Ухвала

від 10.05.2024 по справі 752/9446/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/9446/24

Провадження №: 6/752/404/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2024 Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик», Регіональне управління Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області, Прокуратура Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшло подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець), адреса: 03022, місто Київ, вулиця Юлії Здановської, будинок 22/15, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» (далі - заінтересована особа 1), адреса: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області (далі - заінтересована особа 2), адреса: 65048, місто Одеса, вулиця Велика Арнаутська, будинок 15, Прокуратура Одеської області (далі - заінтересована особа 3), адреса: 65026, місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок 3, в якій державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до виконання зобов`язань, згідно наказу № 910/14523/23 від 20 грудня 2023 року, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області грошових коштів у сумі 35 666,82 грн та наказу № 916/368/19 від 12 липня 2019 року, виданого Господпрським судом Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» на користь Прокуратури Одеської області грошових коштів у розмірі 11 969,24 грн.

В обгрунтування поданого клопотання державний виконавець послався на те, що на примусовому виконанні у Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, до складу якого входить три виконавчих провадження, а саме: наказ № 910/14523/23 від 20 грудня 2023 року, виданий Господарським судом Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області грошових коштів у сумі 35 666,82 грн; наказ № 916/368/19 від 12 липня 2019 року, виданий Господарським судом Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» на користь Прокуратури Одеської області грошових коштів у сумі 11 969,24 грн, в рамках якого державним виконавцем вчинялись необхідні дії, направлені на примусове виконання вказаних наказів Господарського суду Одеської області, які позитивних результатів не дали та станом на день звернення до суду з цим поданням, накази Господарського суду Одеської області № 910/14523/23 від 20 грудня 2023 року та № 916/368/19 від 12 липня 2019 року залишаються не виконаними.

Наведені обставини, на думку державного виконавця, свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання рішення, ігнорує виклики державного виконавця та не надає декларацію про доходи та майно за встановленою формою, що стало підставою для звернення до суду з цим поданням.

Зважаючи на те, що державним виконавцем у поданні висловлено прохання розглянути подання за його відсутністю та враховуючи положення частини четвертої статті 441 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає подання державного виконавця за відсутності сторін, інших заінтересованих осіб та державного виконавця.

Розглянувши подання державного виконавця та дослідивши додані до нього документи, суд виходить з такого.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У статті 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

При цьому, відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Розділом VI ЦПК України регулюються процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень саме у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Частинами першою та четвертою статті 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

У статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що в порядку цивільного судочинства державний виконавець може звернутися до місцевого загального суду з поданням про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за невиконаним нею судовим рішенням, ухваленим у цивільній справі, а також за невиконаним рішенням інших органів (посадових осіб).

Водночас, розділом V Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) врегульовані процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Відповідно до статті 338 ГПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Статтею 337 ГПК України визначений порядок тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до приписів статті 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника за невиконання судового рішення у господарській справі є одним із процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, а тому підлягає вирішенню судом господарської юрисдикції.

З доданих до подання матеріалів вбачається, що зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрито з метою примусового виконання наказу № 910/14523/23, виданого Господарським судом Одеської області 20 грудня 2023 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області грошових коштів у розмірі 35 666,82 грн та наказу № 916/368/19, виданого Господарським судом Одеської області 12 липня 2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» на користь Прокуратури одеської області грошових коштів у розмірі 11 969,24 грн, тому, на переконання суду, розгляд та вирішення питання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України в даному випадку віднесено до компетенції відповідного суду господарської юрисдикції, оскільки судове рішення, яке перебуває на виконанні, ухвалене саме за нормами ГПК України.

Водночас, слід зазначити, що у своєму поданні державний виконавець посилається на положення частини четвертої статті 441 ЦПК України щодо звернення до Голосіївського районного суду міста Києва з цим поданням, як до суду за місцем виконання відповідного рішення.

Суд погоджується з позицією державного виконавця в частині визначення Голосіївського району міста Києва, як місця виконання вказаних вище наказів Господарського суду Одеської області, водночас, звертає увагу на те, що чинним законодавством передбачено право звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи - керівника юридичної особи за місцем виконання відповідного судового рішення, без зміни, при цьому, судочинства, за яким має бути розглянуто таке подання.

Більш того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З аналізу наведених вище норм слідує, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 вищезгаданої Конвенції.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно, про відсутність правових підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 19, 441, 446, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик» ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК Транс Логістик», Регіональне управління Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області, Прокуратура Одеської області - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що розгляд такого подання належить до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 261 Цивільного процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду за правилами, встановленими статтями 353-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя А.О. Митрофанова