Ухвала

від 09.05.2024 по справі 320/16571/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про визнання заяви про відвід судді необгрунтованою

09 травня 2024 року 320/16571/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 (паспорт серії/номер НОМЕР_2 , РНОКПП відсутній (відмова)) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувачу фахової вищої освіти.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/16571/24 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024:

- в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору та звільнення позивача від сплати судового збору - відмовлено;

- позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом надання до суду: документу (оригіналу або який прирівнюється до оригіналу), що підтверджує сплату судового збору за позов майнового характеру у розмірі 1211,20 грн, сплаченого на наступні реквізити: Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001; Код класифікації доходів бюджету: 22030101. У рядку "призначення платежу" платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова "судовий збір за позовом", ПІБ чи назва установи, організації позивача, "Київський окружний адміністративний суд", код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду: 35919304).

08.05.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С., в якій просить:

- суддю ОСОБА_2 від розгляду справи відвести;

- винести окрему ухвалу і направити її до Вищої ради правосуддя з метою оцінки діянь судді Парненко В.С., порушення дисциплінарної справи, вирішення питання про звільнення його з посади судді.

В обґрунтування заяви позивачем викладено незгоду із залишенням позовної заяви без руху, відмовою у зменшенні розміру сплати судового збору, із застосуванням образливих висловів в адресу судді.

За змістом статей 40, 41 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання поданої заяви ОСОБА_1 про відвід судді обґрунтованою, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає про незгоду із залишенням позовної заяви без руху з підстав, визначених судом.

Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч.1 ст.40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

На переконання суду визначені позивачем підстави для відводу судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. не вказують на упередженість судді, а лише свідчать про непогодження позивача з підставами для залишення без руху поданої позовної заяви.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем 08.05.2024 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про звільнення, зменшення та відстрочення сплати судового збору, в яких позивач враховує вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 про залишення позовної заяви без руху та надає пояснення.

В ухвалі від 26.04.2024 судом зазначено, що суду надано право, а не покладено обов`язок зменшити, відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору. Крім того, суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити сторону від сплати судового збору за однієї з умов, перелічених у пунктах 1-3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", лише з урахуванням майнового стану заявника.

Позивачем на підтвердження скрутного фінансового становища надано до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела отриманого доходу за січень 2023 року. При цьому, позовна заява зареєстрована в системі «Електронний суд» в 2024 році, доказів перебування позивача у скрутному фінансовому становищі станом на 2024 рік суду не надано.

Виконуючи вимоги ухвали від 26.04.2024 позивачем подано до суду 08.05.2024 Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 06.05.2024 про доходи за І квартал 2024 року.

В ухвалі від 26.04.2024 суд наголовив, що належними та достатніми доказами для підтвердження скрутного майнового становища позивача можуть бути довідки про доходи з органів державної податкової інспекції, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо. Отже, позивачу потрібно надати документи, що підтверджують скрутний фінансовий стан або документ про сплату судового збору.

Виконуючи вимоги ухвали від 26.04.2024 позивачем подано до суду 08.05.2024 відомості з Єдиного реєстру боржників, роздруківку відомостей з електронного кабінету адвоката, рахунок-повідомлення щодо сплати комунальних послуг тощо.

Отже позивач фактично погодився з відповідними доводами суду, викладеними в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та подав заяву про усунення недоліків.

Отже наведені обставини не свідчать про упередженість суду, а визначені судом на виконання вимог КАС України та приведення поданої позовної заяви у відповідність до процесуального законодавства в частині вирішення питання щодо сплати судового збору.

Натомість позивач замість неухильного дотримання норм КАС України, прийшов до висновку про упередженість суду через надання позивачу можливості приведення позовної заяви у відповідність до процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що залишення позовної заяви без руху передбачено ст. 169 КАС України, а саме суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суд при прийнятті ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.04.2024 діяв у відповідності до вимог КАС України.

Оскільки відповідна процесуальна дія передбачена нормами КАС України, твердження заявника про те, що суд чинить перепони у доступі до правосуддя є безпідставними.

Судом не встановленої жодної з наведених ч.1 ст.36 КАС України підстав для задоволення заяви про відвід судді.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч.4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви про відвід судді.

Суд зазначає, що суддя при вирішені як адміністративної справи, так і заяви про відвід судді керується ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 р., відповідно до якої неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Згідно з ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Оскільки позиція ОСОБА_1 базується на незгоді позивача із заявою про залишення позовної заяви без руху, при чому заявник враховує вимоги ухвали в заяві про усунення недоліків позову, поданій до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» 08.05.2024, тобто погоджується з ними, суддя не вбачає підстав для задоволення заяви про відвід судді.

При розгляді адміністративних справи та заяв учасників процесу суддя Парненко В.С. дотримується основного обов`язку судді, передбаченого ст. 15 Кодексу суддівської етики, щодо неупередженого розгляду справи.

У зв`язку з чим, суд вважає клопотання про відвід необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Оскільки, судом встановлено необґрунтованість заяви про відвід, відповідно до ст. 40 КАС України, належить передати для визначення судді в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 241, 242 243, 248 КАС України, суддя,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Парненко В.С. в адміністративній справі №320/16571/24 - визнати необґрунтованою.

Передати матеріали справи №320/16571/24 для вирішення питання про відвід судді Парненко В.С. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Парненко В.С.