Рішення

від 10.05.2024 по справі 640/6935/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2024 року № 640/6935/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерстрой Україна» до ГУ Держпраці у Київській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерстрой Україна» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, код ЄДРПОУ 36790903) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових,10, код ЄДРПОУ 39794214), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ2036/1520/АВ/ТД/ФС-4 від 08.01.2020.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята внаслідок незаконний дій відповідача, на підставі відібраних пояснень осіб, які не працюють в Товаристві, з порушенням процедури її прийняття.

Окружним адміністративним судом міста Києва 02.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час інспекційного відвідування, на підставі пояснень осіб, які виконували на об`єкті позивача будівельні роботи, відповідачем встановлено відсутність оформлення працівників на роботу за трудовим договором з першого дня виконання ними трудової функції, чим було порушено ч.1 ст. 21 та ч.3 ст.24КЗпП України, в зв`язку із чим винесено постанову про накладення штрафу.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IXупровідним листом від 04.01.2023 №03-19/1171/23 матеріали справи №640/6935/20 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 09.01.2024 №1164).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/6935/20 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 листопада 2019 року ГУ Держпраці у Київській області проводило інспекційне відвідування позивача за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, на сортовому майданчику, де на підставі пояснень осіб було встановлено використання позивачем працівників без належного трудового оформлення, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

06 грудня 2019 року ТОВ «Мастерстрой Україна» отримано вимогу від ГУ Держпраці у Київській області №2036 від 29.11.2019р. надати в рамках п.11, 12, 13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019р. №823 документи відповідно до переліку, які стосуються трудової діяльності підприємства, у зв`язку з проведенням інспекційного відвідування.

Позивачем було направлено лист-відповідь від 06.12.2019 р. про відмову у проведенні перевірки.

12 грудня 2019 року відповідачем було складено Акт інспекційного відвідування від 12.12.2019р. та припис про усунення виявлених порушень від 12.12.2019р., а саме: ч.3 ст.24 КЗпП - працівники допущені до роботи без укладання трудового договору.

08 січня 2020 року позивачем було подано скаргу на припис про усунення виявлених порушень №КВ2036/1520/АВ/П від 12.12.2019р.

16 січня 2020 року позивачем отримано постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ2036/1520/АВ/ТД/ФС-4 від 08.01.2020р. про накладання штрафу у розмірі 625 950,0грн.

Незгода позивача із прийнятою постановою зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, в тому числі інспектувань.

Згідно положень частини четвертої статті 2 Закону України №877-V, заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.4 Положення №96).

Згідно з пп.5 п.6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).

За приписами п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає про протиправність проведення інспекційного відвідування, вважає, що надіслання вимоги ГУ Держпраці у Київській області від 29.11.2019 року про надання документів підпадає під ознаки позапланової перевірки. Зазначає, що в порушення вимог закону перед проведення перевірки, відповідачем не було надано погодження центрального органу виконавчої влади на проведення такої перевірки.

Суд, дослідивши обставини справи, а також докази, які містяться в матеріалах справи, вважає вказані доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.

Підпунктами 2, 3 пункту 5 Порядку №823 визначено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як встановлено судом, наказ про проведення інспекційного відвідування від 28.11.2019 №6165 був прийнятий відповідачем на підставі письмового звернення ОСОБА_1 від 28.11.2019 року, в якому останній повідомив про нещасний випадок під час виконання будівельних робіт ТОВ «Мастерстрой Україна» за адресою: Київська обл, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова,7 на території промислової бази.

Згідно з п.8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Згідно з п.10 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

При цьому, п.11 Порядку №823 регламентовано, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Поряд з цим, суд враховує, що за приписами ч.1, 2 ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке інспектується. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Відповідно до п.13 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право:

1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;

2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування;

3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі:

відсутності службового посвідчення;

коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування;

4) вимагати припинення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу;

5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта або припису;

6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою;

7) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов`язки;

8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства;

9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування;

10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці;

11) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань;

12) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці.

