Рішення

від 09.05.2024 по справі 460/2620/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 травня 2024 року м. Рівне№460/2620/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп"

доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» (далі позивач) до Рівненської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №204060/2024/0000002/2 від 30.01.2024 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що декларантом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» до Рівненської митниці подана митна декларація на запчастини до автомобілів, бувші у вжитку, згідно переліку за заявленою митною вартістю за ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією декларантом подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, визначені статтею 53 Митного кодексу України. У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, посадовою особою митниці сформоване повідомленням із зазначенням на виявлення розбіжностей у поданих документах та витребувано у декларанта додатково виписку із бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів та винесено Картку відмови у митному оформленні товарів. Позивач вважає таке рішення безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що надані до митного оформлення документи містили неточності та розбіжності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом повідомлено про їх відсутність. Також відповідач вказує на наявність у митниці цінової інформації згідно переліку митних декларацій із рівнем вартості вищим, аніж було заявлено до митного оформлення. Із врахуванням цих обставин посадовою особою митниці оформлено Картку відмови у митному оформленні та скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ до рівнів, наявних у ціновій базі даних. Відповідач вказує на правомірність оскаржуваного рішення та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 18.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» (Покупець) та AUTODEMOLIZIONI SIGNOR SRL, Італія (Продавець) укладений Контракт купівлі-продажу товарів №2/2023 від 26.05.2023 (далі Контракт). Предметом Контракту згідно пункту 1.1 є товар запасні частини, номерні агрегати та аксесуари до автомобілів. Відповідно до пункту 2.1 Контракту, ціна за товар встановлюється у євро та зазначається у інвойсах по кожній окремій поставці. Пунктом 2.2 Контракту визначені умови поставки товарів - FCA VILLORBA (TV) Італія. Відповідно до Розділу 4 Контракту, Покупцем здійснюється 100% передоплата за товар до відвантаження згідно проформи-інвойсу.

Позивачем на умовах Контракту придбані запчастини до легкових моторів, бувші у вжитку, які потребують ремонту та не придатні до експлуатації (описові частини граф митної декларації).

29.01.2024 декларантом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» до Рівненської митниці подана МД №24UA204060000527U8 на запчастини до автомобілів, бувші у вжитку, згідно переліку за заявленою митною вартістю за ціною договору на загальну суму поставки 12274,00 Євро.

У процесі здійснення процедури митного контролю та оформлення, 29.01.2024 посадовою особою митниці сформоване повідомлення №555746 із зазначенням про виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах та витребувано у декларанта додатково виписку із бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Листом від 29.01.2024 №19/01 року декларантом повідомлено про відсутність інших документів, окрім поданих.

Відповідно, 30.01.2024 митним органом винесене Рішення про коригування митної вартості товарів №204060/2024/0000002/2 (далі Рішення №204060/2024/0000002/2), яким визначено митну вартість товарів за другорядним резервним методом.

Рішення №204060/2024/0000002/2 містить опис підстав для коригування митної вартості товарів (графа 33): митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки були виявлені «окремі розбіжності та неточності» (пункт 1 Рішення), декларантом не надані додаткові документи, витребувані митницею та наявність у митного органу інформації стосовно митної вартості аналогічних товарів згідно з переліком митних декларацій:

Митним органом прийнято Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204060/2024/000009 (далі Картка відмови), якою відмовлено у митному оформленні товарів за МД №24UA204060000527U8. Відповідно до приписів статті 55 МК України, 30.01.2024 року за митною декларацією №24UA204060000550U8 товар випущений у вільний обіг.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного Рішення №204060/2024/0000002/2, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Стаття 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина перша статті 51 МК України: митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частина перша статті 52 МК України: заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина друга статті 52 МК України: декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України: у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частина друга статті 53 МК України: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53 МК України: У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина перша статті 54 МК України: контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частина друга статті 54 МК України: контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частина третя статті 54 МК України: за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина шоста статті 54 МК України: митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частина перша статті 55 МК України:

рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

Частина перша статті 256 МК України: відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Частина дванадцята статті 264 МК України: у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вказані вище норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав митному органу документи, що дозволяють прослідкувати числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №2/2023 від 26.05.2023, рахунок-проформа №1/2024 від 11.01.2024, інвойс №49/2024 від 23.01.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару від 15.01.2024 за №36JBKLО1 (код SWIFT-транзакції NJBKL81FO8LLJV6), товаро-транспортну накладну CMR №078397 від 23.01.2024, транспортні документи (Договір на перевезення №02/01/2022 від 02.01.2022, рахунок за надані авто послуги №2420 від 26.01.2024, заявка на міжнародне перевезення вантажу №22-01 від 22.01.2024, комерційну пропозицію б/н від 29.12.2023, протокол узгодження ціни від 10.01.2024, бухгалтерську довідку до рахунку №49/2024 від 23.01.2024, інформаційну специфікацію Продавця, Покупця до інвойсу №49/2024 від 23.01.2024, прибуткову накладну №56 від 17.10.2023 тощо.

