Постанова

від 21.11.2007 по справі 4/2-07-172

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/2-07-172

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 листопада 2007 р.                                                                                   № 4/2-07-172  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Суддів:Михайлюка М.В.,Дунаєвської Н.Г.,Рибака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Одеського національного морського університету

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 року

у справі№ 4/2-07-172 господарського суду Одеської області  

за позовомВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

до проОдеського національного морського університетустягнення 8703,86 грн.

та за зустрічним позовомдо

проОдеського національного морського університетуВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"зобов'язання виконати умови акції та визнання протоколів та актів недійсними

за участю представників сторін:

позивача Копіцу С.Н.,

відповідача Пак О.І.,

11.01.2007 року ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеського національного морського університету 8703,86 грн. боргу за недовраховану електроенергію.

19.02.2007 р. Одеський національний морський університет звернувся з зустрічним позовом до ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в якому просив: зобов'язати ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" виконати умови акції "Амністія від "Одесаобленерго"; визнати недійсними акти про порушення Правил користування електричною енергією та протоколи комісії по розгляду даних актів.

Позивач уточнив позов та просив стягнути з відповідача 82,67 грн.  боргу за недовраховану електроенергію. В свою чергу, відповідач уточнив позовні вимоги зустрічного позову.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2007 року у справі № 4/2-07-172 (суддя: Літвінов С.В.): 1. у первісному позові відмовлено. 2. Зустрічний позов задоволено частково. 3. Зобов'язано ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" виконати умови акції "Амністія від "Одесаобленерго" відносно Одеського національного морського університету. 4. Дії ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" по донарахуванню ОНМУ за недовраховану електроенергію визнано неправомірними. 5. Визнано недійсним протокол засідання комісії ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" від 18.04.2007р. № 16 в частині проведення перерахунку по актах за порушення правил користування електроенергією. 6. В решті зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення суду змінено. Виключено з резолютивної частини рішення пункти 3 та 4, а пункт 1 рішення викладено у наступній редакції: "Позов ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" залишити без розгляду".

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом не повно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановив апеляційний господарський суд, 14.04.2003 р. сторони уклали договір № Ю 6617 про постачання електроенергії з додатками до нього (а.с. 13-21). Відповідно до п. 9.7 договору, строк його дії до 31.12.2003 р., набирає чинності з дня підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору, його перегляд або укладення договору за нерегульованим тарифом. Як з'ясували господарські суди, договір на момент виникнення спірних правовідносин був дійсним.   

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язаний відпускати відповідачу електроенергію згідно встановленими договором умовами та величинами споживання електроенергії, а відповідач зобов'язаний сплачувати за фактично використану електроенергію відповідно до умов договору та у строки, передбачені договором.

Додатком № 5 сторони узгодили перелік об'єктів на які здійснюється постачання електроенергії та зафіксовано перелік приладів обліку, якими забезпеченні електроустановки споживача електроенергії.   

Відповідно до п. 6.1.5. договору у разі порушення, а саме, самовільного приєднання споживачем струмоприймачів до мережі постачальника, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими приладами обліку або порушення схем обліку електроенергії з метою крадіжки електроенергії, пошкодження розрахункових приладів обліку з вини споживача або після закінчення терміну дії цього договору, постачальник має право припинити електропостачання або обмежити до рівня технологічної броні постачання електроенергії споживачу після складання у встановленому порядку двостороннього акту про порушення. Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачу. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови підписати акт робиться запис про відмову.

27.04.2006 р. працівники позивача провели перевірку, за результатами якої склали акти № 012841, №012842, № 012843, № 012844, № 012857, №012858, №012859, № 012860 про порушення відповідачем пунктів 3.3, 3.16, 6.40 ПКЕЕ. При складанні актів був присутній представник споживача Мягкая І.А., яка підписала акти без зауважень. Копії актів вручені Споживачу, якими останній запрошений на засідання комісії по розгляду актів та попереджений, що у разі не з'явлення представника організації на комісію по розгляду актів, вони будуть розглянуті в його відсутності (а.с.22-37).