Отже, відповідач мав законодавчо визначені підстави для проведення інспекційного відвідування позивача.

В ході проведення інспекційного відвідування, інспектором праці було ознайомлено уповноважену особу позивача ОСОБА_6 з підставою проведення інспекційного відвідування, проте від отримання направлення на проведення інспекційного відвідування та вимоги про надання документів, дана особа відмовилась, в зв`язку із чим, вказані документи було направлено рекомендованим листом на юридичну адресу позивача.

Всупереч зазначеному, позивач вказує, що ОСОБА_6 не було ознайомлено з підставами проведення перевірки та не надано жодного документу, що підтверджується протоколом опитування ОСОБА_6 від 29.05.2020 року.

Суд не приймає до уваги вказаний письмовий доказ, оскільки вважає його неналежним та недопустимим доказом у справі.

Відповідно до наказу ТОВ «Мастерстрой Україна» від 06.05.2019 року, за підписом директора Товариства ОСОБА_7 , ОСОБА_6 було прийнято на постійну роботу на посаду прораба (виконавця робіт) ,згідно штатного розпису.

До матеріалів справи позивачем було долучено протокол від 29.05.2020 року, відповідно до якого опитування ОСОБА_6 проводив директор ТОВ «Мастерстрой Україна» ОСОБА_7 , про що свідчить підпис в кінці протоколу опитування від 29.05.2020 року. Отже, надання інформації ОСОБА_6 відбувалось своєму безпосередньому керівнику та роботодавцю, тобто собі, яка зацікавлена у наданні саме таких відомостей від ОСОБА_6 .

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем у вимозі про надання документів, вимагались оригінали документів щодо його господарської діяльності.

Суд зауважує, що вказані твердження позивача не відповідають дійсності та спростовуються копією вимоги, яка міститься в матеріалах справи, в якій позначено від руки інспектором про надання копій документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування. До того, ж вимога містить чіткий перелік документів, який необхідно було надати позивачу. В зазначеному переліку відсутні оригінали документів щодо фінансово-господарської діяльності позивача.

У поданому адміністративному позові (с. 6) позивач вказує на абсурдність висновків відповідача та зазначає, що перераховані в Акті, Приписі та Постанові громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підприємстві не працюють.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування, інспектором праці було опитано п`ятьох працівників, а саме:

1.Громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зазначив, що працює на об`єкті ТОВ «Мастерстрой Україна» різноробочим, починаючи з 16.09.2019, тривалість робочого дня з 09:00 до 18:00 години, офіційно непрацевлаштований, трудова книжка знаходиться на руках, інструктаж з питань охорони праці проводив ОСОБА_8 , який є безпосереднім керівником.

2.Громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зазначив, що працює на об`єкті ТОВ «Мастерстрой Україна» різноробочим, починаючи з 07.08.2019, тривалість робочого дня з 09:00 до 18:00 години, офіційно непрацевлаштований, трудова книжка знаходиться на руках, інструктаж з питань охорони праці на робочому місці не проводився, безпосередній керівник ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

3. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який пояснив, що працює на ТОВ «Мастерстрой Україна» різноробочим- помічником, знаходиться на стажуванні, тривалість робочого дня з 09:00 до 17:00 безпосередній ОСОБА_9 , з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлений, інструктаж з питань охорони праці проводився.

4. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зазначив, що працює на ТОВ «Мастерстрой Україна» різноробочим, офіційно непрацевлаштований, тривалість робочого дня з 09:00 до 17:00, безпосередній керівник ОСОБА_6 з правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлений, інструктаж з питань охорони праці проводився.

5. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який пояснив, що працює на ТОВ «Мастерстрой Україна» різноробочим два тижні, офіційно непрацевлаштований, тривалість робочого дня з 09:00 до 17:00 годин, безпосередній керівник ОСОБА_6 .

