Рішення

від 09.05.2024 по справі 638/19800/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/19800/23

Провадження № 2/638/2610/24

РІШЕННЯ

Іменем України

09 травня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Агапова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,

представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» - Пекареніна А.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег», Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишника Дмирта Олександровича про скасування реєстраційної дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег», Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишника Дмирта Олександровича, в якому просив скасувати рішення/реєстраційну дію №64407718 від 05.08.2022, яким скасовано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення технічного поверху №23, 24, 29-43 у будинку літ. «А-9-10» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 265,8 кв.м.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням/реєстраційною дією №64407718 від 05.08.2022 року вчиненою державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишником Дмитром Олександровичем на підставі рішення Верховного суду України від 15.06.2022 року серія та номер 638/3867/18, скасовано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення технічного поверху №23, 24, 29-43 у будинку літ. «А-9-10» за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 265,8 кв.м.

У вересні 2022 року ОСОБА_2 та обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» надіслали заяву до ОСОБА_1 , у якій повідомили про скасування права власності на нерухоме майно з доданням документів, яке і є предметом даного оскарження.

Позивач вважає вказане рішення безпідставним, необґрунтованим, таким що суперечить вимогам чинного законодавства, на підставі наступного.

1. В Державному реєстру речових прав на нерухоме майна скасовано право власності ОСОБА_1 на підставі начебто рішення Верховного суду України від 15.06.2022 року.

Встановлено, що така юридична особа як Верховний суд України припинила своє існування та втратила повноваження у 2018 році. Право здійснювати правосуддя наявне у 2022 році у юридичної особи - Верховного суду.

Таким чином, державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради вказав у реєстрі завідомо неправдиву інформацію, що потягло незаконну реєстрацію.

2.Право власності ОСОБА_1 на нерухомемайно скасованодержавним реєстраторомна підставізаяви ОСОБА_2 та обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег», які ніколи не були зареєстровані у державному реєстрі як власники вищевказаного нерухомого майна. ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно на правовій підставі - договору купівлі-продажу. При цьому ОСОБА_2 та обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» не є стороною/підписантом даного договору.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_2 та обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» в силу чинного законодавства не є попередніми співвласниками нерухомого майна, а отже державний реєстратор не мав права скасовувати право власності ОСОБА_1 на дане майно на підставі заяв даних осіб.

3. Рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно.

У разі визнання недійсним договору, за яким було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації. Відповідну правову позицію викладено: у постанові ВП ВС від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 у постанові КГС ВС від 30.07.2019 у справі № 28/29-6-43/212-2012.

4. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закон.

Виходячи з викладеного позивач вважає, що державний реєстратор не мав права скасовувати право на нерухоме майно.

5. Рішення суду про визнання недійсним договору купівлі продажу нерухомості та рішення суду про припинення права власності не є тотожними.

6. Відповідно до п.67 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком, що підтверджують право власності на нерухоме майно належного власника, крім випадку, коли право власності належного власника на таке майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав.

Державному реєстратору не були подані необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.12.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

13.02.2024 до канцелярії Дзержинського районного суду м. Харкова від Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишника Дмирта Олександровича надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.

18.07.2022 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_2 подано заяву № 51767811 про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 519076663101.

Також, заявником було подано наступні рішення суду:

- рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.01.2020 по справі № 638/3867/18 відповідно до якого у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи - ПНХМНО ОСОБА_4 , ОК «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено;

- постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2021 по справі № 638/3867/18 якою апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у відмовлено у задоволенні позову з мотивів викладених в редакції цієї постанови.

Відповідно до проведених деталізованих пошуків в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та його невід`ємній архівній складовій встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі поданого правовстановлюючого документу відсутня, у зв`язку з чим державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви з метою отримання інформації щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення технічного поверху № 23, 24, 29- 43 у будинку літ. АДРЕСА_2 та направлено запит до комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

Після отримання необхідної інформації від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, державним реєстратором відновлено розгляд заяви та прийнято рішення про скасування державної реєстрації права власності № 64407718 від 05.08.2022.