Суд зазначає, що надані декларантом документи не містять жодних розбіжностей і неточностей, що стосуються саме числових значень складових митної вартості товару.

Щодо підстав для коригування митної вартості товарів, у порядку їх вказання митним органом, судом зазначається наступне:

1.1.«Копія митної декларації країни відправлення від 24.01.2023 №24ITQSD1T000614981 містить реквізити рахунку-фактури від 23.01.2024 №IT-2023-49/2024, що не відповідає реквізитам рахунку- фактури від 23.01.2024 № 49/2024 1-10ст, № 49/2024 11-18ст зазначеної в графі 44 МД» з цього приводу суд вважає, що за відсутності будь-яких інших розбіжностей у змісті вказаних документів сама пособі нумерація, з огляду на пояснення позивача та експортера про внутрішню систему діловодства продавця, не може впливати на рівень митної вартості товару. Митна декларація країни відправлення від 24.01.2023 № 24ITQSD1T000614981, яка містить реквізити рахунків-фактур, оформлена продавцем товарів згідно з умовами ведення його господарської діяльності, а її оформлення не залежало від самого позивача. Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі №813/1350/14, експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, а Покупець Товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації.

1.2. «Наданий документ, що позиціоновано як Бухгалтерська інформація формування ціни до фактури 23.01.2024 не містить балансової вартості товару, а лише загальну її вартість» при цьому суд погоджується, що жодною нормою чинного законодавства України не визначено в якості обов`язкової ознаки/реквізиту бухгалтерської довідки балансової вартості товару, відповідно зазначення загальної вартості поставки не суперечить приписам нормативних актів. Крім того, відповідачем не зазначено яким чином надання позивачем бухгалтерської інформації із зазначенням загальної вартості товару ставить під сумнів достовірність визначеної ним митної вартості товару, за умови, що відображені у бухгалтерської інформації дані щодо вартості товару, відповідають вартості, що визначена у решті товаросупровідних документів.

1.3. «Комерційна пропозиція від 29.12.2023 №б/н, Протокол погодження ціни №б/н від 10.01.2023 до контракту №2/2023 1-10ст., 2/2023 1-10ст та інформаційна специфікація, покупця до інвойсу від 23.01.2024 № 49/2024 1-10ст, № 49/2024 11-18ст фактично дублюють цінову інформацію інвойсу від 23.01.2024 № 49/2024 1-10ст, № 49/2024 11-18ст». - суд критично оцінює такі аргументи відповідача і з цього приводу зауважує наступне. На переконання суду, вказання в якості розбіжностей митним органом на тотожність усіх заявлених декларантом відомостей та їх повну відповідність у товаросупровідних документах суперечить приписам чинного митного законодавства та логіки та однозначно не може свідчити про заниження митної вартості.

Що стосується інформації з бази даних ЄАІС Держмитслужби, то така взагалі не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, у графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.

Поряд із тим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить також і будь-якої інформації про характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020 та від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19.

Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі № 260/718/19 та від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд зазначає, що твердження відповідача про наявність у нього сумнівів є не логічними, при цьому, відповідач не надав суду жодного доказу тому, що надані декларантом документи були не повними, містили розбіжності, чи ознаки підробки. Водночас ціна, яка була фактично сплачена позивачем за товар в повній мірі підтверджена належними і допустимими доказами і відповідає домовленостям сторін договору.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за основним методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано другорядний резервний метод.

Суд вважає, що контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Суд констатує, що оскаржуване Рішення не відповідає принципу «обґрунтованості».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд констатує, що рішення про коригування митної вартості товарів №204060/2024/0000002/2 від 30.01.2024 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 11343 грн.35 коп., сплачена відповідно до платіжної інструкції від 07.02.2024 №1331.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» до Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості №204060/2024/0000002/2 від 30.01.2024 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромоторс Груп» суму судового збору у розмірі 11343 грн.35 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромоторс Груп" (вул. Чехова, буд. 4-І,м. Ірпінь,Бучанський р-н, Київська обл.,08201. ЄДРПОУ/РНОКПП 43275900)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Повний текст рішення складений 09.05.2024.

Суддя Олег ГРЕСЬКО