ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2024 року Справа № 160/4971/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М ТРИ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
22 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «М ТРИ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому позивач, з урахуванням уточненного позову, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.12.2023 №UA100000/2023/000220/2.
В обґрунтування позову зазначено, що декларантом було надано відповідачу всі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили повні та достовірні відомості про митну вартість для застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту), не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та включали всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а у відповідача, на думку позивача, не було законних підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів. Зауважено, що недоліки, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Тому, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2023 № UA100000/2023/000220/2 було прийнято без додержанням положень чинного законодавства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року було прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 29.02.2024 року у справі №160/4971/24.
18.03.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при внесенні електронної копії спірної митної декларації № 23UA10060512267U9 системою АСАУР згенеровано наступні профілі ризиків: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». За результатами опрацювання документів, поданих разом з МД № 23UA10060512267U9, було встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: відповідно до п. 4.1.1 та п. 4.1.2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 07.02.2022 № 07022022-01 повинна бути здійснена повна передплата за товар. Жодні платіжні/банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано. Згідно з довідкою про транспортні витрати від 22.11.2023 № TG018101 до митної вартості повинні включатися сума транспортно-експедиційних витрат у розмірі 182 214,98 (п. 1,2,3,4,6). Водночас, транспортні витрати за вищевказаною ЕМД задекларовані у сумі 166 819,28 грн. Отже, вищезазначене, на думку відповідача, призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідач вважає, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. При цьому, на думку відповідача, надані додатково документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість. Окремо зауважив, що декларантом до митного оформлення не надано транспортний договір, заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг, рахунки на оплату, акт виконаних робіт, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Також, до митного оформлення не було надано перекладу декларації країни відправлення, що є порушення вимог ст. 254 МКУ.
Отже, відповідач вважає, що посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
02.04.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
15.04.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він підтримав свою позицію.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 07.02.2022 між ТОВ «М ТРИ» (Україна) (надалі за текстом Позивач) та HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (Китай) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 07022022-01 від 07.02.2022 (надалі за текстом контракт). Відповідно до умов п. 1.1 цього контракту HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (за контрактом Продавець) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, поставляти та передавати у власність ТОВ «М ТРИ» (за контрактом Покупець) продукцію (іменовану надалі «Товар»), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар. Найменування, асортимент, умови поставки, одиниці виміру, кількість і ціни Товару встановлюються в комерційних інвойсах на поставку Товару (п. 1.2 контракту).
Відповідно до комерційних інвойсів № HZTM2023MT02/01 від 29.06.2023 та № HZTM2023MT02/02 від 29.06.2023 Продавець зобов`язався поставити Покупцю душові кабіни (shower cabin) найменування, асортимент, умови поставки, одиниці виміру, кількість і ціни яких наведено у вказаних інвойсах.
З метою митного оформлення вищезазначеного товару 18.12.2023 декларантом було подано електронну митну декларацію, якій Київською Митницею було присвоєно № 23UA100060512267U9 (далі - ЕМД): № 1 - вироби із скла санітарно - гігієнічного побутового призначення для ванних кімнат «Душові кабіни»; №2 - Душі та аналогічні вироби санітарно технічного призначення з пластмас.; Торговельна марка «Water House». Виробник «Hangzhou Tianmei Industry Co.,ltd.»; № 3 Арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів «Дуговий профіль». Торговельна марка «Water House», «Scandispa». Виробник «Hangzhou Tianmei Industry Co.,ltd.». Країна виробництва CN.
Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до положень Митного кодексу України (надалі за текстом МК України) основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Разом з електронною митною декларацією декларантом було надано документи: контракт № 07022022-01 від 07.02.2022 з дод. угодою № 1 від 08.02.2022; INVOICE (інвойс) № HZTM2023MT02/01 від 29.06.2023; INVOICE (інвойс) № HZTM2023MT02/02 від 29.06.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) № HZTM2023MT02/01 від 14.09.2023; PACKING LIST (пакувальний лист) № HZTM2023MT02/02 від 14.09.2023; коносамент (Bill of lading) № ZJSM23090450 від 19.09.2023; накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 3129715975 від 21.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) № TG018101 від 22.11.2023.
В ході проведення консультацій декларантом додатково було надано Митниці наступні документи: платіжна інструкція в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № (MUR) 68 від 13.09.2023; митна декларація країни відправлення.
18.12.2023 декларантом було отримано від митниці повідомлення, в якому зазначено, що «за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 18.12.2023 № UA100060/2023/512267 (23UA100060512267U9) встановлено: 1) відповідно до п. 4.1.1 та 4.1.2 контракту від 07.02.2022 № 07022022-01 повинна бути здійснена повна передплата за товар. Жодні платіжні/банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано. 2) згідно до довідки про транспортні витрати від 22.11.2023 № TG018101 до митної вартості повинні включатися сума транспортно-експедиційних витрат у розмірі 182214,98 (п. 1,2,3,4,6). В той же час транспортні витрати за МД задекларовані у сумі 166819,28 грн.».
У відповідь на вказане повідомлення митниці позивачем було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023, платіжну інструкцію в іноземній валюті № (MUR) 68 від 13.09.2023, митну декларацію країни відправлення та пояснення наступного змісту: « 1) Щодо передплати за товар та відсутності платіжних документів.
Пунктом 4.1. контракту від 07.02.2022 № 07022022-01 встановлено, що Покупець здійснює оплату партії Товару в наступному порядку:
4.1.1. перший (авансовий) платіж в розмірі 30% від вартості партії Товару після підписання Сторонами Контракту і отримання Покупцем комерційного рахунку (інвойсу) на поставку партії Товару.
4.1.2. другий платіж в розмірі 70% від вартості партії Товару повинен бути здійснений до відвантаження партії Товару зі складу Продавця.
На виконання п. 4.1.1. контракту 05.07.2023 Покупцем (ТОВ «М ТРИ») було здійснено передплату за товар в сумі 14 995,50 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023.
На виконання п. 4.1.2. контракту 13.09.2023 Покупцем (ТОВ «М ТРИ») було здійснено передплату за товар в сумі 34 989,50 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 68 від 13.09.2023.
Таким чином, передоплата за товар була здійснена Покупцем своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами.
Щодо суми транспортно-експедиційних витрат.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України Митна вартість товару включає витрати на перевезення, які здійснюються до митної території України.
З наданої декларантом довідки про транспортні витрати № TG018101 від 22.11.2023 вбачається, що витрати на перевезення до митної території України становлять 166 819,28 грн. (пункти 1, 2, 3, 6 довідки). Інші транспортні витрати в сумі 80 969,34 грн. були здійснені на території України (пункти 4, 5, 7 довідки).
Таким чином, декларантом були вірно задекларовані транспортні витрати в сумі 166 819,28 грн.».
Стосовно додатково запитуваних документів позивачем було зазначено наступне:
«банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються разом з даною відповіддю;
інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару всі інші наявні документи щодо вартості товару були надані декларантом разом з декларацією;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів всі наявні транспортні документи та документи щодо вартості перевезення були надані декларантом разом з декларацією;
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається відсутні;
виписку з бухгалтерської документації відсутня;
прейскуранти (прайс-листи) виробника товару були надані декларантом разом з декларацією;
копію митної декларації країни відправлення надається разом з даною відповіддю;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини відсутні.».
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано митному органу довідку про транспортні витрати.
За результатами перевірки митної декларації та документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у картці відмови № UA100060/2023/000976 у прийнятті митної декларації № 23UA100060512267U9 від 18.12.2023 з причини прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2023/000220/2 від 20.12.2023.
В рішенні про коригування митної вартості № UA100000/2023/000220/2 від 20.12.2023 відповідач в обґрунтування необхідності застосування процедури коригування митної вартості товарів послався на те, що: «1) відповідно до п. 4.1.1 та 4.1.2 контракту від 07.02.2022 № 07022022-01 повинна бути здійснена повна передплата за товар. Жодні платіжні/банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано.
У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Оцнка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару.
Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.
Додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу митного органу щодо їх запиту, зокрема:
1) надані платіжні інструкції від 13.09.2023 № 68 та від 05.07.2023 № 51 в графі «Деталі платежу» містять посилання лише на ЗЕД контракт від 07.02.2022 № 07022022-01, враховуючи той факт, що його загальна сума становить 300000 дол.США. В наданих документах відсутня повна інформація про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснена (п. 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкції в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216).
- надана копія експортної МД країни відправлення № 310120230000117719 не можливо слвіставити з партією товару що оцінюється з наступних причин:
- комерційним документом, який став підставою для оформлення експортної МД, є № HZTM2023MT02. Даний документ до митного оформлення не надано.
- зазначено інший номер коносаменту, а саме 177LHEHEN21679A. До митного оформлення надано документ за номером ZJSM23090450.
- код товару відмінний від тих, які задекларовані за МД.
-відповідно до наказу МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів належать: транспортний договір; заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг; рахунки на оплату; акт виконаних робіт; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг . Декларантом до митного оформлення не надано зазначені вище документи.
При цьому додаткові документи надано не в повному обсязі.»
Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного рішення, представником відповідача було зазначено, що: «за результатами опрацювання документів, поданих разом з МД № 23UA10060512267U9 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
1) відповідно до п. 4.1.1 та п. 4.1.2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 07.02.2022 № 07022022-01 (далі Контракт) повинна бути здійснена повна передплата за товар. Жодні платіжні/банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано.
2) згідно з довідкою про транспортні витрати від 22.11.2023 № TG018101 до митної вартості повинні включатися сума транспортно-експедиційних витрат у розмірі 182 214,98 (п. 1,2,3,4,6). Водночас, транспортні витрати за вищевказаною ЕМД задекларовані у сумі 166 819,28 грн.».
І як зазначено у відзиві відповідача, саме «вищезазначене призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару».
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 19.12.2023 позивачем було надано митниці лист № 1-19122023 від 19.12.2023 разом з платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023, платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 68 від 13.09.2023, митною декларацією країни відправлення та поясненнями наступного змісту:
« 1) Щодо передплати за товар та відсутності платіжних документів.
Пунктом 4.1. контракту від 07.02.2022 № 07022022-01 встановлено, що Покупець здійснює оплату партії Товару в наступному порядку:
4.1.1. перший (авансовий) платіж в розмірі 30% від вартості партії Товару після підписання Сторонами Контракту і отримання Покупцем комерційного рахунку (інвойсу) на поставку партії Товару.
4.1.2. другий платіж в розмірі 70% від вартості партії Товару повинен бути здійснений до відвантаження партії Товару зі складу Продавця.
На виконання п. 4.1.1. контракту 05.07.2023 Покупцем (ТОВ «М ТРИ») було здійснено передплату за товар в сумі 14 995,50 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023.
На виконання п. 4.1.2. контракту 13.09.2023 Покупцем (ТОВ «М ТРИ») було здійснено передплату за товар в сумі 34 989,50 USD, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 68 від 13.09.2023.»
Таким чином, передоплата за товар була здійснена Покупцем своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами.
Щодо суми транспортно-експедиційних витрат.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України Митна вартість товару включає витрати на перевезення, які здійснюються до митної території України.
З наданої декларантом довідки про транспортні витрати № TG018101 від 22.11.2023 вбачається, що витрати на перевезення до митної території України становлять 166 819,28 грн. (пункти 1, 2, 3, 6 довідки). Інші транспортні витрати в сумі 80 969,34 грн. були здійснені на території України (пункти 4, 5, 7 довідки).
Таким чином, декларантом були вірно задекларовані транспортні витрати в сумі 166 819,28 грн.».
Отже, позивачем було надано митниці платіжні банківські документи щодо оцінюваного товару, які підтверджують оплату позивачем товару відповідно до умов контракту № 07022022-01 від 07.02.2022 з дод. угодою № 1 від 08.02.2022 та рахунків INVOICE (інвойс) № HZTM2023MT02/01 від 29.06.2023; INVOICE (інвойс) № HZTM2023MT02/02 від 29.06.2023.
Також, позивачем були надані митному органу пояснення щодо довідки про транспортні витрати № TG018101 від 22.11.2023 (лист № 1-19122023 від 19.12.2023).
Щодо посилань представника відповідача на те, що надані додатково документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість та не спростовують вимогу митного органу щодо їх запиту, зокрема: « 1) надані платіжні інструкції від 13.09.2023 № 68 та від 05.07.2023 № 51 в графі «Деталі платежу» містять посилання лише на Контракт, враховуючи той факт, що його загальна сума становить 300 000,00 дол. США. В наданих документах відсутня повна інформація про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснена (п. 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкції в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216);
Тобто, у митного органу відсутня можливість ідентифікувати за яку саме поставку товару було здійснено оплату.