Суд зазначає, що отримання письмових пояснень, як особливий методичний прийом, використовується контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства України, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань, які, здебільшого, проводяться без попередження суб`екта господарювання, тому особа, яка надає письмове пояснення, не може бути попередньо проінформована про дані, які «необхідно» зазначити у такому поясненні. Як наслідок, надає правдиву інформацію щодо взаємовідносин з роботодавцем.

При цьому, суд звертає увагу, що ані в поданому позові, ані в скарзі позивача від 08.01.2020, останній не повідомляв та не надавав підтверджуючих документів для спростування висновків відповідача укладені цивільно-правові угоди із вказаними особами.

До матеріалів справи такі угоди були долучені позивачем після отримання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що на момент складання оскаржуваної постанови, оскарження її висновків позивачем до суду, такі угоди були відсутні у позивача.

Відтак, суд не приймає цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та вказаними вище особами, як належні та допустимі докази у справі.

Про фактичне виконання вказаними особами роботи на об`єкті позивача та отримання за це заробітної плати свідчить і копія відомості на виплату готівки ВЗП-000016 за грудень 2019 року. Форма зазначеного документу затверджена Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 та використовується для видачі заробітної плати.

Дана відомість підтверджує факт наявності трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 .

Працівники у своїх поясненнях зазначили, що проходили інструктаж з питань охорони праці на робочому місці та ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Проте, суд зазначає, що відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:

- роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

-ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

-визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

-проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Суд зауважує, що обов`язок роботодавця щодо ознайомлення працівника з умовами праці виникає уже безпосередньо після укладення з працівником трудового договору. Тобто, позивачем було здійснено ознайомлення працівників з умовами праці до вступу у трудові відносини з ними.

Окрім того, згідно з абзацом 1 статті 18 Закону України «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Відповідно до абзацу 6 даної статті, не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Отже, обов`язок щодо проведення інструктажу з питань охорони праці на робочому місці виникає у роботодавця уже безпосередньо після укладення з працівником трудового договору.

Як свідчать матеріали справи, роботодавцем було проведено інструктаж з особами, з якими не було укладено трудових договорів.

12.12.2019 позивачу було винесено припис про усунення виявлених порушень № КВ 2036/1520/АВ/П та зобов`язано усунути порушення, виявлені під час інспекційного відвідування.

Один примірник Акту інспекційного відвідування та припису було направлено на юридичну адресу позивача засобом поштового зв`язку, відповідно до пункту 26 Порядку № 823.

Окрім того, відповідно до пункту 29 Порядку № 823, заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно частини 4 статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура накладення штрафних санкцій, відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України чітко регламентована Порядком № 509. Тобто, законодавець прямо передбачив необхідність застосування Порядку № 509 при здійсненні механізму накладення на суб`єктів господарювання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України.

З 30 серпня 2019 року Порядок № 509 затверджено Кабінетом Міністрів України в новій редакції, яка була чинною на момент розгляду справи щодо накладення штрафу на позивача.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 (в редакції від 30.08.2019), справа про накладення штрафу розглядається у 45- денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Так, на виконання вимог Порядку № 509, відповідачем було направлено на юридичну адресу позивача лист про розгляд справи про накладення штрафу, відповідно до якого повідомлено про розгляд справи про накладення фінансових санкцій щодо нього.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки Д11С, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були наявні усі правові підстави для винесення постанови щодо накладення штрафних санкцій на позивача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини справи свідчать на користь того, що відповідач при вчиненні дій щодо проведення інспекційного відвідування та прийнятті постанови про накладення штрафу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством. Доводи позивача не спростовують правомірності спірних дій та постанови, не дають суду підстав для визнання її протиправною та скасування.

Відповідно до п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем повністю доведена правомірність прийнятого рішення, а позивачем не доведена обґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позову суд відмовляє повністю.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, згідно з вимогами ст.139 КАС України, судові витрати на користь позивача не стягуються.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерстрой Україна» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна,5, код ЄДРПОУ 36790903) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.