Рішення

від 10.05.2024 по справі 420/3711/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3711/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Блумі до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення ,

встановив:

Позивач звернувся з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості рішення про коригування митної вартості № UA500500/2023/000858/2 від 18 грудня 2023 року;

- визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2023/001604.

Ухвалою від 12.02.2024р. відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Клопотання митного органу про розгляд справи в судовому засіданні відхилено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із імпортуванням на територію України товару картон, подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500500044963U5 від 18.12.2023. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь Декларантом надіслано лист з поясненнями, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000858/2 та картка відмови UA500500/2023/001604, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у МД. Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем поданий відзив на позовні заяву у якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що у зв`язку із спрацюванням профілів ризику та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення митного контролю за митною декларацією №23UA500500044963U5 від 18.12.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000858/2 від 18.12.2023. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ декларанту було направлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. У відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ це стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

25.04.2019 між фірмою ARTARIA PIERETTI SPA (продавець) та ТОВ БЛУМІ (покупець) укладено контракт №250419, за умовами якого: протягом терміну дії контракту продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар (п.1.1). Ціна на товар встановлена в Євро та включає вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей в країні продавця (п.2.1).

З метою митного оформлення товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці була подана електронна митна декларація №23UA500500044963U5 від 18.12.2023, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- Проформа інвойс №1500 від 27.11.2023;

- Комерційний інвойс 8ІТ02-23-УЕХ1394 від 12.12.2023;

- СМЛ № ПБТІТ0223-04235 від 12.12.2023 ;

- Сертифікат про походження товару С/0769689 від 14.12.2023;

- Підтвердження замовлення № ІТ02Е8Т2301274/2 від 27,11.2023;

- Платіжна інструкція д іноземній валюті або банківських металах № 1013 від 07.12.2023;

- Рахунок №591 від 13.12.2023 р. на послуги з міжнародного автоперевезення по маршруту Marlia di Capannori, Італія - Теплодар, Україна;

- Довідка про транспортно-експедиційні витрати № 1312 від 13.12.2023 на автоперевезення по маршруту Marlia di Capannori, Італія - Тепло дар, Україна;

- Інформаційний бюлетень від Асоціації українських підприємств целюлозно- паперової галузі УкрПапір" (АУП "УкрПапір") №585 від 27.11.2023 з додатками;

- Прямий зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №250419 від 25.04.2019 з виробником товару INDUSTRIA CART ARIA PIERETTI SPA (ІТАЛІЯ);

- Додаткова угода №1 від 30.12.2021 року;

- Специфікація №35 від 20.10.2023 року;

- Договір-замовлення №1112/1 від 11 грудня 2023 р. на перевезення вантажів

- Судове рішення по справі №420/9426/23 від 04.07.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення 23ITQ3J010063036E6 від 13.12.2023 року.

На вимогу митного органу, декларант направив до Одеської митниці лист №1812 від 18 грудня 2023 року з поясненнями та додаткові документи, у тому числі прайслист б/н від 30.10.2023 та переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500044963U5 від 18.12.2023 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000858/2 від 18.12.2023, а саме:

1) відповідно до п.п. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.04.2019 № 250419 ціна за товар включає в себе пакування, пакувальних матеріалів маркування, навантаження;

2) у платіжному дорученні від 29.08.2023 № 943 наявне посилання на проформу інвойс від 27.11.2023 № 1500, але, за загальною вагою, вартістю її неможливо співвіднести до інвойсу 12.12.2023 № SIT02-23-VEX1394;

3) крім того, довідка що підтверджує вартість перевезення товару від 13.12.2023 № 1312 містить посилання на договір від 24.03.2023 № 240321, який до митного оформлення не надавався.

Одеською митницею Держмитслужби було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2023/001604.

Не погоджуючись з вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару за ціною договору/контракту.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до контракту №250419, ціна на товар включає вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей в країні продавця (п.2.1).

Таким чином, сторонами узгоджено покладення таких витрат як на пакування, пакувальних матеріалів та транспортування саме на продавця.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

На думку суду, існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що таке не передбачено законодавством. Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу, а також доведення товару до конкуретного вигляду, його оформлення в тому числі і пакування.

За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та інші складові його ціни є комерційною таємницею виробника, а тому у митного органу відсутні повноваження та законні підстави вимагати зазначення числових даних щодо вартості пакування за умови зазначення, що вартість пакування включена до ціни товару.

Суд зазначає, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено те, що у платіжному дорученні від 29.08.2023 № 943 наявне посилання на проформу інвойс від 27.11.2023 № 1500, але, за загальною вагою, вартістю її неможливо співвіднести до інвойсу 12.12.2023 № SIT02-23-VEX1394.

Заперечуючи проти таких висновків позивач зазначив, що картон - це ваговий товар. Відповідно до п.п.п 4.2 Контракту умови оплати вказані в Проформі інвойсі - на відповідну партію товару. Отже, оплата за товар здійснюється згідно проформи інвойс, а не згідно інвойсу. Проформа інвойс оформлюється при розміщенні замовлення на виробництво. При розміщенні замовлення не можливо визначити точну вагу картону, яка буде завантажена. При цьому, в проформі інвойс та інвойсі є посилання на контракт купівлі-продажу №250419 від 25.04.2019. Ціна за тону картону співпадає в інвойсі та проформі інвойсі.

Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.04.2019 № 250419 4.1 умови оплати: 100% передоплата до завантаження відповідно до проформи -інвойс. Оплата здійснюється банківським переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до Проформи інвойсу на кожну партію товару.

Усі банківські витрати, пов`язані з виконанням цього Контракту, оплачуються Продавцем на території Продавця, Покупцем на території Покупця. У разі виникнення різниці між Проформою інвойсом і Комерційним інвойсом вона має бути оплачена Покупцем.

Відповідно до п.п.п 4.2 Контракту умови оплати вказані в Проформі інвойсі - на відповідну партію товару.

Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.

При цьому слід відмітити, що у митного органу були в наявності і інші документи подані разом з митною декларацією та на які посилається позивач, що в повній мірі пояснюють зазначення у платіжному дорученні від 29.08.2023 № 943 відповідної інформації.

Щодо відсутності договору від 24.03.2023 №240321, який до митного офрмлення не надавався і на який є посилання у довідці, що підтверджує вартість перевезення товару від 13.12.2023 № 1312 позивач зазначає, що на цю вимогу митного органу, було надано договір на перевезення №240321 від 24.03.2023 року, який було укладено між ТОВ «БЛУМІ» та перевізником ТОВ «ДН Транс».

Як встановлено судом, позивач разом з митною декларацією подав до митного органу Договір-замовлення №1112/1 від 11 грудня 2023 року на перевезення вантажів (а.с.16) та Довідку про транспортно-експедиційні витрати № 1312 від 13.12.2023 р. на автоперевезення по маршруту Marlia di Capannori, Італія - Тепло дар, Україна (а.с.33), Рахунок №591 від 13.12.2023 р. на послуги з міжнародного автоперевезення по маршруту Marlia di Capannori, Італія - Теплодар, Україна. Зазначені обставини відображені у митній декларації та відповідачем підтверджені у відзиві.

Щодо надання митному органу договору на перевезення №240321 від 24.03.2023 року, який було укладено між ТОВ «БЛУМІ» та перевізником ТОВ «ДН Транс», доказів його надання митному органу суду не надано, але зазначене не є обставиною для висновку про неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, оскільки на думку суду, відповідачу були надані документи на підтвердження вартості перевезення які у своїй сукупності є достатніми для для підтвердження таких витрат.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 МК України (яка передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів) не визначено конкретних вимог щодо виду таких документів та інформації, яка додатково повинна там зазначатися, а тому надані позивачем довідки є належними документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення в суд.

Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ БЛУМІ задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000858/2 від 18 грудня 2023 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці UA500500/2023/001604.

Стягнути з Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631)за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ БЛУМІ (ЄДРПОУ 39215751, 65031, м. Одеса, вул. Київське шоссе, 2) судовий збір у розмірі 6054,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.