Ухвала

від 09.05.2024 по справі 755/460/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/460/24

Провадження №: 2-з/755/176/24

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

"09" травня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючої-судді Хромової О.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока», про витребування майна та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове вбудоване приміщення,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа

№ 755/460/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока про витребування майна та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове вбудоване приміщення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСББ «Русанівська затока», про витребування майна та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове вбудоване приміщення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 травня 2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09 травня 2024 року, замінено первісного відповідача - ОСОБА_5 , на належного відповідача - ОСОБА_3

06 травня 2024 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Заяву мотивовано тим, що 07 грудня 2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва по справі № 755/19020/23 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_6 , про забезпечення позову, подану до подачі позовної заяви до суду, залишено без задоволення. Однак, постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 грудня 2024 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення

№ НОМЕР_1 , загальною площею 88,55 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 . При цьому, 21 березня 2024 року вказане нежитлове приміщення відчужено ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 .

Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2024 року заходи забезпечення позову, накладені постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2024 року по справі № 755/19020/23, скасовано.

Заявник вважає, що невжиття заходів щодо заборони відчуження спірного нежитлового приміщення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду. У зв`язку з чим просить накласти арешт на нежитлове вбудоване приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 88,55 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_4 .

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Заява про забезпечення позову до пред`явлення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

Згідно із положеннями частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (пункт 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України, до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня

2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що між сторонами виник спір з приводу приміщення № 12, загальною площею 88,55 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , яке, як вважає позивач, є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, право власності на яке з 21 березня 2024 року зареєстровано за ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду, оскільки приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 88,55 кв. м в будинку АДРЕСА_1 може бути відчужено на користь третіх осіб. Саме тому, заявник просить накласти арешт на приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 88,55 кв. м в будинку АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав від 21 березня 2024 року щодо об`єкта нерухомого майна, 21 березня 2024 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сімоновою В.В., на підставі договору дарування від 21 березня 2024 року серії та номер

- 524, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сімоновою В.В., за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстровано право власності на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 88,55 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2042213980000.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову у справі суд враховує, що прохальна частина заяви про забезпечення позову містить прохання ОСОБА_1 забезпечити даний позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 площею 88,55 кв. м, що зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за ОСОБА_4 .

До матеріалів заяви про забезпечення позову позивачем не надано доказів на підтвердження права власності ОСОБА_4 на приміщення

АДРЕСА_3 , щодо якої позивач ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову (накласти арешт).

Оскільки до матеріалів справи заявником не додано документів, які свідчать, що спірне приміщення належить ОСОБА_4 , тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Суд одночасно роз`яснюється, що така відмова не позбавляє ОСОБА_1 на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149, 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська затока», про витребування майна та скасування запису про реєстрацію права власності на нежитлове вбудоване приміщення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.О. Хромова