Постанова

від 06.05.2024 по справі 682/2452/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2452/23

Провадження № 22-ц/4820/905/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Дияк Я.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення невиплаченої орендної плати, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року (суддя Мотонок Т.Я.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати.

В обґрунтування позову зазначала, що вона є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 6823980300:07:010:0032, площею 2,69 га, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області.

31 липня 2013 року нею укладено з ТОВ «СГП «Дніпро» договір оренди земельної ділянки, за яким вона, як орендодавець, надала, а відповідач, як орендар, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить сорок тисяч сто двадцять три грн 49 коп. У договорі визначені істотні умови, серед яких те, що орендна плата виплачується особисто орендодавцю або уповноваженій ним відповідно до чинного законодавства особі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 1203,70 грн, один раз на рік до 30 грудня поточного року.

09 серпня 2019 року позивачка уклала з ТОВ СГП «Дніпро» додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2013, за якою внесені зміни до п. 8 договору оренди та визначено, що договір оренди землі від 31.07.2013 вважається укладеним до 28.12.2028. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити договір.

Також внесені зміни до п.9 договору оренди від 31.07.2013 та визначено, що орендна плата виплачується особисто орендодавцю або уповноваженій на це згідно діючого законодавства особі у розмірі 7453,42 грн один раз на рік до 30-го грудня поточного року.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором оренди та передав земельну ділянку орендарю у стані, що відповідає умовам договору, не вчиняв дій, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою. Проте, відповідач, як орендар, свій обов`язок зі сплати орендної плати не виконує та за 2021 рік та 2022 рік не сплатив позивачці орендну плату за користування земельною ділянкою, хоча продовжує користуватися земельною ділянкою та отримує доходи. Таким чином, відповідач систематично порушує істотні умови укладеного договору.

З урахуванням викладеного вище, ОСОБА_2 просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6823980300:07:010:0032, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, укладений 21 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро». Зобов`язати ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0032, стягнути з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на користь ОСОБА_2 невиплачену орендну плату у сумі 14906,84 грн за 2021 і 2022 роки.

У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у вказаній заяві зазначала, що, зважаючи на відсутність у неї знань в галузі права, вимушена була звернутися за професійною правничою допомогою до Адвокатського бюро «Андрія Сорокопуда», на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги від 04 вересня 2023 року Адвокатським бюро «Андрія Сорокопуда» було надано ряд послуг, детальний розрахунок, опис яких зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2024 на загальну суму 7000 грн.

Тому, просила суд ухвалити додаткове рішення у даній справі та стягнути з ТОВ «СГП «Дніпро» на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 гривень.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0032, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, укладений 31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро». Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,69 га, у тому числі рілля 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0032, що знаходиться на території Ганнопільської сільської ради Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на користь ОСОБА_2 невиплачену орендну плату у сумі 14 906,84 грн за 2021 і 2022 роки та судовий збір у розмірі 3220,80 грн.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6350 грн.

Не погоджуючисьз рішеннямсуду тадодатковим рішеннямсуду першоїінстанції,ТОВ «Сільськогосподарськепідприємство «Дніпро»подало апеляційнускаргу,в якійпросить рішеннясуду скасуватита ухвалитинове судоверішення провідмову узадоволенні позовнихвимог тавимог провідшкодування витратна правничудопомогу. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказує, що якщо відповідно до договору оренди землі земельна ділянка передавалась орендарю згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки і договором оренди землі передбачений спосіб її повернення шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки, то для забезпечення відновлення прав та законних інтересів позивача як розпорядника та власника земельної ділянки позовна вимога про повернення земельної ділянки повинна бути визначена таким способом, який визначений у договорі оренди такої земельної ділянки.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків не підтверджують безпосередньо факт сплати позивачу орендної плати за вказані роки та за спірним договором, а тільки містить інформацію про нарахований та сплачений податок.

Сам факт можливого порушення податкового законодавства відповідачем автоматично не свідчить про порушення ним інших зобов`язань, зокрема тих, які встановлені договором оренди землі.

Крім того, відносини з податковими органами не є предметом розгляду цієї справи.

Скаржник намагався виконати свій обов`язок зі сплати оренди до відкриття провадження у цій справі, проте ОСОБА_2 неодноразово ухилялася від отримання орендної плати, нехтуючи принципом добросовісності.

Вважає, що ним була здійснена переплата за 2016-2020 роки замість 14752,62 грн відповідачем було сплачено позивачці орендну плату на загальну суму 20522,30 грн, що підтверджується копіями відомостей про видачу орендної плати, які позивачкою не оскаржувалися. Посилається на те, що відсутні підстави для розірвання оспорюваного договору оренди землі у зв`язку з істотним порушенням договірних умов відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України, а тому, оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону, обставинам справи та наявним правовідносинам між сторонами.

Щодо додаткового рішення скаржник зазначав, що ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами оплату витрат з надання правничої допомоги. Долучена до заяви про ухвалення додаткового рішення довідка про те, що ОСОБА_2 сплатила витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн не є належним та допустимим доказом у зазначеній справі. Вказує, що заявлений розмір у сумі 1400 грн за підготовку позовної заяви до суду є явно необґрунтованим та завищеним, що суд першої інстанції не врахував та залишив без уваги. Крім того, вказана позовна заява була подана самою ж позивачкою, тобто залишається невідомим чи насправді представником було підготовлено та подано позов. Також не взято до уваги, що предмет в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, а тому суд дійшов помилкового висновку, задовольнивши заяву ОСОБА_2

ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона бере участь у іншій справі №910/19506/20, яка розглядається в порядку господарського судочинства в Північному апеляційному господарському суді та призначена до розгляду на 11.00 год 06.05.2024.

