Ухвала

від 10.05.2024 по справі 280/4269/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

10 травня 2024 рокуСправа № 280/4269/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР-АВТО» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОР-АВТО» (69002, м. Запоріжжя вул. Крива Бухта, буд. 1, код ЄДРПОУ 36605203) до Державної служби України з безпеки па транспорті (Укртрансбезпека) (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР-АВТО» (далі позивач) до Державної служби України з безпеки па транспорті (Укртрансбезпека) (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (код 39816845) від 12.03.2024 №ПШ 010406 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.;

присудити на користь ТОВ «МОТОР-АВТО» судовий збір, сплачений позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою та судовий збір, сплачений за звернення до суду з заявою про забезпечення позову.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій заявник просить суд:

забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР-АВТО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 12.03.2024 №ПШ 010406 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн.;

зупинити дію постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (код 39816845) від 12.03.2024 №ПШ 010406 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що можливість звернений відповідачем оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до примусового виконання до вирішення справи судом та набрання законної сили судовим рішенням, може призвести до фактичного стягнення з позивача штрафу. На відміну від процедури адміністративного оскарження, оскарження постанови в судовому порядку не зупиняє виконання постанови. Тож, незалежно від наявності судовою спору, оскаржувана постанова може бути направлена стягувачем на примусове виконання. Як наслідок, з позивача буде стягнуто не лише суму штрафу 17 000,00 грн., але й виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. Ці обставини, а також враховуючи значну суму штрафу, на думку позивача, можуть ускладнити ефективний судовий захист, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Враховуючи предмет спору в даній справі, вважаємо, що зупинення дії постанови від 12.03.2024 №ПШ 010406 є співмірним заходом забезпечення позову, який не призведе до невідворотних негативних наслідків для кожної зі сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю необхідності надання додаткових доказів чи пояснень з питань забезпечення даного позову, відповідно до ч. 2ст. 154 КАС Українисуд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

З огляду на викладене, на підставі ч. 4ст. 229 КАС України розгляд заяви здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Підставизабезпечення позову,передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходівзабезпечення позовубути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовамистатті 151 КАС Українипозов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Обов`язок доведення підстав для вжиття заходів забезпечення позову покладається на заявника (п. 3 ч.1 ст.152 КАС України).

Згідно з положеннями частини 1статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Слід зазначити, що забезпечення позову це, насамперед, вжиття судом, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 20.05.2021 у справі №640/29749/20 та від 11.02.2022 у справі №640/18852/21.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Вимога позивача про вжиття обраного ним заходу забезпечення позову обумовлена можливим примусовим виконанням оскаржуваної постанови.

Однак, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Так, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, що якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №640/32519/21.

Суд враховує, що наслідки від незабезпечення цього позову, жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченомуЗаконом України "Про виконавче провадження", а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства.

Посилання заявника на майбутню ймовірну загрозу ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Слід звернути увагу на те, що позивач не вказав, у чому полягає невідворотність негативних наслідків для відновлення прав позивача у майбутньому та не додано жодних доказів на підтвердження цього.

Тобто, сплата заявником штрафу (у добровільному чи примусовому порядку) сама по собі не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду, адже у цьому випадку (за умови задоволення позовних вимог та набрання законної сили судовим рішенням про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу) заявник має можливість скористатися цілком дієвими та реально функціонуючими правовими механізмами повернення коштів з Державного бюджету України.

У контексті розглядуваного у цій справі питання слід зазначити, що заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, а тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченими законом.

Оцінюючи аспект ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд звертає увагу, що небезпеку порушення своїх прав позивач вбачав у ймовірному стягненні, штрафу виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Водночас, такі доводи суд вважає недоречними, оскільки вони виходять за межі предмету судового розгляду. Вони були б доречні у справі за позовом про визнання протиправними дій у рамках виконавчого провадження, відкритого для стягнення зазначеного штрафу, виконавчого збору чи витрат виконавчого провадження. Натомість, предметом судового розгляду у справі є правомірність постанови про застосування адмiнiстративно-господарського штрафу. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Так, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, що якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд наголошує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування постанови. Рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування.

Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

На переконання суду, надання правової оцінки оскаржуваній постанові про застосування адмiнiстративно-господарського штрафу має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №640/32519/21.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин, суд вважає, що зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу Державної служби України з безпеки на транспорті, за відсутності об`єктивних та достатніх на те підстав, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОР-АВТО» про забезпечення позову у справі за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОР-АВТО» (69002, м. Запоріжжя вул. Крива Бухта, буд. 1, код ЄДРПОУ 36605203) до Державної служби України з безпеки па транспорті (Укртрансбезпека) (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу -відмовити.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб та строки, встановлені ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки встановленіст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена та підписана 10 травня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз