Рішення

від 09.05.2024 по справі 420/3751/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3751/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «СТАРС ТРАНС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «СТАРС ТРАНС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно господарського штрафу №ПШ058645 від 15 грудня 2023 року винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі акту перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказаний транспортний засіб належить ПП «СТАРС ТРАНС». Під час перевірки виявлене наступне порушення: транспортний засіб не відповідає вимогам ДСТУ, а саме: відсутні тахокарти до аналогового тахографу водія ОСОБА_1 за 08.11.2023 рік, 09.11.2023 рік 10.11.2023 рік, 11.11.2023 рік, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 (перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону).

Позивач вказує, що водій ОСОБА_1 був закріплений за маршрутом 12.11.2024 року на підставі Наказу №54 від 10.11.2023 року. Тобто на момент проведення перевірки працював на маршруті 2 дні.

Під час проведення перевірки вимоги інспектора складались з необхідності водію мати його особисті тахокарти за 28 днів роботи автотранспортного засобу.

ОСОБА_1 повідомив інспектора про те, що працює на цьому маршруті 2 дні та надав за ці дні тахокарти. Окрім того, надав для огляду інспектору всі інші такохарти для огляду, які були в транспортному засобі на цьому маршруті та наявні документи на маршрут, які передбачені діючим законодавством, в тому числі наказ про закріплення за автобусом.

Позивач, вважаючи протиправною постанову №ПШ058645 від 15 грудня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000.00 грн., звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 12.02.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою від 28.02.2024 року залучено до участі у справі № 420/3751/24 в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845), вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150). Розгляд адміністративної справи №420/3751/24 розпочато спочатку.

05.03.2024 року до суду надійшов відзив Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що перевірка дотримання робочого часу та часу відпочинку водія ( ОСОБА_1 ) відповідно до законодавства передбачає перевірку реєстраційних листків (тахограм) саме безпосередньо ОСОБА_1 за поточний день (день перевірки - 13.11.2023) та попередні 28 календарних днів.

Так, під час проведення перевірки 13.11.2023 року водієм транспортного засобу ОСОБА_1 не надано посадовій особі Укртрансбезпеки до перевірки тахокарти на його ім`я за 08.11.2023, 09.11.2023, 10.11.2023, 11.11.2023.

Водій ОСОБА_1 у поясненнях до акту № АР 017919 від 13.11.2023 року підтвердив факт відсутності тахокарт та вказав, що вони знаходяться в іншому транспортному засобі, тобто не спростував, а навпаки підтвердив виявлене порушення.

Відповідач вказує, що водій транспортного засобу під час проведення перевірки має надати саме свої тахокарти за поточний день та попередні 28 календарних днів, а не тахокарти інших водіїв, які використовували цей транспортний засіб раніше. Тобто, якщо водій транспортного засобу ОСОБА_1 протягом попередніх 28 днів керував також іншими транспортними засобами - він повинен надати посадовим особам Укртрансбезпеки усі 28 тахокарт, складених на його прізвище та ім`я незалежно, одним чи різними транспортними засобами керував водій, оскільки суть перевірки полягає у дослідженні дотримання режиму праці та відпочинку конкретним водієм (в даному випадку ОСОБА_1 ) під час його робочої зміни та протягом 28 попередніх днів.

Таким чином, на водіїв покладено обов`язок зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення, зафіксовані тахографом (тахокарти) за поточну робочу зміну водія та 28 тахокарт з дня закінчення поточної робочої зміни водія, які він має пред`явити посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки.

На підставі наведеного відповідач зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ058645 від 15 грудня 2023 року є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року № 422, зупинено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складений акт № АР017919 від 13.11.2023 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом винесеного Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, яким зафіксовано, що транспортний засіб марки «MERSEDES-BENZ» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , належить ПП «СТРАРС ТРАНС» не відповідає вимогам ДСТУ, а саме: відсутні тахокарти до аналогового тахографу водія ОСОБА_1 за 08.11.2023 рік, 09.11.2023 рік 10.11.2023 рік, 11.11.2023 рік, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 058645 від 15.12.2023 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн .

Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 058645 від 15.12.2023 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт", Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року, Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

П. 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Вiдповiдно до ч.12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Вiдповiдно до статті 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобiльнi перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку вiдповiдно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати органiзацiю та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язкiв i включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-III автомобiльний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирiв та/чи вантажiв; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згiдно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеки дорожнього руху; забезпечувати водіїв вiдповiдною документацію на перевезення пасажирiв.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно ч.2 ст. 49 Закону № 2344-III, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що на водія транспортного засобу покладається обов`язок щодо пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Судом встановлено, 13.11.2023 року під час перевірки транспортного засобу марки «MERSEDES-BENZ» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (вказаний транспортний засіб належить ПП «СТРАРС ТРАНС»), посадовими особами відповідача виявлені порушення, а саме транспортний засіб не відповідає вимогам ДСТУ, а саме: відсутні тахокарти до аналогового тахографу водія ОСОБА_1 за 08.11.2023 рік, 09.11.2023 рік 10.11.2023 рік, 11.11.2023 рік, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону.

У свою чергу, доводи позивача обґрунтовані тим, що водій ОСОБА_1 був закріплений за маршрутом 12.11.2024 року на підставі Наказу №54 від 10.11.2023 року. Тобто на момент проведення перевірки працював на маршруті 2 дні, а тому не зобов`язаний був пред`являти посадовим особам укртрансбезпеки свої тахокарти за попередні 28 днів.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку встановлюються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340 (далі Положення №340)

У відповідності до п. 1.1. Положення №340 воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що воно поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно п. 7.1. Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Згідно пункту 7.1 Положення № 340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

Пунктом 7.2 Положення № 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.2.7 Інструкції, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п.3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, протокол повірки та адаптації тахографа є документом, передбаченим законодавством України, на підставі якого, зокрема, виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено ст. 48 Закону №2344-ІІІ.

Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями вимог Інструкції щодо експлуатації тахографів.

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, зазначені вище положення зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Таким чином, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти (тахограми) у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Наявність тахографу у вказаному транспортному засобі та здійснення транспортним засобом саме внутрішніх перевезень позивачем не заперечується, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

На час перевірки встановлено, що у водія відсутні протокол повірки та адаптації тахографа за попередні 28 днів, що унеможливлює перевірку режиму праці та відпочинку, чим порушено вимоги Наказу №340.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначений документ надавався водієм транспортного засобу марки під час перевірки 13.11.2023 року.

Водій ОСОБА_1 у поясненнях до акту № АР 017919 від 13.11.2023 року підтвердив факт відсутності тахокарт та вказав, що вони знаходяться в іншому транспортному засобі.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відповідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відносно позивача є правомірними.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що спірна постанова є правомірною, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «СТАРС ТРАНС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.