Разом з тим, враховуючи, що представником відповідача ініціювалось клопотання щодо її участь в судовому засіданні 06.05.2024 на 10.00 год в даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, та розгляд даної справи призначено на 10.00 год, в той час як господарська справа призначена на 11 год., а також враховуючи можливість юридичної особи, відповідача у справі, забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, колегія суддів поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи та вважала за можливе слухати справу за відсутності представника відповідача. При цьому, колегія суддів виходила з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, площею 2,69 га, кадастровий номер 6823980300:07:010:0032, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ганнопільської сільської ради Славутського району Хмельницької області (а.с. 10).

31 липня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» укладено договір оренди землі, який 29.04.2014 зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 12739864 (а.с. 11-12).

За умовами договору ОСОБА_2 передала ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» земельну ділянку у платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена у договорі в розмірі 40123 грн 49 коп.

Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним згідно діючого законодавства особі в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 1203 грн 70 коп, один раз на рік до 30 грудня поточного року.

Відповідно до пункту 12 договору, орендна плата виплачується щорічно у такі строки : не пізніше 30 грудня поточного року.

Пунктом 14 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

09 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 31.07.2013, якою внесені зміни в частині строку дії Договору, а саме, що Договір оренди землі від 31.07.2013 укладений до 28.12.2028. Крім того, внесені зміни в частині розміру орендної плати, визначено, що орендна плата виплачується особисто орендодавцю або уповноваженій на це згідно діючого законодавства особі у розмірі 7453,42 грн один раз на рік до 30-го грудня поточного року.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що станом на 04.09.2023 ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» у четвертому кварталі 2021 року нарахувало ОСОБА_4 орендну плату в сумі 7453,42 грн за надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, але не виплатило її.

За 2022 рік відсутня інформація про нараховані і виплачені доходи позивачці від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду (а.с. 17).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання за договорами оренди щодо систематичної виплати орендної плати за 2021-2022 роки, що є підставою для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог таумов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 531 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 651 ЦК України,зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі поданих доказів судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» виникли договірні правовідносини оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.13Закону України«Про орендуземлі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами 1-3 ст.21Закону України«Про орендуземлі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін, договір відповідно до ч. 1ст.32Закону України«Про орендуземлі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом Українита іншими законами України.

Положенням ст.24Закону України«Про орендуземлі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту "д" частини першоїстатті 141 ЗК Українивикладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), де зазначається таке. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимогабо заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги надані відповідачем акти від 29.12.2021 та від 15.10.2022 про відмову ОСОБА_2 від отримання орендної плати та акти про відмову від підпису в актах (а.с. 45, 89). Оскільки такі акти не є достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи щодо відмови позивача від отримання орендної плати, з врахуванням того, що вказаний факт заперечується позивачкою, доказів повідомлення позивача про необхідність з`явитися 29.12.2021 та 15.10.2022 на певний час на територію товариства у с. Ганопіль для отримання орендної плати та його обізнаність про це до суду надано не було.

Таким чином, тверджень позивачки про невиплату орендної плати не спростовано відповідачем та належних і допустимих доказів, які б вказували на своєчасну та у повному обсязі сплату оренди за 2021-2022 роки відповідач не надав як до суду першої так і апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що орендарем порушено істотні умови договорів оренди, що у свою чергу є підставою для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги на те, що позовна вимога про повернення земельної ділянки має бути визначена лише таким способом, який визначений у договорі оренди землі. Оскільки матеріально-правова вимога щодо повернення земельної ділянки є вимогою про виконання обов`язку в натурі, такий спосіб захисту порушеного права передбачений чинним законодавством, а відповідач не позбавлений можливості у разі набрання рішенням суду законної сили про повернення земельної ділянки виконати його у спосіб передбачений договором.

Посилання в апеляційній скарзі про відсутність підстав для розірвання договору оренди колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи додатковим рішенням питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з врахуванням заперечень відповідача, виходив з того, що позов задоволено у повному обсязі і витрати на правничу допомогу є реальними та підтверджуються матеріалами справи, при цьому, такі витрати підлягають зменшенню.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачкою надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому, з урахуванням заперечень відповідача та необхідності їх зменшення, суд першої інстанції обґрунтовано поклав відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6350 грн на відповідача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Доводи апеляційноїскарги проте,що заявникомне наданодоказів оплативитрат направничу допомогує безпідставнимита спростовуютьсяматеріалами справи,а саме:п.3акту прийманняпередачі наданих послугвід 30.01.2024,яким визначено,що занадання правовоїдопомоги клієнтвиплатив адвокатськомубюро грошовікошти всумі 7000грн (а.с.138),довідкою Адвокатськогобюро «АндріяСорокопуда» прооплату ОСОБА_2 витрат напрофесійну правничудопомогу врозмірі 7000грн (а.с.139).Крім того, законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Додаткове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Дніпро» залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 травня 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай