Рішення

від 09.05.2024 по справі 146/468/24

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/468/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Томашпільська селищна рада

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

20 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка проживала в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на належну покійній на підставі державного акта серії ВН № 010853 , виданого 28 лютого 2003 року земельну ділянку, площею 1,4392 га, яка розташована на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Даний позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка доводилась позиваці бабою.

Після її смерті залишилося спадкове майно до якого входить земельна ділянка площею 1,4392 га, яка розташована на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, державний акт серії ВН № 010853.

Позивачка вказує, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 .. Позивачка вказує, що подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але через те, що відсутні правовстановлюючі документи їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 березня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 17 квітня 2024 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 17 квітня 2024 року підготовче засідання відкладено на 09 травня 2024 року.

Доводи учасників справи.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак представник позивачки, адвокат Семко В.М. надіслав до суду заяву, згідно якої просив про розгляд справи без його участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Томашпільської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій зазначив, що просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гнатків, Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_2 .

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_2 .

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_2 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , де її батьком значиться ОСОБА_4 а матір`ю ОСОБА_5 , копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 , де її дошлюбним прізвищем вказано « ОСОБА_6 », копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 , де його матір`ю значиться ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1265 ЦК України - у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги спадкування на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Згідно довідки Гнатківського старостинського округу Томашпільської селищної ради № 14-18-14/4/233 від 17.04.2024 року, після смерті ОСОБА_2 , залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка розміром 1,4392 га, яка належить померлій на підставі державного акта серії ВН № 010853, кадастровий номер: 0523981600:02:000:0103. Спадкоємцем за законом залишилася онука ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла. Інформацією про інших спадкоємців старостинський округ не володіє.

Як вбачається зі ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема прийняття спадщини.

Як видно із копії державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 010853, даний державний акт видано 28.02.2003 року на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 24 січня 2003 року № 31 та відповідно до нього ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,4392 га, що розташована на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки : 0523981600:02:000:0103.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Іськової Н.М. від 19.03.2024 року на заяву ОСОБА_1 , останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 оскільки відсутні правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця.

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як встановлено із інформаційної довідки зі спадкового реєстру №76277654 від 20.03.2024, у спадковому реєстрі відсутня інформація після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як встановлено із відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області від 12.04.2024 року на запит суду від 21.03.2024 року, спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не виявлена.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачкою доведено, що вона є спадкоємцем за законом після смерті своєї баби ОСОБА_2 , відповідачем визнано позовні вимоги ОСОБА_1 , визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що за ОСОБА_1 може бути визнано в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , що складається із земельної ділянки площею 1,4392 га, розташовану на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_1 , при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141, 163, 200, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка проживала в с.Гнатків Томашпільського району Вінницької області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на належну покійній на підставі державного акта серії ВН № 010853, виданого 28 лютого 2003 року земельну ділянку, площею 1,4392 га, кадастровий номер: 0523981600:02:000:0103, яка розташована на території Гнатківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Повернути ОСОБА_1 п`ятдесят відсотків сплаченого за квитанцією № 40 від 20.03.2024 року судового збору, а саме в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 25 червня 2002 року Томашпільським РВУМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Томашпільська селищна рада, Код ЄДРПОУ: 04326218, адреса: 24200, Вінницька область, Тульчинський район, селище Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.

Суддя: О. В. Пилипчук