Ухвала

від 08.05.2024 по справі 947/4321/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/4321/24

Провадження № 1-кс/947/6045/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчогоДругого слідчоговідділу (здислокацією ум.Одесі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Миколаєві ОСОБА_3 ,яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023150020001015 від 25.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчогоДругого слідчоговідділу (здислокацією ум.Одесі)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Миколаєві ОСОБА_3 ,яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023150020001015від 25.12.2023за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.368 КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення просить накласти арешт заборонивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , а також особам, що діють в його інтересах на підставі довіреностей, вчиняти будь-які дії щодо відчуження майнових прав на: частку садовогобудинку (50%),загальною площею66,6кв.м.,розташований заадресою: АДРЕСА_1 ;частку земельноїділянки (50%),загальною площею0.1157га,кадастровий номер5123781700:01:002:0314,на якійрозташований садовийбудинок;земельну ділянка, загальною площею 0.0195 га, кадастровий номер 5125083900:01:001:1701, за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що у зв`язку із повідомленням про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, майно яке належить підозрюваній може бути піддане конфіскації як міра покарання у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, проте від слідчого до суду надійшла заява про розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, його представників.

За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи ту обставину, що власником грошових коштів, на яке слідчий та прокурор просять накласти арешт, є ОСОБА_5 , щодо якого існують достатні підстави вважати про пов`язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майнавжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу,при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна;розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна не може бути застосовано, якщо слідчий/прокурор, серед іншого, не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого/прокурора, а у випадку, якщо клопотання про арешт майна подано на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, то детектив/прокурор мають довести чи буде дотримано принцип розумності внаслідок накладення арешту та чи є співрозмірним відповідне обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:

- необхідність такого арешту;

-наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.

Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчимвідділом (здислокацією ум.Одесі)Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150020001015 від 25.12.2023.

В ході досудового розслідування встановлено, що згідно з наказом начальника Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 18.10.2019 № 514-к ОСОБА_5 переведено на посаду провідного спеціаліста Овідіопольського відділу Головного Управління Державної міграційної служби в Одеській області, яка відноситься до шостого рангу державного службовця.

Відповідно до п. 1 «Положення про Овідіопольський відділ Головного Управління Державної міграційної служби в Одеській області» затвердженого наказом ГУ ДМС в Одеській області від 03.12.2021 № 274 (далі Положення), Овідіопольський відділ Головного Управління Державної міграційної служби в Одеській області (далі Овідіопольський відділ) є територіальним підрозділом Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі ГУ ДМС) і йому підпорядковується.

Згідно з п. 2 Положення, Овідіопольський відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра, наказами, дорученнями Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС), Державної міграційної служби (далі - ДМС), наказами ГУ ДМС, іншими нормативними актами, відповідно до чинного законодавства, а також цим Положенням.

Начальником Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області ОСОБА_6 , 12.10.2021 затверджено «Посадову інструкцію провідного спеціаліста Овідіопольського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області» (далі Посадова інструкція).

Відповідно до розділу 2 Посадової інструкції метою посади є проведення заходів щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, іншим порушенням міграційного законодавства.

Розділом 3 Посадової інструкції визначено основні посадові обов`язки серед яких: проведення заходів щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, іншим порушенням міграційного законодавства на відповідній території, в тому числі формування справ про адміністративні правопорушення відносно порушників міграційного законодавства для притягнення до адміністративної відповідальності та прийняття рішень про притягнення до адміністративної відповідальності порушників міграційного законодавства.

Відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним повноваженням, ОСОБА_7 є особою, яка постійно здійснює функції представників влади.

Крім того, відповідно до п. 38 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 20.08.2014 № 360, основними завдання ДМС визначено виконання у межах повноважень, передбачених законом правозастосовних і правоохоронних функції.

Досудовим розслідуванням установлено, що приблизно в середні грудня 2023 року до ОСОБА_8 звернулась його знайома ОСОБА_9 , яка мешкає в АДРЕСА_2 , з проханням допомогти в оформленні підтвердження громадянства для її п`яти дітей, батьками, яких є громадяни іноземних держав.

Надалі, 19.12.2023 близько 14:00, ОСОБА_8 прибув до приміщення Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області за адресою: вул. Берегова, 9, смт. Овідіополь, Одеський район, Одеська область, де його зустрів та прийняв для надання консультації провідний спеціаліст Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області ОСОБА_5 .

Так, під час спілкування ОСОБА_8 показав ОСОБА_5 , раніше отримані від ОСОБА_9 документи, та запитав процедуру оформлення підтвердження громадянства України для її п`яти дітей, батьками, яких є громадяни іноземних держав.