22.05.2006, 25.05.2006р. на засіданнях комісії ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” вирішено стягнути із Споживача електричної енергії розраховану згідно Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем –юридичною особою ПКЕЕ (далі - Методика), суму в розмірі 8 703,86 грн. за вчинені порушення та виписано рахунки для оплати проведених нарахувань, про що складені відповідні протоколи № 213910, №214010, № 214110, № 214210, № 213010, №213120, № 213210, № 213310. Представник Споживача на засідання комісії не з'явився.

В подальшому, 18.04.2007 р. позивач прийняв рішення, оформлене протоколом № 16, згідно до якого Постачальником було враховане самостійне письмове звернення споживача і, відповідно до п. 3 Методики, вирішено провести перерахунок по актах про правопорушення згідно п. 6.20 ПКЕЕ за період в 1 місяць, виходячи з середньодобового об'єму споживання електроенергії після відновлення роботи приладів обліку. Середньодобову втрату електроенергії визначено за період 3 місяці після відновлення прибору обліку. Відповідно до зроблених комісією нових розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними вище актами становить 82,67 грн., що стало підставою зменшення позову. ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” припинило дію рішень комісії від 22.05.2006 р. та 25.05.2006 р., у зв'язку з чим споживач змінив вимоги зустрічного позову та просив визнати недійсним останній протокол комісії.

Згідно з п. 6.20 Правил користування електричною енергією, в редакції що діяла в момент складання актів, у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача обсяг електричної енергії, використаної споживачем від дня порушення розрахункового обліку до дня відновлення розрахункового обліку, за згодою сторін, може бути визначений на підставі показів технічних (контрольних) засобів обліку або розрахований постачальником електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду. Розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, визначається за згодою сторін.

Відповідно до абз.4 п. 7.1 договору № Ю 6617 від 14.04.2003 р., у разі тимчасового порушення розрахункового обліку електричної енергії не з вини споживача розрахунок за електричну енергію здійснюється постачальником за середньодобовим обсягом постачання електричної енергії попереднього розрахункового періоду до порушення розрахункового обліку або наступного після відновлення розрахункового обліку періоду. Період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, дорівнює 12 місяцям.

Враховуючи те, що сторони п. 7.1 Договору узгодили розрахунковий період, який використовується для визначення середньодобового обсягу постачання електричної енергії, а також те, що комісією середньодобову витрату електроенергії визначено за інший період /3 місяці після відновлення прибору обліку/, що не відповідає вимогам укладеного сторонами договору, апеляційний господарський суд визнав рішення, оформлене протоколом № 16 від 18.04.2007 р. щодо перерахунку по актах № 012841, № 012842, 012843, № 012844, № 012857, № 012858, № 012859, № 012860 згідно пункту 6.20 ПКЕЕ, недійсним з підстав невідповідності умовам договору.

Крім того, апеляційний господарський суд залишив без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України первісний позов та зазначив, що позивач не виконав вимог суду про надання уточнення розрахунку суми стягнення.

Щодо решти рішення, господарський суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1144 ЦК України, особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

В період з 01.07.2005 р. по 31.08.2005 р. позивач проводив акцію, метою якої, відповідно до оголошення, було надати можливість законослухняним громадянам привести у відповідність струмоприймачі з приборами обліку, виявлення та ліквідація без негативних наслідків для побутових споживачів електроенергії фактів порушень Правил. Про проведення позивачем зазначеної акції Університет довідався із статті під назвою „Амнистия как вид борьбы с воровством”, що була надрукована в газеті „Комсомольская правда в Украине” 1 –7.07.2005 р. № 116/26 (2154/23550), стор. 14. В зазначеній статті було вказано, що в рамках акції ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” гарантує споживачу, який в письмовій формі повідомить про наявність порушення, той не понесе покарання, відносно нього не буде складений акт і по факту недоврахованого споживання електроенергії не будуть здійснюватись жодні донарахування.

Апеляційний господарський суд, прийшов до висновку, що умови вказаної акції не можуть бути застосовані до Університету з тих підстав, що остання проводилась для побутових споживачів –фізичних осіб (населення), що купують електроенергію за тарифами, встановленими НКРЕ для своїх власних побутових потреб, за винятком комерційної та професійної діяльності (Постанова НКРЕ № 27 від 18.01.2007 року), і Університет до означеної категорії споживачів не відноситься.

Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що зустрічний позов у частині визнання дій ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” по донарахуванню відповідачу за недовраховану електроенергію неправомірними та зобов'язання виконати умови акції „Амністія від „Одесаобленерго” не підлягають задоволенню, оскільки умови вказаної акції не породжують цивільно-правових зобов'язань перед споживачем - юридичною особою за правочином про публічну обіцянку винагороди.

Разом з тим, згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.1976 р. № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. №  4, від 25.12.1992 року № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні

висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Рішення та постанова у даній справі зазначеним вимогам  не  відповідають, зважаючи на наступне.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України господарські суди неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а відтак прийняті у справі рішення недостатньо обґрунтовані.

Зокрема, апеляційний господарський суд, залишаючи первісний позов без розгляду зазначив, що позивач не виконав вимог суду та не надав  обґрунтованого уточнення розрахунку суми боргу за недовраховану електроенергію.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Приймаючи рішення про залишення первісного позову без розгляду апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач не виконав вимоги суду і не надав суду витребуваних доказів, а саме обгрунтованого розрахунку суми стягнення.

Проте з вказаним висновком апеляційного господарського суду погодитись не можна враховуючи наступне. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарському суду слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише при наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо це зазначено у відповідному процесуального документі; витребувані документи дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не надав витребувані документи без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати чи наявні одночасно всі вищезазначені підстави.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач разом з заявою про зменшення позовних вимог подав розрахунок суми боргу (а.с.150-156). В ухвалах господарських судів відсутні відомості про додаткове витребування у позивача розрахунку суми боргу (а.с. 160,173). Окрім того, господарський суд першої інстанції визнав подані сторонами документи достатніми для розгляду справи та вирішив первісний та зустрічний позов по суті.

Таким чином, апеляційний господарський суд неправомірно залишив первісний позов без розгляду.

Крім того, апеляційний господарський суд, визнавши у мотивувальній частині, що зустрічний позов в частині зобов'язання виконати умови акції не підлягає задоволенню та виключивши з резолютивної частини рішення пункти 3,4, повинен був в резолютивній частині постанови зазначити про те, що прийняте нове рішення.

Водночас, господарські суди вирішуючи позов в частині визнання недійсним протоколу комісії по розгляду актів, не врахували вимог матеріального права.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як зазначено у п. 10 ч. 1 названої вище статті, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 20 ГК України серед актів, визнання незаконними які передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржене рішення комісії ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" та протокол, яким воно оформлено за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил користування електричною енергією. Тобто, оскаржений протокол може бути використаний в якості доказу у разі звернення з позовом до суду ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.

За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню в господарських судах України.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" виконати умови акції господарський суд  першої інстанції не звернув увагу, що законодавством по-різному врегульовано питання споживання електроенергії фізичними та юридичними особами. Зокрема, фізичні особи споживають електроенергію з урахуванням вимог Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 р.   

Крім того, місцевий господарський суд не проаналізував деталі умов акції, що надрукована в газеті "Комсомольська правда в Україні" 1-7.07.2005 р. №116/26. Зокрема, господарський суд не дослідив мету проведення даної акції: "С целью дать возможность законопослушным гражданам привести в соответствие источники потребления ...". При цьому, за умовами акції "С 1 июля по 31 августа любой бытовой потребитель, сознательно или несознательно употребляющий электроэнергию мимо приборов учета, получит возможность исправить положение без потерь средств на штрафы."

У законодавстві термін побутовий споживач вживається для позначення фізичної особи, що купує електроенергію за тарифами, встановленими НКРЕ для своїх власних побутових потреб, за винятком комерційної та професійної діяльності.

Відтак, господарський суд першої інстанції здійснив невірну правову оцінку умовам акції та прийшов до помилкового висновку, що до кола суб'єктів на яких розповсюджуються умови акції відносяться юридичні особи.  

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, рішення та постанова господарських судів не можуть вважатися законними та обгрунтованими, а тому підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 року у справі № 4/2-07-172 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий, суддя                                                       М. Михайлюк

Судді:                                                                               Н.Дунаєвська

                                                                                              В. Рибак