгляду справи без його участі, пред`явлені до нього вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував щодо їх задоволення (а.с. 73).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. 22 квітня 2024 року звернулася до суду із письмовою заявою про здійснення розгляду справи без її участі, щодо задоволення заявлених вимог позивача не заперечила (а.с. 71).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, СТОВ «ЦУКРОВИК» явку свого представника в судове засідання не забезпечили. 23 квітня 2024 року директор вказаного товариства ОСОБА_8 , використовуючи засоби електронного зв`язку, звернувся з клопотанням про здійснення розгляду справи без участі представника СТОВ «ЦУКРОВИК» (а.с. 88).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася (а.с. 96). Причину своєї неявки до суду не повідомляла. Заперечень, пояснень або заяв з процесуальних питань до суду від третьої особи не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Варвинська державна нотаріальна контора явку свого представника в судове засідання не забезпечили. У повідомленні в.о. Варвинської державної нотаріальної контори Домашенко Л. №248/01-16 від 04 квітня 2024 року просила суд розглядати справу без присутності представника держнотконтори (а.с. 63).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги позиції сторін по справі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мармизівка Варвинського району Чернігівської області, у віці 39 років, помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було складено відповідний актовий запис №13, що доводиться копією дубліката відповідного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09 листопада 2022 року (а.с. 18).

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, зокрема, належна йому за життя земельна ділянка, площею 3.23 га, кадастровий №7421183000040000565, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була розташована на території Мармизівської сільської ради, свідченням чого є копія відповідного Державного акту серії І-ЧН №020585 від 19 березня 2003 року, копія витягу із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №1075 від 30 листопада 2005 року та довідка Варвинської державної нотаріальної контори №650153-2192 від 02 грудня 2005 року (а.с. 59, 60).

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №76485373 від 04 квітня 2024 року (а.с. 65), спадкодавець ОСОБА_5 за життя заповітів не складав.

Суд, беручи до уваги момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 , зважає, що вказана категорія цивільних правовідносин спадкування повинна регулюватися Цивільним кодексом України, який вступив у дію та набрав чинності 01 січня 2004 року, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин від 01 січня 2004 року.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1216, 1218, 1220, 1221 ЦК України у редакції від 01 січня 2004 року).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).

Аналізуючи доводи позову та матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку щодо наявності на момент смерті у померлого ОСОБА_5 наступних потенційних спадкоємців за законом, які відносяться до першої черги:

- донька померлого - ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7, 8, 9);

- донька померлого ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11-12, 14);

- батько померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10, 15);

- мати померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 13, 15).

Відомості про наявність інших спадкоємців за законом першої черги матеріали справи не містять.

При цьому, ОСОБА_7 - колишня дружина померлого ОСОБА_5 , яка є матір`ю їхніх двох спільних дітей, не відноситься до кола його спадкоємців за законом, оскільки їх шлюб було розірвано ще задовго до його смерті, що доводиться копіями відповідних свідоцтв про одруження та розірвання такого шлюбу (а.с. 16, 17).

Суд зважає, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (ч. 1 ст. 1267 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 1268 ЦК, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Суд аналізуючи вищевказані норми законодавства, зважає, що на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 його діти, доньки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відносилися до категорії малолітніх/неповнолітніх, оскільки їм тоді виповнилося лише повних 13 та 15 років, відповідно.

Вказане, у силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України, є твердженням вважати дітей померлого такими, що прийняли спадщину.

Разом з тим, відповідно до спадкової справи №266/2005, яка була заведена Варвинською районною державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про прийняття спадщини за законом були видані лише на користь відповідача ОСОБА_2 , а саме:

- Свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №2798, на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки розміром 3.23 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, вартістю 34936, 02 грн, належної спадкодавцю ОСОБА_5 (а.с. 61);

- Свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №1057, на спадкове майно, яке складається із грошових внесків з належними відсотками, суми компенсації по спец рахунках на ці внески, що зберігаються в філії-№3093/012 в с. Мармизівка Варвинського відділення ВАТ «Державний Ощадний Банк України» на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , з нарахованими компенсаційними внесками, належних спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі ощадних книжок вищезазначеного ощадбанку (а.с. 61 зворот).

Вищезазначені обставини узгоджуються з відомостями Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №76485373 від 04 квітня 2024 року (а.с. 65).

Суд бере до уваги, що факт видачі держаним нотаріусом зазначених свідоцтв про прийняття спадщини за законом було обумовлено заявою ОСОБА_2 від 30 листопада 2005 року за №320, адресованої Варвинській районній державній нотаріальній конторі, щодо прийняття ним спадщини після померлого сина ОСОБА_5 та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. При цьому, відповідач під час заповнення вказаної заяви зазначив на відсутність у померлого інших спадкоємців, передбачених законом (а.с. 57).

При цьому, інформація щодо відмови дітей померлого: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті їхнього батька, матеріали спадкової справи №266/2005 не містять

У подальшому відповідач ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про прийняття спадщини за законом від 02 грудня 2005 року серії ВСЕ №903339, зареєстрував у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, площею 3.23 га, кадастровий №7421183000040000565, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка була розташована на території Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, свідченням чого є копія відповідного Державного акту серії ЧН №137943 від 26 грудня 2005 року (а.с. 25).

У зв`язку із помилковим присвоєнням кадастрового номера земельній ділянці №7421183000040000565 було внесено відповідні зміни до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та виготовлено новий аркуш поземельної книги із зміненими відомостями присвоївши вказаній земельній ділянці реєстраційний номер 7421183000:04:000:0618 (а.с. 26).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000214752024 від 30 січня 2024 року, земельна ділянка, площею 3.23, з кадастровим №7421183000:04:000:0618, належна на праві приватної власності ОСОБА_2 та з 29 червня 2010 року передана у оренду СТОВ «Цукровик» (а.с. 19-24).

Позивач ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_3 , маючи намір реалізувати свої спадкові права на спадщину, яка відкрилася після смерті батька та була ними прийнята, зверталися до Варвинської державної нотаріальної контори із відповідними заявами, проте отримали відмову обґрунтовану фактом видачі 02 грудня 2005 року державним нотаріусом на спірну земельну ділянку свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я іншого спадкоємця, який при оформленні спадщини не повідомляв про існування інших спадкоємців (а.с. 29, 30).

Суд зважає, що з огляду на викладене, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 1268 ЦК України, як позивач ОСОБА_1 , так і її сестра ОСОБА_3 вважаються такими, що фактично прийняли спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 . Натомість, нотаріусу було не відомо про існування інших спадкоємців, окрім відповідача, у зв`язку з цим і було видано свідоцтво, що оскаржується у межах вказаної цивільної справи.

Суд звертає увагу, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена, тому отримання свідоцтва про право на спадщину є правом спадкоємця, яке він може використати у будь-який час.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, адже, прийнявши спадщину в порядку, передбаченому ст. 1268 України, він забезпечив своє право на отримання свідоцтва в майбутньому.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1316/2227/11 (провадження №61-12290св18) міститься висновок про те, що у статті 1301 ЦК України підставою визнання свідоцтва недійсним передбачено відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі №463/1540/14 (провадження №61-5735св19) зроблено висновок, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до висновку викладеного в постанова ВС від 29 червня 2022 року у справі №383/258/21 (№ 61-18173св21), порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Відповідно до ст. 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що права позивача ОСОБА_1 на спадкування частки у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_5 були порушені, адже вона будучи спадкоємцем першої черги, спадщину прийняла, проте відповідач ОСОБА_2 отримав свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця на всю спадщину, в тому числі й на частку позивача, а тому є підстави для визнання недійсними оспорюваного свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 грудня 2005 року, виданого на земельну ділянку, площею 3.23 га, кадастровий №7421183000040000565, який у подальшому було змінено на №7421183000:04:000:0618.

Поза цим, суд бере до уваги заявлену позицію відповідача на етапі судового розгляду, який пред`явлений до нього позов повністю визнав та не заперечував щодо його задоволення.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а, відтак, суд задовольняє позов повністю.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У зв`язку з цим, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір у сумі 1211, 20 грн (а.с. 1, 2).

При цьому суд зважає на положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України, зміст якого визначає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 142, 206, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_7 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИК» (код ЄДРПОУ: 30829636; юридична адреса: вул. Заводська, б. 4, смт Линовиця Прилуцького району Чернігівської області, 17584), Варвинська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ: 02901581; юридична адреса: вул. Пилипенка, б. 3, с-ще Варва Прилуцького району Чернігівської області, 17600) про визнання свідоцтва про прийняття спадщини за законом недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2005 року, серії ВСЕ №903399, зареєстроване у реєстрі за №2798, видане державним нотаріусом Варвинської районної державної нотаріальної контори у спадковій справі №266/2005 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну ділянку площею 3,23 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мармизівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 (шістсот п`ять)гривень 60 копійок.

Головному управлінню державної казначейської служби України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 37972475, що розташоване за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, б. 27, повернути позивачу ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 ), з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять)гривень 60 копійок, сплаченого, при поданні позову в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на р/р НОМЕР_8 , код ЄДРПОУ 37972475, відповідно до квитанції №1266349084 від 16 січня 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Савенко