Ухвала

від 09.05.2024 по справі 753/18321/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/18321/23

провадження № 2/753/2244/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Осіпенко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Ломакіній Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Г», в інтересах якого діє представник - адвокат Агафонов Андрій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСББ «Зарічна 1-Г» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Осіпенко Л.М.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

До початку судового засідання від представника позивача ОСББ «Зарічна 1-Г» адвоката Агафонова А.В.надійшла заява про закриття провадження у справі та вирішення питання про розподіл судових витрат, яку обгрунтована тим, що відповідачем сплачено заборгованість на користь позивача, 3% річних та інфляційні витрати у повному обсязі, у зв`язку з чим відсутній предмет спору, тому позивач просить суд закрити провадження у справі та стягнути з відповідачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач не скористалась правом на подання заперечення на подану заяву.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та заяву позивача, вважає, що така заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

При цьому, якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, які, відповідно, тягнуть різні процесуальні наслідки, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди, не підтримання своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Суд розцінює заяву представника позивача, як заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Підстав для неприйняття відмови від позову судом не встановлено, тому суд вважає за потрібне закрити провадження у справі.

Більше того, суд зауважує, що закриття провадження у справі саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України після відкриття провадження у справі, призведе до негативних фінансових наслідків для судової системи, оскільки наслідком закриття провадження у справі саме у такий спосіб, враховуючи п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», є повернення сплаченого позивачем судового збору у повному обсязі з державного бюджету, що на думку суду є недопустимим після здійснення судом ряду процесуальних дій.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи те, що провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, тому суд не вбачає підстав для повернення судового збору з державного бюджету.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За правилами ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки представник позивача просив закрити провадження у справі у зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, суд на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Однією із особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (а. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Такий висновок відповідає позиціям КАС у складі ВС у постанові від 26.06.2019 року у справі №813/481/18, КАС у складі ВС у постанові від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20, та відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) Велика Палата Верховного Суду ухвалила висновок склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: - договір про надання правової (правничої) допомоги №01-08-2023/АБ1 від 01.08.2023 року; - додаткову угоду 15-08-2023/2 від 15.08.2023 року.

В позовній заяві вказано, що позивач очікує понести судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., що складаються з підготовки та подання позову.

Відповідно до п. 4.2. договору про надання правової (правничої) допомоги №01-08-2023/АБ1 від 01.08.2023 року гонорар адвокатського бюро погоджується за взаємною згодою сторін, на підставі додаткової угоди до цього договору, яка є невід`ємною частиною договору. Підтвердженням надання адвокатським бюро послуг клієнту є підписаний сторонами акт приймання передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до додаткової угоди 15-08-2023/2 від 15.08.2023 року, сторони узгодили, що після підписання даної додаткової угоди адвокатське бюро зобов`язується: - надати клієнту правову консультацію з питань вирішення спірних правовідносин з ОСОБА_1 ; - здіснити дії по підготовці до судового розгляду; забезпечити підготовку проекту вимоги-претензії про сплату заборгованості в інтересах клієнта до ОСОБА_1 ; - забезпечити підготовку та подання до Дарницького районного суду міста Києва належним чином оформленої позовної заяви з вимогами клієнта до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Натомість, представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не надано акту приймання передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною договору про надання правової (правничої) допомоги №01-08-2023/АБ1 від 01.08.2023 року, та який повинен містити детальний опис робіт, виконаних адвокатом. Підстави оплати позивачем послуг адвоката в майбутньому (рахунок) або докази фактичної оплати позивачем до суду також не надано.

З огляду на викладене, суд доходить до виновку, що представником позивача не доведено здійснення витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн., а тому пістав для задоволення клопотання про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 255, 256, 257, 260, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Г» адвоката Агафонова Андрія Валерійовича про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зарічна 1-Г», в інтересах якого діє представник - адвокат Агафонов Андрій Валерійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв`язку з відмовою від позову.

У задоволенні заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання, має право на поновлення строку для оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя: Л.М. Осіпенко