2) надана копія митної декларації країни відправлення № 310120230000117719 не можливо співставити з партією товару, що оцінюється з наступних причин: комерційним документом, який став підставою для оформлення митної декларації країни відправлення, є № HZTM2023MT02. Даний документ до митного оформлення не надано; зазначено інший номер коносамента, а саме 177LHEHEN21679A. До митного оформлення надано документ за номером ZJSM23090450; код товару відмінний від тих, які задекларовані за ЕМД від 18.12.2023 № 23UA100060512267U9.», суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу до митного контролю рахунок (INVOICE) № HZTM2023MT02/01 від 29.06.2023, рахунок (INVOICE) № HZTM2023MT02/02 від 29.06.2023, платіжну інструкцію в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023 та платіжну інструкцію в іноземній валюті № (MUR) 68 від 13.09.2023.
Відповідно до рахунку (INVOICE) № HZTM2023MT02/01 від 29.06.2023 вартість товару становить 24 363,00 USD (доларів США) та відповідно до рахунку (INVOICE) № HZTM2023MT02/02 від 29.06.2023 вартість товару становить 25 622,00 USD (доларів США), що разом складає 49 985 USD (доларів США).
Пунктом 4.1. контракту від 07.02.2022 № 07022022-01 встановлено, що Покупець здійснює оплату партії Товару в наступному порядку:
4.1.1. перший (авансовий) платіж в розмірі 30% від вартості партії Товару після підписання Сторонами Контракту і отримання Покупцем комерційного рахунку (інвойсу) на поставку партії Товару.
4.1.2. другий платіж в розмірі 70% від вартості партії Товару повинен бути здійснений до відвантаження партії Товару зі складу Продавця.
На виконання п. 4.1.1. контракту 05.07.2023 Покупцем (ТОВ «М ТРИ») було здійснено передплату за товар в сумі 14 995,50 USD (доларів США), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023.
На виконання п. 4.1.2. контракту 13.09.2023 Покупцем (ТОВ «М ТРИ») було здійснено передплату за товар в сумі 34 989,50 USD (доларів США), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № (MUR) 68 від 13.09.2023.
Загальна сума перерахованих позивачем на адресу Продавця HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (Китай) грошових коштів складає 49 985 USD (доларів США).
Отже, надані до митного контролю рахунок (INVOICE) № HZTM2023MT02/01 від 29.06.2023 та рахунок (INVOICE) № HZTM2023MT02/02 від 29.06.2023 були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті № (MUR) 51 від 05.07.2023 та № (MUR) 68 від 13.09.2023.
Також, суд вважає посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на п. 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкції в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216, необґрунтованим, оскільки вказаною нормою передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до наданих позивачем платіжних інструкцій в іноземній валюті у графі «Призначення платежу» було зазначено «PRPMNT FOR Sanitary goods (Shower cabin) ACC CNTR № 07022022-01 DD 07.02.2022», що в перекладі на українську мову значить «передоплата за сантехнічні товари (Душова кабіна) відповідно до контракту № 07022022-01 від 07.02.2022».
Отже, позивачем в наданих до митного контролю платіжних інструкціях була зазначена повна інформація про платіжну операцію, а саме, «передоплата за сантехнічні товари (Душова кабіна)» та документ, на підставі якого вона здійснена, а саме, «контракт № 07022022-01 від 07.02.2022».
Жодних додаткових вимог для заповнення графи «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті діючим законодавством не встановлено.
Щодо наданої копії експортної МД країни відправлення.
Суд зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що в експортній МД країни відправлення комерційним документом, який став підставою для оформлення експортної МД, є № HZTM2023MT02. Даний документ до митного оформлення не надано.
Так, дійсно Продавець HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (Китай) в експортній декларації в розділі «номер інвойсу» зазначив «№ HZTM2023MT02» замість «№ HZTM2023MT02/01» та ««№ HZTM2023MT02/02».
Проте, суд звертає увагу, що декларація країни відправлення не є джерелом інформації про митну вартість товару та цей документ не передбачений переліком документів, визначених статтю 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару.
Крім цього, експортна вантажна митна декларація № 310120230000117719 від 14.09.2023 (Китайська народна республіка) є додатковим документом, що подавався декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Експортну декларацію заповнює Продавець в Китайській народній республіці відповідно до вимог діючого в КНР законодавства. Номер інвойсу, який зазначено в декларації країни відправлення, майже повністю співпадає з номерами наданих позивачем до митного контролю інвойсів за відсутності останніх двох цифр.
З матеріалів справи вбачається, що з метою з`ясування причин зазначення Продавцем неповного номеру інвойсів позивачем було направлено запит № HZTM2023MT02-req. від 06.02.2024 на адресу Продавця HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (Китай) з питанням: «Чому в графі «Номер інвойсу» експортної вантажної митної декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023 зазначено не повний номер інвойсу, а саме «HZTM2023MT02» замість «HZTM2023MT02/01» та «HZTM2023MT02/02»?» (копія запиту та офіційного перекладу на українську мову додаються).
