Рішення

від 09.05.2024 по справі 440/4785/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 травня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/4785/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління інфраструктури Полтавської обласної державної (військової) адміністрації до Міністерства юстиції України, заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанов державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Управління інфраструктури Полтавської обласної державної (військової) адміністрації (надалі - позивач, Управління інфраструктури) звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Мін`юст), заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому позивач просив:

скасувати постанову від 25.03.2024 ВП №74221771 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, прийняту заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною;

скасувати постанову від 11.04.2024 ВП №74221771 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн, прийняту заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність та необґрунтованість рішень державного виконавця у виконавчому провадженні №74221771 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №440/16509/23, оскільки Управління інфраструктури не є належним боржником в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління з 25.10.2022.

2. Позиція відповідачів та третьої особи.

Відповідачі відзив на позов не надали.

Позовна заява разом з доданими до неї документами подана позивачем через підсистему "Електронний суд" та доставлена Мін`юсту 19.04.2024 /а.с. 35/.

Електронний примірник ухвали від 29.04.2024 про відкриття провадження у цій справі доставлений в електронний кабінет Мін`юсту того ж дня о 19:54 /а.с. 51/.

Заступнику начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту копії позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження надіслані на офіційну адресу електронної пошти /а.с. 53, 54/, як те передбачено частиною другою статті 269 КАС України.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, у яких наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог, стверджуючи, що відповідач не виконав рішення суду без наявності на те поважних причин /а.с. 55-58/.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Цією ухвалою до участі у справі у якості співвідповідача залучено відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту, а у якості третьої особи - Костенко Тетяну Вікторівну.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №440/16509/23 позов ОСОБА_1 задоволено; суд поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Управління інфраструктури та цифрової трансформації Полтавської обласної військової (державної) адміністрації з 25.10.2022; рішення суду в цій частині підлягає до негайного виконання /а.с. 43/.

06.02.2024 Полтавський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист №440/16509/23 про поновлення на посаді начальника Управління інфраструктури та цифрової трансформації Полтавської обласної військової (державної) адміністрації з 25.10.2022, де боржником зазначено Управління інфраструктури Полтавської обласної військової (державної) адміністрації /а.с. 48/.

21.02.2024 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Мін`юсту відкрито виконавче провадження №74221771.

Листами від 04.03.2024 №305/01-16/267 та від 21.03.2024 №512/01-18/323/1 Управління інфраструктури повідомило державного виконавця, що 21.02.2024 Полтавська обласна військова адміністрація звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про роз`яснення рішення від 24.01.2024 у справі №440/16509/23; посилаючись на приписи частини четвертої статті 254 КАС України позивач вважав, що перебіг строку виконання рішення суду зупинено до вирішення питання про роз`яснення судового рішення /а.с. 31, у т.ч. зі звороту/.

25.03.2024 за невиконання рішення суду державний виконавець наклав на боржника штраф у розмірі 5100,00 грн, про що прийняв постанову /а.с. 32/, що отримана позивачем 09.04.2024 /а.с. 39/.

11.04.2024 державний виконавець за повторне невиконання рішення суду наклав на боржника штраф у розмірі 10200,00 грн /а.с. 33/.

Не погодившись з постановами державного виконавця від 25.03.2024 та 11.04.2024 у виконавчому провадженні №74221771, позивач оскаржив їх до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129-1 Основного Закону України проголошує, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України /пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"/.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішення про поновлення на роботі урегульований статтею 65 Закону №1404-VІІІ, у силу якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою - третьою статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності постанов державного виконавця про накладення на позивача штрафів за невиконання рішення суду.

Перевіряючи правомірність спірних постанов на відповідність вимогам до легітимності актів індивідуальної дії, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20, від 20.05.2021 у справі №420/5465/18, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 та у справі №360/4708/20, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.

Суд також зауважує, що за виконавчим документом у виконавчому провадженні №74221771 підлягає примусовому виконанню рішення суду про поновлення стягувача на роботі.

Таке рішення виконується негайно після його ухвалення.

Позивач доказів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №440/16509/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління інфраструктури та цифрової трансформації Полтавської обласної військової (державної) адміністрації з 25.10.2022 не надав.

Доводи позивача про зупинення строку виконання рішення суду з огляду на звернення до суду, який ухвалив рішення, із заявою про роз`яснення судового рішення, суд відхиляє з таких підстав.

Згідно з частиною четвертою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Частиною четвертою статті 254 КАС України визначено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Водночас, як визначено пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Суд повторює, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №440/16509/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління інфраструктури та цифрової трансформації Полтавської обласної військової (державної) адміністрації з 25.10.2022 підлягало виконанню негайно після його ухвалення.

Водночас заява про роз`яснення рішення суду подана Полтавською ОВА до суду 21.02.2024 /а.с. 47/, тобто на 28 день після його ухвалення.

За наведених обставин, суд вважає, що звернення Полтавської ОВА із заявою про роз`яснення рішення суду не зупинило перебіг строку виконання згаданого рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Доводи позивача про відсутність в Управління інфраструктури повноважень на поновлення третьої особи на роботі, оскільки такими повноваженнями у силу статті 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" наділений голова обласної державної адміністрації, суд оцінює в контексті відсутності у державного виконавця обов`язку перевіряти належність боржника у виконавчому провадженні.

Разом з цим суд зауважує, що відповідно до частин першої, другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тож у разі відсутності в Управління інфраструктури повноважень на виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі позивач мав звернутись до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Однак позивач доказів звернення до суду з такою заявою не надав.

Суд також враховує, що рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за вимушений прогул у виконавчому провадженні №74221771 не виконується, а тому доводи позивача про неможливість виконання рішення суду у відповідній частині не входять до предмета доказування у цій справі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.

Отже виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Принцип обов`язковості судового рішення, закріплений у статті 6 ЄКПЛ та статті 129-1 Конституції України, зобов`язує Управління інфраструктури, як орган державної влади, вживати всіх залежних від нього заходів задля невідкладного виконання судового рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, у т.ч. й щодо усунення перешкод для його виконання.

Обов`язок виконання судового рішення ґрунтується на законі та виникає безпосередньо з такого рішення, а тому навіть у разі помилково зазначення у виконавчому листі №440/16509/23 боржника така обставина не може свідчити про поважність причин його невиконання.

До того ж суд зауважує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №440/16509/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі залишається невиконаним навіть після його перегляду в апеляційному порядку та залишення без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Управління інфраструктури.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 41, 42/.

Відповідачі та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачами та третьою особою судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Водночас суд враховує, що цей позов поданий через електронний кабінет користувача Електронного суду.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У силу положень частини першої статті 4 названого Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2024 - 3028,00 грн.

При цьому, як визначено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тож за звернення до суду з цією позовною заявою позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми /частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір"/.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Тож суд вважає за доцільне повернути з Державного бюджету надміру сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (3028,00 грн - 2422,40 грн).

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 143, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Управління інфраструктури Полтавської обласної державної (військової) адміністрації до Міністерства юстиції України, заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування постанов державного виконавця відмовити.

Повернути з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок) особі, яка його сплатила (Юридичний департамент Полтавської обласної державної адміністрації, ідентифікаційний номер 43421817) відповідно до платіжної інструкції від 22.04.2024 №32.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після складення повного судового рішення.

СуддяО.О. Кукоба