Рішення

від 28.10.2022 по справі 320/10411/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2022 року № 320/10411/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Боярської міської ради, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Боярської міської ради щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 в порядку ст.118 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Боярську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 в порядку ст.118 Земельного кодексу України від 11.02.2021 та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або вмотивовану відмову в його наданні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. Разом з тим, відповідач у порушення вимог чинного законодавства у визначений термін відповідного рішення не прийняв, у зв?язку з чим позивач просить суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов?язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву у якому не погодився з вимогами позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову. Враховуючи викладене, клопотання було розглянуто Боярською міською радою на постійній комісії з питань стратегічного сталого розвитку, містобудування, архітектури, організації публічного простору, земельних відносин, охорони навколишнього середовища, зеленого будівництва та рекреаційних зон, згідно ч.1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування". Наступна чергова сесія Боярської міської ради VІІІ скликання відбулася 16 вересня 2021 року, однак рішення не було прийнято оскільки не набрало необхідної кількості голосів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.

ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом № НОМЕР_1 виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві. 23.07.2002.

11.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до Боярської міської ради (вх.№02-9/756 від 11.02.2021) із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах та/або поза межами с. Новосілки, Макарівського району Київської області

До клопотання додано графічні матеріали та копію паспорта громадянина України.

Листом від 05.03.2021 №02-10/958-14 відповідач повідомив, що питання вказане у заяві розглядалося на черговому засіданні постійної депутатської комісії з питань стратегічного сталого розвитку, містобудування, архітектури, організації публічного простору, земельних відносин, охорони навколишнього середовища, зеленого будівництва та рекреаційних зон Боярської міської ради. За результатами розгляду комісії було вирішено, що дане питання не включено до проекту порядку денного чергової сесії Боярської міської ради.

Однак, Боярська міська рада Київської області повідомила, що питання вказане у заяві розглядалося 16.09.2021 на засіданні чергової 13 сесії ІІІ скликання Боярської міської ради. За результатами голосування питання не набрало потрібної кількості голосів і рішення не прийнято.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктами «б» та «в» частини першої статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з приписами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з частиною другою статті 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).

Таким чином, законом встановлено право громадян на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, і вирішення цього питання для земель комунальної власності віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п. б) частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже особи, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають до органу місцевого самоврядування відповідне клопотання разом із графічними матеріалами, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідач є розпорядником землі у відповідності до вимог частини першої статті 122 ЗК України, оскільки бажана земельна ділянка, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, знаходиться в межах Фастівського району Київської області.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 11 лютого 2021 року звернувся до Боярської міської ради Київської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах та/або поза межами с. Новосілки, Макарівського району, Київської області.

До вищевказаного клопотання позивачем було додано наступні документи: копію паспорта; копію РНОКПП; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Судом встановлено, що у відповідності до вимог статті 118 ЗК України Боярська міська рада Київської області за результатами розгляду поданого позивачем клопотання не було прийнято ані рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані про відмову у його наданні.

Проте, суд констатує, що заява позивача надійшла 05.03.2021. Питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було розглянуто Боярською міською радою на постійній комісії з питань стратегічного сталого розвитку, містобудування, архітектури, організації публічного простору, земельних відносин, охорони навколишнього середовища, зеленого будівництва та рекреаційних зон, згідно ч.1 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За результатами було прийнято рішення, дане питання не включати до проекту порядку денного чергової сесії Боярської міської ради.

Водночас, наступна чергова сесія VІІІ скликання Боярської міської ради відбулася 16 вересня 2021 року. На вказаному засідання за результатами голосування рішення прийнято не було, так як не набрало необхідної кількості голосів, як того вимагає п. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що оспорювана бездіяльність відповідача частково знайшла своє підтвердження, оскільки визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України рішень як про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, так і про задоволення вказаного клопотання відповідачем прийнято не було. Натомість, у місячний строк у непередбачений законом спосіб було відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання, проте, така відмова не оформлена відповідним мотивованим рішенням міської ради. Зазначена обставина є цілком достатньою для визнання протиправною бездіяльність відповідача із зобов`язанням останнього повторно розглянути відповідне клопотання позивача та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення.

Вищенаведене свідчить про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 11.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах та/або поза межами с. Новосілки, Макарівського району, Київської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач обрав такий спосіб захисту: просив визнати незаконною бездіяльність та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як у пункті 4 частини першої статті 5, так і пункті 4 частини другої статті 245 КАС України цей спосіб захисту складається з двох частин:

а) констатуючої - суд визнає бездіяльність протиправною і

б) зобов`язуючої - суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, прийняти рішення.

Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнено діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.

Зважаючи на те, що у даній справі суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, та, з`ясувавши, що на момент вирішення справи відповідач не вчинив дії щодо розгляду питання і прийняття відповідного рішення, суд вважає за необхідне застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення шляхом вчинення певної дії, а саме зобов`язати Боярську міську раду Київської області на найближчій сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність в межах та/або поза межами с. Новосілки, Макарівського району, Київської області;

При цьому, в частині вимог позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, суд вважає за необхідне відмовити через їх передчасність, оскільки, рішення міською радою про відмову в цій частині не приймалось.

Суд звертає увагу на те, що у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчиненої бездіяльності.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині протиправної бездіяльності міської ради, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем в цій частині.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду належних та достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність своєї бездіяльності.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача в частині неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 11.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 908 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 9,14,73-78,90,132,134,139,143,205,242-246,250,255,382 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Боярської міської ради щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 в порядку ст.118 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Боярську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 в порядку ст.118 Земельного кодексу України від 11.02.2021 з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Боярської міської ради Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.