Вирок

від 10.05.2024 по справі 583/1983/24

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1983/24

1-кп/583/228/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2024 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Охтирці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024200460000295 від 02.04.2024 р., по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , вдівця, що не працює, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

встановив:

Досудовим, розслідуванням встановлено, що відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико - культурного призначення.

Пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України визначено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (стаття 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Відповідно до інформації відділу у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області земельна ділянка орієнтовною площею 1.9 га, яка вкраплена в земельну ділянку з кадастровим номером 5921282500:05:004:0009, віднесена до земель історико - культурного призначення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 в період з початку листопада 2023 року по теперішній час (точної дати та часу в ході розслідування не встановлено), прибув до місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 1,9 га, яка вкраплена в земельну ділянку з кадастровим номером 5921282500:05:004:0009 достовірно знаючи про наявність на вказаній земельній ділянці об`єкту археології - кургану з визначеною охоронною зоною, а також про заборону ведення земельних робіт на території місця розташування об`єкта культурної спадщини умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи сільськогосподарську техніку та навісне оснащення, здійснив культивацію земельної ділянки, з метою подальшого використання для здійснення сільськогосподарського товарного виробництва, шляхом розорювання, тобто самовільно зайняв земельну ділянку площею 1,9 га культивував поверхневий шар ґрунту та висіяв на ній, посівний матеріал (зерна) сільськогосподарської культури озима пшениця.

Таким чином ОСОБА_5 своїми умисними та протиправними діями, що виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки комунальної форми власності площею 1,9 га, яка знаходиться на території Кириківської селищної ради поблизу с. Катанське в зоні 05, квартал 004, кадастровий номер відсутній, яка відноситься до особливо цінних земель, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо особливо цінних земель.

30.04.2024р.до судунадійшов обвинувальнийактта письмова угода про примирення, укладена 29.04.2024 р. між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 ,згідно якої обвинувачений ОСОБА_5 , визнає себеповністю винниму самовільномузайнятті земельноїділянки вчиненомущодо особливоцінних земель та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри під час судового провадження. Потерпілий та обвинувачений узгодили міру покарання із застосуван6няґм ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення визначені ст. 471 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпілий пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення передбачені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.

Прокурор також заявив про наявність підстав для затвердження мирової угоди.

Сторонам було роз`яснено наслідки невиконання угоди про примирення передбачені ст. 476 КПК України.

Суд проаналізував надані матеріали, вислухав пояснення обвинуваченого, думку потерпілого та прокурора, які вважають, що угода про примирення може бути затверджена судом, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з наданих матеріалів, дії обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 197-1 ч. 2 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо особливо цінних земель.

Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 2 КК України за обставин викладених у обвинувальному акті визнає.

Встановлено, що укладення угоди про примирення між підозрюваним та потерпілим є добровільним. Зміст та порядок укладення угоди відповідає вимогам ст.ст. 469, 471 КПК України.

Також, судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та Кримінального Кодексу України.

При цьому, судом також враховуються положення ч. 1 ст. 69 КК України, відповідно до яких за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Так, під час розгляду даної угоди, судом встановлено, обставини, які, згідно з вимогами ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 , а саме: щире каяття, повне добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди та усунення заподіяної шкоди.

Окрім того, судом також береться до уваги те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, будь яких скарг на нього не надходило.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 29.04.2024 року між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024200460000295 від 02.04.2024 р. по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 2 ККУкраїни.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 2 КК України та призначити йому покарання за цим законом із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, потерпілим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя Охтирського міськрайонного суду ОСОБА_1