Ухвала

від 10.05.2024 по справі 128/4109/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/4109/23

Провадження № 22-ц/801/1307/2024

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.

Доповідач:Медвецький С. К.

УХВАЛА

10 травня 2024 рокуСправа № 128/4109/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Медвецького С. К.,

суддів: Голоти Л. Ю., Оніщука В. В.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення повернуто позивачу разом з доданими до неї документами.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

08 травня 2024 року до Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року, в якій останній просить указану ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє відвід усьому складу цивільної палати Вінницького апеляційного суду з підстав необізнаності суддів щодо ведення таких справ.

Вивчивши апеляційну скаргу, а також внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень судові рішення апеляційного суду, прийняті за скаргами ОСОБА_1 у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги заявника без розгляду і застосування до нього заходів процесуального примусу у зв`язку зі зловживанням ним процесуальними правами.

Так, ОСОБА_1 неодноразово подавалися апеляційні скарги на указане судове рішення.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, 15 листопада 2023 року, 01 лютого 2024 року, 07 лютого 2024 року, 14 лютого 2024 року, 04 березня 2024 року, 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику у зв`язку з тим, що апеляційна скарга не підписана заявником.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику, визнано, що звернення ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2023 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами й застосовано до нього заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в дохід Державного бюджету України у розмірі 3 028 грн.

Отже апеляційний суд сім разів роз`яснював заявнику, що апеляційна скарга має бути підписана, а підпис розміщено під її текстом.

За змістом статей 185, 357 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Проте обставини, що стали підставою для неодноразового повернення апеляційної скарги у цій справі не перестали існувати, оскільки ОСОБА_1 , ігноруючи викладені в указаних ухвалах роз`яснення, 08 травня 2024 року повторно подав апеляційну скаргу, оформлену в аналогічний спосіб.

Зі змісту апеляційної скарги, поданої ОСОБА_1 , слідує, що вона не підписана заявником, зокрема не містить його підпису під текстом апеляційної скарги.

Такі дії вкотре свідчать про те, що заявник не шукає судового захисту, а намагається отримати протилежну оцінку обставин, які апеляційний суд у цій справі неодноразово визнавав підставою для повернення апеляційної скарги та застосування до заявника заходів процесуального примусу.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави .

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктами 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України встановлено, що повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», п. 28 у рішенні від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», п. 24 у рішенні від 20 січня 2011 року).

Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

У частинах третій, четвертій статті 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги процесуальну поведінку заявника (неодноразове подання апеляційної скарги з тими самими недоліками), апеляційний суд розцінює її як вияв небажання сприяти виконанню завдання цивільного судочинства та зловживання процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 зробив висновок, що:

«ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано».

Отже у цій справі позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу був та є учасником різних цивільних справ, тобто він є фізичною особою, яка добре обізнана з тим, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною першою статті 143 ЦПК України встановлено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з частинами першою, другою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання указаних дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та залишення його апеляційної скарги без розгляду на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України. Водночас, апеляційний суд вважає, що з метою запобігання зловживанню у подальшому ОСОБА_1 його процесуальними правами необхідно застосувати до нього заходи процесуального примусу, зокрема, стягнути з останнього в дохід Державного бюджету штраф у сумі 3 028 грн, що становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028 грн.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без розгляду через зловживання особою, яка її подала, процесуальними правами, апеляційний суд залишає без розгляду заяву про відвід всьому складу судової палати з розгляду цивільних справ Вінницького апеляційного суду, оскільки процесуальним законом передбачено подання заяви про відвід конкретного судді (суддів), які розглядають відповідну справу, з обґрунтуванням підстав для такого відводу.

Керуючись ст. ст. 2,44,143,144,148,357,368,389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року залишити без розгляду.

Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Ухвала про стягнення штрафу в силу частини п`ятої статті 148 Цивільного процесуального кодексу України є виконавчим документом.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали для відома.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795).

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя-доповідач Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Людмила ГОЛОТА

Віталій ОНІЩУК