Вивчивши надані ОСОБА_8 документи, ОСОБА_5 повідомив про можливість підтвердження громадянства для дітей ОСОБА_9 , однак вказане питання неможливо вирішити у загальному порядку в найближчий строк, акцентувавши увагу на велике навантаження по документообігу та кількістю бажаючих людей отримати аналогічні документи, враховуючи зазначене процедура з отримання довідок про підтвердження громадянства України, на теперішній час, досить довготривала.

Крім цього, ОСОБА_5 наголосив на тому, що безкоштовно, без надання певної суми грошових коштів, отримати довідки про підтвердження громадянства України неможливо та зазначив, що ОСОБА_8 повинен буде надати грошові кошти у розмірі по 300 доларів США за одне підтвердження громадянства України, тобто загальна сума може дорівнювати 1500 доларів США. Однак ОСОБА_5 зазначив, що дану суму може бути змінено і остаточна сума, яку ОСОБА_8 повинен надати, буде відома у ході оформлення безпосередніх документів, після їх подачі та обговорення.

Надалі, 19.01.2024 ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_9 приблизно о 16:00 прибув до будівлі Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області та пройшов до службового кабінету ОСОБА_5 , де останній переглянув надані ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_9 документи, та повідомив про необхідність пройти до його керівниці ОСОБА_10 .

Так, на виконання вказівки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_9 пройшли до кабінету ОСОБА_10 , де остання передивилась документи та повідомила про необхідність долучення до кожного пакету документів витягів з реєстру РАЦС, завірених перекладів копій паспорту батька та фотографій кожної дитини у форматі 45х35 та оновленого витягу з інформацією про місце реєстрації матері ОСОБА_9 .

Також, ОСОБА_10 повідомила, що період оформлення поданих заяв достатньо тривалий та наголосила про закінчення робочого дня, одночасно повідомивши про необхідність прибуття з виправленими документами 24.01.2024 приблизно о 10:00.

Після вказаного, ОСОБА_8 , спільно із ОСОБА_9 пройшли до кабінету ОСОБА_5 , та повідомили про нові вказівки його керівника ОСОБА_10 . Почувши вищевикладене, ОСОБА_5 повідомив про необхідність доопрацювання вказаних недоліків, прибуття 24.01.2024 з виправленими документами та після опрацювання документів ОСОБА_10 , тільки почнеться процедура оформлення та він повезе документи до ГУ ДМС в Одеській області у м. Одесі для погодження.

Надалі, 19.01.2024 ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_8 вийшли

із кабінету та пішли до автомобіля останнього, при цьому в ході розмови, ОСОБА_5 повідомив, що в середньому термін оформлення таких документів, зазвичай складає до трьох місяців, однак бажаного результату можна не досягнути та отримати відмову.

Крім того ОСОБА_5 наголосив на тому, що вказане питання він може прогарантувати та пришвидшити, уникаючи при цьому штучно створені перешкоди, при цьому забезпечення позитивного розгляду однієї заяви коштуватиме 500 доларів США, з яких 300 доларів США отримують керівники у м. Одесі, 100 доларів США отримує сама ОСОБА_10 та 100 доларів США отримує він особисто.

В подальшому, 24.01.2024 о 12:00 на виконання вказівок ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , спільно із ОСОБА_9 , після отримання витягу з реєстру з інформацією про адресу реєстрації проживання останньої, разом прибули до приміщення Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області до кабінету ОСОБА_5 .

У ході зустрічі та після короткої розмови із ОСОБА_5 , останній направив ОСОБА_8 , спільно із ОСОБА_9 , до ОСОБА_10 , яка в свою чергу під час зустрічі наголосила про необхідність сплати адміністративного збору. Після сплати збору ОСОБА_8 , спільно із ОСОБА_9 повернулись до кабінету ОСОБА_5 , після чого останній направився до ОСОБА_10 .

Через декілька хвилин, ОСОБА_5 повернувшись від ОСОБА_10 , надав бланки заяв ОСОБА_9 та повідомив про необхідність проставлення підпису на кожному з них, зазначивши при цьому, що заповнить у подальшому їх самостійно. Одночасно з цим, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 , виправлені документи.

Надалі, 24.01.2024, у вечірній час, більш точний час органу досудового розслідування не відомо, ОСОБА_5 зателефонувавши ОСОБА_8 повідомив про необхідність надання витягів з реєстрів органів РАЦС ОСОБА_11 та її чоловіка батька дітей.

Наступного дня, тобто 25.01.2024, ОСОБА_8 отримавши в органах РАЦС відповідний витяг, у телефонному режимі повідомив ОСОБА_5 та на виконання вказівок останнього, відправив йому на телефон скан-копію вказаного витягу. Одночасно з цим, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 очікувати на його телефонний дзвінок із вказівками на подальші дії.

Згодом, 26.01.2024 о 11:00 ОСОБА_5 зателефонувавши ОСОБА_8 повідомив, що у нього є нетелефонна розмова стосовно ситуації з оформленням документів та останньому необхідно прибути до нього.

Цього ж дня, ОСОБА_8 , на виконання вказівок ОСОБА_5 , прибув о 14:00 до останнього, з яким зустрівся на подвір`ї біля Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області.

У ході зустрічі, ОСОБА_5 наголосив ОСОБА_8 , про проблеми

з паспортом ОСОБА_9 та вказав про можливість вирішення вказаних проблем, після чого останні пройшли до службового кабінету ОСОБА_5 .

Перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_5 , останній діставши аркуш паперу та зробивши власноруч на ньому записи, повідомив ОСОБА_8 обґрунтування збільшення розміру раніше озвученої суми неправомірної вигоди.

Так, ОСОБА_5 вказав що вартість однієї заяви на одну дитину складає вже 600 доларів США, та ОСОБА_8 необхідно буде передати 3000 доларів США за п`ять оформлених підтверджень громадянства, та у разі надання вказаної суми всі документи оформлять швидко та без затримок.

Під кінець зустрічі, ОСОБА_5 , керуючись злочинним умислом направленим на отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів повідомив ОСОБА_8 про необхідність надання 200 доларів США для запуску оформлення документів. Однак, у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_8 вказаних коштів при собі, ОСОБА_5 погодився на їх отримання шляхом перерахунку на власний картковий рахунок, по відповідному курсу до гривні.

Після чого, ОСОБА_5 відкривши додаток у своєму мобільному телефоні, продиктував ОСОБА_8 номер банківської картки « НОМЕР_2 ».

Наступного дня, тобто 27.01.2024 о 13:30, на виконання попередніх домовленостей, ОСОБА_8 прибув до відділення банку АТ «ПУМБ» по проспекту Українських Героїв у м. Одесі, де поповнив належний йому картковий рахунок через банківський термінал на суму 8000 гривень.

У подальшому, ОСОБА_8 зайшовши у додаток банку АТ «Пумб» на своєму мобільному телефоні, зі своєї картки за номером « НОМЕР_3 » здійснив переказ неправомірної вигоди у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень на банківську картку за номером

« НОМЕР_2 », яку вказав ОСОБА_5 , за нестворення штучних перепон останнім при оформленні та видачі довідок про підтвердження громадянства України.

Після цього, ОСОБА_8 зателефонувавши ОСОБА_5 , отримав від останнього підтвердження про отримання переказу у розмірі 8000 (восьми тисяч) гривень.

Надалі, 29.01.2024 близько 12:00 у ході телефонної розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , останній повідомив про необхідність прибуття 30.01.2024 о 12:00 до Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області для подальшого оформлення документів.

Згодом, 30.01.2024 о 11:45, ОСОБА_12 , разом із ОСОБА_9 , на виконання раніше обумовлених домовленостей із ОСОБА_5 , прибули до Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області за адресою: АДРЕСА_3 .

Зустрівшись із ОСОБА_5 , у його службовому кабінеті, останній надав ОСОБА_9 , 4 заяви про видачу довідок на підтвердження громадянства України її дітей та повідомив про необхідність їх власноручного заповнення.

Після заповнення вказаних заяв, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , направились до службового кабінету ОСОБА_10 . Під час перевірки заповнених заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_8 покинули вказаний кабінет, а ОСОБА_9 залишилась у ньому із ОСОБА_10 .

Перебуваючи біля будівлі Овідіопольського відділу ГУ ДМС в Одеській області, на подвір`ї, ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_8 , що по закінченню оформлення та підписання усіх документів, він особисто забере документи та відвезе їх до ГУ ДМС в Одеській області у м. Одесу на погодження.

Надалі, ОСОБА_8 , після передачі всіх необхідних заяв та документів ОСОБА_10 , направився до службового кабінету ОСОБА_5 та повідомив останньому про виконання всіх дій по оформленню документів, які від нього вимагались.

У подальшому, 30.01.2024 о 12:30, ОСОБА_8 , перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_5 , та у ході спілкування з останнім, уточнив кінцевий розмір неправомірної вигоди, з урахуванням раніше наданих 8000 грн, який мав скласти 2800 (дві тисячі вісімсот) доларів США.

У свою чергу, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів,

на виконання раніше обумовлених із ОСОБА_8 , підтвердив кінцевий розмір раніше озвученої суми неправомірної вигоди, та продовжуючи злочинний умисел отримав від ОСОБА_8 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) доларів США (станом на 30.01.2024 відповідно до офіційного курсу національного банку України складало 106 081 грн 36 коп) за не створення штучних перепон при оформленні та видачі довідок про підтвердження громадянства України. При цьому, ОСОБА_5 продовжуючи злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, взяв вказані грошові кошти у руки, перерахував та поклав їх у паперовий конверт для дисків. Після чого, ОСОБА_5 затримано, безпосередньо на місці злочину, співробітниками правоохоронних органів.

Таким чином, загальна сума отриманої ОСОБА_5 неправомірної вигоди склала 114 081 (сто чотирнадцять тисяч вісімдесят одна) грн 36 (тридцять шість) коп.

31.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікаційними ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди, за не вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди

Санкція вказаноїстатті передбачаєпокарання увидіпозбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Санкції норм кримінального закону, які встановлюють відповідальність за вчинення цих злочинів, передбачають можливість конфіскації майна.

Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 365648124 від 13.02.2024 року, № 365764444 від 14.02.2024 року; № 365766601 від 14.02.2024 року підозрювану ОСОБА_5 належить на праві власності:

- частку садового будинку, загальною площею 66,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- частку земельної ділянки, загальною площею 0.1157 га, кадастровий номер 5123781700:01:002:0314, на якій розташований садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0.0195 га, кадастровий номер 5125083900:01:001:1701, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення можливої конфіскації майна.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України з вказаною метою арешт може накладатись лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації, слідчий суддя має встановити:

1)чи існує обґрунтована підозра у вчиненні такою особою інкримінованого кримінального правопорушення та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна?

2)чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт до виду майна, на яке можна накладати арешт та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою?

3)чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких детектив звертається із відповідним клопотанням?

4)чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування?

З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення детектива, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків

Щодо наявності обґрунтованої підозри

Як вказувалось вище, підставою застосування арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації, є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі досліджених в ході судового засідання копій документів: протоколом допитусвідка ОСОБА_8 від 25.12.2023;протоколом обшуку від 30.01.2024 у приміщенні робочого кабінету адвоката ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 (за місцем затримання ОСОБА_5 );протоколом затриманняособи,підозрюваної увчиненні злочину ОСОБА_5 від 30.01.2024;протоколом освідуванняособи ОСОБА_14 від 30.01.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_10 від 30.01.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_13 від 30.01.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_15 від 30.01.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_16 від 30.01.2024;протоколом допитусвідка ОСОБА_8 від 30.01.2024;матеріалами відповідіна запитвід 30.01.2024;іншими зібраними матеріалами під час досудового розслідування кримінального провадження.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 368 КК України за викладених у клопотанні обставин.

При цьому, слідчим суддею встановлено, що згідно кримінально-правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_5 дій, санкції ч. 3 ст. 368 КК України передбачає в якості додаткового покарання конфіскацію майна.

Таким чином, враховуючи надані стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке передбачає конфіскацію майна як обов`язкове додаткове покарання, слідчий суддя вважає, що дійсно існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна. Вказане обумовлює необхідність забезпечення такої можливої конфіскації шляхом застосування до майна підозрюваного такого заходу забезпечення як арешт належного йому майна.

Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно

Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Сторона обвинувачення у своєму клопотанні просить накласти арешт на належне підозрюваному нерухоме майно, а саме: часткусадового будинку,загальною площею66,6кв.м.,розташований заадресою: АДРЕСА_1 ; частку земельної ділянки,загальною площею0.1157га,кадастровий номер5123781700:01:002:0314,на якійрозташований садовийбудинок;земельну ділянку, загальною площею 0.0195 га, кадастровий номер 5125083900:01:001:1701, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Приморська.

Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, а з метою забезпечення конфіскації майна лише на майно підозрюваного.

З огляду на обставини відшукання вказаного майна, а також місце його виявлення, слідчий суддя погоджується, що існують підстави вважати, що вказане майно належить саме підозрюваному.

Щодо можливості виконання завдань арешту

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена тим, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження щодо підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, майно якого за вироком суду може бути конфісковане, можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлена слідчим мета (забезпечення конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності арешту

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна, а також необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

Також слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний, на даному етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого

у містіМиколаєві ОСОБА_3 ,яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023150020001015 від 25.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , а також особам, що діють в його інтересах на підставі довіреностей, вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження чи перереєстрацію у будь-який спосіб, а також заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо наступного нерухомого майна:

- частку садового будинку, загальною площею 66,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- частку земельної ділянки, загальною площею 0.1157 га, кадастровий номер 5123781700:01:002:0314, на якій розташований садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0.0195 га, кадастровий номер 5125083900:01:001:1701, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с/рада Приморська.

Виконання ухвалипокласти на старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1