Вказує, що законом чітко розмежовано підстави проведення скасування державної реєстрації права власності як окремі поняття (ст. 26), а саме: у разі скасування на підставі рішення суду «рішення про державну реєстрацію прав», «документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав», та «скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав».

Постановою Верховного Суду України від 15.06.2022 по справі № 638/3867/18 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28 серпня 2007 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій Іриною Вячеславівною за реєстровим № 1758.

Таким чином, прийняте державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради рішення про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідає чинному законодавству України з питань державної реєстрації прав, а тому не підлягає скасуванню.

15.02.2024 до канцелярії Дзержинського районного суду м. Харкова від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.

В позовній заяві вказано, що право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно скасовано державним реєстратором на підставі заяви ОСОБА_2 та обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег», які ніколи не були зареєстровані у державному реєстрі як власники вищевказаного нерухомого майна.

По перше, рішення державного реєстратора ОСОБА_5 прийнято за результатом розгляду заяви про скасування від 18 липня 2022 року, заявником якої є ОСОБА_2 , а підставою прийняття оскаржуваного позивачем рішення державного реєстратора є Постанова Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі № 638/3867/18.

По друге, ОСОБА_2 , є власником квартири АДРЕСА_3 .

Відповідно до Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного житлового будинку №21/09/17 від 21.09.2017 фізичним особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано право діяти в якості уповноважених представників з питань захисту прав та інтересів мешканців будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо спільної сумісної власності на допоміжні приміщення підвалу та технічного поверху.

Згідно з відповіддю Департаменту житлового господарства Харківської міської ради від 23 листопада 2017 року житловий будинок по АДРЕСА_1 не є об`єктом комунальної власності територіальної громади та на балансі КП «Жилкомсервіс» не обліковується.

З вказаного вбачається, що будинок було побудовано за кошти співвласників багатоквартирного житлового будинку.

Зокрема, вказує, що згідно зі ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, питання правомірності використання, у тому числі набуття у власність, спільного майна в багатоквартирному будинку особою може бути оспорено будь-яким співвласником багатоквартирного будинку (співвласниками).

Твердження ОСОБА_1 про те, що рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою про скасування прав на нерухоме майно є хибним.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції статті 26, яка діяла на момент звернення ОСОБА_2 до державного реєстратора, редакції, згідно з якою виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на момент подачі позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним та в подальшому прийняття Постанови Верховного Суду від 15 червня 2022 року по справі №№ 638/3867/18, статті 26 Закону України № 1952 було передбачено такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що на момент подачі позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу недійсним і як наслідок винесення вказаної вище постанови Верховного Суду такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав.

26.03.2024 від представника Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської надійшло клопотання про долучення доказів документів, на підставі яких проведено оскаржувані реєстраційні дії.

04.04.2024 від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» також надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

У судове засідання позивач не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представник Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради у судове засідання також не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника Обслуговуючого кооперативу«Житлово-будівельнийкооператив «Ковчег» у відкритому судовому засіданні, суд встановив.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.01.2020 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трощій Ірина Вячеславівна, Обслуговуючий кооператив «Житлово будівельний кооператив «Ковчег», про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень технічного поверху № 23, № 24, № 29 43, площею 265,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 28 серпня 2007 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 січня 2021 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трощій Ірина Вячеславівна, Обслуговуючий кооператив «Житлово будівельний кооператив «Ковчег», про визнання договору купівлі продажу недійсним відмовлено з мотивів, викладених в редакції постанови.

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 рокурішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 січня 2021 рокув частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійснимскасовано та ухвалено нове рішенняв цій частині.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Трощій Ірина Вячеславівна, обслуговуючий кооператив «Житлово будівельний кооператив «Ковчег», про визнання договору купівлі-продажу недійсним задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28 серпня 2007 року, укладений міжфізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченийприватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій Іриною Вячеславівноюза реєстровим № 1758.

18.07.2022 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_2 подано заяву № 51767811 про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 519076663101.

До заяви про скасування заявником подано постанову Верховного Суду України від 15.06.2022 по справі № 638/3867/18; рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.01.2020 по справі № 638/3867/18 та постанову Харківського апеляційного суду від 14.01.2021 по справі № 638/3867/18.

Відповідно до проведених деталізованих пошуків в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та його невід`ємній архівній складовій встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна на підставі поданого правовстановлюючого документу відсутня, у зв`язку з чим державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишником Д.О. було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 64210863 від 18.07.2022, у зв`язку з необхідністю отримання інформації щодо реєстрації права власності на нежитлові приміщення технічного поверху № 23, 24, 29- 43 у будинку літ. АДРЕСА_2 та направлено запит до комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

Листом від 25.07.2022 №1000/04-08/2022 комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради повідомлено державного реєстратора, що відповідно до наявних архівних матеріалів реєстрацію права приватної власності на нежитлові приміщення технічного поверху №23, 24, 29-43, площею 265,8кв.м. у будинку літ. «А-9-10» по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 проведено за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Після отримання вказаної відповіді, рішенням №64407468 від 05.08.2022 розгляд заяви відновлено.

05.08.2022 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишником Д.О. прийнято рішення про скасування державної реєстрації права власності № 64407718.

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення.

Відповідно до ст.1 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 3 ч.1 ст.2 Закону встановлено, що заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно пп.1,2 ч.3 ст.10 Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Як зазначено в ч.5 ст.18 Закону у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не в результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або державна реєстрація прав проводиться не автоматично у випадках, визначених цим Законом, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

Частино. 1 ст.22 Закону унормовано, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1ст.22Закону підставамидля відмовив державнійреєстрації правє наступні: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленогочастиною третьоюстатті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

У відповідності до ч.1 ст.26 Закону за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Частиною 3 ст.26 Закону унормовано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Пунктом 9 ч.1 ст.27 Закону передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни ч.1 ст.27 Закону або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявниками подано державному реєстратору всі необхідні документи, передбачені вказаним Законом, у зв`язку з чим, державний реєстратор, відповідно до приписів 9 ч.1 ст.27 Закону провів державну реєстрацію припинення права власності позивача шляхом скасування права власності останнього.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_2 та обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег» в силу чинного законодавства не є попередніми співвласниками нерухомого майна, а отже державний реєстратор не мав права скасовувати право власності ОСОБА_1 на дане майно на підставі заяв даних осіб судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Вказаний спір стосується нежитлових приміщень технічного поверху № 23, № 24, № 29 43, площею 265,8 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду України від 15.06.2022 по справі № 638/3867/18 встановлено, що ОСОБА_2 є власницею квартири

АДРЕСА_3 .

Також встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 за указаною адресою не перебуває на балансі Харківської міської ради, не є об`єктом комунальної власності, на балансі КП «Жилкомсервіс» не обліковується.

На час ухвалення рішення судами вказаний житловий будинок знаходиться на балансі ОК «ЖБК «Ковчег».

За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ст. 5 Закону).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Таким чином, питання правомірності використання, у тому числі набуття у власність, спільного майна в багатоквартирному будинку особою може бути оспорено будь-яким співвласником багатоквартирного будинку (співвласниками).

Посилання позивача на правові позиції, викладені у постанові ВП ВС від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 та у постанові КГС ВС від 30.07.2019 у справі № 28/29-6-43/212-2012, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

На час прийняття вищевказаних постанов, ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» була викладена в наступній редакції: «У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченомупідпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав».

Так, зокрема, у висновках Постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначено, що відповідно до частини другоїстатті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (п.96).

З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чиннимЦивільним кодексом Україниправо власності виникає з моменту його реєстрації (п.97).

Разом з тим, як вже зазначалось, відповідно до ч.3 ст.26 Закону, в редакції, яка діяла на час прийняття рішення державним реєстратором, було унормовано, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, у редакції Закону, яка діяла на час прийняття Постанов Верховного Суду, на які посилається позивач, визначено зокрема, що у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав, у той час як в редакції Закону, чинній на час прийняття спірного рішення визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються. Також, згідно абзацу 2 ч.3 ст.26 Закону відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, редакція Закону, чинна на момент прийняття рішення, не містили вимоги щодо внесення до Державного реєстру запису про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованим та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 270, 273, 351, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Ковчег», Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишника Дмирта Олександровича про скасування реєстраційної дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.05.2024.

Суддя Р.О. Агапов