Відповідно до отриманої від Продавця HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (Китай) відповіді від 07.02.2024: «В графі «Номер інвойсу» експортної вантажної митної декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023 зазначено не повний номер інвойсу, а саме «HZTM2023MT02» замість «HZTM2023MT02/01» та «HZTM2023MT02/02» через те, що відповідальна за заповнення митної декларації особа при заповненні декларації допустила технічну помилку (описку)».
При цьому, суд звертає увагу, що всі інші відомості (вантажовідправник, вантажоодержувач, номер букінга, порт відправлення, порт призначення, країна призначення, умови поставки, номера та кількість контейнерів, найменування товару, кількість, вага та вартість товару та ін.), зазначені в експортній митній декларації країни відправлення, повністю відповідають та кореспондуються з всіма наданими позивачем до митного контролю документами.
Отже, суд зазначає, що, в даному випадку, мала місце технічна помилка (описка) Продавця і цей недолік в експортній вантажній митній декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023 (Китайська народна республіка) жодним чином не впливає на митну вартість товару.
Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в експортній вантажній митній декларації країни відправлення зазначено інший номер коносаменту, а саме, 177LHEHEN21679A та до митного оформлення надано документ за номером ZJSM23090450, суд зазначає, що відповідно до офіційного перекладу експортної вантажної митної декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023 (Китайська народна республіка) з китайської мови на українську № 177LHEHEN21679A зазначено в графі «Номер букінгу», а не номер коносаменту. Тобто у вказаній графі експортної декларації зазначається номер букінгу (бронювання).
Встановлено, що з метою з`ясування даних обставин позивачем було направлено запит № HZTM2023MT02-req. від 06.02.2024 на адресу Продавця HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (Китай) з питанням: «Чому в графі «Номер букінгу» експортної вантажної митної декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023 зазначено номер « 177LHEHEN21679A», а не номер коносамента «ZJSM23090450»?».
Відповідно до отриманої від Продавця HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd (Китай) відповіді від 07.02.2024: «Форма експортної вантажної митної декларації в КНР в графі «Номер букінгу» передбачає можливість зазначення номеру букінгу (бронювання) коносамента. На момент оформлення декларації у HANGZHOU TIANMEI INDUSTRY Co., Ltd була інформацію щодо номера букінгу (бронювання) коносамента 177LHEHEN21679A. Саме цей номер і був зазначений в експортній вантажній митній декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023. Номер коносамента ZJSM23090450 вже в подальшому був присвоєно в електронній базі коносаментів перевізника (судохідної компанії) і міститься в самому коносаменті.».
Таким чином, на переконання суду, Продавець заповнив вантажну митну декларацію № 310120230000117719 від 14.09.2023 (Китайська народна республіка) відповідно до вимог чинного в КНР законодавства та вказав в графі «Номер букінгу» саме номер бронювання, а не номер коносамента, оскільки сама форма декларації передбачає таку можливість.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні також було зазначено, що код товару відмінний від тих, які задекларовані за МД.
З вказаною відповідачем підставою для прийняття оскаржуваного рішення суд не погоджується з огляду на наступне.
В офіційному перекладі експортної вантажної митної декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023 (Китайська народна республіка) з китайської мови на українську відсутня графа з назвою «Код товару», наявна лише графа «№ Найменування товару, тип та модель п/п». Отже, в експортній вантажній митній декларації № 310120230000117719 від 14.09.2023 зазначено саме номер товару.
Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: в т.ч. код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Порядок заповнення митних декларацій встановлено Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651.
Вказаним Порядком Графа 33 «Код товару» передбачено, що якщо не передбачено інше, в першому підрозділі графи зазначаються перші 8 знаків коду товару згідно з УКТЗЕД. У другому підрозділі графи зазначаються дев`ятий та десятий знаки коду товару згідно з УКТЗЕД.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Митний тариф України» митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Отже, в графі 33 «Код товару» митної декларації зазначається код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД). Дана класифікація діє саме на території України та є обов`язковою для застосування на території України. Класифікація товарів в Україні може повністю не відповідати класифікації товарів в Китайській народній республіці. Заповнюючи експортну вантажну митну декларацію № 310120230000117719 від 14.09.2023 (Китайська народна республіка) вантажовідправник повинен був керуватися класифікацією товарів, яка діє саме в Китайській народній республіці.
Також, представником відповідача у відзиві вказано про те, що до митного оформлення не було надано перекладу декларації країни відправлення, що є порушення вимог ст. 254 МКУ.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Отже, статтею 254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.
Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст. 254 Митного кодексу України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, отже не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.
Подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.
Ані в повідомленнях зроблених митницею в ході проведення консультацій, ані в оскаржуваному рішенні відповідачем не повідомлено про необхідність надання перекладу декларації країни відправлення. Відповідачем не зазначено, які конкретно документи необхідно було перекласти та не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу.
Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Крім того, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.
Відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Щодо посилання представника відповідача на те, що до митного контролю не були надані транспортний договір, заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг, рахунки на оплату, акт виконаних робіт, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, суд зазначає наступне.
У постанові від 22.08.2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що аргументи Митниці про те, що транспорті витрати обов`язково повинні підтверджуватись актами приймання-передачі виконаних послуг, заявками та платіжними документами правильно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
Ненадання декларантом всіх додатково витребуваних документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду України від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України Митна вартість товару включає витрати на перевезення, які здійснюються до митної території України.
Разом з декларацією митному органу була подана довідка про транспортні витрати № TG018101 від 22.11.2023. У вказаній довідці зазначена інформація щодо: маршруту транспортування вантажів, номера коносамента, номерів контейнерів, калькуляція послуг на території України та за межами території України.
Таким чином, декларантом було подано митниці документ, який містить відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.
Крім того, з наданої декларантом довідки про транспортні витрати № TG018101 від 22.11.2023 вбачається, що витрати на перевезення до митної території України становлять 166 819,28 грн. (пункти 1, 2, 3, 6 довідки). Інші транспортні витрати, зазначені в довідці, були здійснені на території України (пункти 4, 5, 7 довідки). Витрати за надані транспортні послуги на території України сплачувалися разом з сумою ПДВ.
Так, 22.12.2023 відповідно до умов укладеного договору транспортного експедирування № 2706/2320 від 27.06.2023 ТОВ «ТГЛ Україна» (Експедитор) виставило ТОВ «М ТРИ» (Клієнт) рахунки-фактури № СФ-34826 від 22.12.2023 на суму 84 870,00 грн., № СФ-34827 від 22.12.2023 на суму 17 814,80 грн. та № СФ-34828 від 22.12.2023 на суму 160 043,57 грн.
Перелік, найменування, кількість та вартість послуг, номери контейнерів, зазначені у виставлених рахунках експедитора, співпадають з відомостями, які містяться в наданій брокером митниці довідці.
29.12.2023 ТОВ «М ТРИ» (Клієнт), в свою чергу, сплатило на рахунок ТОВ «ТГЛ Україна» (Експедитор) вищевказані рахунки в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 3712 від 29.12.2023 на суму 84 870,00 грн., № 3711 від 29.12.2023 на суму 17 814,80 грн. та № 3714 від 29.12.2023 на суму 160 043,57 грн.
Крім того, 25.12.2023 між ТОВ «ТГЛ Україна» (Експедитор) та ТОВ «М ТРИ» (Клієнт) по вищевказаним наданим транспортним послугам були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0006148 від 25.12.2023, № ОУ-0006149 від 25.12.2023, № ОУ-0006146 від 25.12.2023, № ОУ-0006147 від 25.12.2023.
Під час судового розгляду встановлено, що вищевказані документи (рахунки-фактури, платіжні інструкції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були оформлені та отримані позивачем після митного оформлення товарів та отримання оскаржуваного рішення та не могли бути надані митниці в ході митного оформлення товарів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому, визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Не заперечуючи повноважень митного органу здійснювати контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При розгляді справи митницею не обґрунтовано свій сумнів у правильності визначення митної вартості декларантом у декларації від 18.12.2023 року №23UA100060512267U9.
Наявні матеріали справи свідчать, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Застосувавши резервний метод визначення митної вартості, відповідач не зазначив обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що, в свою чергу, впливає на ціну одиниці товару.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач надав всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.
Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
На переконання суду, у спірному випадку, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що, суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
При цьому, суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М ТРИ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.12.2023 №UA100000/2023/000220/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М ТРИ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2473,68 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2024 |
Оприлюднено | 13.05.2024 |
Номер документу | 118955810 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кальник Віталій Валерійович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кальник Віталій Валерійович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Кальник Віталій Валерійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні